Верховний Суд України є судом касаційної інстанції і як суд першої інстанції справи не розглядає.

Стаття 35.

(Статтю 35 виключено на підставі Закону № 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Стаття 36. Підсудність справ військовим судам

Військовим судам гарнізонів як суду першої інстанції підсудні справи про злочини осіб, які мають військове звання до підполковника, капітана другого рангу включ­но, крім тих справ, які підсудні військовим судам вищого рівня.

Військовим судам регіонів, Військово-Морських Сил як судам першої інстанції підсудні:

 

1) справи про злочини осіб, які мають військове зван­ ня полковника, капітана І рангу і вище;

2) справи про злочини осіб, які займають посаду від командира полку, командира корабля І рангу і вище, а також осіб, рівних їм за службовим становищем;

3) справи про всі злочини, за які в умовах мирного часу законом передбачена можливість призначення пока­рання у вигляді довічного позбавлення волі.

(Стаття 36 в редакції Закону № 4018-12 від 24.02.94, із змінами, внесеними згідно із Законами № 1483-111 (1483-14) від 22.02.2000, № 2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Стаття 37. Територіальна підсудність

Кримінальна справа розглядається в тому суді, в районі діяльності якого вчинено злочин. Якщо місця вчи­нення злочину встановити не можна, то справа повинна бути розглянута судом, в районі діяльності якого закінчено дізнання чи досудове слідство в даній справі.

Територіальна підсудність визначається за основною рисою — місцем вчинення злочину. Місцем вчинення злочину є місце, де злочин було розпочато, а якщо це не встановлено — відповідно місце, де мало місце виконання злочинних дій чи було завершено злочин, або було його припинено затриманням злочинця з речовим доказом. У справах з багатьма епізодами, які мали місце в різних адміністративно-територіальних районах, або коли місце вчинення злочину визначити важко чи зовсім неможливо, підсудність слід визначати з урахуванням допоміжної риси — місця закінчення розслідування.

Стаття 38. Передача справи з одного суду до іншого

З метою забезпечення найбільш об'єктивного і повного розгляду справи, а також найкращого забезпечення ви­ховної ролі судового розгляду, в окремих випадках спра­ва може бути передана на розгляд суду за місцем прожи­вання чи роботи обвинуваченого або за місцем знаход­ження більшості свідків.

Передача в цих випадках справи з одного суду до іншого допускається лише до початку u розгляду в судо­вому засіданні.

Питання про передачу справи з одного районного (міського), міжрайонного (окружного) суду до іншого чи з одного військового суду гарнізону до іншого в межах Автономної Республіки Крим, однієї області, міст Києва і Севастополя, одного військового регіону чи Військово-Морських Сил вирішується головою відповідно Верховно­го суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів, головою військового суду регіону, Військово-Морських Сил.

Питання про передачу справи до суду іншої області або військового суду, міжобласного суду або військового суду іншого регіону вирішується Головою Верховного Суду України чи його заступником.

(Стаття 38 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 6834-10 від 16.04.84, Законами № 2857-12

188

Стаття ЗЭ

Стаття 42

189

 

Стаття 39. Визначення підсудності справ, які належать до компетенції декількох однойменних судів

У разі об'єднання в одному провадженні кримінальних справ по обвинуваченню декількох осіб у вчиненні декількох злочинів, коли ці справи підсудні двом або декільком однойменним судам, справу розглядає той суд, в районі діяльності якого було порушено кримінальну справу або закінчено досудове слідство чи дізнання.

Стаття 40. Визначення підсудності справ, які належать до компетенції різнойменних судів

Якщо одна особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні декількох злочинів, справи про які підсудні різнойменним судам, то справа розглядається вищестоя­щим з цих судів.

Якщо одна особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні декількох злочинів і справа хоча б про одну з них або про один із злочинів підсудна військовому суду, то справу розглядає військовий суд.

При обвинуваченні групи осіб у вчиненні одного або кількох злочинів, що не є військовими злочинами, якщо щодо хоча б одного з обвинувачених справа підсудна за­гальному суду, справа щодо всіх обвинувачених розгля­дається загальним судом.

(Стаття 40 із змінами, внесеними згідно з Законом № 4018-12 від 24.02.94)

Стаття 41. Направлення справи за підсудністю

Суддя, встановивши, що кримінальна справа не підсудна даному суду, надсилає її за підсудністю; про це суддя виносить постанову.

Якщо підсудність справи іншому однойменному суду виявилася в судовому засіданні, суд продовжує розгляд справи, коли це не може завдати шкоди повноті і об'єктивності дослідження обставин справи. Коли ж не можна забезпечити повноти і об'єктивності дослідження обставин справи, суд надсилає справу за підсудністю, про що виносить ухвалу.

Суд, виявивши в судовому засіданні, що справа підсуд­на вищестоящому суду або військовому суду, надсилає її за підсудністю.

Передача до нижчестоящого суду справи, початої роз­глядом у судовому засіданні вищестоящого суду, не до­пускається.

(Стаття 41 із змінами, внесеними згідно з Законами № 4018-12 від 24.02.94, № 2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Якщо одна особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні декількох злочинів, справи про які підсудні різнойменним судам, то справа розглядається вищим з цих судів.

Підсудність кримінальної справи попередньо визначається про­курором при направленні справи до суду. Остаточно підсудність визначається суддею при попередньому розгляді справи.

Суддя, встановивши, що кримінальна справа не підсудна цьому суду, надсилає її за підсудністю. Якщо підсудність справи іншому однойменному суду виявилася в судовому засіданні, суд продовжує розгляд справи, коли це не може завдати шкоди повноті й об'єктив­ності дослідження обставин справи. Коли ж цього не можна забез­печити, суддя надсилає справу за підсудністю, про що виносить постанову.

Суд, виявивши в судовому засіданні, що справа підсудна вищо­му або спеціальному суду, надсилає її за підсудністю.

Кримінальна справа, надіслана з одного суду до іншого в поряд­ку, встановленому законом, має бути прийнята цим судом до свого провадження, якщо при цьому не перевищується компетенція суду. Спори щодо підсудності не допускаються.

Стаття 42. Недопустимість спорів про підсудність

Спори про підсудність між судами не допускаються. Кримінальна справа, надіслана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтями 38 — 41 цього Кодексу, повинна бути прийнята цим судом до свого провадження, якщо при цьому не перевищується компетенція суду.

Підсудність визначається відповідно до вимог закону і вирішується прокурором при затвердженні обвинувального висновку.

Складнощі можуть виникати при визначенні підсудності за зв'язком справ. У відповідних випадках підсудність вирішується так: якщо одна особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні декількох злочинів, справи про які підсудні різнойменним судам, то справа розглядається вищим з цих судів; якщо особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні декількох злочинів і справа хоча б про одну з них або про один із злочинів підсудна військовому суду, то її розглядає військовий суд.

Передача до нижчого суду справи, яку почали розглядати у су­довому засіданні вищого суду, не допускається.

Суд не вправі як приймати до свого провадження справу, роз­гляд якої буде перевищенням його компетенції, так і відмовитись від розгляду направленої йому справи, якщо такий розгляд буде в межах його повноважень.

Стаття 43

191

 

Глава 3 УЧАСНИКИ ПРОЦЕСУ, ЇХ ПРАВА ї ОБОВ'ЯЗКИ

Стаття 43. Обвинувачений і його права

Обвинуваченим є особа, щодо яхої в установленому цим Кодексом порядку винесена постанова про притяг­нення як обвинуваченого. Після призначення справи до судового розгляду обвинувачений називається підсуд­ним.

Обвинувачений має право: знати, в чому його обвину­вачують; давати показання з пред'явленого йому обвину­вачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до пер­шого допиту; подавати докази; заявляти клопотання; оз­найомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання з усіма матеріалами справи; брати участь у су­довому розгляді в суді першої інстанції; заявляти відводи; подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду, а за наяв­ності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Підсудний має право на останнє слово.

(Стаття 43 із змінами, внесеними згідно зУказом ПВР№ 6834-10 від 16.04.84. Законами № 3780-12 від 23.12.93, № 1381- XIV (1381-14) від 13.01.2000, № 2533-ІП (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Су& єкти кримінального процесу — це особи, які вступають у кримінально-процесуальні правовідносини у зв'язку з подією зло­чину, чиї права, повноваження та обов'язки регламентуються чин­ним законодавством.

Усі особи, які вступають в процесуальні правовідносини, неза­лежно від підстав і обсягу їх прав, повноважень чи обов'язків, стадії кримінального процесу, в котрій вони беруть участь, чи тривалості їх участі в процесі, є суб'єктами (учасниками) кримінального про­цесу. В кримінально-процесуальні відносини різні особи втягують­ся по-різному. Перші — в силу необхідності захищати свої права і законні інтереси (потерпілий, цивільний позивач та інші); другі — в силу своїх посадових обов'язків (слідчий, прокурор, суддя та інші); треті — за дорученням чи угодою (представник цивільного позивача, захисник та інші); четверті — притягаються до участі в процесі в примусовому порядку (обвинувачуваний, підозрюваний, підсудний).

Усі суб'єкти {учасники) процесу характеризуються тим, що вони: а) беруть участь у справі на підставах і в порядку, передбаче­них кримінально-процесуальним законом, за умови, що відсутні об­ставини, за яких закон виключає можливість їх участі у справі; б) мають визначені права та обов'язки (закон визначає порядок їх реалізації); в) діють у кримінальному судочинстві відповідно до своїх прав та обов'язків у встановленому порядку г) вступають у процесуальні правовідносини; д) несуть відповідальність за невико­нання своїх обов'язків або порушення прав інших учасників.

Усі без винятку суб'єкти кримінального процесу зобов'язані до­тримуватись чинного законодавства, поважати честь і гідність інших учасників процесу і мають право на забезпечення-особистої безпеки.

За характером виконуваних функцій, завдань і свого процесу­ального статусу вони можуть бути поділені на чотири групи.

1. Органи та посадові особи, які ведуть та безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальне провадження: слідчий, на­чальник слідчого відділу, орган дізнання, особа, яка провадить дізнання, суд (суддя), прокурор. Загальним для них є охорона дер­жавних інтересів та виконання функцій, спрямованих на досягнен­ня завдань кримінального процесу. Вони наділені владно-розпоряд­чими повноваженнями та повинні бути не заінтересовані в резуль­татах справи.

2. Особи, які мають та відстоюють самостійний інтерес: по­терпілий, підозрюваний, обвинувачений, правопорушник у справах протокольної форми досудової підготовки матеріалів, цивільний по­зивач, цивільний відповідач. За слушною думкою деяких вчених, сюди слід відносити і жертву злочину — особу, яка постраждала від злочину, але до порушення кримінальної справи ще не визнана потерпілим.

3. Особи, які захищають та представляють інтереси " третіх осіб": захисник, представник цивільного позивача, представник цивільного відповідача. Спільним для них є те, що вони сприяють захисту прав осіб, які мають свої інтереси. Вони не можуть бути допитані про обставини справи, що стали відомі їм у зв'язку з ви­конуваною ними функцією.

4. Особи, які сприяють кримінальному судочинству: свідок, за­явник про злочин, поняті, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання та інші. Ці учасники кримінального процесу сприяють кримінальному судочинству виконанням завдань, покла­дених на них законом.

Обвинувачений — це особа, щодо якої в установленому законом порядку винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого (ст. 43 КПК України).

Притягнення як обвинуваченого відбувається на стадії попе­реднього розслідування, коли зібрано достатні докази, що вказують на вчинення злочину цією особою.

Після призначення справи до судового розгляду обвинувачений стає підсудним.

 

193

і 92________________________________________ Стаття 43

Обвинувачений не вважається винним, доки його винність не буде доведена в передбаченому законом порядку та встановлена вироком суду, що набрав законної сили.

Відстоюючи свої інтереси, обвинувачений має право: знати, в чому його обвинувачують; давати показання за пред'явленим йому обвинуваченням або відмовитися давати показання та відповідати на запитання; мати захисника та побачення з ним до першого до­питу; подавати докази; заявляти клопотання; заявляти відводи; по­давати скарги на дії та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду; ознайомлюватися після закінчення попереднього слідства або дізнання з усіма матеріалами справи; брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Підсудний, нарівні з цим, має право на останнє слово.

Обвинувачуваний має право на повагу до його честі і гідності захист його життя і здоров'я, на поводження з ним як невинним до набрання обвинувальним вироком законної сили, давати показання рідною мовою і безкоштовно користуватись допомогою перекладача.

Реалізація прав обвинуваченого пов'язана зі вступом його у пра­вовідносини із слідчим та іншими учасниками процесу і здійснюється в передбаченому законом порядку.

Порядок реалізації прав обвинуваченого.

1. Право обвинуваченого знати, в чому його обвинувачують.
Винісши мотивовану постанову про притягнення особи як обвину­
ваченого з викладенням конкретних дій, що ставляться в вину, та
їх юридичної кваліфікації, слідчий не пізніше двох днів з моменту
винесення такої постанови зобов'язаний пред'явити її обвинуваче­
ному та вручити йому копію постанови про притягнення як обви­
нуваченого. Останній у такий самий строк має бути повідомлений
про всі зміни обвинувачення. Обвинувачений має бути допитаний
не пізніше однієї доби після висунення обвинувачення та мати мож­
ливість дати свої пояснення і зробити зауваження. Під час
пред'явлення обвинувачення та допиту обвинуваченого обов'язко­
вою є присутність захисника, крім випадків, коли він не бере участі
у справі взагалі. В суді в разі зміни обвинувачення прокурором
копія відповідної постанови прокурору має бути вручена підсудно­
му та його захиснику та іншим сторонам, а розгляд справи відкла­
дається на три доби, з тим щоб у підсудного було достатньо часу
на ознайомлення з новим обвинуваченням і підготовку до захисту

2. Право обвинуваченого давати показшшя або відмовитися да­
вати показання та відповідати на запитання. Згідно зі ст. 63 Кон­
ституції України ніхто не може примушуватись до давання пока­
зань стосовно самого себе і не несе відповідальності за відмову від
давання показань стосовно самого себе.

Обвинувачений не несе ніякої відповідальності за відмову від давання показань або за давання хибних показань. Давання пока­зань — його право, а не обов'язок.

Згодившись на давання показань, обвинувачений має знати, що його показання можуть бути використані для доказування його винності.

Стаття 43

Допит обвинуваченого провадиться негайно і в усякому разі не пізніше доби після пред'явлення обвинувачення. На початку допиту слідчий повинен запитати обвинуваченого, чи визнає він себе вин­ним у пред'явленому обвинуваченні, після чого запропонувати йому дати показання по суті обвинувачення. Обвинувачений має право викласти свої показання власноручно, а також скористатися послугами перекладача. Доводи обвинуваченого мають бути ретель­но та всебічно перевірені.

3. Право обвинуваченого мати захисника та побачення з ним до першого допиту. Захисник допускається до участі на будь-яких стадіях процесу. В певних випадках участь захисника в справі обов'язкова, незважаючи на наявність про це клопотання особи. В цих випадках, а також в разі заяви клопотань затриманим, арешто­ваним чи обвинуваченим щонайменше захисник має бути допуще­ний до справи з моменту пред'явлення обвинувачення, а в разі за­тримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, або засто­сування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту — з моменту оголошення їй протоколу про затримання або постанови про засто­сування запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.

Як захисники допускаються фахівці у галузі права (тобто особи з юридичною освітою)¹, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням, а також особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні. З моменту пред'явлення обвинуваченому для ознайомлен­ня матеріалів попереднього слідства та при розгляді справи в суді, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсуд­ного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.

Повноваження захисника на участь у справі стверджується:

1) адвоката — ордером відповідного адвокатського об'єднання;

2) адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання, — уго­дою, інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи або дорученням юридичної особи, — угодою або дорученням юридичної особи;

3) близьких родичів, опікунів або піклувальників — заявою об­винуваченого, підсудного, засудженого, виправданого про їх допуск до участі в справі як захисників.

У випадках, коли відповідно до вимог статті 45 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники як захисники можуть брати участь

¹ Це правило введено в КПК Законом України №2533-111 від 21.07.2001. Пропозиція про необхідність надання можливості виконувати функцію захисту не тільки особам, що мають посвідчення про право на заняття адвокатською діяльністю, а й іншим особам з юридичною освітою, стосовно яких немає підстав для відводу, якщо про це заявлено клопо­тання обвинуваченим, викладена автором ще в перших виданнях підруч­ника (Див.: Тертышник В. М. Уголовный процесе.— Харьков: Асис, 1997.— С. 51), та розвинута й аргументована в наступних виданнях (Див.: Тертишник В. Науково-орактичний коментар Кримінально-про­цесуального кодексу України.— Харків, 2000.— С. 351—353).

7 Тсрт.иііник

 

194

Стаття 43

у справі лише одночасно з захисником — адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання пра­вової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд— ухвалу.

Згідно зі ст. 45 КПК України участь захисника при провадженні дізнання, попереднього слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є'обов'язковою:

1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчи­ненні злочину у віці до 18 років, — з моменту визнання особи підо­зрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або пси­хічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, — з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з'моменту встановлення цих вад;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судо­чинство, — з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обви­нувачення;

4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передба­чає довічне ув'язнення — з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру — з моменту встановлення факту на­явності в особи Душевної хвороби;

6) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру — з моменту першого допиту непов­нолітнього або з моменту поміщення його до приймальника-роз-подільника.

У суді апеляційної інстанції участь захисника у передбачених випадках є обов'язковою, якщо" в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого.

Відповідно до приписів ст. 47 КПК України захисника запро­шують сам обвинувачений чи підозрюваний, його законні пред­ставники, родичі або інші особи за дорученням або на прохання обвинуваченого чи підозрюваного. У тих випадках, коли з'явлення для участі у справі захисника, обраного обвинуваченим, неможливе протягом 72 годин, особа, яка проводить дізнання, або слідчий відповідно мають право запропонувати обвинуваченому запросити іншого захисника або забезпечують йому захисника.

Обвинувачений має право на побачення з захисником наодинці до першого допиту, а після першого допиту — без обмеження кількості та тривалості.

Замінити одного захисника іншим можна тільки за клопотанням або за згодою обвинуваченого.

При виконанні цих приписів виникає низка проблем. Напри­клад, на підставі ч. 5 ст. 47 КПК України в тих випадках, коли з'явлення для участі у справі захисника, обраного обвинуваченим, неможливе протягом 72 годин, слідчий, суд мають право запропо­нувати обвинуваченому запросити іншого захисника або призна­чають йому захисника своїм рішенням.

Стаття 43 ___________________________________________        195

Займатися запрошеннями у слідчого просто немає процесуаль­ного часу, оскільки на підставі ст. 133 КПК України він зобов'язаний вже протягом 48 годин пред'явити обвинувачення, а згідно зі ст. 140 КПК України присутність захисника при пред'явленні обвинувачення обов'язкова. Вихід один: суворо додер­жувати строки пред'явлення обвинувачення та забезпечувати при­сутність при пред'явленні обвинувачення захисника, який викону­ватиме свої повноваження до прибуття захисника, обраного обви­нуваченим.

Проте і тут не без проблем — держава покладає на адвокатуру завдання забезпечення обвинувачуваному права на захист. Але ад­вокатура є добровільним професійним об'єднанням, яке не підпо­рядковане державним органам влади, об'єднанням, яким держава фактично не керує, закон відносить адвокатуру до громадських об'єднань, працюючих на принципах самоврядування.

Де гарантії, що з'явиться захисник з колегії адвокатів, якщо у обвинуваченого немає коштів на оплату його послуг. Слідчому про­понується розв'язати дуже складне завдання: забезпечити участь за­хисника в справі -за призначенням, наприклад, при небажанні його мати самим обвинуваченим і відсутності зацікавленості в здійсненні захисту малозабезпечених обвинувачуваних з боку адвокатів, відсут­ності можливості вплинути на адвокатське об'єднання, які працюють на засадах самоврядування і по суті " некеровані".

Сказане дає підстави для внесення пропозиції про необхідність створення державної служби захисту: створення так званої муніци­пальної адвокатури, яка б фінансувалась з місцевих бюджетів і ви­конувала б функцію надання юридичної допомоги малозабезпече­ним громадянам.

Обвинувачений (підсудний) має право в будь-який момент про­вадження у справі відмовитися від захисника. Така відмова допус­кається тільки за ініціативою обвинуваченого або підсудного і не може бути перешкодою для продовження участі у справі прокурора або громадського обвинувача, а також захисників інших підозрю­ваних, обвинувачених або підсудних.

При відмові від захисника особа, яка провадить дізнання, або слідчий складає протокол, суд виносить ухвалу, а суддя — постанову. Слідчий може звільнити обвинуваченого від оплати послуг за­хисника, якщо останній брав участь у справі за призначенням та в разі малозабезпеченості обвинуваченого.

Участь захисника в судовому розгляді обов'язкова також у спра­вах, в яких бере участь державний або громадський обвинувач, а також у справах осіб, між інтересами яких є протиріччя, та якщо хоч одна з них має захисника. Ці положення логічно випливають зі ст. 261 КПК України, що проголошує рівність прав та можливос­тей учасників судового розгляду щодо надання та дослідження

доказів.

Зауважимо, що порушення права обвинуваченого на захист не тільки може мати процесуальні наслідки — повернення справи на додаткове розслідування тощо,, а й тягти більш негативні наслідки, навіть притягнення винних до кримінальної відповідальності. Згідно зі ст. 374 КК України: " недопущення чи ненадання своєчасно

7*

J 36___________________ Стаття 43

захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, вчинене особою, яка прова­дить дізнання, слідчим, прокурором або суддею, — карається штра­фом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Ті гамі дії, які призвели до засудження невин­ної у вчиненні злочину особи, або вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що потягли інші тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років".

4. Право подавати докази обвинувачений здійснює: безпосе­
редньо передаючи особі, у провадженні якої перебуває справа,
речові докази, що є в його розпорядженні, сліди злочину, матеріали
відеозапису, звукозапису, кінозйомки, фотознімки, інші матеріали
технічного документування своєї діяльності, комп'ютерні дискети,
факси, телетайпограми, а також письмові документи та інші докази;
даючи показання та пояснення у справі; заявляючи клопотання про
провадження слідчих дій або про поставлення додаткових запитань
перед експертами; особисто беручи участь у слідчих діях, а також
у судовому слідстві та ставлячи запитання свідкам, експертам й
іншим учасникам процесу.

Беручи участь у судових дебатах або виступаючи з останнім сло­вом, обвинувачений (підсудний) може піддати докази аналізу, дата їм оцінку, звернути увагу на прогалини, сумніви, алібі або недобро­якісність тих чи інших доказів.

Подання доказів — право, а не обов'язок обвинуваченого. Ор­гани та особи, які ведуть кримінальний процес, не мають права пе­рекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.

5. Право обвинуваченого заявляти клопотання. Письмові або
усні клопотання обвинуваченого приймаються до розгляду та підля­
гають перевірці у строк не більше доби. Обвинувачений має право
заявити клопотання на будь-якій стадії кримінального процесу.

Усні клопотання підлягають занесенню до протоколів відповідних слідчих, судових або інших процесуальних дій. Клопо­тання або задовольняються, або ні. У разі відмови у задоволенні клопотання слідчий виносить про це мотивовану постанову (ст. 129 КПК України), з якою ознайомлює обвинуваченого.

6. Право обвинуваченого заявляти відводи. Обвинувачений має право заявити відвід слідчому, особі, яка провадить дізнання, про­курору, судді, захиснику та секретарю судового засідання, якщо за будь-якими обставинами вони будуть зацікавленими в результаті справи. Заявлений відвід розглядається та розв'язується в порядку ст. 54-62 КПК України.

7. Право обвинуваченого подавати скарги. Дії слідчого оскаржу­ються прокурору, а в окремих випадках — до суду. Постанова про закриття справи оскаржується прокурору протягом семи днів з дня отримання письмового повідомлення або копії постанови про за-

Стаття 43                                                                       ¹⁹⁷

криття справи. Поряд з цим рішення як слідчого, так і прокурора може бути оскаржене обвинуваченим до суду.

Згідно зі ст. 110 КПК України дії та постанови органів дізнання оскаржуються прокурору та розглядаються ним протягом десяти днів.

Скарга, що подана на слідчого, розглядається прокурором про­тягом трьох днів (ст. 235 КПК України).

Вирок суду оскаржується в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти діб з моменту проголошення вироку, а якщо засудже­ний утримується під вартою, — протягом п'ятнадцята діб з моменту вручення йому копії вироку.

8. Право обвинуваченого на ознайомлення з матеріалами справи.
Слідчий зобов'язаний пояснити обвинуваченому його право зна­
йомитися з усіма матеріалами справи як особисто, так і з допомо­
гою захисника. Обмежувати час для ознайомлення зі справою не
можна, за винятком випадків, коли обвинувачений явно нама­
гається цим шляхом затягувати закінчення розслідування.

Ознайомлення з усіма матеріалами справи — право обвинува­ченого; відмова його скористатися цим правом не означає, що у справі допущено порушення процесуального закону, і не тягне за собою затримки подальшого провадження у справі.

Непред'явлення обвинуваченому всіх матеріалів справи повинно розглядатися як суттєве порушення прав обвинуваченого на захист.

9. Право обвинуваченого брати участь у розгляді справи в суді.
Після закінчення попереднього слідства обвинуваченому
вручається копія обвинувального висновку не пізніше як за три
доби до дня розгляду справи в суді.

Розгляд справи в суді першої інстанції проходить за участю підсудного. За відсутності підсудного розгляд справи допускається лише в тому разі, якщо він перебуває за межами держави і ухиляється від з'явлення до суду або просить розглянути справу, за якою не передбачається покарання у вигляді позбавлення волі, за його відсутності (ст. 262 КПК України).

Беручи участь у розгляді справи в суді, обвинувачений (підсуд­ний) використовує всі свої права, що передбачаються ст. 43 КПК України. Крім того, він має право: просити про оголошення доказів, що є у справі, а суд зобов язаний прохання задовольнити; ставити запитання іншим підсудним, свідкам, потерпілому, експерту, спеціалісту, перекладачу, цивільному позивачу та цивільному відповідачу; брата участь у судових дебатах сторін; звертатися до суду з останнім словом (ст. 263 КПК України).

10. Право підсудного на останнє слово — це святиня правосуд­ дя: Суд не має права обмежувати тривалість останнього слова підсудного або будь-яким чином впливати на його розмірковування, спрямовувати його промову, регламентувати її або коригувати. Не можна уривати промову підсудного або ставити йому під час її про­голошення будь-які запитання.

11. Право на забезпечення безпеки реалізується за наявності відповідних підстав відповідно до ст. 52-1 КПК України шляхом пе­реведення арештованого в іншу камеру, тимчасового переведення із слідчого ізолятора в ізолятор тимчасового утримання і навпаки, зміни місці роботи і проживання та інших заходів, передбачених

198

Стаття 43-1

законом України " Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".

Закон покладає на обвинуваченого низку обов'язків.

Обвинувачений зобов'язаний з'являтися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду (у разі нез'явлення щодо нього можуть бути застосовані встановлені законом приму­сові заходи — привід, запобіжний захід), не перешкоджати вста­новленню істини незаконними засобами. Обвинувачений повинен виконувати вимоги слідчого щодо проведення огляду, надання зразків для порівняльного дослідження, участі в огляді та відтво­ренні обстановки й обставин події; дотримуватися порядку в судо­вому засіданні. Відповідно до вимоги ст. 53 КПК України суд слідчий, прокурор, особа, яка провадить дізнання, зобов'язані по­яснити обвинуваченому та всім іншим особам, які беруть участь у справі, їх права та забезпечити можливість здійснення цих прав.

Стаття 43-1. Підозрюваний

Підозрюваним визнається:

1) особа, затримана по підозрінню у вчиненні злочину;

2) особа, до якої застосовано запобіжний захід до ви­несення постанови про притягнення u як обвинуваченого.

Підозрюваний має право: знати, в чому він підозрюється; давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; за­являти клопотання і відводи; вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання; подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, а за на­явності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Про роз'яснення прав підозрюваному зазначається в протоколі затримання або постанові про застосування запобіжного заходу.

(Кодекс доповнено статтею 43-1 згідно з Указом ПВР№ 6834-10 від 16.04.84; із змінами, внесеними згідно із Законами N° 3780-12 від 23.12.93, Ns 1381- XIV (1381-14) від 13.01.2000, N° 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Підозрюваний відповідно до принципу презумпції невинуватості має право на поводження з ним як невинним у вчиненні злочину, на повагу до його честі і гідності.

Про роз'яснення прав підозрюваному вказується в протоколі за­тримання або постанові про застосування запобіжного заходу.

Реалізація підозрюваним своїх прав здійснюється в тому ж по­рядку, що й реалізація прав обвинуваченим. Право підозрюваного знати, в чому він підозрюється, забезпечується тим, що в протоколі затримання обов'язково вказуються підстави та мотиви затриман­ня, наводяться пояснення затриманого, а сам протокол підписується затриманим; у постанові про застосування запобіжного заходу має бути вказано на злочин, у вчиненні якого особа підозрюється; перед допитом підозрюваному має бути оголо­шено, у вчиненні якого злочину він підозрюється, про що зазна­чається в протоколі допиту.

Стаття 43- 1                                                                    199

давання підозрюваним показань не може розглядатися як його процесуальний обов'язок. У цьому відношенні підозрюваний повністю прирівнюється до обвинуваченого. Допит його повинен вестися відповідно до правил допиту обвинуваченого. Підозрюва­ний не несе кримінальної відповідальності за відмову від давання показань та за давання завідомо неправдивих показань.

Підозрюваному закон надає право мати захисника. При цьому захисник надається підозрюваному або допускається до участі у справі з моменту оголошення протоколу затримання або постанови про застосування запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чо­тирьох годин з моменту затримання. Захисник підозрюваного має ті самі права, що й захисник обвинуваченого.

Допит підозрюваного про обставини справи та про обставини, пов'язані з його затриманням, провадиться негайно, а якщо це не­можливо, то не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затри­мання. При допиті присутність захисника є обов'язковою, за винят­ком випадку, коли підозрюваний відмовляється від захисника (ч. 1 ст. 46 КПК України).

Перед допитом підозрюваному повинні оголосити, у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити його права (див. додаток 1).

Підозрюваний зобов'язаний:

1) з'являтися за викликом органів дізнання та попереднього слідства. У разі нез'явлення без поважних причин він може бути доставлений у порядку приводу;

2) не чинити перешкоди нормальному ходу розслідування про­тизаконними методами. У разі, коли підозрюваний вдається до таких дій, до нього можуть бути застосовані більш суворі запобіжні

заходи.

Актуальна проблема сьогодні — вдосконалення поняття та ста­тусу підозрюваного. Відповідно до чинного законодавства поняттям " підозрюваний" не охоплюється статус особи, стосовно якої пору­шена справа, але вона ще не затримана і стосовно неї не застосо­вано запобіжний захід, вона не визнана ще обвинуваченим. Нерідко вона допитувалась як свідок. За таких умов вона під стра­хом кримінальної відповідальності за відмову від давання показань (допит як свідка супроводжувався попередженням свідка за таку кримінальну відповідальність) примушувалась до давання показань стосовно самої себе. Це викликало низку проблем і наукових про­позицій щодо їх. розв'язання. Значною мірою проблему розв'язує ст. 63 Конституції України, згідно з якою ніхто (в тому числі і свідок) не несе відповідальності за відмову від давання показань стосовно самого себе. Але як бути допитуваному підозрюваному стосовно показань щодо дій його співучасників? Чи вправі він відмовитись давати показання стосовно їх дій, якщо він допи­тується як свідок, наприклад, по справі стосовно групової бійки чи іншого іодібного діяння? Безумовно, що якби він допитувався як підо-.рюваний, то вправі був би відмовитись від давання будь-яких показань взагалі. Але тут він допитується як свідок, бо не має ста­тусу підозрюваного.

200_________________________________________________ Стаття 44

Проблема не тільки теоретична. Вона може тягнути значні прак­тичні наслідки. З одного боку, підозрюваний може дійсно забажати розповісти всю правду. Але суд може визнати його показання не здатними мати доказову силу, так як вони одержані з застосуван­ням примусових заходів. З другого боку, підозрюваний може дійсно розповісти правду, злякатись відповідальності за відмову від давання показань — що в принципі буде мати ті самі наслідки.

Нарешті поняттям " обвинувачений та підозрюваний" не охоп­люються такі учасники процесу, стосовно яких здійснюється про­вадження в справі, як неосудні особи, включаючи як тих що скоїли злочин у стані неосудності, так і тих, що захворіли психічною хво­робою після скоєння злочину, а також неповнолітні в віці від 11 років до віку, з якого настає кримінальна відповідальність. На­справді, вони мають наділятись фактично тими само правами, що й обвинувачений. Шлях до розв'язання цієї проблеми ми вбачаємо в такому. Замість понять " підозрюваний" і " обвинувачуваний" ввести в теорію кримінального процесу, законодавство і правозас-тосовчу практику єдине поняття " підслідний", визначивши його таким засобом: " підслідним є особа, стосовно якої порушена кримінальна справа, обрано запобіжний захід або винесено рішення про визнання її обвинувачуваною, а також особа, затри­мана в передбаченому законом порядку". Підслідному необхідно надати всі права, які у даний час надані обвинувачуваному.

Стаття 44. Захисник

Захисником є особа, яка в порядку, встановленому за­коном, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, за­судженого, виправданого та надання їм необхідної юри­дичної допомоги при провадженні у кримінальній справі.

Як захисники допускаються особи, які мають свідоцт­во про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.

Повноваження захисника на участь у справі стверд­жується:

1) адвоката — ордером відповідного адвокатського об'єднання;

2) адвоката, який не є членом адвокатського об'єднан­ня, — угодою, інших фахівців у галузі права, які за зако­ном мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи або дорученням юри­дичної особи, — угодою або дорученням юридичної особи;

3) близьких родичів, опікунів або піклувальників — заявою обвинуваченого, підсудного, засудженого, вип­равданого про їх допуск до участі в справі як захисників.

Захисник допускається до участі в справі в будь-якій стадії процесу. Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники як захисники допускаються до участі в справі з моменту пред'явлення обвинувачено­му для ознайомлення матеріалів досудового слідства. У

стаття 44   _______________________________________________ fЈi

випадках, коли відповідно до вимог статті 45 цього Кодек­су участь захисника с обов'язковою, близькі родичі обви­нуваченого, його опікуни або піклувальники як захисни­ки можуть брати участь у справі лише одночасно з захис­ником — адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

(Стаття 44 в редакції Закону № 3780-12 від 23.12.93, із амінами, внесеними згідно з Законом № 3787-12 від 23.12.93, в редакції Закону № 2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.05.2001)

Захисник — це учасник кримінального процесу, на якого покла­дено функцію захисту, і в силу цього він зобов'язаний використо­вувати всі зазначені в законі засоби і способи з метою з'ясування обставин, що виправдовують підзахисного чи пом'якшують його відповідальність.

Як захисники допускаються особи, які є фахівцями в галузі права. Згідно з частиною першою ст. 59 Конституції України кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Це право не може обме­жуватись без врахування інтересів людини, яка потребує захисту. Основні принципи, що стосуються ролі юристів, прийняті Конгре­сом ООН 27 серпня — 7 вересня 1990 року, передбачають, що кожна людина має право звернутись до будь-якого юриста за до­помогою для захисту і відстоювання своїх прав та захисту їх на всіх стадіях кримінального судочинства.

У зв'язку з цими та іншими положеннями міжнародних пра­вових актів Конституційний Суд України в своєму рішенні № 13-рп/2000 від 16 листопада 2000 року скасував положення ч. 1 ст. 44 КПК України, згідно з яким як захисники допуска­лись лише особи, які мали свідоцтво про право на заняття ад­вокатською діяльністю, як положення, що не відповідають Конституції України, і роз'яснив, що захисником у криміналь­ному процесу може бути будь-який фахівець в галузі права', якщо за законом він має право (може бути допущеним, відсутні обставини для його відводу) на надання правової до­помоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Відтепер ст- 44 КПК України визначає, що захисником може бути будь-яка особа, яка запрошена й уповноважена самим обви­нуваченим (підозрюваним, підсудним, засудженим) чи призначена відповідно до закону здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправ­даного та надавати їм необхідну юридичну допомогу при провад­женні у кримінальній справі.

Пропозиція про необхідність таких змін законодавства висловлена ав­тором раніше в роботах: Тертишник В. М. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України.— Харків: Арсіс, 2000.— С 351-353; Тертышних В. М. Уголовный процесе— Харьков: Арсис, 1997.— С. 51; Тертышник В. М. Уголовный процесс.— Харьков: Арсис, 1999.— С. 68.

 

202

Стаття 44

При цьому як захисники допускаються особи, які мають свідо­цтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. З моменту закінчення досудового слідства як захисники допускають­ся близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, вип­равданого, його опікуни або піклувальники.

Захисник допускається до участі в справі в будь-якій стадії про­цесу.

Захисником не може бути особа, яка має судимість. Відповідно до ст. 2 Закону України " Про адвокатуру" адвокат не може працю­вати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Виходячи з такого положення, особи, що мають відповідний юридичний статус, ие мо­жуть допускатись до участі в справі як захисник.

Одна й та сама особа не може бути захисником двох або кількох підозрюваних, обвинувачених і підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.

Захисником не може бути особа, яка брала участь у даній справі як слідчий, як особа, що провадила дізнання, як прокурор, гро­мадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, особа, яка допитувалась або підлягає допиту як свідок. Захисником або громадським захисником не може бути також особа, яка є родичем будь-кого зі складу суду, обвинувача або по­терпілого.

Адвокат не може брати участі у справі як захисник також і тоді, коли він у даній справі надає або раніше надавав юридичну допо­могу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка зверну­лася з проханням про ведення справи, або коли вона брала участь у справі як перекладач або понятий, а також коли в розслідуванні або в розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках.

Будь-який юрист, який запрошений обвинуваченим до участі в кримінальній справі чи залучений по призначенню для захисту прав обвинувачуваного, має кримінально-процесуальний статус за­хисника.

Захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсуд­ним чи засудженим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого. Особа, що провадить дізнання, слідчий, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка утримується під вартою, допомогу у встановленні зв'язку з захисником або з особами, які можуть запросити захисника.

Підозрюваний, обвинувачений, підсудний вправі запросити собі кількох захисників.

Особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд можуть призна­чити захисника у встановленому законом порядку через адвокатсь­ке об'єднання. Вимога особи, яка провадить дізнання, слідчого, суду про призначення захисника, є обов'язковою для керівника адво­катського об'єднання.

лл                                                                     203

стаття 44____________ ----------------------------------------------------------

Захисник може брати участь у справі за згодою або за призна-

^ЧЄІу^Япершому випадку захисник запрошується обвинуваченим, підозрюваним, його законними представниками, родичами або іншими особами за дорученням обвинуваченого або підозрювано­го У тих випадках, коли з'явлення для участі у справі захисника, обраного обвинуваченим, неможливе, особа, яка провадить дізнан­ня або слідчий мають право запропонувати обвинуваченому запро­сити іншого захисника і забезпечують його захисником. Замінити одного захисника іншим можна тільки за згоди підзахисного. Захисник призначається у випадках:

1) коли відповідно до вимог частин першої і другої статті 45 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, але підозрюваний, обвинувачений, підсудний не бажає або не може запросити захис­ника;

2) коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний бажає запро­сити захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може цього зробити.

Коли є потреба у проведенні невідкладних слідчих чи інших про­цесуальних дій з участю захисника, а підозрюваний чи обвинува­чений ще не встиг запросити захисника або з'явлення обраного за­хисника неможливе, особа, яка провадить дізнання, слідчий своєю постановою вправі призначити захисника тимчасово до з'явлення обраного захисника.

Коли неможливе з'явлення захисника, обраного підозрюваним протягом двадцяти чотирьох годин, а захисника, обраного обвину­ваченим чи підсудним, — протягом сімдесяти двох годин, особа, яка провадить дізнання, слідчий, суд мають право запропонувати підо­зрюваному, обвинуваченому, підсудному запросити іншого захис­ника. Якщо і цей захисник не зможе з'явитись для участі в справі протягом двадцяти чотирьох годин, а також у випадках, коли підо­зрюваний, обвинувачений, підсудний протягом того ж строку не запросить іншого захисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суддя постановою, а суд — ухвалою самі призначають захисника.

Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники як захисник доігускаються до участі в справі з моменту пред'явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів попе­реднього слідства.

У випадках, коли участь захисника є обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники як захис­ники можуть брати участь у справі лише одночасно з захисни­ком адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за зако­ном має право на надання правової допомоги особисто чи за дору­ченням юридичної особи.

Про допуск захисника до участі в справі осооа, яка провадить Дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд — ух­валу.

Участь захисника при провадженні дізнання, попереднього слідства і в розгляді кримінальної справи з суді першої інстанці згідно зі ст. 45 КПК України є обов'язковою:

 

203

202_______________________________________ Стаття 44

При цьому як захисники допускаються особи, які мають свідо­цтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. З моменту закінчення досудового слідства як захисники допускають­ся близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, вип равданого, його опікуни або піклувальники.

Захисник допускається до участі в справі в будь-якій стадії пр-цесу.

Захисником не може бути особа, яка має судимість. Відповідн до ст. 2 Закону України " Про адвокатуру" адвокат не може праціс вати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Виходячи з такого положення, особи, що мають відповідний юридичний статус, ие мо­жуть допускатись до участі в справі як захисник.

Одна й та сама особа не може бути захисником двох або кількох підозрюваних, обвинувачених і підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.

Захисником не може бути особа, яка брала участь у даній справі як слідчий, як особа, що провадила дізнання, як прокурор, гро­мадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, особа, яка допитувалась або підлягає допиту як свідо~ Захисником або громадським захисником не може бути тако особа, яка є родичем будь-кого зі складу суду, обвинувача або п терпілого.

Адвокат не може брати участі у справі як захисник також і тоді коли він у даній справі надає або раніше надавав юридичну доп могу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка зверну лася з проханням про ведення справи, або коли вона брала участі у справі як перекладач або понятий, а також коли в розслідуванні або в розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках.

Будь-який юрист, який запрошений обвинуваченим до участі в кримінальній справі чи залучений по призначенню для захисту прав обвинувачуваного, має кримінально-процесуальний статус за­хисника.

Захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсуд­ним чи засудженим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого. Особа, що провадить дізнання, слідчий, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка утримується під вартою, допомогу у встановленні зв'язку з захисником або з особами, які можуть запросити захисника.

Підозрюваний, обвинувачений, підсудний вправі запросити собі кількох захисників.

Особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд можуть призна­чити захисника у встановленому законом порядку через адвокатсь­ке об'єднання. Вимога особи, яка провадить дізнання, слідчого, суду про призначення захисника, є обов'язковою для керівника адво­катського об'єднання.

стаття 44

Захисник може брати участь у справі за згодою або за призна­ченням.

у першому випадку захисник запрошується обвинуваченим,

підозрюваним, його законними представниками, родичами або іншими особами за дорученням обвинуваченого або підозрювано­го У тих випадках, коли з'явлення для участі у справі захисника, обраного обвинуваченим, неможливе, особа, яка провадить дізнан­ня або слідчий мають право запропонувати обвинуваченому запро­сити іншого захисника і забезпечують його захисником. Замінити одного захисника іншим можна тільки за згоди підзахисного. Захисник призначається у випадках:

1) коли відповідно до вимог частин першої і другої статті 45 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, але підозрюваний, обвинувачений, підсудний не бажає або не може запросити захис­ника;

2) коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний бажає запро­сити захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може цього зробити.

Коли є потреба у проведенні невідкладних слідчих чи інших про­цесуальних дій з участю захисника, а підозрюваний чи обвинува­чений ще не встиг запросити захисника або з'явлення обраного за­хисника неможливе, особа, яка провадить дізнання, слідчий своєю постановою вправі призначити захисника тимчасово до з'явлення обраного захисника.

Коли неможливе з'явлення захисника, обраного підозрюваним протягом двадцяти чотирьох годин, а захисника, обраного обвину­ваченим чи підсудним, — протягом сімдесяти двох годин, особа, яка провадить дізнання, слідчий, суд мають право запропонувати підо­зрюваному, обвинуваченому, підсудному запросити іншого захис­ника. Якщо і цей захисник не зможе з'явитись для участі в справі протягом двадцяти чотирьох годин, а також у випадках, коли підо­зрюваний, обвинувачений, підсудний протягом того ж строку не запросить іншого захисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суддя постановою, а суд — ухвалою самі призначають

захисника.

Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники як захисник допускаються до участі в справі з моменту пред'явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів попе­реднього слідства.

У випадках, коли участь захисника є обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники як захис­ники можуть брати участь у справі лише одночасно з захисни­ком — адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за зако­ном має право на надання правової допомоги особисто чи за дору­ченням юридичної особи.

Про допуск захисника до участі в справі осооа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд — ух­валу.

Участь захисника при провадженні дізнання, попереднього слідства і в розгляді кримінальної справи з суді першої інстанції згідно зі ст. 45 КПК України є обов'язковою:

204

205

Стаття 44

1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчи­ненні злочину у віці до 18 років, — з моменту визнання особи підо­зрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, — з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад:

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судо­чинство, — з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обви­нувачення;

4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передба­чає довічне ув'язнення — з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру — з моменту встановлення факту на­явності в особи душевної хвороби;

6) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру — з моменту першого допиту непов­нолітнього або з моменту поміщення його до приймальника-роз-подільника.

У суді апеляційної інстанції участь захисника у відповідних ви­падках є обов'язковою, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого.

Підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право в будь-який момент провадження у справі відмовитися від запрошеного чи призначеного захисника. Відмова допускається лише з ініціативи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного і не поз­бавляє його права запросити того самого чи іншого захисника в подальших стадіях процесу.

Захисник підозрюваного, обвинуваченого або підсудного не має права безпідставно відмовитися від захисту або використовувати свої повноваження на шкоду підзахисному.

Відмова від захисника у випадках, коло його участь у справі є обов'язковою, може бути прийнята лише, - коли підозрюваний, об­винувачений, підсудний, засуджений чи виправданий обґрунтову­ють її мотивами, які особа, що провадить дізнання, слідчий, суд виз­нають такими, що заслуговують на увагу. У цьому випадку захис­ник замінюється іншим.

Згідно з ч. 4 ст 46 КПК України, прийнявши відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу рішення про усунення захисника від участі в справі, а також прийнявши відмову захисника від виконання обов'язків, особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя чи суд роз'яснюють підозрюваному, обвинуваченому, підсудному його право запросити іншого захисника та надають йому для цього в стадії розслідування справи не менше доби, а в стадії судового роз­гляду справи — не менше трьох діб. Якщо у випадках, передбаче­них статтею 45 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений, підсудний протягом цих строків не запросить іншого захисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суддя постановою, а суд — ухвалою самі призначають захисника.

Стаття 45

Стаття 45. Обов'язкова участь захисника

Участь захисника при провадженні дізнання, досудо-вого слідства і в розгляді кримінальної справи в сулі першої інстанції є обов'язковою:

1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачу­ються у вчиненні злочину у віці до 18 років, — з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їй обви­нувачення;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, — з моменту затриман­ня особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ве­деться судочинство, — з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення — з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

 

5) при провадженні справи про застосування приму­сових заходів медичного характеру — з моменту встанов­лення факту наявності в особи душевної хвороби;

6) при провадженні справи про застосування приму­сових заходів виховного характеру — з моменту першого допиту неповнолітнього або з моменту поміщення його до приймальника-розподільника.

У суді апеляційної інстанції участь захисника у випад­ках, передбачених частиною першою цієї статті, с обов'язковою, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого.

(Стаття 45 в редакції Законів № 3780-12 від 23.12.93, № 2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Стаття 46. Відмова від захисника і його заміна

Підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право в будь-який момент провадження у справі відмови­тися від запрошеного чи призначеного захисника. Відмова допускається лише з ініціативи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного і не позбавляє його права запросити того ж чи іншого захисника в подальших стадіях процесу.

При відмові від захисника особа, яка провадить дізнан­ня, слідчий складають протокол з зазначенням мотивів відмови, а суд зазначає про це в протоколі судового засідання. Про прийняття відмови від захисника чи відхи­лення u особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя ви­носять постанову, а суд — ухвалу.

Відмова від захисника у випадках, зазначених у статті 45 цього Кодексу, може бути прийнята лише, коли підо­зрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений чи виправданий обґрунтовують її мотивами, які особа, що провадить дізнання, слідчий, суд визнають такими, що за­слуговують на увагу. У цьому випадку захисник замінюється іншим у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прийнявши відповідно до вимог статті 50 цього Кодек­су рішення про усунення захисника від участі в справі, с також прийнявшії відмову захисника від виконання

207