Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Характеристика спортивних вправ
До спортивних вправ відносять ходьба на лижах, катання на ковзанах, санчатах, велосипеді, самокаті, плавання. Спортивні вправи сприяють укріпленню основних м’язових груп, розвитку кісткової, серцево-судинної, дихальної, нервової систем. Вони розвивають психофізичні якості (спритність, швидкість, витривалість тощо), а також формують координацію рухів, ритмічність, орієнтування у просторі, рівновагу. Вправи спортивного характеру проводяться одночасно з усією групою (плавання, ходьба на лижах та ін.) або кількома дітьми (велосипед, ковзани) під час ранкових та вечірніх прогулянок. Визначаючи їх місце в режимі дня, педагог враховує всі фізичні заходи та інші види діяльності дітей протягом дня, їх вік, фізичну та рухову підготовленість, стан здоров’я, умови, в яких відбувається навчання даного виду вправ [1, с. 223]. Доцільно протягом тижня чергувати різні види вправ спортивного характеру. Навчання ходьбі на лижах Для навчання дітей ходьби на лижах треба правильно дібрати лижі, палиці, взуття та одяг. Лижі добирають відповідно до зросту дитини. Для цього лижу ставлять вертикально, а дитина повинна дістати долонею руки до носка лижі. Палиці добирають так, щоб верхній край доходив до пахвової ямки дитини. Для молодших дошкільнят лижі можуть бути коротшими для зручності користування. Найефективніша форма навчання дітей ходьби на лижах – це організовані групові та індивідуальні заняття під час ранкової й вечірньої прогулянок. Кожне заняття проводиться з урахуванням особливостей фізичного розвитку та фізичної підготовленості дітей і має бути емоційним, сприяти всебічному розвитку особистості дитини. Навчати дітей ходити на лижах починають з 3 – 4 роки. Проводять навчання у такій послідовності: спочатку дітей навчають добирати лижі й палиці за зростом, показують, як правильно кріпити лижі до ноги, як доглядати за лижами й палицями, як переносити і ставити їх у піраміду. Потім поступово навчають дошкільників пересуватись на лижах. Найпростіший спосіб пересування на лижах − це ступаючий крок, який застосовується на пухкому снігу під час ходьби на рівній місцевості та при підйомах на схили. Після двох-трьох занять починають навчання ковзного кроку, який виконується зі стійки лижника: вага тіла переноситься на праву лижу і робиться поштовх правою ногою до повного її випрямлення. Щоб дошкільники засвоїли широкий ковзний крок і переносили вагу тіла з однієї ноги на другу, варто дати такі завдання: пересуватися по лижні, закладаючи руки за спину й нахиляючись у бік опорної ноги, долати відстань за меншу кількість кроків, ковзати до предметів, збільшуючи крок під час ковзання, ковзати в повільному темпі зі збільшенням переносу ваги тіла з однієї ноги на другу. Коли діти опанують ковзний крок, їх навчають ходити на лижах з палицями. Спочатку дітям пропонують походити з палицями, тримаючи їх за середину й не спираючись на них. Ця вправа допоможе звикнути до ваги палиць і привчить проносити їх уперед та назад. Щоб дітям було зручно пересуватися на лижах, їх треба навчити виконувати повороти на місці та в русі. Поворот на місці можна виконувати навколо п’яток або носків, переступаючи вліво чи вправо. Діти люблять спускатись на лижах з невеликих схилів, їх треба навчити приймати для цього правильну стійку: тулуб трохи нахилений уперед, ноги напівзігнуті (одна ступня трохи висунута вперед), руки напівзігнуті й відведені назад. Спочатку дітей навчають спускатись зі схилів без палиць, а потім – з палицями. Якщо діти спускаються з палицями, вихователі повинні стежити, щоб палиці під час спуску були позаду. Порушення цього правила може призвести до нещасного випадку: дитина наштовхнеться обличчям чи іншою частиною тіла на палицю, що встромилась одним кінцем у сніг. Одночасно з навчанням дітей спускатися з гори їх навчають гальмувати рух і сходити на гірку. Гальмування можна виконувати способом „плуг” або „напівплуг”. При гальмуванні „плугом” п’яти лиж розводять у сторони, ставлять лижі на внутрішні ребра, носками разом, коліна зводять усередину, вагу тіла переносять на п’яти, руки згинають у ліктях і трохи виносять уперед, щоб палиці були паралельно до схилу. Для гальмування „напівплугом” на внутрішнє ребро ставлять лише одну ногу під кутом до напряму руху. Сходження на гірку можна виконати ступаючим кроком, про який уже йшла мова, „ялинкою”, „драбинкою”. Спосіб „ялинка” називається так тому, що на снігу залишається відбиток, схожий на ялинку. Цей спосіб сходження застосовують на схилах середньої крутизни. Виконується він так: носки лиж розводять у сторони, лижі ставлять на внутрішні ребра, натискуючи на них ногами. Під час сходження „ялинкою” п’яти лиж переносять одну через одну й опускають на схил біля черевика другої ноги, ставлячи по черзі палиці позаду лиж і спираючись на них. Сходження способом „драбинка” застосовується на крутих схилах і характеризується тим, що дитина піднімається на схил боком, переставляючи поперемінно лижі (починаючи з верхньої на схилі) й палиці. Навчати дітей виконувати цю вправу починають на рівному місці й поступово переходять до засвоєння техніки підйому на схилі. Закріплювати навички ходьби на лижах, спусків зі схилів та підйомів треба під час денної та вечірньої прогулянок, урізноманітнюючи ігри на лижах. |
Последнее изменение этой страницы: 2019-06-20; Просмотров: 206; Нарушение авторского права страницы