Урок як основна форма організації фізичного виховання молодших школярів

Традиційною і основною формою організації систематичних занять у фізичному вихованні є урок, як історично сформована форма навчання, яка вдосконалювалася протягом тривалого часу. Урок є найбільш економічною та ефективною формою організації систематичних занять як у фізичному виховані, так і в спортивних тренуваннях, прикладній фізичній підготовці. Основними ознаками уроку є: ведуча роль педагога-спеціаліста, який відповідає за його організацію і проведення; стабільний розклад занять (забезпечує їх систематичність і правильне чергування роботи та відпочинку; постійний склад групи дітей що займаються, однорідний за віком; відповідність матеріалу програмі; широкі можливості застосування різних методів навчання і тренування, виховання і організації, контролю і управління з обов’язковим врахуванням рівня фізичної підготовленості дітей [10, с. 190 – 191].

В умовах сучасного фізкультурного руху заняття урочного типу видозмінюються в залежності від змісту і спрямованості. За направленістю уроки розділяють на уроки загальної фізичної підготовки, тренувальні заняття за видами спорту, уроки професійно-прикладної спрямованості, лікувальні уроки, методичні уроки.

Уроки загальної фізичної підготовки спрямовані на забезпечення всебічного фізичного розвитку. Вони проводяться з усіма віковими групами (дитячий садок, школа, вуз, група здоровя та ін). Для цих уроків характерне розмаїття навчального матеріалу і помірні фізичні навантаження.

Тренувальні заняття використовують у роботі з тими, хто займається конкретно обраним видом спорту.

Уроки професійно-прикладної підготовки проводяться переважно з підлітками і дорослими. Характерною особливістю їх є навчання руховим діям які мають схожість з обраною професійною діяльністю.

Уроки з лікувальною метою проводяться для відновлення здоров’я і функціональної повноцінності організму.

Уроки за характером вирішуваних завдань поділяються на ввідні (ними переважно розпочинається навчальний рік або семестр); вивчення нового і повторення вивченого матеріалу (найбільш розповсюджені в системі навчання); спрямовані на розвиток фізичних якостей; контрольні – проводяться для періодичного підведення підсумків       [11, с. 328 – 329].

Для сучасної системи фізичного виховання характерне переважання змішаних (комбінованих) уроків, тобто суміщення на одному заняття вивчення нового матеріалу, вдосконалення і перевірку раніше засвоєного, розвиток рухових якостей.

Кожна система фізичного виховання ставить певні задачі, які знаходять відображення в підборі засобів і побудуванні уроків. Структура уроку є цілісним педагогічним процесом і традиційно складається з трьох частин: підготовчої, основної і заключної частини          [11, с. 329 – 331].

Підготовча частина. Задачами цієї частини є: організація дітей, забезпечення їх загальної функціональної готовності для рішення задач основної частини уроку.

Засобами рішення цих задач є стройові і порядкові вправи, комплекс загально розвивальних вправ (з предметами, без предметів, в парах, на місці або в русі), елементи ритміки, танцю, рухливі ігри помірної інтенсивності.

Основна частина. Задачами, що вирішується в основній частині, є: спеціальна функціональна підготовка, повідомлення дітям і засвоєння ними знань в області фізичної культури, формування рухових вмінь і навичок, формування вміння застосовувати рухові навичок у новій змінній обстановці. Розвиток фізичних якостей. Протягом одного уроку можуть бути об’єднані 2−3 задачі.

Засобами вирішення цих задач є спеціальні, спеціально-підготовчі і підвідні фізичні вправи, спрямовані переважно на розвиток певних фізичних якостей.

Заключна частина. В заключній частині вирішуються наступні задачі: організоване завершення уроку, зниження психічного і фізичного напруження окремих органів і систем організму, приведення їх до оптимального рівня для подальшої діяльності.

Засобами рішення цих задач є дихальні вправи, вправи на увагу і розслаблення, підведення підсумків уроку, домашнє завдання.

Вправи на початку уроку за своїм координаційним механізмом і характером фізичних навантажень повинні відповідати особливостям діяльності в основній частині уроку. Підготовча частина включає в себе загальне шикування класу, опитування, взаємне привітання. Вона сприяє налаштуванню на майбутні дії, встановленні відповідних взаємовідносин між вчителем і учнями. Найбільш значний час підготовчої частини приділяється проведенню розминки. У якості засобів загальної фізичної підготовки використовуються добре вивчені раніше вправи з предметами і без предметів, циклічні і деякі комбіновані вправи (ходьба і біг з маховими, стрибковими і іншими рухами). Тривалість підготовчої частини заняття залежить від особливостей організму школярів, характеру діяльності в основній частині уроку, оточуючих умов. Приблизно на підготовчу частину відводиться від 7-10 до 15 хв. Найбільш розповсюджений метод організації дітей – фронтальний, іноді – диференційовано-груповий.

У основній частині уроку мають місце підготовчі, основні і інші види вправ як засоби спеціальної функціональної підготовки. Недоліки у розвитку окремих м’язових груп ліквідуються у кінці основної частини уроку., якщо рішення цієї задачі не виноситься на самостійне вивчення у вигляді домашнього завдання. Якщо перед стоять і освітні задачі і задачі підвищення функціональних можливостей організму, то у першій половині основної частини вирішуються задачі з засвоєнням вправ, а в другій – розвиток фізичних якостей та прийоми їх застосування у змінних умовах.

Дуже велике значення має правильне побудування заключної частини уроку. Важлива підвести підсумок: наскільки вдалося вирішити намічені задачі і налаштувати школярів на подальшу діяльність. В залежності від цього будуть підбиратися засоби заключної частини                 [10, с. 200 – 202].

Урок повинен завершуватися організовано (груповим методом або, за дозволом педагога, можливий самостійне завершення уроку). Тривалість заключної частини звичайно 3−5 хвилин при 45-хвилинному уроці.

Чим більше величина функціональних зсувів, викликаних основною частиною уроку, тим більш заключна частина повинна мати відновлювану спрямованість.

Для досягнення оптимальної ефективності уроку фізичної культури необхідно правильно добирати способи організації дітей протягом всього уроку.

Визначними позитивними рисами фронтального методу є: утримання у полі зору усієї групи дітей, керування діями школярів без зайвих витрат часу, виключення простоїв, сприяння виробленню навичок колективної поведінки.

Недоліками метода є те, що він не сприяє здійсненню індивідуального підходу і тому використовується лише в окремих частинах уроку. Так, в підготовчій частині фронтальний метод використовується переважно у самому початку виконання стройових і порядкових фізичних вправ і в загальній розминці. В основній частині цей метод організації використовують головним чином при рішенні задач відносно невисокої складності. В заключній частині уроку фронтальним методом організують підведення підсумків і спрямування дітей на наступні задачі.

Визначними методами групового метода організації є: неоднорідність дітей за рівнем підготовленості, статтю; кожна підгрупа отримує і виконує своє завдання; керівництво окремими підгрупами здійснює педагог з помічниками.

У підготовчій частині уроку груповим методом організується спеціальна розминка, що готує кожну групу до конкретного характеру роботи в основній частині уроку. В основній частині цей спосіб використовується під час проведення гімнастичних вправ на снарядах, при вирішенні на одному занятті задач одночасно навчання новій руховій дії та повторення раніше вивченого, у випадку нестачі інвентарю, обладнання для всього класу.

Поточний метод виконання вправ визначається необхідністю і можливістю дітьми виконувати вивчені рухи один за одним, безперервним потоком.

Індивідуальний метод організації дітей для виконання фізичних вправ заклечається в тому, що окремим особам пропонується персональні завдання, які вони виконують самостійно.

Колова форма організації діяльності характеризується тим, що кожен учень, звичайно у складі невеличкої групи, виконує певну кількість різних вправ послідовно переходячи (немов по колу) до спеціально підготовлених місць. Серія завдань, як правило, розрахована на комплексний розвиток фізичних якостей [11, с. 333 – 337].

Вибір методу організації визначається тим, наскільки він дозволяє педагогу керувати класом, стимулювати самостійність дітей або забезпечувати виконавчий її характер, наскільки забезпечується зайнятість і раціональне використання навчального часу.

Підводячи підсумки, можна виділити загальні вимоги до змісту і методики проведення занять урочного типу:

1. Кожний урок повинен слугувати вирішенню конкретних задач і уявляти завершене ціле, логічно пов’язане з попередніми і наступними уроками.

2. Вплив кожного уроку на школярів повинен бути достатньо різнобічним, складатися з елементів навчання, виховання і фізичного розвитку. Крім того, урок з фізичної культури повинен оказувати позитивний вплив на розвиток інтелектуальних, вольових і моральних якостей, на формування пізнавальних інтересів. Для цього слід активувати мислення дітей, домагатися розуміння суті виконуваних дій, створювати умови для прояву творчої самостійності, особистої відповідальності за дії, поведінку, привчати до самоконтролю, самооцінки, самодисципліні, до уміння володіти емоціями.

3. Діяльність дітей протягом всього уроку повинна бути безперервною, щоб якомога доцільніше використовувати час, а також попередити можливі порушення дисципліни.

4. У процесі уроку слід використовувати різноманітні методи та прийоми навчання, правильно чергувати способи організації дітей на уроці.

⇐ Предыдущая9101112131415161718Следующая ⇒

Поделиться: