Правила формулювання цілей

Кожна мета (принаймні вузькоспеціальна) може бути сформульована у певних межах деякої діяльності (поведінки). Цілі діяльності визначають, які саме дії повинен виконувати учень (студент) і що саме контролюється під час оцінювання досягнення поставленої ним мети.

При застосуванні суб'єктно-діяльного підходу, на якому ґрунтується система стандартів вищої освіти, для оцінювання професійних вмінь студентів та визначення стратегії навчання необхідним є формулювання цілей з погляду "поведінки або професійної діяльності". Це дає змогу сформулювати цілі більш точно, включаючи умови, необхідні для процесу формування певної поведінки, та критерії, що слід враховувати під час оцінювання знань студентів.

Прихильники терміна "цілі поведінки або професійної діяльності" стверджують, що його використання є дієвою допомогою під час розробки навчальних планів; оптимізує процес навчання та сприяє досягненню студентами поставленої мети. Викладач краще розуміє цілі, сформульовані в рамках професійної діяльності, і тому знає, як краще організувати процес навчання. На цих принципах побудовано педагогічні системи професійної медичної освіти більшості розвинених країн. Тому ми маємо будувати сучасну, інтегровану в світову, педагогічну систему освіти саме на таких методологічних засадах, дотримуючись саме таких дидактичних принципів та закономірностей.

Зупинимося на п'яти основних правилах формулювання цілей освіти і навчання.

Правило 1. Правильно вибирати дієслово для опису професійної поведінки. При цьому бажаним є використання наказової форми цих дієслів.

Правило 2. Вказувати на умови, за яких студент демонструватиме здатність виконати завдання, а також визначати критерії або стандарти, згідно з якими здійснюватиметься оцінювання знань.

Правило 3. Цілі необхідно формулювати за допомогою однозначних термінів.

Правило 4. Формулювання цілей має бути чітким, не перевантаженим зайвими словами.

Правило 5. Цілі мають бути унітарними, тобто кожне положення повинно належати до одного процесу.

Домени компетентності

Ефективне досягнення кінцевого результату можливе лише за умови чіткого його визначення, опису вимог та орієнтації навчального процесу на досягнення визначених вимог. Одним із сучасних підходів до встановлення освітніх вимог є визначення доменів компетентності, які є кінцевими результатами навчання, та їхня подальша специфікація у вигляді конкретних освітніх цілей, що є кінцевими або проміжними цілями навчання.

Термін "компетентність" як наукове та практичне поняття увійшов до фахового словника педагогів в усьому світі порівняно недавно та досі потребує конкретизації визначення. Протягом короткого часу він змінювався від надзвичайно вузького розуміння у вигляді переліку конкретних вмінь та навичок, які можна продемонструвати та перевірити, до широкого розуміння підготовленості учня до життя, а студента — до роботи. Від використання терміна компетентності відмовлялися, але зараз до нього повертаються знов.

На сучасному етапі новим поштовхом до поширення та уточнення змісту терміна "компетентність" у Європі та Америці стало визнання неготовності учнів до активного життя в умовах інформаційного суспільства. Таке суспільство потребує все більшого обсягу інформації, яку опанувати в межах шкільної програми вже неможливо, і тому в учнів необхідно формувати не лише знання, а й ключові (основні, базові) компетентності.

Сучасне визначення поняття "компетентність" дали два окремих європейських проекти у сфері ключових компетентностей.

Завданням проекту Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСО) з визначення ключових компетентностей було обґрунтування нормативних, теоретичних і концептуальних основ для визначення та відбору ключових компетентностей. У межах цього проекту було прийнято такі визначення.

Компетентність — це здатність успішно задовольняти особисті чи суспільні вимоги і потреби або виконувати завдання та проводити діяльність. Компетентність складається з когнітивних і некогнітивних компонентів.

Ключові компетентності — це компетентності, які є важливими для багатьох сфер життя, вони є складовою успішного життя особистості і добре організованого суспільства. Вибір та визначення ключових компетентностей залежать від суспільних цінностей.

Таке визначення компетентності ґрунтується на функціональному підході, за якого людина є компетентною не сама по собі, а відносно реалізації зовнішніх функцій. Зовнішній прояв залежить від внутрішньої індивідуальної структури компетентності, яка є конгломератом знань, когнітивних вмінь, маніпуляційних навичок, мотивації, моральних і етичних цінностей, інтересів, ставлень, емоцій та інших соціально-психологічних компонентів, що мобілізуються разом для ефективної дії. Тобто внутрішня структура містить когнітивні, психомоторні, емоційні, мотиваційні, соціальні, етичні та поведінкові компоненти.

Проект Європейської комісії дав таке структурне визначення компетентності та структурно-функціональне визначення ключових компетентностей [23].

Компетентність — це гібридна характеристика, що складається з комбінації знань, умінь і ставлень. Компетентність може набуватися за різних умов: формально і неформально, цілеспрямовано або ненавмисно.

Ключові компетентності — це багатофункціональна сукупність знань, умінь і ставлень. Вона може бути застосована в різних умовах і її потребують всі індивідууми для особистої діяльності (розвитку) та інтеграції у суспільство, а також для працевлаштування. Її необхідно набути до моменту завершення обов'язкової шкільної освіти або навчання, і вона є основою для навчання протягом життя.

Мета освіти у вигляді досягнення компетентності відрізняється від мети освіти у вигляді оволодіння знаннями та навичками, оскільки компетентність не дорівнює окремим знанням, вмінням і навичкам, а є значно ширшим поняттям. Водночас компетентність не означає відмови від опанування знаннями або вміннями чи формування певних ставлень, а означає їхню підпорядкованість більш широкій, глобальній меті.

Властивості та характеристики людини, такі як знання, когнітивні вміння, практичні навички, ставлення, емоції, цінності, етичні погляди, мотивації тощо, є основою потенціалу компетентності. Залежно від характеру зовнішніх вимог і контексту частина цього потенціалу компетентності людини мобілізується для активної дії – виникає проявлена компетентність. За різних умов, у різному контексті у людини мобілізуються, активізуються різні властивості. Навпаки, для реалізації однакових вимог у різних однаково компетентних індивідуумів можуть мобілізуватися різні "набори" властивостей для реалізації компетентності.

З наведеним визначенням пов'язано поняття "домен компетентності".

Домен компетентності — це сукупність порівняно однорідних компетентностей, спрямованих на розв'язання порівняно однорідних задач.

Домени компетентності можуть бути визначені та структуровані по-різному: за однорідністю завдань діяльності, за однорідністю компетентностей, за однорідністю предметної сфери тощо. Раніше традиційним підходом було структурування за предметами, галузями знань (предметні домени). Але у такий спосіб складно сформувати міжпредметні вміння і знання, тому нині все частіше як кінцеві цілі навчання визначають інтегровані компетентності, яких мають набувати під час опанування різних предметів та поза формальним навчанням.

Прикладом інтегрованих міжпредметних доменів компетентності для обов'язкової шкільної освіти є переліки ключових компетентностей, запропоновані європейськими проектами.

Ключові компетентності проекту Європейської комісії з освіти:

— спілкування рідною мовою;

— спілкування іноземною мовою;

— володіння інформаційно-комп'ютерними технологіями;

— здатність до кількісного мислення та компетентності з математики, природничих, наук і технологій",

— підприємництво;

— міжособистісні та громадянські компетентності;

— вміння вчитися (навчання тому, як вчитися);

— володіння загальною культурою на необхідному рівні.

Ключові компетентності для успішного життя та добре організованого суспільства, запропоновані проектом ОЕСБ, можна подати у такому вигляді. Автономні дії передбачають:

— здатність захищати та відстоювати власні права, інтереси та потреби;

— здатність до відповідальності та обмеження;

— здатність будувати та реалізовувати життєві плани та особисті проекти;

— здатність діяти в певних умовах і бачити більш широку картину.

Використання інтерактивних засобів (тобто засобів взаємодії зі світом) передбачає здатність користуватися:

— мовою, символами та текстом інтерактивно;

— знаннями та інформацією інтерактивно;

— новими технологіями інтерактивно.

Функціонування в соціально-гетерогенних спільнотах передбачає здатність:

— добре ставитися до інших;

— до співпраці;

— керувати та вирішувати конфлікти.

Як правило, домени компетентності визначають експерти. При визначенні доменів компетентності для професійної освіти враховуються структура професійної діяльності, перспективи розвитку відповідної науки, аналізуються статистика галузі, типові помилки тощо.

Домени компетентності визначаються кінцевими цілями навчання на певному етапі (наприклад, на етапі закінчення набуття середньої або вищої освіти).

Доцільно розрізняти домен компетентності, що є очікуваним результатом освіти, та домен навчання (або домен навчального плану), що є змістом освіти, вже відібраним і включеним до програми навчання.

Для ефективного опанування доменами компетентності вони мають бути чітко візуалізовані для учнів та вчителів. Навколо них мають будувати навчання та оцінювання, має відслідковуватися також прогрес у їхньому досягненні. В умовах перевантаження інформацією при відборі змісту освіти (знання та інформація, що вивчаються, вміння і ставлення, що формуються тощо) пріоритети мають віддавати змісту, що сприяє загальній меті опанування доменами компетентності.

Відібраний зміст освіти структурується у термінах навчальних цілей відповідно до таксономії освітніх цілей. Засоби педагогічного оцінювання розробляють відповідно до структурованого та визначеного в термінах навчальних цілей змісту освіти.

На сучасному етапі розроблено різноманітні ефективні та надійні засоби педагогічного оцінювання інформаційного змісту освіти та когнітивних умінь (для будь-якого рівня таксономії Блума), порівняно ефективні – для оцінки маніпуляційних і комплексних навичок, значно менш ефективні та надійні методи – для оцінювання емоційного, мотиваційного, вольового та ціннісного доменів. Класифікацію для останніх зазначених доменів на сьогодні не розроблено.

⇐ Предыдущая9101112131415161718Следующая ⇒

Поделиться: