Катання на ковзанах та санчатах

Катання на ковзанах розвиває основні групи м’язів, особливо ніг, зміцнює серцево-судинну, дихальну системи, загартовує організм, по­силює обмін речовин, сприяє вихованню фізичних якостей (швидкості, спритності, рівноваги, орієнтування в просторі, витривалості), а також вольових якостей (сміливості, рішучості та ін.).

Навчання дітей кататися на ковзанах у дитячих садках можна починати з 5 років. Взуття для ковзанів має бути таким, щоб дитина змогла надіти прості й вовняні шкарпетки й вільно рухати пальцями ніг у черевиках. Дітей треба навчити правильно зашнуровувати черевики.

Рекомендується кататись на ковзанах у лижному костюмі, під який піддягають шерстяний светр. На початку навчання можна одягати пальто й теплу шапку, тому що рухи дітей ще недостатньо енергійні й можливі падіння. Катання на ковзанах проводиться при температурі не нижчій – 10 – 12° С в безвітряну погоду.

У процесі навчання значна увага приділяється фізичним вправам, що зміцнюють м’язи ніг і особливо стопи, а також тим, що допомагають вихованню таких фізичних якостей, як рівновага, спритність, окомір та ін. З цією метою вже дітей 3 – 4 років навчають ковзатись без ковзанів на льодових доріжках чи втоптаному снігу. Ширина доріжки 50 – 70 см, довжина 6 – 10 м. Спочатку діти катаються за допомогою дорослих, а потім – самостійно. Вихователь пояснює й показує, як зробити енергійний розбіг по снігу й ковзати по льодовій доріжці на двох ногах: одну ногу відвести назад приблизно на ширину плечей, тулуб тримати прямо й трохи присісти.

Велику увагу слід приділяти підготовчим вправам, які прово­дяться в приміщенні без ковзанів і на ковзанах, їх виконують на гумових доріжках, килимах або на підлозі, не знімаючи з ковзанів чохли. Рекомендуються такі вправи: ходьба на ковзанах з підтримкою й без підтримки, стійка на одній нозі з поперемінним підніманням пра­вої та лівої ноги, пружні напівприсіди і присіди з відведенням ноги в сторону, назад до повного випрямлення, випади вперед-убік, на­хили тулуба (нахиляти обидва ковзани то вправо, то вліво, усередину, назовні), підскоки (стрибки) на місці на обох ногах, повороти вправо, вліво, кругом (переступання), імітація ковзання та ін.

Коли діти засвоять підготовчі вправи, заняття переноситься на ділянку. Катання на ковзанах проводиться на початку прогулянки. Спочатку до заняття залучаються невеликі групки (5 – 6 чоловік), а потім – уся група.

На перших заняттях на льоду дітей навчають робити невеликий розбіг (3 – 4 кроки) і ковзати на ковзанах, поставлених паралельно. Потім переходять до катання по прямій доріжці з поперемінним від­штовхуванням то лівою, то правою ногою й ковзанням по черзі на од­ній нозі. Під час відштовхування дитина злегка натискує внутрішнім ребром ковзана на лід. Якщо дитина правильно біжить на ковзанах, то на льоду залишається візерунок „ялинка”.

З перших кроків дітей на ковзанах їх треба привчати до узго­дженої роботи рук і ніг.

Коли дитина навчиться впевнено кататись по прямій доріжці, їй можна запропонувати для розвитку навичок рівноваги покататись із закладеними за спину руками, спиною вперед, не від­риваючи ковзанів від льоду, а також виконати тривале ковзання на одній нозі. Одночасно її навчають робити повороти й гальмування. Це запобігає зіткненням і падінням на ковзанці.

Гальмування застосовується для зниження швидкості або для зупинки. Під час гальмування „плугом” треба розвести п’яти в сторони, натискуючи на внутрішні ребра ковзанів, з’єднати коліна зігнутих ніг і подати тулуб назад. Гальмування „напівплугом” (упо­ром) виконується однією ногою, зігнутою в коліні, в той час, коли друга нога продовжує ковзання по прямій. Раптову зупинку можна зробити, виконавши гальмування поворотом на обох ковзанах одночасно на 90°. У момент повороту треба зігнути ноги в колінах, тулуб нахилити назад і розвернути так, щоб обидва ковзани були поперек лінії прямолінійного руху.

Коли дошкільники засвоять елементарну техніку пересування на ковзанах і виконання поворотів та гальмувань, можна вдосконалю­вати набуті вміння у різноманітних рухливих іграх на ковзанах. Слід вимагати від дітей додержувати правил поведінки на ковзанці (ка­татися проти годинникової стрілки, не підбивати один одного, не здіймати галасу та ін.).

Катання на санках – одна з найбільш улюблених і популярних серед дітей спортивних розваг – має велике виховне й оздоровче значення. Воно пов’язане з різноманітними багаторазовими актив­ними рухами, що тренують м’язи, поглиблюють дихання, сприяють розвитку і зміцненню дихальної та серцево-судинної систем, посилю­ють обмін речовин. Катання на санках сприяє вихованню спритності, рішучості, впевненості у своїх силах і дисциплінованості.

Цей вид спортивних розваг можна проводити з дітьми всіх вікових груп дитячого садка, враховуючи вимоги програми та фізичну підго­товленість дітей. Він не потребує складного обладнання й устаткування, бо кататись можна як по рівній місцевості, так і з невеликих схилів та гірок.

Катання на санках можна проводити вранці або після обіду при температурі повітря не нижче – 10−12°, одяг дітей звичайний. Спо­чатку дітей привчають возити санчата за мотузок, а потім показують їм, як треба сідати на них. Сідають на санчата верхи, ноги тримають напівзігнутими. Діти молодших дошкільних груп можуть возити вдвох одну дитину на певну відстань (5−10 м), періодично міняючись роля­ми. Наприклад, якщо двоє везуть одного (один спереду за мотузок, а другий ззаду підштовхує), то вони можуть мінятися місцями так: той, хто був ззаду, сідає на санчата, той, хто сидів, іде вперед і тягне за мотузок, а той, хто йшов попереду, іде назад підштовхувати то­вариша, який сидить на санчатах.

Коли діти засвоять навички катання на рівній місцевості, їх на­вчають спускатися з невеликих схилів. Під час спускання з гірок діти повинні сидіти на санчатах верхи, тримаючи натягнутий мотузок у руках. Одночасно їх навчають виконувати повороти й гальму­вання. Повороти можна виконувати вправо і вліво. Навчання дітей виконувати повороти на санках проводять на невеликих схилах, чітко визначаючи, в який бік робитиметься поворот.

Дітей навчають виконувати гальмування також на невеликих схилах. Щоб виконати гальмування, спускають на сніг обидві на­півзігнуті ноги біля передньої частини санок, натягують мотузок і нахиляють тулуб назад, трохи піднімаючи вгору передню частину санок.   

Після оволодіння дітьми навичками катання на санчатах можна проводити з ними різні цікаві ігри та розваги під час прогулянок. З дітьми старшої і підготовчої до школи груп можна провести гру „Хто більше збере прапорців” під час спускання з гірки на санчатах. Для проведення гри треба навчити їх збирати прапорці, що стоять на схилі на відстані 2 – 3 м один від одного (відстань може бути меншою або більшою, залежно від того, наскільки в дітей роз­винені спритність та координація рухів). Прапорці можна ставити з одного боку або по обидва боки спуску. Коли діти навчаться збирати прапорці, можна провести командну гру з визначенням команди-переможця, яка найбільше назбирала прапорців.

Найцікавішою і найскладнішою щодо виконання є гра „Хто більше разів влучить у снігову бабу під час спускання з гірки”.

Цікавою вправою для розвитку в дітей сили рук є підтягування за мотузок, сидячи на санках. Мотузок закріплюють одним кінцем до паркану або іншого предмета, і дитина підтягується руками, долаючи на санчатах певну відстань (5–10 м і більше, залежно від фізичної підготовленості дітей). Мотузок можна прив’язати за предмет, що стоїть на невеликому схилі, і тоді для піднімання на схил дитина затратить більше зусиль. Дорослі повинні регулювати фізичне наван­таження дітей під час катання на санчатах і стежити за додержанням певного порядку, щоб запобігти перевтомленню та нещасним випадкам.

Катання на велосипеді

Їзда на велосипеді сприяє розвитку таких фізичних якостей, як сила, швидкість, витривалість, рівновага, координація рухів, орієнтування в просторі. Навчання проводять у теплу пору року (весна, літо, осінь) на спеціальних асфальтованих або ґрунтових доріжках. На заняттях діти мають бути в штанах, щоб не подряпати ніг.

Починають навчання з їзди на триколісному велосипеді. Спочатку дітям пояснюють і показують, як водити велосипед, тримати його обома руками за руль, потім навчають їх сідати на велосипед. Сідають на велосипед з лівого боку, переносячи праву ногу через сідло. Коли діти навчаться плавно натискувати на педалі та їздити по прямій доріжці, їм можна запропонувати різноманітні вправи з поворотами та обминанням предметів, що стоять на доріжці. Найкраще навчати дітей їздити на комбінованому чотириколісному велосипеді (двоколісний велосипед з маленькими коліщатками з боків заднього колеса), бо під час їзди на цьому велосипеді вони набувають навички зберігати рівновагу, як при їзді на двоколісному велосипеді.

Навчати дітей їздити на двоколісному велосипеді й самокаті можна з 4 років.

Методика навчання їзди на двоколісному велосипеді така: спочатку дітей навчають водити велосипед, тримаючи його обома руками за руль, виконуючи різні повороти. Потім вони їздять з допомогою вихователя, який тримає велосипед за руль і сідло. Поступово вихователь переходить до тримання тільки за сідло. Коли дитина оволодіє навичками їзди на велосипеді по прямій доріжці, її вчать робити повороти. Для збереження рівноваги руль треба повертати в бік нахилу. Вихователь повинен іти поруч з дитиною або підтримувати її за плече чи за сідло велосипеда, щоб у разі потреби подати їй допомогу. Така допомога надається доти, доки дитина остаточно не навчиться їздити на велосипеді.

Слід навчити дітей сідати на велосипед і сходити з нього. Сідають на велосипед з лівого боку. Для цього треба нахилити велосипед до себе, перенести через сідло зверху праву ногу (хлопчики) або знизу спереду біля сідла (дівчатка) і поставити ногу на педаль. Потім відштовхнутись лівою ногою і, натискуючи на педаль правою, сісти на велосипед. Вставати з велосипеда треба в зворотному порядку – зупинити велосипед і, нахиливши його вліво, поставити ліву ногу на землю. Можна сідати і вставати з велосипеда іншим способом: тримаючи велосипед за руль, стати лівою ногою на педаль і відштовхнутися правою ногою від землі, поїхати й перенести праву ногу через сідло (хлопчики). Вставати в зворотному порядку.

Для вдосконалення техніки їзди на велосипеді можна запропонувати дітям такі вправи: їзда по „вісімці”, їзда з обминанням перешкод, що стоять на доріжці, та багато інших.

 

Навчання плаванню

Плавання впливає на всебічний розвиток дитини (особливо дихальну систему), оскільки на дитину одночасно впливає сонце, вода, повітря. Дітей найкраще навчати плаванню у спеціально відведених місцях. У процесі навчання слід дотримуватися таких вимог:

1. Обираючи місце для купання, педагог повинен перевірити глибину, вивчити дно.

2. Рівень води не повинен перевищувати 80 см.

3. Педагог, який навчає дітей, повинен сам добре плавати.

4. Купання й підготовка до плавання повинні поєднуватися з сонячними ваннами.

Спочатку дітям знаходитися у воді 5−10 хв. при температурі 20−24оС, а повітря − 24−28 оС.

Коли навчають дітей плавати потрібно, у першу чергу, привчити дітей не боятися води.

Навчання дітей плаванню передбачає використання таких вправ:

1. Вчити рухатися у воді у різних напрямках та в різних положеннях тіла: лежачі на воді, на спині, бігати з іграшками тощо.

2. Вчити дітей ниряти у воду з головою.

3. Вчити рухам ногами вверх-вниз.

4. Вчити рухам рук. Діти спочатку на ослині вчаться виконувати гребок руками.

5. Вчити виконувати видох у воді.

Також рекомендується грати у воді різноманітті рухливі ігри.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть особливості навчання дитину спортивним вправам: ходьба на лижах, катання на ковзанах, санчатах, велосипеді, плаванню.

2. Яка роль педагога та батьків у навчанні дитини спортивним вправам?

3. Як та яким чином впливають на організм дитини спортивні вправи?

Розділ 7.

⇐ Предыдущая9101112131415161718Следующая ⇒

Поделиться: