Жінки-мироносиці — взірець шукання Господа

У жінках-мироносицях я бачу ваш образ, сестри, образ властивого вам налаштування серця! Бо що є прикметною рисою святих жінок-мироносиць? Їх постійне терпеливе пря­мування за Господом і наче Його шукання. Вони служать Йому від своїх маєтностей, супроводжують Його в Єрусалим, на хресній дорозі йдуть слідом за Ним, Який несе хрест, оточують Його, розіп'ятого на Голготі, дивляться, де Його поклали, знявши з хреста. По закінчені ж суботи рано-вранці вони знову квапляться до гробу на світанку і тут, втішені появою Воскреслого, біжать сповістити про Нього апосто­лам. Так ревно припадали вони до Господа і так ненаситно бажали Його бачити й при Нім перебувати. Ось і ви, поли­шивши все, пішли слідом за Господом. Благословенний ваш шлях! Ідіть і завжди шукайте Його лиця.

Та і як не йти, як не шукати!? Вродливий Він добротою більше за всіх синів людських, вродливий не лише божест­венною красою, але й красою людської природи — струнким поєднанням усіх досконалостей, що властиві людині. Того, хто споглядає цю красу, вабить до Господа, і Він взаємно сповнює нею всіх, що Його люблять.

Які Його очі? Світліші за сонце, проникливіші, ніж ра­нок. Поглянув Він на грішницю — і вчинив її доброчесною, поглянув на митаря — і вчинив його апостолом, глянув на Петра — й змусив ріки сліз струмувати з його очей. Приваб­люючи до себе очима, Він і душам, що припали до Нього, передає силу зору, якою вони проникають у небо і чітко бачать усе видиме і невидиме.

Яка Його мова? Заговорив — і рибалки полишили свої сіті; дав поучения — і заслухались Ним ті, які прийшли Його схопити. Промовляв слово — і влягалися хвилі, виходили біси, зцілялися хворі, воскресали померлі. Приваблюючи до себе таким словом, Він тим, що припадають до Нього, дарує слово, до якого Бог прихиляє своє вухо, до якого дослухаються ангели, яким насолоджуються люди.

Господь багатий, і Він збагачує. Він сильний і дає силу непереможну. Премудрий — і дає мудрість. Святий — і освя­чує. І всяке добре даяння і всякий звершений дар сходить від Нього тим, хто пускається слідом за Ним.

Тож шукайте такого Господа! Пошукайте у всьому гід­ному Бога чині молитов і священнодійств Церкви, де Його заховано, неначе в гущавині пахучих рослин. І побачите Його, як Марія Магдалина, що узріла Його в саду, чи як наречена з Пісні пісень, що побачила вродливий образ свого нареченого серед лілей, коли «день дише холодочком і тіні утікають» (2, 17).

Шукайте Його у святих таїнствах, а найбільше в таїнстві Тіла і Крови. І впізнаєте Його, як упізнали учні в Емаусі при ламанні хліба і як пізнала наречена в Пісні пісень, що «розмова Його — самі солодощі, увесь Він — розкіш» (5, 16).

Шукайте Його в догмах віри, безсумнівним переконанням у їх істині, в заповідях — ревністю у їх виконанні, в усіх життєвих дорогах — терпінням і відданістю Йому. І Він явиться вам і дасть себе відчути, як учням у вечір воскресения. І скажете ви, як Тома: Господь мій і Бог мій.

Повсюди шукайте, не лінуючись. Чи що я кажу: шукайте. Ви вже Його знайшли, і, як вірний у слові, Він вже вірно дарував себе вам і не раз запевняв вас у цьому. Він серед вас, як пастир у невеликому стаді, і у вас, неначе в своїй оселі. Залишається додати одну пораду: втримайте в собі Господа.

Втримайте безнастанним роздумуванням про Нього і безнастанною умною з Ним бесідою — про Нього і про спасіння ваших душ. Втримайте любовним устремлінням свого серця до Нього, єдиного, не допускаючи, щоб воно прив'язувалося до чогось иншого, окрім Нього, нехай це буде мале чи велике. Втримайте, поклавши себе в Його про­мислительну Десницю, боговідданою налаштованістю серця і безнастанною молитвою. Втримайте точним виконанням монашого уставу, нелукавим послухом, лагідністю, миро­любністю, взаємною поступливістю, допомогою одна одній, неосудженням, нелюбов'ю до речей, осіб і звичаїв світу, усамітненням, працелюбністю, натруджуванням плоті, пос­тійною пам'яттю про відхід з цього життя і нагороду, що вас очікує.

Даруй, Господи, щоб усе це було так серед вас, сестри, нехай ваша обіцянка не буде брехливою і нехай не відніметься від вас те, на що всі від вас очікують! Світ перед вами, а Господь у вас.

Відверніть ваші очі, щоб не бачити марноти й перебу­вати завжди з Господом. Його шукайте і за Ним спрямовуйте ваші кроки, думки і почуття.

Багато невимовних дарувань пов'язані з вашим життям. Господь близько, аби сповнити вас своїми благами, але треба ще і потрудитися.

Потрудитися, не боячись порожніх страхів і не жаліючи себе. Жінки-мироносиці посеред розпиначів Христа тісни­лися до Нього. Тож і ви не дивіться ні на що, що є поза вами. Нехай кричить світ, нехай безумствує світська брехли­ва мудрість, нехай постають неприємності — йдіть своєю до­рогою, не озираючись вусібіч, не задивляючись довкола, не прислухаючись до порожніх балачок. Дивіться лише собі під ноги і терпеливо ступайте за вказівкою заповідей і про­свіченого згори сумління. І серед світу є багато трудівниць благочестя, що шукають Господа і ревнують Його осягнути. Дивіться, не відстаньте від них.

Дяка Господові, якщо Його око бачить серед мирянок инокинь. Але не допускайте, щоб Він коли-небудь серед вас побачив мирянку, зодягнену в монашу одіж. Амінь.

22 квітня 1862 р. У Тамбовському жіночому монастирі.

⇐ Предыдущая567891011121314Следующая ⇒

Поделиться: