Стаття 52-3. Нерозголошення відомостей про особу, щодо якої здійснюються заходи безпеки

⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 30Следующая ⇒

Нерозголошення відомостей про особу, взяту під захист, може забезпечуватися шляхом обмеження відомостей про неї в матеріалах перевірки (заявах, поясненнях тощо), а також протоколах слідчих дій та судових засідань. Орган дізнання, слідчий, прокурор, суд (суддя), прийнявши рішення про застосування заходів безпеки, виносить мотивовану постанову, ухвалу про заміну прізвища, імені, по батькові особи, взятої під захист, на псевдонім. Надалі у процесуальних документах зазначається лише псевдонім, а справжні прізвище, ім'я, по батькові (рік, місяць і місце народження, сімейний стан, місце роботи, рід занять або посада, місце проживання та інші анкетні дані, що містять інформацію про особу, яка перебуває під захистом) вказуються лише у постанові (ухвалі) про заміну анкетних даних. Ця постанова (ухвала) до матеріалів справи не додасться, а зберігається окремо в органі, у провадженні якого перебуває кримінальна справа. У разі заміни прізвища особи, взятої під захист, на псевдонім з матеріалів справи вилучаються протоколи слідчих дій та інші документи, в яких зазначено достовірні відомості про цю особу, і зберігаються окремо, а до матеріалів справи додаються копії цих документів із заміною справжнього прізвища на псевдонім.

Відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, є інформацією з обмеженим доступом. На документи, що містять таку інформацію, не поширюються правила, передбачені частиною другою статті 48, статтями 217 — 219 і 255 цього Кодексу (1003-05).

(Кодексдоповнено статтею 52-3 згідно із Законом Ns 1381-XIV (1381-14) від 13.01.2000, із змінами, внесеними згідно із Законом № 2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

У випадку, коли органом дізнання, слідчим, прокурором або судом приймаються рішення про участь особи в кримінальній справі під псевдонімом, про це виноситься вмотивована постанова. Воно не потребуває санкції прокурора, набуває законної сили з моменту винесення й обов'язкова для виконання всіма органами і посадовими особами. Виклик осіб, що захищаються, у суд здійснюється через слідчі органи, або органи, що забезпечують захист. Судді не вправі розголошувати справжні дані про взятих під захист осіб. Відповідно до ст. 11 Закону України " Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" (Відомості Верховної Ради України.— 1994.— №11.— ст. 51), особі, що захищається, можуть бути замінені документи, які засвідчують її особистість. Рішення про вжиття таких заходів відповідно до ст. 13 даного закону приймається за заявою або за згодою особи, що захищається, і тільки з санкції прокурора або за рішенням суду.

Рішення про зміну даних про особу в кримінальній справі на псевдонім або про заміну документів, що засвідчують узяту під захист особу, належать до документів обмеженого доступу. Вони не можуть надаватись захиснику обвинувачуваного, потерпілому або іншим учасникам процесу, не підлягають розголошенню будь-яким засобом, не оголошуються і не досліджуються в процесі судового

240

Стиття 52-4

Стаття 52-5

241

розгляду. Вони не за\учаються до матеріалів кримінальної справи, а зберігаються окремо за правилами зберігання документів для службового користування. Вони не надаються учасникам процесу при ознайомленні їх з матеріалами кримінальної справи. Більше того, особи, винні в розголошенні змісту названих документів, можуть бути притягнуті до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Стаття 52-4. Порядок скасування заходів безпеки

Заходи безпеки можуть бути скасовані на підставі закінчення строку конкретного заходу безпеки; усунення загрози життю, здоров'ю, житлу і майну осіб, взятих під захист; систематичного невиконання особою, взятою під захист, законних вимог органів, що здійснюють заходи безпеки, якщо ця особа письмово була попереджена про можливість такого скасування.

Приводом для скасування заходів забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, членів їх сімей та близьких родичів може бути: заява учасника кримінального судочинства, члена його сім'ї або близького родича, щодо якого були застосовані заходи безпеки; отримання достовірної інформації про усунення загрози життю, здоров'ю, житлу і майну зазначених осіб.

Рішення про скасування заходів безпеки письмово протягом доби доводиться до відома особи, щодо якої були застосовані ці заходи.

(Кодекс доповнено статтею 52-4 згідно із Законом № 1381-XIV (1381-14) від 13.01.2000)

Прийняті заходи забезпечення безпеки повинні забезпечувати дійсний захист учасників процесу і їхніх близьких родичів або членів сім'ї, забезпечувати безпеку їхнього життя, здоров'я, житла і майна.

Застосування заходів забезпечення безпеки законом не обмежено в часі і просторі, за винятком такого заходу, як прослухову-ваиня телефонних розмов. Рішення про прослуховування телефонних розмов пов'язано з наданням можливості вторгнення в права абонентів, що ведуть розмови з особою, що захищається, а тому приймається за рішенням суду на встановлений судом строк і припиняється, коли він сплине, якщо він не продовжений у встановленому порядку. У випадках, коли строки прослуховування сплинули, а погроза правам і інтересам особи, що захищається, не усунута, необхідно приймати рішення про продовження термінів здійснення відповідного заходу'безпеки.

Щодо інших заходів забезпечення безпеки строки не обмежені. Вони підлягають застосуванню доти, доки не відпаде необхідність.

Заходи безпеки можуть бути скасовані на підставі: закінчення строку конкретного заходу безпеки; усунення загрози життю, здоров'ю, житлу і майну осіб, взятих під захист; систематичного невиконання особою, взятою під захист, законних вимог органів,

що здійснюють заходи безпеки, якщо ця особа письмово була попереджена про можливість такого скасування.

За наявності підстав для скасування заходів забезпечення безпеки органом дізнання, слідчим, прокурором, судом (суддею) виноситься мотивована постанова чи ухвала про їх скасування. Рішення про скасування заходів безпеки письмово протягом доби доводиться до відома особи, щодо якої були застосовані ці заходи.

Стаття 52-5 КПК " України передбачає право оскарження рішень про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування. Постанова органу дізнання або слідчого про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування може бути оскаржена до відповідного прокурора або суду, а якщо така постанова винесена прокурором — до вищого прокурора або суду. Постанова судді або ухвала суду про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, до вищого суду".

Стаття 52-5. Оскарження рішень про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування Постанова органу дізнання або слідчого про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування може бути оскаржена до відповідного прокурора або місцевого суду за місцем розслідування справи.

Суддя негайно розглядає скаргу і матеріали справи, за необхідності вислуховує особу, яка провадить дізнання, слідчого, вислуховує думку прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить постанову про застосування заходів безпеки або про їх скасування чи про відмову в цьому.

На постанову судді про відмову в задоволенні скарги протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду.

(Кодекс доповнено статтею 52-5 згідно із Законом № 1331-XIV (1381-14) від 13.01.2000, в редакції Закону № 2533-І1І (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Правом на оскарження рішень про відмову в застосуванні заходів забезпечення безпеки або про скасування рішень про їх застосування наділені особи, інтересів яких стосуються прийняті рішення, котрим може стати будь-хто з учасників процесу.

Прокурор здійснює нагляд за законністю, обґрунтованістю і своєчасністю вживання заходів забезпечення безпеки щодо учасників кримінального процесу. У цьому плані він може давати слідчому й органу дізнання письмові вказівки, відміняти незаконні рішення відповідних осіб, розглядати скарги у встановлені терміни і приймати відповідно до закону необхідні рішення, особисто приймати необхідні процесуальні рішення, вилучати кримінальну спра-

243

242

------------------------------------------------- __________________ Стаття 53

7ги! »™°г^Т? ^{СЛІАЧОГО} * передати іншому. Зазначені права має і напевом IS™ ^ВШЛУ - ^У ^ЗВ'^ЯЗКУ ³ ^цим ^сл* зазначити, що ц„_мзГопов^югл^Ц, ^Н° «°Р^{истатис}я У випадках погрози життю і ТОа™ /Т^ОМУ ^аб° °^СОбІ' ^ЯКа провадить дізнання, наприклад ііередати справу іншому слідчому або іншому слідчому ооганлГ

До ХовК°^ВИ Г ^ТОГ°' ^Щ°^б ^ЗЛ°^ЧИНЦІ в^™^евн7й Гер * хис™ ™ °^С° ^И правоохоронного органу і забезпечивший хист тих, хто прийняв справу до свого провадження.

Стаття 53. Обов'язок роз'яснення і забезпечення прав особам, які беруть участь у справі

ня^С^3^0КУР, ^0р' ^{сл1лчии} * ооба, яка провадить дізнанні ьГпп^¹ Р°^з: ^яснити особам, що берутГучасть у справі, їх права і забезпечити можливість здійснення цих

ним^завланГяНГ^³³⁴" ' ^3аХИСТУ ^ПР^ав ' ^своб°А ^Аини є основну якГйогооп^Г" ^^ ^ПР°^ЦЄСУ ' Зв'язком суб'єктів процесу, які його організують і проваджують.

вади^іосуГо»^^^1, ^кР^{имінальн}°го процесу, уповноважений про-
S вип2к^ І' ^РЄАНЄ) ^сл *^с™°- Слідчий зобов'язаний у кож-

йняти^до^в^Уогп п^^ЄННЯ °^ЗНаК ^ЗАОЧИНУ ^поРУ™«™ справу та при-тТвжита захпл? _п л^Р ^{аАЖЄННЯ}' ^пР°^вес™ об'єктивне розслідування істани захи^Тп^ ^розкР^ИТТЯ ^зло™ну, встановлення оббивної ня sanoLw^ ^Р ^Т3 ^{законних} інтересів громадян, відшкодуван-їмо> щ* с„'Г„^ЧИН0М ^ШК0АИ' ^{Виявленн}* та усуненняТричиГта ^стос^°ан™^Рза^ну^{ЧИНЄННЮ} ^ЗЛ°^ЧИНу' ^«печення правильного

суалїїгм зЙГп^ Г ^ЦЄ °^РГаНИ' Уповноважені кримінально-проце-7з^зку з f_H*nl ^{РУШуВаТИ} ^Та Розслідувати кримінальні справи відсутнюю ЇЇ™⁴''¹⁰' ^Щ° ^{наАійшла} ^ПР0 чинення злочин?, та слЕа ^{можливос}ті У слідчого приступити до провадження

гляд^7Рз°а^К>Го_Л^,р^_г^Суб'^ЄКТ ^кР^{иміналь}ного процесу, який здійснює на-А^нанн_Ятаоп^^аТ^М ^3аК°^ШВ °Р^ганами попереднього слідства, н4 " б" ™™ Л г^Н°" ^Р°^ЗШУ? ^ОВОЇ ^юР^исАИкнії, підтримує де? жа_В: мадТн аоГле^ж, ™ ^W ^Ta ^{ЗАІИСНЮЄ} представництво інтересів гро-SnomSf" ^В ^СУА1' ^а ^ТЗК0Ж ³Аійснює нагляд при застосу-їїїян СГ ^ОАі^В' ^П0В ^ЯЗаних ³ обмеженням свободи гро-! ^ ^ЇЇГ^*³™ ^ВІН ^МаЄ забезпечувати захищав

серЙніо до^іл³_и^0б_и°^В'^ЯЗаНИИ ^всебічно, повно, об'єктивно та безпо-пооцТсу та п^Г ^АодеР^жанням Усіх принципів кримінального об'єктива К^^*⁰⁴" " ⁰™ ^ВСІ обставини справи встановити за^7ту ™_ав ™L ^ВИР.^1ШИТИ ^спРавУ по суті, вживши заходів до №е7ня поичи», ^Х ^{ІНТЄресів} громадян і юридичних осіб та до

noouecvS У^мо\.^° сприяли вчиненню злочину.

проце^-^Уо^бли_п^а_и^Рй^НТ11 ^ПраВ ^І ^СВОбОА ^^ни ^в кримінальному

безпечёння neS ■ ^ИА ^гаР^антій- які виступають засобом їх за-

т? вГд беТпілстаІн^гп⁸ ^ПР°^ЦЄС1 «Анального судочинства, захис-

У від оезпідставного втручання, відновлення порушених прав.

Гтапгтя 53

ЯкЩ° право — це можливість відповідної поведінки, то процесуальні гарантії представляють собою юридично визначені процедури реалізації відповідних прав, механізм попередження їх порушень, порядок захисту і відновлення порушених прав і свобод людини.

Система процесуальних гарантій прав і свобод людини включає

такі елементи:

— юридичне визначення самих прав і свобод;

— недопустимість звуження існуючих прав і свобод як за обсягом, так і за змістом;

— визначення процедури їх реалізації;

— роз'яснення учасникам процесу прав і свобод та порядку їх реалізації;

— надання реальної можливості для самореалізації;

— утримання від порушень прав і свобод людини з боку інших учасників процесу;

— надання допомоги з боку слідчого, органу дізнання, прокурора, захисника і суду в реалізації прав і свобод іншими учасниками

процесу;

— попередження порушень прав і свобод та покладання обов'язку на здійснення заходів попередження на осіб, які ведуть кримінальне судочинство чи виконують функцію процесуального контролю і нагляду;

— захист прав і свобод — встановлення перешкод, які б виключали їх порушення;

— відновлення порушених прав і свобод;

— повну реабілітацію і відшкодування завданої шкоди.
Розвиток системи процесуальних гарантій забезпечення прав і

свобод людини в кримінальному процесі передбачає: виконання конституційних вимог щодо недопустимості звуження існуючих прав і свобод та гарантій їх захисту; розширення існуючої системи та обсягу і змісту окремих прав і свобод; чітке законодавче визначення підстав, умов і процедури застосування примусових заходів; створення такої моделі процесуальної форми, за якої примусові заходи, втручання в права, свободи і законні інтереси людини дійсно мали б місце тільки в умовах крайньої необхідності; чітке визначення механізму застосування примусових заходів та правовідносин, що виникають при цьому; обґрунтованість всіх рішень щодо втручання в права і свободи людини; дієвість процесуального контролю, судового і прокурорського нагляду за здійсненням процесуальної діяльності; визначення відповідальності за всі прояви безґрунтовного втручання в гарантовані законом права і свободи людини; створення доступного, простого і надійного юридичного механізму захисту і відновлення прав і свобод, правової реабілітації та відшкодування заподіяної шкоди незаконними діями.

Кримінально-процесуальне законодавство України робить важливі кроки в цьому напрямку. Наприклад, відповідно до ст. 52-1 КПК України, яка включена до кодексу законом України від 13 січня 2000 року, особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, надано право на забезпечення безпеки, визначені засоби забезпечення їх безпеки, а також відповідальність за їх неприйняття. Ст. 69-1 КПК України вперше чітко і конкретно визначила права свідків. Зокрема, тут знайшов втілення конституційний принцип

244____________ Стаття 53-1

Стаття 53-1

245

недопустимості примушування до давання показань стосовно себе, членів своєї сім'ї чи своїх близьких родичів, закріплено право знати, у зв'язку з чим і у якій справі він допитується.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади і їх посадових осіб. Ст. 62 Конституції України та ст. 53-1 КПК України встановлюють, що в разі закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину або за недоведеністю участі особи у вчиненні злочину, постанови виправдувального вироку суду чи скасування вироку як неправосудного держава відшкодовує шкоду, завдану безпідставним притягненням до відповідальності, включаючи відшкодування моральної і матеріальної шкоди.

Ці положення мають бути роз'яснені потерпілим, обвинуваченим та іншим зацікавленим у справі учасникам процесу. Кожному учаснику процесу слід роз'яснити його процесуальний статус (права й обов'язки) та порядок його реалізації, надати можливості для реалізації наданих законом прав і свобод.-

Стаття 53-1. Обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора і суду щодо вжиття заходів до відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями

У разі закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю в діянні складу злочину або за недоведеністю участі особи у вчиненні злочину, а також у разі постановления виправдувального вироку орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення н порушених прав і вжити необхідних заходів до відшкодування шкоди, завданої особі внаслідок незаконних засудження, притягнення як обвинуваченого, затримання, застосування запобіжного заходу та у разі незаконного продовження виконання призначеного покарання у випадках, коли кримінальний закон, який усуьас караність діяння, набрав чинності.

Підстави і порядок відшкодування шкоди визначаються законодавством України.

(Кодекс доповнено статтею 53-1 згідно з Указом ПВР № 6334-10 від 16.04.84, із змінами, внесеними згідно з Законом № 2547-12 від 07.07.92)

Реабілітація — поновлення доброго імені, честі, репутації, прав, стану, юридичного та соціального становища особи, незаконно та несправедливо обвинуваченої у вчиненні злочину, чи стосовно якої мали місце незаконні дії (бездіяльність), прийняті незаконні рішення чи допущені слідчі і судові помилки.

Правові основи реабілітації закладені в ст. 56, 62 Конституції України, ст. 53-1 КПК України, а також у Законі України від 1 грудня 1994 р. " Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" ¹-

¹ Відомості Верховної Ради України.— 1995.— №1.

Ст. 56 Конституції України визначає: " Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень".

Водночас у ст. 62 Конституції України встановлено, що " у разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням" Ст. 53-1 КПК України встановлює: " У разі закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю в діянні складу злочину або за недоведеністю участі особи у вчиненні злочину, а також у разі постановления виправдувального вироку орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав і вжити необхідних заходів до відшкодування шкоди, завданої особі внаслідок незаконних засудження, притягнення як обвинуваченого, затримання, застосування запобіжного заходу та у разі незаконного продовження виконання призначеного покарання у випадках, коли кримінальний закон, який усуває караність діяння, набрав чинності".

Зауважимо, що розглядуваний правовий інститут реабілітації не слід зводити тільки до відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. Конституція України, норми якої мають найвищу юридичну силу, гарантує відшкодуваннябудь-якої шкоди, завданої не тільки незаконними діями, а й рішеннями чи бездіяльністю, і не тільки обвинуваченому, а й будь-якій іншій людині.

Особами, що мають право на відшкодування шкоди, можуть бути обвинувачений, підозрюваний, підсудний, засуджений, цивільний відповідач, будь-який інший учасник процесу або будь-яка особа, яка навіть і не мала ніякого процесуального статусу, але якій при здійсненні процесуальної діяльності була неправомірно завдана шкода.

Безумовно, що найбільш вагомо ці питання виникають стосовно обвинувачуваного (підсудного) чи засудженого в зв'язку з незаконним притягненням їх до кримінальної відповідальності.

Реабілітація включає заходи по відшкодуванню моральної шкоди та матеріального збитку, відновленню становища і прав людини, відшкодуванню шкоди обвинуваченому потерпілому чи іншому учаснику процесу.

Підставами для реабілітації і відшкодування завданої матеріальної та компенсації моральної шкоди є: незаконні дії чи бездіяльність щодо будь-якого з учасників процесу; незаконні рішення; слідчі чи судові помилки, що спричинили шкоду будь-якому.з учасників процесу.

Такими фактичними підставами для вжиття заходів реабілітації можуть бути: встановлений у передбаченому законом порядку факт незаконного засудження, притягнення як обвинуваченого, затримання, арешту, обшуку, виїмки, накладення арешту на майно, звільнення з посади; вчинення інших незаконних дій, якими звужені права і законні інтереси громадянина.

246

Стаття 53-1

Слід мати на увазі, що неправомірно шкода може бути завдана громадянинові не тільки незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю слідчих чи судових органів, а і внаслідок слідчої чи судової помилки. Остання не обов'язково є наслідком незаконних дій чи бездіяльності правоохоронних органів, вона може мати місце і в ситуації, коли до прийняття якогось з процесуальних рішень всі дії згаданих осіб були законні й обґрунтовані. Адже пошук істини — це складна і не зовсім приємна справа. Тут мають місце і підкуп свідків, і інші скриті від очей правосуддя процеси. Правосуддя повинно виправляти будь-які з помилок, незалежно від того, з чиєї вини вони виникли, а всі люди, яким завдана безпідставно шкода, незалежно від того, стала вона наслідком незаконних дій чи виникла внаслідок судової чи слідчої помилки, мають право на відшкодування завданої їм шкоди.

Юридичними підставами прийняття заходів реабілітації щодо обвинуваченого є:

1) постановления виправдувального вироку щодо засудженого або притягнутого до кримінальної відповідальності;

2) закриття кримінальної справи щодо притяпгутого до кримінальної відповідальності за відсутністю події злочину, відсутністю в діянні складу злочину або за недоказаністю участі особи у вчиненні злочину, а також за відмови у порушенні справи за даними підставами.

При цьому слід зазначити, що в силу об'єктивно-правового положення — презумпції невинуватості — всі сумніви у справі тлумачаться на користь обвинуваченого і недоказана вина дорівнює доказаній невинності.

У разі недоказаності участі обвинуваченого у вчиненні злочину він має право вимагати не тільки закриття справи, а й визнання його невинним, відновлення його доброго імені.

У силу ст. 62 Конституції України у разі скасування вироку як неправосудного держава відшкодовує засудженому матеріальний збиток та моральну шкоду, заподіяну безпідставним засудженням.

Більше того, громадянин має право також на відшкодування шкоди, заподіяної йому проведенням оперативно-розшукових заходів, якщо протягом шести місяців після таких заходів не було порушено кримінальної справи або порушену справу було закрито (ч. 2 ст. 2 Закону України " Про порядок відшкодування шкоди..." ).

В усіх названих випадках, вирішуючи кримінальну справу по суті, слідчий, орган дізнання, прокурор та суд зобов'язані відповідно до вимог ст. 53 КПК України роз'яснити особі, визнаній невинною, порядок відновлення її порушених прав та вжити необхідних заходів до відшкодування шкоди, заподіяної їй заходами примусу та притягненням до відповідальності.

Відшкодування майнової шкоди. Згідно зі ст. З Закону України " Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" незаконно притягнутому до відповідальності відшкодовуються:

а) заробітна плата, пенсія та інші грошові прибутки, які він втратив внаслідок незаконних дій;

рпдпипя 53-1_________________________________________ ЈЈZ

б) майно (у тому числі грошові вклади та проценти по них, цінні
папери та прибутки по них, частка у статутному фонді організації,
учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав
з причини притягнення до відповідальності, інші цінності), зверне
не в прибуток держави, конфісковане або вилучене майно, а також
майно, на яке накладено арешт;

в) штрафи, утримані в порядку виконання вироку або іншого
рішення суду, судові витрати та інші витрати, оплачені громадянином;

г) грошові суми, сплачені громадянином адвокату для надання
юридичної допомоги;

д) моральна шкода.

Шкода відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, крім повернення майна.

Майно підлягає поверненню в натурі, а в разі неможливості повернення його вартість повертається за рахунок організації, якій воно передане безкоштовно, ' а за ліквідації або неплатоспроможності такої — за рахунок коштів держбюджету.

Вартість житлових будинків, квартир та будівель відшкодовується, якщо такі не збереглися або якщо громадянин відмовився від отримання рівноцінного житла в іншому місці. Вартість втраченого житла відшкодовується, виходячи з ринкових цін за рахунок держбюджету.

При відшкодуванні майнової шкоди діють норми цивільного права, які регламентують право власності: Цивільний кодекс України, Закон України " Про власність", норми авторського права та норми права спадкування. Тут у повній мірі повинні додержуватися правила віндикації, захисту права власності.

Так, ст. 143 Цивільного кодексу України прямо передбачає, що у разі винесення виправдувального вироку особам, у яких у ході слідства були вилучені дорогоцінні камені та метали, які є валютними цінностями, вони повертаються в натурі або ж відшкодовується їх вартість.

Ст. 148 Цивільного кодексу України визначає, що, вимагаючи майно з чужого незаконного володіння, власник має право також вимагати від недобросовісного володільця повернення всіх прибутків, які він мав при користуванні такою річчю. Недобросовісний володілець — володілець, який знав або зобов'язаний був знати, що володіє річчю незаконно.

Згідно зі ст. 50 Закону України " Про власність" власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.

При відшкодуванні вартості вилученого майна застосовуються ціни, які діють на момент прийняття рішення про відшкодування

шкоди.

Шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від провини конкретних посадових осіб, які допустили незаконне притягнення громадянина до відповідальності.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянину незаконними діями чи бездіяльністю, порушенням прав і свобод людини (права власності, особистої недоторканності, недоторканності приватного життя, житла тощо), погіршення або позбав-

249

2fЈ________________________________________ Стаття 53-1

лення можливостей реалізації людиною своїх звичок і бажань; погіршення відносин з оточуючими людьми; порушення нормальних життєвих зв'язків і стосунків з оточуючими людьми; приниження честі, гідності, репутації людини, її доброго імені; втрати не-майнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інші негативні наслідки морального характеру.

Відшкодування моральної шкоди провадиться, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, проісуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних моральних і фізичних страждань, з урахуванням характеру і тривалості страждань, стану здоров'я реабілітованого, тяжкості завданої йому травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, часу й зусиль, необхідних для її відновлення.

Моральна шкода відшкодовується у грошовій формі незалежно від відшкодування майнової шкоди. Згідно зі ст. 13 Закону України " Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожний місяць перебування під слідством і судом.

Стосовно позовного провадження при відшкодуванні моральної шкоди, заподіяної у сфері цивільних правовідносин, ст. 440 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається, виходячи із суті позовних вимог, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Вважається, що обвинувачення у злочині є найбільшою несправедливістю щодо громадянина. І тут законодавець повинен проявити більш зважений підхід. Принаймні, незалежно від строків перебування невинного під слідством мінімальний розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, не може бути нижчим за розмір, встановлений цивільним законодавством, — п'ять мінімальних зарплат.

Саме поняття " строк перебування під слідством чи судом" законом не визначене. Особа вважається такою, що перебуває під слідством чи судом, з моменту порушення проти неї кримінальної справи, її затримання, арешту або визнання її обвинуваченим до винесення щодо неї виправдувального вироку або закриття справи за реабілітуючими підставами. В цей строк входить як час відбування покарання, так і час, протягом якого особа вважається судимою, доти, доки вона не визнана невинною, виправданою та реабілітованою.

Громадянин має право на спростування відомостей, які не відповідають дійсності. Якщо такі відомості були опубліковані, вони спростовуються в тому самому виданні, де їх було надруковано, або тим самим засобом масової інформації, який їх поширив. Докумен-

Гтаттпя 53-1

ти які містять недостовірну інформацію про громадянина, визнаються недійсними, відкликаються або на прохання громадянина замінюються. Наприклад, громадянину може бути замінена трудова книжка, до якої незаконно було внесено запис про його звільнення за неприйнятними для нього підставами.

Поновлення в правах. Громадянин, звільнений з роботи у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути відновлений на попередній посаді, зарахований на попереднє місце роботи не пізніше місяця з моменту виправдання. На вимогу громадянина йому видається нова трудова книжка (в триденний строк), а за неможливості надати йому попередню роботу або в разі його незгоди працювати в попередній організації — надається рівноцінна робота.

Час перебування під слідством і судом зараховується до загального трудового стажу, стажу роботи за спеціа\ьністю, строку служби. Цей час зараховується також і в строк вислуги у певному званні. Наприклад, капітан міліції О. був незаконно засуджений і лише через півтора року після засудження був визнаний невинним та реабілітований. Він був відновлений на попередній посаді, в попередньому званні. Ураховуючи, що у нього скінчився строк вислуги у попередньому званні, йому одразу ж після відновлення було присвоєно чергове звання майора міліції.

Реабілітованому громадянину повертаються його ордени, медалі, титули та звання. Тут діє принцип повернення в первісний стан. Реабілітований повністю отримує всі свої колишні права і пільги. Неприпустиме будь-яке ущемлення його прав та інтересів. Час перебування під слідством і судом повністю дорівнює тій роботі, яку він здійснював до цього з усіма правовими наслідками, що мають бути при нарахуванні п наступному пенсій та грошових

допомог.

Порядок і розмір відшкодування шкоди визначають суд, слідчий, орган дізнання або прокурор при винесенні рішення, реабілітую-чого громадянина.

Постанова відповідних органів про відшкодування шкоди може бути оскаржена безпосередньо до суду або до вищого суду. Заява про оскарження винесеної постанови звільняється від мита.

Виконання рішення про відшкодування шкоди здійснюється відповідно до Положення про застосування Закону України " Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.96 (зі змінами, внесеними наказом № 14/5/6/52 від 03.04). В даному нормативному акті зазначається:

Не пізніше трьох діб після винесення постанови (ухвали) про розмір шкоди завірена гербовою печаткою її копія надсилається громадянинові або його спадкоємцям і подається ними до відповідного територіального органу Державного казначейства за місцем проживання для одержання чека.

250

Стаття 53-1

Відшкодування громадянинові шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 ст. З Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідний територіальний орган Державного казначейства, до якого звернувся громадянин за відшкодуванням шкоди, надсилає до Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі заявку, в якій вказує суму відшкодування, а Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі надсилає заявку до Головного управління Державного казначейства України.

Головне управління Державного казначейства України перераховує вказані кошти на рахунок Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а останні — на рахунок відповідного територіального органу Державного казначейства для виплати їх громадянинові.

Виплата громадянинові суми відшкодування проводиться установою банку на підставі чека, виданого органом Державного казначейства, після подання громадянином копії постанови (ухвали) органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду про розмір відшкодування шкоди за умов наявності коштів на рахунку відповідного територіального органу Держказначейства.

Згідно з впровадженою з 1998 року новою бюджетною класифікацією України, видатки на відшкодування збитків, завданих громадянам, слід класифікувати як " інші види соціальної допомоги" (код № 090402 функціональної класифікації видатків бюджету).

Копія зазначеної постанови (ухвали) залишається в справі відповідного органу Державного казначейства України. На цій копії орган Держказначейства робить відмітку із зазначенням дати, номера і суми чека, виданого громадянинові для отримання ним зазначених коштів.

Якщо вимога про відшкодування моральної шкоди або морального збитку або вимога про відновлення в правах з будь яких причин будь-ким не виконані або виконані не повністю, громадянин має право звернутися до суду в порядку позовного провадження та вимагати вжиття примусових заходів захисту своїх прав та інтересів.

Відшкодування людині шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду в умовах побудови правової держави стає одним із найважливіших конституційних принципів кримінального процесу. Цей принцип діє у всіх стадіях процесу і має беззаперечно виконуватись та застосовуватись при тлумаченні правових норм щодо підстав і умов застосування примусових заходів та провадження слідчих і інших процесуальних дій, з тим щоб були повністю виключені факти незаконних дій і рішень, порушень прав і свобод людини.

Відповідно до названих нормативних актів особі, яка реабілітується (у випадку її смерті — спадкоємцям), одночасно з повідомленням про закриття справи або оголошенням копії виправдувального вироку або винесенням рішення суду касаційної (наглядової) інстанції направляється (вручається) повідомлення, в якому їй роз'ясняється, куди і протягом якого часу вона може звернутися за відновленням у порушених правах і відшкодуванням збитку.

гтаття ⁵³'¹--------------------------------------------------------------------------------

ТИПОВА МОДЕЛЬ ФОРМИ ПОВІДОМЛЕННЯ

Кому________________________________________________________,

Куди________________________________________________

ПОВІДОМЛЕННЯ

У зв'язку з тим, що відповідно до ст. _______________ КПК України

стосовно Вас, громадянина______________________________

кримінальна справа провадженням закрита за відсутністю

( складу злочину або події злочину )

(винесений виправдувальний вирок), відповідно до ст. 53-1 КПК
України та Закону України " Про порядок відшкодування шкоди, за
вданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього
слідства, прокуратури і суду" Ви маєте право звернутися з вимогою:
протягом трьох місяців — про надання роботи, а за Неможливості
забезпечення цього — іншої рівноцінної роботи в__________________

( найменування організації )

протягом шести місяців — про відшкодування шкоди, а саме:
про виплату втраченої заробітної плати, спланених штрафів, судових
витрат, сум за надання юридичної допомоги в______________________

( найменування органу, що визначає розмір збитку )

про повернення конфіскованого, вилученого або арештованого
майна або про відшкодування його вартості в__________________

( найменування й адреса органу дізнання, слідства, фінансової організації )

про повернення житлового помешкання або іншого житла в

( найменування органу влади або місцевого самоврядування )

Крім того, Ви маєте право на компенсацію моральної шкоди, відновлення доброго імені, відновлення у всіх інших правах, повернення орденів і медалей.

Час відсутності Вас на роботі в зв'язку з необґрунтованим притягненням до відповідальності зараховується у виробничий стаж відповідно до норм трудового законодавства України.

Ви маєте право вимагати офіційного спростування відомостей, які порочать вас, принижують честь і гідність, у тих засобах масової інформації, які такі відомості розповсюдили, а також вимагати видачі дубліката трудової книжки, вилучення всіх документів, у яких є інформація, що порочить Вас, або створює незручності нагадуванням про факт притягнення до кримінальної відповідальності.

( підпис посадової особи )

252_______________________________________________ Стаття 53-1

Для визначення розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, реабілітований звертається:

— при закритті справи — до відповідних слідчих органів або органів дізнання, що винесли постанову про закриття справи;

— при винесенні виправдувального вироку судом першої інстанції — до суду, що виніс вирок;

— при закритті справи судом або скасуванні вироку судами касаційної або наглядової інстанції, у тому числі й у порядку перегляду за но'вовиявленими обставинами — до відповідного суду першої інстанції, рішення якою були скасовані.

У місячний термін відповідний орган збирає всі необхідні документи для визначення розміру шкоди і виносить постанову (рішення) про її відшкодування.

У такому рішенні вказується: найменування органу, що виніс рішення, дата порушення справи, затримання підозрюваного, арешту або обрання іншого запобіжного заходу та притягнення як обвинувачуваного, дата засудження, міра покарання і строк відбутого покарання; дата прийняття рішення, що реабілітує; зміст вимог реабілітованого; розрахунок втраченої заробітної плати та інших сум, що підлягають відшкодуванню, загальна сума, що підлягає вип-порядок і терміни оскарження такого рішення.

Не пізніше трьох діб після винесення постанови {рішення суду) про розмір шкоди, яка піддягає відшкодуванню, завірена гербовою печаткою копія постанови (рішення) направляється реабілітованому. Реабілітовані громадяни подають названі документи разом з рішенням, що реабілітує, до державного казначейства за місцем проживання для одержання грошового чека. На підставі виданого чека і документів, що реабілітують, установа банку виплачує громадянинові грошову суму з рахунок відшкодування матеріальної і компенсації моральної шкоди.

Розмір сум, що підлягають виплаті в частині повернення втраченої заробітної плати, обчислюється виходячи із середньомісячної заробітної плати до притягнення громадянина до відповідальності за відрахуванням заробітку, одержаного ним за час відсторонення від роботи.

Стосовно осіб, які не є робітниками чи службовцями, розмір середньомісячної заробітної плати визначається шляхом поділу на 12 суми річного прибутку. Якщо реабілітований не працював або не мав прибутків, розмір шкоди визначається виходячи з установленої мінімальної заробітної плати. Шкода відшкодовується з урахуванням індексу інфляції.

Прийняті рішення або невиконання прийнятих рішень можуть бути оскаржені реабілітованим в суд. При цьому він звільняється від позовного мита і судових витрат.

Глава 4

⇐ Предыдущая 5 6 7 8 91011 12 13 14 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2019-06-09; Просмотров: 209; Нарушение авторского права страницы