Грецький та латинський термін означають у філософському контексті тверду диспозицію ( спосібність та тенденцію ) людини до доброго життя , тобто такого , яке є гідним поваги ( пошани ) та похвали .

 

Нім. Тugend (taugen) - бути придатним (здатним, відповідним, належним)

 

Рос. Добродетель; целомудрие  – настанова (і активність для) робити добро; бути мудрим в цілісності. Яку людину Святе Письмо вважає мудрою?

Укр .

Честь – гідність – похідна Божого образу .

Чесність – добросовістність – це життя на Божий спосіб .

 

Чесність – жити чесно. Що це означає? Не брехати? І тільки? – не двоєличити – пізнати і жити відповідно до своєї природи і покликаня, які є божественними.

 

Чеснота (бути чесним, сумлінним, добропорядним, тобто відповідати своєму життєвому покликанню, своєму божественному покликанню - жити з Богом і по божому. Що це означає? Виконувати Його заповіді).

 

Pro ;esnoty hovor]t/ tam de jdet/s] pro rozdumy nad моральними аспектами життя. Vidnosno tam de jdet/s] pro rozdumy qodo dobroho wytt] ta pravyl/no\ povedinky. Іншими словами, чеснотливе життя є синонімом морально доброго життя – нашого Божественного життя!.

 

Визначення

 

LexPhBegriffe, 430: Чеснота це насамперд спосібність (здатність) творити добро (доброї поведінки); а тоді (тверда та постійна) настанова прагнути до морального добра та здійснювати його у своєму повсякденному житті.

 

Що таке моральне добро? Це не просто якесь обєктивне добро. Моральне добро здійснюється у просторі людської свободи на основі вчинків які стоять у службі реалізації заповіді Любові до Бога та ближнього.

 

Добра звичка – привикати робити добро – робити його з легкістю

Протилежність – зла звичка - вада

 

ККЦ, 1803:

Чеснота - постійна і тверда схильність робити добро. Вона дозволяє людині не лише робити добрі вчинки, а й також давати від себе те, що є найкраще. Усіма своїми чуттєвими і духовними силами чеснотлива людина прямує до добра; вона живе ним і обирає його у своїх конкретних учинках: «Уподібнитися Богові - ось мета чеснотливого життя» (Св. Григорій Нісський, Проповіді на Заповіді Блаженств, 1.).

 

Чеснотливе життя (практикування чеснот) це життя у Бозі, по божому. Що має за мету осягнення остаточної мети.

 

Pid ;esnoto[ ]k pravylo rozumi[t/ sposibnist/ z lehkist[ ta samozrozumilist[ ;ynyty te qo pryjn]te ]k dobre ta cinne.

 

:esnotu definu[t/ takow ]k postijnu ri'u;ist/ ;ynyty moral/no добре.

(Otwe ;esnota ce nasampered sposibnist/ realizuvann] pevnoho ;ynu, a todi sama dyspozyci] stremlinn] do moral/noho dobra.)

 

Petrus Lombardus: чеснота – це “добра якість духу” створена Богом і дана людині як чистий дар Божої благодаті (LChM, 802).

 

“Чеснoта – це те, що того, хто її має робить добрим в його бутті і діяльності” (LChM, 802).

 

“Чеснота являє собою реалізацію божественного потенціалу людини. Чеснота в однині - це наше Божественне життя – життя по Божому.

 

Це природній рух людини до своєї остаточної мети. (Це здійснене прагнення людини до досконалості, тобто кінцевої мети та її вічне блаженство в Бозі.)

 

Чесноти в множині – це конкретні прояви нашого Божественного життя – життя на основах божих чеснот –віри, надії та любові та уприсутнення Божої мудрості, справедливості, мужності та поміркованості.

 

(випущено- від -

Поділ чеснот

Обер, 118:

Моральне життя за своєю природою вимагає безперервності. Якщо мова йде про поступ і духовний розвиток, то передбачається стабільність орієнтації на мету й постійно зростаюче уміння долати перешкоди. Це можливо завдяки звичкам чи схильностям, які допомагають виконатти ту чи іншу дію за допомогою повторень одних і тих самих думок, вчинків чи навіть жестів. Саме поняття звички є нейтральним. Вони можуть бути добрі, або злі. Велика значення для набуття добрих звичок має виховання і соціальне середовище людини.

 

Моральне богослов ’ я розрізняє дві основоположні категорії чеснот , відповідно до двох джерел моральної дії , спрямованої до остаточної мети : співучасть людини у творенні добра власним зусиллям і дія в душі Бога, який надає зусиллю людини Божу вартість. Чесноти дані від Бога, є даром його благодаті і спрямові на нього називають божими чеснотами. Моральні чености відносяться насамперед до засобів здійснення людиною волі Бога.

 

Віра-надія- любов

Мудрість – справедливість – мужність - поміркованість

 

Z anty;nyx ;asiv etyka rozrizn]= taki ;esnoty ]k mudrist/, spravedlyvist/, muwnist/ ta strymanist/ (pomirkovanist/). Ci ;esnoty nazyva[t/ qe kardynal/nymy ;esnotamy. Vony vvawa[t/s] osnovo[ vsix in'yx ;esnot.

U riznyx sferax wytt] l[dyny mowemo vesty movu bil/'u ;y men'u neobxidnist/ pevnyx specyfi;nyx ;esnot.

Starannist/, punktual/nist/, ekonomnist/, wertovnist/ = duwe vawlyvymy dl] kowno\ l[dyny. Zokrema vawlyvymy ;esnotamy l[dyny naukovc] = to;nist/ ta profesijna kompetentnist/. Dl] takyx katehorij l[dej ]k sudd], polityk ta riznoho rodu sluwbovci zokrema vawlyvo[ ;esnoto[ = справедливість, ;esnist/ ta nepidkupnist/.

Do суспільних ;esnot nalewat/> справедливість, solidarnist/, hotovnist/ dopomohty, a inkoly navit/ i sama hotovnist/ vysluxaty l[dynu, ]kij neobxidno podilytys/ nabolilym. Inkoly pevni ;esnoty prypysu[t/s] wytt=vomu stanu. Tak napryklad virnist/ podruwnim partneram ta mudrist/ starosti.

Які специфічні чесноти мають бути притаманні студентам, зокрема студентам богословам? Особливе місце увага – уважність, небайдужість і зацікавленість (мотивованість – справжня, яке не орієнтується виключно на винагороду яку можна “помацати”); пунктуальність (не запізнюватись), системність (не відкладати опрацювання ), але також такі загальні як взаємодопомога + солідарність, розрізняти від псевдосолідарності!

Osoblyve misce zajma[t/ bowi ;y teolohi;ni ;esnoty> vira, nadi] ta l[bov. 

Розрізняють основні та другорядні чесноти. Основна чеснота – це чеснота сама по собі. (наприклад сім чеснот як противага семи головним гріхам) чи 4 кардинальні чесноти. А другорядна – набирає характеру чесноти на морально доброму полі певної діяльності. Так наприклад порядок, сам по собі нейтральне поняття. Наприклад порядок регулювання дорожнього руху, порядок концентаційного лагеру, тощо. Це чеснота? Ні! Але порядок як частина життєвого стилю, для того, щоб життя було більш впорядкованим, правильним та ефективним, для того, щоб менше блукати манівцями гріха, але йти більш певною дорогою (закон, заповіді, мораль) до своєї кінцевої мети. – це чеснота. Сімя: поступливість і твердість

 

Protylewnist[ do ;esnoty = vada. Vada ce postijna sxyl/nist/ voli до здійснення зла.

Завдання до дому : дослідити - описати - каталогізувати чесноти – особові , студентські , сімейні , суспільні , екологічні …

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: