Можливості застосування ведичної

 філософії в сучасному світі

Всі ми прагнемо миру та благополуччя, так само як і чуттєвих насолод. Але, як кажуть ведичні джерела, щоб мати каму (можливість насолоджуватися), потрібно прикладати зусилля. А щоб правильно прикладати зусилля, потрібна дхарма, потрібно знати природу тих чи інших речей, потрібно знати що, як, де, і коли, що можна, а що не можна, і, коли ми говоримо про сім'ю, потрібно в тому числі знати природу чоловіка та жінки.

Природа чоловіка – діяти переважно в зовнішньому світі, працювати на благо суспільства, брати активну участь в соціальних справах. Природа жінки – домогосподарка, мати, яка піклується про своїх дітей, створює затишок в домі; та, хто надихає чоловіка на діяння для блага суспільства; та, що дарує людям мир.

Оскільки саме жінка відіграє ключову і важливу роль в збереженні сім'ї, далі йтиметься переважно про жіночу природу. Природа, або дхарма жінки – нести мир. Ні в якому разі жінка не повинна розпалювати конфліктні ситуації, це суперечить її призначенню. Ведичні писання розрізняють сім видів дружин, починаючи з найгіршої: та, що подібна до вбивці; та, що подібна до злодійки; та, що подібна до володарки; та, що подібна до матері; та, що подібна до сестри; та, що подібна до друга; та, що подібна до слуги.

«Останнім часом розуміння і переживання єдності етики і естетики знаходить особливу ясність; найважливішими концептами і естетики, і етики стають «краса вчинків» і «краса відносин» [89, с 2].

Питання створення сім'ї було і буде актуальним у всі часи. В наш час, як правило, відбуваються зустрічі чужих половинок, які або відразу відштовхуються одна від одної, внаслідок чого діти і без воєн ростуть сиротами, або сяк-так притираються один до одного, найчастіше животіючи в повсякденному бутті. Дружина завжди має поруч свого чоловіка, який повинен бути її духовним вчителем.

Якщо дружина віддана чоловікові, то, згідно Вед, після смерті вона потрапляє в той світ, куди вирушає чоловік. Тому дружина, беручи на себе основний тягар сімейного побуту, зобов'язана давати чоловікові можливість мати необхідний для духовного вдосконалення час.

«Життя в ім'я майбутнього вимагає ланцюжка самопожертв. Чоловік віддається цим самопожертвам заради кар'єри. Жінка – заради сім'ї. Але часом це губить і сім'ю і кар'єру» [93, c. 74]. Основа ведичної філософії – гармонія. Гармонія у всьому – в розвитку особистості, в міжособистісних відносинах, в міжнародних відносинах, у відносинах з Богом. Згідно з ведичною філософією, в родині має бути присутня гармонія між чотирма сферами, які на санскриті називаються: «дхарма», «артха», «кама», «мокша», де дхарма – знання законів цього світу та їх дотримання; артха – економічний розвиток; кама – вміння правильно насолоджуватися життям; мокша – духовний розвиток.

Ці сфери взаємопов'язані між собою. Щоб мати можливість насолоджуватися життям (кама), потрібно прикладати зусилля (артха). Щоб правильно прикладати зусилля, потрібні знання про те, як, де і коли, що можна, а що не можна (дхарма). І щоб не занурюватися в рутину матеріального існування, існує ще мокша, як вихід на новий рівень розвитку особистості в її відносинах з Богом. Якщо в родині буде приділятися увага тільки одній, або декільком з цих категорій, то, згідно з Вед, така сім'я не зможе «утриматися на плаву».

Щодо мокші серед релігіних діячів східних культур, зокрема індуїзму та буддизму ведуться спори, оскільки зазвичай під мокшою прийнято розуміти духовне самоусвідомлення, або саморефлексію. Але є й такі, що порівнюють мокшу з бгакті, або з любов'ю до Всевишнього. Цікаве порівняння мокші з любов’ю до Крішни приводить дослідник крішнаїтської традиції, що бере початок в ведичній культурі, доктор філософських наук Матвєєв В. О.: «Мокша в крішнаїзмі трактується як попадання на духовну планету Вайкунтгу (що на санскриті означає «без тривог») або Крішналоку, де бог Крішна насолоджується трансцендентними розвагами зі своїми відданими» [64, с.97].

В книгах Бгактіведанти Свамі Прабгупади можна зустріти твердження про те, що повторювання імен Бога являється ефективним способом самореалізації в Калі-югу (часову епоху, в котру згідно Ведам ми з вами зараз живемо), під чим розуміється досягнення мокші.

    «Чоловіче і жіноче безмежні. Але щоб пережити це, потрібно перш за все окреслити їх межі» [93, c. 149]. Ведична система пізнання тісно пов'язана з системою цінностей, тісно пов'язана з етикою, з любов'ю до світу, з виконанням своїх обов'язків, з контролем почуттів. В іншому випадку філософський пошук істини, освіта та гносеологія в цілому будуть недоступні для людини, поки вона не навчиться бути дисциплінованою та приборкувати свої пристрасті. Ведична філософія вчить вірності в сім'ї.

    Ведична етика має більше вимог у стосунках чоловіка та жінки. Ведичний етикет не дозволяє спілкуватися хлопцям і дівчатам або чоловікам і жінкам разом на людях, особливо це стосується одружених чоловіків з чужими жінками, та заміжніх жінок з чужими чоловіками. Це має певний сенс, оскільки таким чином ми рятуємося від похоті, яка подібно до вибуху може розгорітися і привести до трагічних наслідків.

    В ведичній культурі не дозволяється вчитися в школі хлопчикам разом з дівчатками, щоб спілкування не забирало концентрацію на навчанні та не приводило до хтивості. І навіть в родині чоловікові та дружині ведичний етикет радить спати в різних кімнатах. Жіночий етикет означає, що дівчина до заміжжя повинна вчитися бути цнотливою, вірною своєму чоловікові.

В наш час емансипація жінок не вважається чимось поганим. В дружини може бути три або чотири чоловіка. І це вважається нормальним. В дітей немає постійного батька, в них новий батько кожні три роки. Чоловічий етикет означає, що чоловіки не повинні дивитися на інших жінок, окрім своєї дружини, та повинні бачити в них матерів.

«Домогосподар, який бажає знайти щастя в цьому житті та в наступному, повинен строго та щиро виконувати свої обов'язки, не дозволяючи розуму та почуттів виходити з-під контролю» [65, с. 67]. «Для того щоб по-справжньому любити жінку, чоловік повинен бути і Святим, і Героєм, і Генієм» [34, c. 150]. Із секретами справжнього кохання, або з секретами святості, героїзму та геніальності з нами поділився Е. Фром: «Любов є діяльна заклопотаність, зацікавленість в житті та благополуччі того, кого ми любимо» [83, c.125].

Але любов для Фрома виражена не тільки в турботі, відповідальності та повазі. «Любов – це ще й глибинне знання про людину. В любові прихована потреба осягнути таємницю людини. Пізнання таємниці людини в любові протилежно пізнанню таємниці людини у владі».

 «Відповідай своїй статі на рівні поведінки і будь вище статі на рівні мислення і переживання – ось формула, яка рятує від самотності» [93, c. 79]. «Існують різні рівні свідомості, і відповідно до цього різні рівні затьмарення любові. Крім любові на рівні чистого (неегоїстичного) розуму, всі інші прояви любові або інша любов – це не чиста любов, а любов, забруднена егоїзмом, і в кожної людини, до того ж, свій індивідуальний характер. Залежно від цього і треба вибирати собі чоловіка або дружину» [78, с.7].

«Звичайна сім'я починається з зачаття дитини і закінчується, коли їй стає нудно з батьками. Справжня сім'я не закінчується ніколи» [93, с. 88]. «Ми говоримо «лаються як собаки», насправді собаки в сімейному житті робляться це не так сильно, як люди. Тому ми повинні зрозуміти, що нам треба щось більше, ніж собакам. Тому краще будувати свої взаємини на глибокій основі і вивчати, як це робити» [78, c. 26].

Згідно з ведичною філософією, існують інші речі, які треба враховувати при одруженні. Наприклад ведична астрологія. Це дуже глибоке знання, і Веди кажуть, що якщо люди одружуються, не враховуючи астрологічні чинники, то в них можуть бути великі проблеми, тому що у кожної людини в житті існують певні періоди, вони змінюються, і треба дивитися відповідності з цими періодами.

Також треба дивитись сумісність різного впливу планет на людину. Наприклад, сумісність від Венери дає людям насолоду один одним. Сумісність від Місяця дає подружжю розумову сумісність, а це вважається найголовнішим в родині, і Веди кажуть, що сумісність від Місяця повинна враховуватися в першу чергу. Сумісність від Марсу дає можливість хороших відносин в діяльності. Сумісність від Сатурну дає можливість стійко переносити труднощі разом один з одним. Сумісність від Меркурія дає схожість в міркуваннях, в логічних здібностях. Ми не будемо тут розбирати тонкощі астрологічної сумісності, оскільки саме по собі це питання дуже серйозне та вимагає уважного розгляду.

Крім того, в Ведичній культурі практикувалася допомога, яку надавали дітям їхні батьки, тому що вони багато часу на своєму досвіді вивчали це питання і щиро хотіли допомогти своїй дитині. В ведичній літературі йдеться про те, що якщо дівчинка або хлопчик користуються допомогою розумних батьків для того, щоб одружутись, то вони отримують дуже стійкий, стабільний союз. Таким чином, у дівчини мама або тато, найчастіше тато, підбирає їй гарного нареченого, але при цьому він не нав'язує їй нікого.

Давня ведична мудрість недарма говорить, що:

1. Якщо дружина не довіряє своєму чоловікові – йому не довіряють оточуючі.

2. Якщо дружина бачить у всіх оточуючих тільки хороше – вона налаштовує на таке бачення свого чоловіка.

3. Якщо дружина не помічає негативні якості характеру чоловіка і постійно звертає увагу на його позитивні якості – тим самим вона зживає його негативні якості.

4. Якщо дружина незадоволена – в родині всi будуть незадоволені.

5. Якщо дружина задоволена – в родині всі будуть задоволені.

6. Якщо дружина не віддана своєму чоловікові – в родині ніколи не буде щастя.

7. Якщо жінка відкриває свій розум чоловікові і нічого від нього не приховує – він ніколи не зможе її обдурити і змінити їй.

8. Якщо дружина щиро допомагає своєму чоловікові – вона стає захищеною від будь-яких труднощів життя.

9. Якщо дружина буде прагнути зрозуміти характер чоловіка і намагатися його задовольнити – чоловік буде готовий все зробити для неї.

10. Якщо дружина вважає, що їй дістався не найкращий варіант, недостатньо гідна і серйозна людина – чоловік буде змінювати їй і в неї не буде жодних шансів щасливо жити в сім'ї, і така сім'я обов'язково розвалиться.

11. Якщо сім'я розвалюється – основні зусилля по її збереженню повинна докладати дружина.

Плюс до всього цього, оскільки до повноліття діти переважно відображають емоції матері, то, якщо дружина не поважає чоловіка, діти автоматично теж не будуть його поважати.

Згідно з ведичною філософією, чоловік перед дружиною має наступні обов'язки: захищати дружину від негативних емоцій, вислуховуючи її; захищати дружину та дітей від занепокоєнь; захищати дружину та дітей від соціальних проблем (забезпечувати їжею, дахом, теплом, підтримувати матеріальний добробут). Чоловік повинен захищати сім'ю від зовнішніх ворогів. Згідно з ведичною філософією, тих, хто: нападають зі смертельною зброєю; намагаються вбити; отруїти; підпалити або знищити будь-яким іншим способом будинок; відібрати землю або позбавити її родючості; силою забрати дружину та дітей – всім вищеперерахованим можна «відпускати душу до царства Господнього». В чоловіка повинно бути достатньо коштів, щоб підтримувати сім'ю матеріально.

Якщо чоловік не вислуховує мову дружини, то вона буде шукати слухачів на стороні. Чоловік повинен бути вірним дружині. Чоловік з дружиною не повинні жити цивільним союзом. Чоловік повинен брати відповідальність за духовний, емоційний, матеріальний, інтелектуальний розвиток сім'ї.

Згідно з ведичною філософією обов'язки жінки перед чоловіком наступні: вірна чоловікові, дружина повинна мати доброчесне ставлення по відношенню до свого чоловіка. Дружина повинна приймати оточення чоловіка: батьків, друзів, бути поважною до них, підтримувати обітниці, цілі чоловіка, бути надихаючою силою для нього. Дружина перевіряється в тому, наскільки вона поважна до нього, наскільки вона приймає ті умови, які є в чоловіка.

Дружина не повинна обговорювати свого чоловіка або виносити сімейні справи за межі сім'ї. В ведичній культурі це вваєжається поганим тоном. Дружина, яка бажає в розумі іншого чоловіка або думає про розлучення, коли чоловік не занепалий – означає, що вона не цнотлива. Відносини в родині повинні бути без вказівок на обов'язок чоловіка або дружини, і повинні будуватись на виконанні свого обов'язку.

Тільки тоді, коли в родині правильно побудовані відносини, в ній може з'явитися справжня любов. «Любов – це повнота особистісного буття в єдності з іншою особою, світом і Абсолютом, що долає несвободу і самотність. Природа любові – в такому єднанні, яке не пригнічує, а розкриває всі внутрішні можливості особистості» [92, c. 51].

       Сучасна людина прагне жити в місті. Але що таке місто сьогодні? Це жахливі багатоповерхові коробки з відсутньою архітектурою, та загазовані дороги. Якщо людина не спілкується з живою природую, в неї виникає депресія.  [57].

Професор Єльського університету Стівен Келлерт вважає, що відрив від живої природи може привести до психічних відхилень. На жаль, ці висновки підтверджує і статистика: сьогодні в світі налічується більше 500 мільйонів психічно хворих людей, і число їх постійно збільшується. Тільки за останнє десятиліття їх кількість зросла на 35-50%. Але це лише враховані дані. Насправді психічно хворих людей значно більше. [40].

Що ще можна порадити людині сьогодення для того, щоб людина була спокійною, щасливою, та врівноваженою? Ведична культура через традицію аюрведи та неоаюрведи відповідає на це питання. Наприклад, можна практикувати ряд порад та запобігати наступних застережень, про які багатьом людям мало що відомо.

Так, аюрведа каже, що: ганити батьків, ганити друзів – це шлях до хвороби. Виголошувати промови, що викликають обурення у нижчих верств населення – це шлях до хвороби. Мати серцевий смуток, що зменшує силу – це шлях до хвороби. Забагато їсти – це шлях до хвороби. Радитись зі скупим про милосердя – це шлях до хвороби. Розмовляти з невігласом про сенс життя – це шлях до хвороби. Піклуватись про багатство, виснажуючи тіло – це шлях до хвороби. Отримувати гроші обманом і злочином – це шлях до хвороби. Сприяти вбивству дітей в утробі матері – це шлях до хвороби. Зазіхати на майно вагітних жінок, людей похилого віку і дітей – це шлях до хвороби. І т.д. [39]

В своєму виступі на Всеукраїнській науково-практичній конференції, що відбулася першого грудня 2017 р., я підкреслив те, що «однією з найважливіших умов виходу з кризи є фундаментальна зміна системи освіти і основоположних законів сімейного життя, родових традицій, інституту сім'ї, спрямованих на повернення до ведичної споконвічної богодержавної цивілізації або культури, оскільки успіх цивілізації апріорі визначається рівнем культури» [54, с.78]

Розбагатіти можна завжди. Були б навколо гідні поваги, культурні люди, які вміють розмовляти без матів, з повагою до етики та естетики. Коли владу очолюють злодії, що піклуються тільки про власну кишеню, неасфальтовані вулиці заповнені сміттям, а по цих вулицях ходять неосвічені і невиховані люди –  таке суспільство потребує каталізатору зростання. Найчастіше таким каталізатором виступає війна.

Тому так важлива наявність представників освіти – вчителів, психологів, цілителів, священиків, чия роль виховувати в людях благородство і любов до країни. В колишні часи таких людей називали "волхви". Тому ті, ким рухає жадібність, хто ставлять собі за мету багатство будь-якою ціною, незважаючи на інші цінності людського життя, втрачають і те, і інше.

Дехто може заперечити стосовно того, чи все так було прекрасно в ведичні часи, адже «тоді не було ніякої техніки, навіть пральної машини». На що ми відповімо, що чи дійсно все було так погано? Адже з ведичних джерел, як з індійських, так і із слов’яно-арійських вед нам відомо, що наші далеки предки подорожували на космічних літаках між світами, та одягались в золоті прикраси з дорогоцінним камінням, що зовсім суперечить тому, що сьогодні написано в офіційній історії, що говорить про те, що офіціну історію треба поставити під сумнів.

 Що стосується прання, то якщо одяг можна було попрати в річці за допомогою природних засобів, або за допомогою виварювання, що не замало багато часу, то що в цьому поганого? Навіть за часів Аристотеля, не кажучи вже за багато тисячоліть тому назад, вельможі, та навіть «середній клас» мали при собі рабів, що виконували ці завдання.

Відомий проповідник ведичної культури Серебряков Сергій стверджує, що якщо людство не відродить знання про своє божественне походження, та якщо не стане на шлях антропології, то йому загрожує повне винищення, з чим ми повністю погоджуємось. [48].

Перед лицем великої, божественної сили всі люди, звичайно, рівні, будь вони могутні або слабкі, шляхетні або низькі, багаті чи бідні, будь вони представниками будь-яких офіційних «конфесій» або формально «невіруючими». Тут кожен орієнтується на власну внутрішню сутність, сам оцінює свою роль в цьому світі і її виконує. Так само духовне зростання, зрозуміло, незалежне від життєвих змін, пов'язаних з віком або старінням нашого тіла, оскільки духу-душі за своєю природою навряд чи знайомий земний темп часу. Молода людина може бути набагато зрілішою в духовному сенсі, ніж хтось інший, який досяг, скажімо, похилого віку.

Згідно вчень про абсолютну справедливість, про реінкарнацію, та про рай і пекло, наша безсмертна душа-дух на основі досягнутого щаблю розвитку переносить нас в потойбічний світ, щоб знову інкарнувати в належне тіло. Так відбувається до тих пір, поки ми опиняємося не в змозі усвідомити провину за плоди власних неправильних дій, які не покутуємо за допомогою постійних зусиль, спрямованих на внутрішній розвиток [8, c. 85-86; 157-165].

 

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: