Визначення мети розробки та застосування тесту

Перш, ніж приступити до розробки педагогічного тесту, слід чітко усвідомити, для якого саме вимірювання він створюється.

Визначають два типи вимірювань: вимірювання, орієнтовані на норму й вимірювання, орієнтовані на критерій. Такий поділ обумовлено різною метою вимірювання: для відбору або для встановлення рівня досягнень. Кожна мета вимірювання вимагає застосування різних типів вимірювань, розробки різних тестів.

Орієнтовані на норму тести мають стратегію типу “мету досягнуго — мету не досягнуто”. Порiвнюючи результати з деякою нормою, їх можна застосовувати на iспитах та при інших випробуваннях, коли приймаються рішення альтернативного характеру: “зарахований — не зарахований”, “прийнятий — не прийнятий".

Тести, орієнтовані на спiввiдносну групу, передбачають спiвставлення індивідуальних результатів тестування з результатами, отриманими на репрезентативнiй вибiрцi. Тести, орієнтовані на критерiй, визначаючи iндивiдуальнi результати, передбачають оцінювання взаємозв’язку цих результатів з попередньо встановленими критеріями.

Тести, класифіковані за цією ознакою, репрезентують два напрями у теорії вимірювання якiсних ознак: методи, орієнтовані на критерії, та нормативно-груповi методи.

Таким чином, коли ми починаємо розробляти тест, то чітко маємо усвiдомлювати, для якого вимірювання він створюється.

Вимірювання з метою відбору.

За типом вимірювання з метою вiдбору належить до нормо-орiєнтованого, основне завдання якого - розрiзнити екзаменованих за рівнем підготовки. При цьому змiстовим компонентом, що оцінюється (доменом оцінювання), виступає не лише змiст тієї чи іншої програми з дисципліни, а й змiст, яким забезпечуються певні квалiфiкацiйнi вимоги або вимоги щодо спроможності набуття певного освітнього чи кваліфікаційного рівня, наприклад, здатностi навчатися у вищому навчальному закладi або отримати певну професiйну кваліфікацію.

За нормо-орiєнтованого вимірювання тест, як правило, складається з тестових завдань середньої складності. Якщо ви хочете вiдiбрати найкращих абітурієнтів для навчання у вищому навчальному закладi певного напряму підготовки, то, спираючись на досвід країн, де тестування застосовується вже десятки років, слiд вибирати не предметнi тести, а комплексний тест. Останнім оцінюється змiстовий компонент початкових вимог до майбутнього фахiвця з вищою освiтою певного напряму підготовки. Цим тестом визначається готовнiстъ абітурієнта до навчання у вищому навчальному закладi.

Розглянемо для прикладу вiдбiр до вищих навчальних закладів на медичні спеціальності за кордоном. У таких кранах, як США, Канада, Німеччина цей вiдбiр здійснюється iз застосуванням комплексного тесту, до якого входять три предмети: фізика, хімія i біологія. Але змiст цих дисциплін, який базується на шкiльній програмi, зосереджується на тих роздiлах, що в майбутньому використовуватимуться під час вивчення об’єкту діяльності лiкаря - людини та її здоров’я. Цей комплексний тест орієнтовано на визначення не лише програмних знань i вмінь абітурієнта, а й на визначення його готовності до навчання у вищому навчальному закладi за медичним фахом. Аналогічна ситуація має мiсце під час відбору абітурієнтів за педагогічною, інженерною, юридичною професiями тощо.

Вимірювання досягнень.

Ще один тип вимірювання — вимірювання досягнень. Його мета -визначити рівень досягнень особи, яка тестується, незалежно від результатів інших. У цьому випадку домен оцінювання (змiстовий компонент) вибирається не широкий, а з певним ступенем деталiзацiї програмного матерiалу, який оцінюється. При цьому рівень складності тестових завдань, а отже, тесту загалом, має вiдповiдати рівню засвоєння матерiалу: знанням, розумінню, застосуванню, аналiзу тощо.

Найвiдомiший американський тест SАТ вимiрює вербальні та математичнi досягнення випускників середньої школи. За цим тестом визначають критерiй (критерії) їхньої готовності до навчання у вищому навчальному закладi.

Вимоги до випускника середньої школи в Україні визначаються державними стандартами, до випускника середньої школи в країнах Європейського Союзу — відповiдними вимогами до ключових компетентностей. Якщо стоїть завдання визначити досягнення учнем рівня, передбаченого державними стандартами для випускника середньої школи, необхiдно створити комплексний тест досягнень, який встановлюватиме, вiдповiдає учень рівню стандарту чи ні. Якщо потрібно визначити, чи засвоїв учень програму з певної дисципліни, можна створити тест досягнень, але вже не комплексний, а предметний.

Таким чином, у сучаснiй тестології сформувалося дві стратегії вимірювання. Це привело до диференціації не лише тестів, а й тактики тестування: вимірювання, орієнтовані на норми, та вимірювання, орієнтовані на критерії. Крім вiдмiнностей щодо стратегії та тактики процесу вимірювання, вони мають суттєву рiзницю щодо закономiрностей, яким пiдпорядковуються результати вимірювання. Так, вимірювання, орієнтовані на норми, ґрунтуються на теоретичних положеннях, основними з яких є такi;

* здібності людини є генетичними даними;

* за рівнем здiбностей люди розподiляються згiдно з нормальним законом розподiлу;

* тестування дає змогу визначити мiсце людини відносно математичного очiкування на кривiй Гауса.

Водночас при вимірюваннях, орієнтованих на критерій, форма розподiлу не має вирішального значення. При таких вимірюваннях, залежно від рівня прийняття рішення щодо досягнення мети, використовуються рiзнi моделi обробки результатів, зокрема й такі, що не базуються на нормальному законі розподілу.

Дуже часто (причому зовсiм необґрунтовано) ми починаємо розробляти тест i створювати тестові завдання не визначивши попередньо мету тестування. Тому перш нiж починати розробку тесту, необхiдно визначити галузi, якi будуть оцiнюватися (галузі прийняття рішень або домени) та типи висновків, якi ми при цьому бажаємо зробити.

Існують рiзнi класифікації цiлей проведения іспитів. Найбільш поширеною є така:

- з метою розподiлу екзаменованих на групи (рiвнi);

- з метою поточного контролю;

- з метою діагностики;

- з метою підсумкового контролю.

Також відзначають, що iспити проводяться для:

* прийняття освітніх рішень, таких як оцінка успiшностi та діагностика;

* прийняття консультативних рішень у професiйнiй, освiтнiй та особистiснiй сферах;

* прийняття адміністративних рішень, таких як вiдбiр, розподiл кандидатів на групи (рiвнi), оцінювання навчального плану;

* прийняття дослідницьких рішень.

На рiзних етапах навчання роблять рiзнi висновки щодо статусу екзаменованого. Іспити, що проводяться до навчання, мають на метi розподілити екзаменованих на групи (рiвнi). Таке тестування виявляє рівень підготовленості екзаменованого i допомагає йому бути обраним на вiдповiдну програму навчання. Прийняття рішень щодо рівня досягнень вимагає iснування попередньо визначеного критерію. На етапi до навчання результати такого iспиту сприяють прийняттю рішення щодо вибору кандидатів. У процесi освоєння змiсту навчального плану для визначення сильних i слабких сторін студентів (учнів) використовуються діагностичні тести. Іспити, якi проводяться по завершеннi навчання, мають оцiнити успiшнiсть студентів (учнів).

Тестування під час навчання проводиться ще й з метою корекції. Такий іспит може не вiдрiзнятися від діагностичного iспиту, оскiльки вдало розроблений тестовий екзамен може виконувати як діагностичну, так i коригувальну функцію. Тобто результати діагностичного тесту мають виявляти як сильні сторони екзаменованих, так i труднощі, які у них виникають. На базi отриманих результатів можна розробити вiдповiдну коригувальну програму. По закінченні навчання на пiдставi екзаменаційних балів приймається рішення про переведення студентів (учнів) на наступний навчальний семестр (рік).

Висновки щодо успiшності групи чи системи переважно мають дослiдницький та оцінювальний характер. Наприклад, ми можемо використати показники успiшностi групи чи класу для визначення переваг двох рiзних навчальних планів. Слiд зауважити, що iспити, якi проводяться протягом навчання, а також по закiнченні його з метою переведення (на наступний курс), оцінювання успiшностi та звітування, теж використовуються для зворотнього зв’язку. Крім того, студенти (учні) хочуть дiзнатися про свiй прогрес, а також про власні сильні та слабкі сторони; викладачi ж хочуть оцiнити успiшнiсть своїх студентів (учнів) та якiсть викладання змiсту i набутих когнітивних умінь.

Іспити можуть також проводитися для прогнозування успiшностi екзаменованого при складаннi певного критерiально-орiєнтованого тесту. В сферi професійної орієнтації тести використовуються для передбачення, в якiй професії екзаменований найбiльш імовірно досягне успiху При застосуванні прохідного бала можна зробити висновки щодо вiдбору i/або набору.

Бiльшiсть тестів спрямовано на оцінювання доменів навчального плану та когнітивного. Для сертифікаційного iспиту нашi судження переважно стосуються статусу екзаменованого щодо досягнень успiшностi. Тобто на піставi екзаменаційного балу (балів), отриманого за тест, визначається статус екзаменованого в аспектi знань, умінь та професійного ставлення, що описують домен. Проте якби перед нами стояло завдання вiдiбрати найкращих студентів для програми навчання, мета проведення iспиту i висновки, зробленi за результатами його проведення, були б іншими.

Встановлення мети проведення iспиту та типiв висновків, якi буде зроблено, визначають решту процесу розробки тесту.

 

⇐ Предыдущая11121314151617181920Следующая ⇒

Поделиться: