Загальні рекомендації в процесі філософсько-психологічного консультування

Перш ніж ввійти в сімейне життя, потрібно розібратись в мотивах один одного. Чи не має там якоїсь користі? Чи дійсно нами керує любов, симпатія та щира доброзичливість?

В своїй книзі «На пути к браку» священник Михаил Немносов пишет: «Сьогодні багато юнаків і дівчат скаржаться на те, як складно зустріти свою другу половину, як складно знайти доброго нареченого або наречену. Що можна порадити тим, хто шукає супутника життя, як себе вести, які вживати дії і що робити взагалі? Хтось згадує прислів'я «Судженого конем не об'їдеш», а хтось справедливо нагадує, що «Під лежачий камінь вода не тече» [72, с. 8].

Кажуть, що одружуватися можна тільки з великої любові. Справа в тому, що справжня любов далеко не завжди виникає «з першого погляду». Найчастіше буває так, що велике почуття виростає з малого. Наприклад, зі звичайної симпатії або у відповідь на виявлені іншою стороною знаки уваги. Часом і навпаки – деякі тільки і чекають, коли з'явиться довгоочікуваний обранець або обраниця, розглядаючи кожного зустрічного – чи не це моя половина? Що можна порадити? До ваших двох приказок додам третю: «Поспішай не поспішаючи».

Шлюб – справа добра, але щоб він став шлюбом в хорошому сенсі цього слова, потрібні деякі внутрішні зусилля. Так, зусилля. Іноді доводиться йти проти вітру, плисти проти течії або підніматися в гору, коли хочеться відразу з'їхати з неї. Можна і не докладати ніяких внутрішніх зусиль, але за це теж доведеться платити. Хто не хоче йти проти вітру, стає «унесеним вітром». Хто не хоче плисти проти течії, може прокинутися у відкритому морі, далеко від придатної до життя землі. Хто любить кататися з гірки і не любить на неї підніматися, буде з'їжджати все нижче і нижче.

Можна порівняти побудову сім'ї зі зведенням будинку: склавши фундамент, ми кладемо на нього цеглину за цеглиною. Одну цеглину поклали криво, іншу, третьої не вистачає. Чи довго протримається такий будинок? Сім'я – це постійна праця. Вступаючи в шлюб, потрібно бути готовими до цього, щоб криво складені цеглини не стали каменями спотикання на шляху до сімейного щастя.

Древнєслав’янські джерела забороняють створювати сімейні союзи з іншими расами. Про це ми читаємо в Поконі Рода Всевишнього: «Кожен слов'янин для інших вчителем може бути, бо по Праву народження він – син Сонця, і мудрість складає єство його. Щоб світло і мудрість Рода Славного зберегти, повинні про чистоту крові піклуватися, бо, змішуючись з породами і народами іншими, ми собі смерть творимо, корінь Роду Світлого підрізаючи» [14, c.171].

Про те ж саме знаходимо в Славяно-Арійських Ведах: «Не беріть дружин з чорної шкірою, бо знечистите будинок і свій Рід загубите, а беріть дружин зі шкірою білою, ви свій будинок прославити, і свій Рід продовжите» [95, с. 95].

Міжнародна асоціація актуалізуючого психоаналізу та андрогінаналізу в своєму вченні дуже резонує з древнєслав'янською ведичною традицією. В дев’яти заповідях Інгліїзму сказано: «Четверта основа говорить нам про те, що кожна людина повинна прагнути до гармонії тілес, душі і духу, бо тільки тоді вона зможе знайти внутрішній спокій» [95, с.146]. Про те, як згармонізувати наше життя, можна дізнатися з книг засновників Міжнародної асоціації актуалізуючого психоаналізу та андрогінаналізу – Н. Віленовича та С. Анатолівної.

Якщо в сім’ї хтось один перестає виконувати свої обов’язки, настає хаос. Зараз нажаль ці питання в школах не вивчаються. Діти ростуть і думать, що сімейне життя – це гарне чудове проводження часу. Як тільки подружжя вступає в сімейне життя, в нього відразу з’являються обов’язки один перед одним.

В своїй книзі «Один раз на всю жизнь» Протоієрей Ілья Шугаєв пише: «Зараз сім'я знаходиться в стані краху. Сім'ї розпадаються у величезній кількості. Нам же з вами важливо знати, що розпад сім'ї відбувається поступово. Спочатку відбувається безліч тріщин в союзі чоловіка і жінки, а потім раптом відбувається найменше випробування і сім'я руйнується, але починається цей процес задовго до свого завершення у вигляді розлучення. Ці тріщинки – гріхи проти сім'ї, їх багато, і часто вони все не вважаються гріхами. Але необхідно, щоб кожен з вас знав, де і коли ми здійснюємо гріховні вчинки, які потроху руйнують наші сім'ї» [73, с.68].

В своїй книзі «Основи православної психології» священник Олексій Мороз підкреслює: «Гріх, пристрасть, хвороба, страждання тісно пов'язані між собою. У більшості випадків причини наших захворювань мають саме духовний характер. Неможливо отримати зцілення, якщо при цьому не виявлені, а потім і не усунуті причини хвороб – пристрасті» [5, с. 535].

Як визначити успіх нації? – скільки часу можуть прожити разом чоловік з дружиною. Якщо ми візьмемо 100 років тому, то більшість сімей проживало по 40-50 років разом без всяких проблем. Якщо взяти зараз, то ми бачимо, що більшість сімей не можуть прожити разом навіть 10 років. Рідко яка сім'я зберігається на 20-30 років, а якщо на все життя - то це взагалі велика рідкість.

Але якщо ми оглянемося навіть на минуле покоління, навіть на життя наших батьків, то ми побачимо, що їх спільне життя було набагато сильніше. Щастя сімейного життя залежить від того, наскільки люди глибше можуть зрозуміти один одного, і на скільки довго вони разом можуть жити.

Зараз під щастям люди розуміють секс. Але секс це всього лише п'ятихвилинні відносини, як в анекдоті «Як тебе звуть? – А секс ще не привід для знайомства». Люди перестали поринати в стосунки. Секс – це дуже поверхневі відносини. Відносини між людьми можуть бути дуже глибокими, і вони можуть давати дуже багато щастя. Але люди перестали замислюватися про те, що це навіть можливо. Вони навіть не хочуть знати один про одного нічого. Особливість взаємовідносин в наш час полягає в тому, що ми не можемо розраховувати відразу на сімейне життя. Людина повинна заслужити щасливе сімейне життя. Вона повинен знати як створити щасливе сімейне життя.

Потрібно знати як над собою працювати, як допомогти близькій людині. Якщо чоловік розвинений як чоловік – він знайде собі розвинену жінку як жінку. Вони будуть щасливі, тому що щастя полягає в гармонійному доповненні протилежних хороших рис характеру. Є чоловічі риси характеру, а є жіночі. Якщо жінка народилася в жіночому тілі, значить вона буде хотіти жіночого щастя. Якщо ж вона поводиться як чоловік, звідки їй взяти щастя?

Ознакою того, що чоловік і жінка мають погану долю є те, що вони на початку своїх відносин на тлі палкої любові ще не одружившись починають лаятися один з одним. Вони ще не одружившись не можуть терпіти один одного, і не можуть розійтися один з одним. Це означає те, що коли вони одружаться в них буде сувора доля, вони заклюють один одного. Деякі думають, що після одруження буде краще, але це цілковита ілюзія. Людина до одруження завжди краще, вона має кращі риси характеру, ніж після того, як вона одружиться або вийде заміж. Коли люди одружуються – їх характери псуються, їх потрібно підтримувати. Це велике випробування зберегти свій характер після одруження.

До одруження люди хочуть здаватись один одному ідеалом. Але після одруження люди звикають один до одного і починають показувати один одному все найжахливіше. «Ось і казці кінець, а хто слухав – молодець» –зазвичай коли персонажі в казці одружилися, на цьому казка закінчується. Як чоловік може отримати чоловіче щастя якщо в нього немає жодної чоловічої риси характеру? Як же жінка може отримати жіноче щастя коли в неї немає жодної жіночої риси характеру?

Поява гомосексуалізму – це ознака виродження сімейних відносин і виродження статі. Ті нації, в яких чоловічі і жіночі риси більш розвинені, є більш розвинені, більш прогресивні в плані духовності і в плані сімейних устоїв. Сімейне життя – це подвиг, який людина повинна зробити в боротьбі за щастя партнера і за своє щастя. Перше правило в сімейному житті полягає в тому, що людина повинна сильно концентруватися на своїх обов'язках, і на своїх вчинках, і намагатися прощати недоліки партнера, менеше концентруюся на тому, як він або вона виконує свої обов'язки.

Нашій свідомості властиво як кліщу впиватися в іншу людину, і стежити за тим, як він або вона виконує свої обов'язки. Це є каменем спотикання в будь-якому сімейному житті. Людина повинна відвернути свій розум від іншої людини і просто-чесно виконувати свій обов'язок, прощаючи партнера за його або її промахи та помилки. Коли людина так діє, вона домагається щасливого сімейного життя. Є три варіанти, які він або вона отримає:

1) Він або вона відпрацьовує свою погану карму, і близька людина з якихось причин не може змінюватися. В цьому випадку доля зробить так, що вони не зможуть разом жити, і той, хто виконує свої обов'язки знайде собі ту людину, хто буде набагато кращою за попередню.

2) Близька людина не може відпрацьовувати свою погану карму, не може виконувати свої обов'язки до певної кризи, і потім починає правильно себе вести і дотягується до партнера.

3) Коли він або вона виконує свої обов'язки, і партнер починає його або її сильно поважати, і теж підтягується і виконує свої обов'язки.

Між виконанням ваших обов'язків і виконанням обов'язків партнера може стояти декілька років. Всі жіночі риси характеру в жінці розкриються, якщо вона побачить, що чоловік намагається боротися за її щастя. І навпаки. Тому дітям перш ніж вбити в голову математику, фізику та хімію, як це в нас роблять в школах, в ведічній культурі вбивали, что кожен має працювати над собою [27].

Перш ніж ввійті в сімейне життя, чоловікам потрібно зрозуміти що таке відповідальність, а жінкам потрібно зрозуміті що таке покірність. Якщо ми хочемо змінити свою долю, потрібно запитувати про те, як змінити свої «смаки щастя», філософські концепції розуміння себе як особистості, розуміння щастя, світорозуміння в цілому. Викладачі щосили б'ються над тим, щоб навчити дитину математики або студента вищої математики, тонким формам абстрактного мислення. Але це все не так просто, тому що розум розвивається завдяки тонким смакам, які ми сприймаємо або вчимося сприймати.

Якщо ви спостерігаєте гру в шахи, але ви не вмієте грати, вам буде нудно. Але коли ви знаєте правила гри, ви залучаєтесь до неї, і можете годинами з інтересом спостерігати за грою.

Так і в сімейному житті. Коли ми не знаємо "правил гри", коли ми не знаємо своїх обов'язків, а живемо інстинктивно, або в кращому випадку інтуїтивно, наше сімейне життя стає нудним і нецікавим, як нам самим, так і оточуючим.

Потрібно розрізняти тваринну інстинктивну любов, що зветься збудженням, що з'являється від збудження розуму та сексуальної енергії, від високої любові. Це лише початок розуміння життя. Розуміння того, що мені потрібна їжа та якась енергія. Це сексуальна енергія, стимул, натхнення, або збудження розуму. Можна помітити те, що коли розум заспокоюється любов холоне.

Так само як і в тварин – почуття спалахують, і потім холонуть. Потім вони розходяться. В сучасному світі люди починають вести себе подібним чином. Чому зараз так багато розлучень? Сила суспільства полягає в міцних сім'ях, де люди по-справжньому люблять один одного, там, де виховуються діти, там, де закладається традиція, там, де батьки хочуть кращого для своїх дітей. В даний час люди в сім'ях в основному терплять один одного, і лише одиниці людей мають між собою в сім'ях справжній зв'язок.

Як надихнути дружину щоб вона була віддана чоловікові? Як надихнути чоловіка щоб він прийняв відповідальність і турботу про свою дружину щоб потім не шкодував півжиття. Тому що прийдеться половину життя віддати на те, щоб вона була вашою дружиною. Давні джерела, такі як Шрімад Бхагаватам, Камашастра [46] говорять те, що подружжя не повинні вимагати один в одного кохання і поваги, а повинні вести себе так, щоб викликати цю любов і повагу щоб добровільно все життя думати один про одного.

Хіба люди зараз не хочуть створити міцні сім'ї на все життя? Звичайно ж, хочуть. Але що рухає молодими людьми? Хіба не бажання задовольнити власні почуття в шлюбі? Це прекрасно описав Еріх Фром. Якщо дружина постійно мучить чоловіка та пиляє, він втратить до неї інтерес за три роки, а можливо і раніше.

У камашастрі [46] сказано, що жінка переживає події життя емоційно в дев'ять разів глибше, ніж чоловік. В дев'ять разів має глибший розум, ніж в чоловіків. Ми це бачимо на практиці в житті коли жінка щось слухає, вона все розуміє. Чоловік повинен у всьому розібратися, йому потрібна філософія. При цьому, як сказано в Камашастрі, чоловік в дев'ять разів вільніше, ніж жінка.

Якщо дружина не знає про це, не знає природу чоловіка, не поважає її, і каже «будь при мені, поважай мої бажання, я тут все переживаю, ти повинен мене зрозуміти», чоловік втрачає свою свободу і мріє «Коли ж я піду від цієї жінки? Вона просто посадила мене за решітку, в золоту клітку». В Камашастрі сказано: «Чоловік може йти куди завгодно, коли завгодно, і повертатися коли забажає, і жінка цьому не повинна перешкоджати». Але ця заповідь працює тільки в тому випадку, коли чоловік може контролювати свої почуття, своє серце. Коли ж чоловік хоче піти туди, куди не потрібно, і робити те, що йому не призначено, він чинить гріх.

Що таке емансипація? Це конкуренція. В родині жінка конкурує з чоловіком. Рівні збираються без добрих відносин, без бажання служити один одному. Скрізь ми спостерігаємо гостру конкуренцію в бізнесі, в політиці, в тому числі і в сім'ї. Чоловік і дружина конкурують. Хто придумав цю нісенітницю? Звичайно, були на це були причини. Можливо це паранджа, можливо якесь інше приниження жінки. Але повинна бути не емансипація, а любов. Не можна зрівнювати жінку і чоловіка. Це неповага і до того, і до іншого. В результаті жінка стає чоловіком, а чоловік перетвориться на жінку, що зараз і відбувається.

Чоловіки слабшають, не можуть прийняти відповідальність, не можуть зрозуміти філософію, не можуть зрозуміти сенс життя, стають боязкими і жадібними. В результаті жінка змушена захищатися на всіх трьох етапах життя – до заміжжя, після заміжжя, після народження дітей. В Ведах сказано, що жінка повинна бути захищена любов'ю. В дитинстві її повинен захищати батько, в молодості чоловік, в літньому віці – син.

Проповідники ведичної культури радять займатися інтимними стосунками не частіше, ніж раз на місяць, пояснюючи це тим, що почуття пересичуються, і в результаті люди стають огидні один одному. Після частого сексу в кращому випадку люди можуть думати про фінансовий бік життя, а поговорити «по душам» часу не виявляється. Для того, щоб подружжю хотілося говорити один одному позитивні речі, ведична культура рекомендує розвивати позитивне мислення «бджоли», що летить за квітковим пилком, і збирає мед, на противагу «негативному» мисленню «мухи», що летить на бруд. Не ототожнення себе з будь-якою релігією, а власний спосіб життя стають натхненням для близької людини.

Коли є любов – ми радіємо старшим, дружимо з рівними, допомагаємо і співчуваємо до молодших. Так виникає атмосфера великої родини. Коли немає любові – ця ієрархія теж існує, але при цьому старших уникають щоб не слухати їх настанов. Молодші не радіють присутності старших. З рівними виникає конкуренція, їм ставлять підніжки, борються. Молодших експлуатують. Молодші – це не тільки люди, але і всі живі істоти, аж до рослинного царства. Людина повинна вирощувати дерева, виховувати хороших дітей. Але в цьому моменті ієрархії існують і інші критерії.

 Є люди, що належать до класу бізнесменів – старшинство визначається кількістю грошей. Якщо людина належить до органів влади, то критерій зміщується в цю сторону. В кого більше влади, того і слухають. І якщо ви вчений, філософ або священик – старшинство визначається кількістю знань. Коли критерії змішуються – виникає складна картина наших взаємин. Людина може бути одночасно старше за віком, але молодша за званням, або молодше за багатством.

Як же побачити хто старший, а хто молодший? І навіщо це потрібно бачити? І чому це є ключем до успіху? Ми шукаємо в людині причину щоб її поважати. Наприклад, візьмемо двох людей. Один дурніший, бідніший, не дуже освічений. Інший – розумнішій, багатший; освіченіший. Але перший старше за віком ніж інший. В цьому є причина для того, щоб його поважати. Є причина щоб поважати, є причина щоб дружити. Є причина щоб протегувати і піклуватися. Потрібно вміти шукати такі причини. Це прояв любові. Любов шукає причину служити. Заздрість шукає причину експлуатувати – «так, він старший за мене, але він дурний, я можу його не поважати, і можу відкинути всі інші його надбання».

Існує вроджена та набута неприязнь. Наприклад, кішка з собакою врожденно мають неприязнь один до одного. Коли люди обманюють один одного з'являється набута неприязнь або заздрість, або недобре почуття до людини. Вроджена неприязнь для людей проявляється в нелюбові багатого до бідного і бідного до багатого. Вони не розуміють один одного. Красиві не надто поважають некрасивих. Розумні не дуже полюбляють нерозумних. Все це є проявом природної неприязні серед людей. Навіть вроджену ворожнечу можна усунути, якщо проявити любовний взаємообмін, якщо бачити, що кожна жива істота духовна за своєю природою.

Для чоловіка та жінки дуже важливо навчитися близько і довірливо спілкуватися, використовуючи принцип довірчого обміну. Поки вони не навчаться так спілкуватися, людська любов залишатиметься закритою для них за сімома замками. Також дуже важливим в сімейному житті для подружжя прислухатися до прохань один одного. Чоловіка може дратувати «човгання» жінки ногами по підлозі. Жінку може дратувати надмірне видавлювання зубної пасти з тюбика або плямкання за столом. Такі, здавалося б, на перший погляд дрібні деталі, на які нібито можна закрити очі, з часом, якщо їх не викорінювати, можуть викликати накопичений за довгий час гнів партнера.

Бути чуйним, уважним до прохань ближнього свого – обов'язок кожного з подружжя. Що вже говорити про народження дітей, коли діти вимагають дуже багато уваги, чуйності, знання про те, як їх правильно виховувати на кожному етапі їх дорослішання, якщо чоловік і дружина не зможуть прислухатися до побажань в щоденних звичках один одного? Іноді люди люблять більше надбання особистості, такі як багатство, краса, сила, знання, слава, ніж саму особистість. Іноді жінки виходять заміж за багатство чоловіка, але не за самого чоловіка. Іноді чоловіки одружуються на красі жінки, але не на самій жінці.

Антон Штангль в своїй книзі «Маятник, Рамка, Сенсор» дає рекомендації, які резонують з рекомендаціями в ведичній культурі. Він пише: «Загальний культурно-духовний рівень повинен бути таким, щоб обидва жили приблизно в одному світі. Інтелект повинен бути розвинений приблизно однаково. Темпераменти повинні приблизно доповнювати один одного, тобто активній, легко збудливій людині слід з'єднуватися з спокійно-врівноваженою.

Взаємно доповнюватися повинна і воля, тому що активна людина шукає порівняно спокійну і флегматичну. Обом сторонам необхідний мінімум душевної самовіддачі, тобто для обох неприпустима занадто яскраво виражена потреба в самоствердженні і властивий цьому егоцентризм» [8, c.157-165].

В сфері інтересів і особливо в сексуально-інтимній сфері має бути присутня більш-менш рівновага («первинність інтересів»). Однак залишається фактор любові, або взаємної симпатії, який при нестачі терпимості і великодушності може швидко зникнути.

Звичайно, розвиток особистості не відбувається сам собою. Ми повинні робити якісь зусилля, працювати над своїм особистісним зростанням, розвивати в собі позитивність. Це передбачає працю, нерідко наполегливу, причому зазнають невдачі багато з тих, хто понад усе ставить особистий комфорт і власне «я». Це передбачає проходження по шляху самовдосконалення, що веде до зрілості.

Здатність до цілковитого налаштування на іншу людину, на зовсім інші речі, ніж ті, що хвилюють тільки тебе, передбачає глибинне придушення свого его, звільнення від егоїзму будь-якого типу. Потрібно завжди прагнути до того, щоб безкорисливо допомагати партнеру з по-справжньому доброго до нього відношення. Ісус Христос залишив після себе три основних накази:

1) Люби Господа Бога, що означає: з постійним смиренням і благоговінням стався до всемогутньої творчій силі, яка створила і тебе.

2) Возлюби самого себе, що означає: благословляй своє буття, але не забувай і про іншу його сторону, терпи всі тяготи, що з ним пов'язані, без ремствування, навіть з вдячністю, бо ніщо не відбувається без причини, ніщо не позбавлене сенсу, ніщо не є марним.

3) Возлюби ближнього як самого себе, що означає: ти не один, ти відповідаєш за інших як за самого себе.

Якщо чотири головні чесноти буддизму такі: сповнена любові доброта, співчуття, співрадість і холоднокровність, то чи не та ж тут установка по відношенню до близьких?

Таким чином, мова завжди йде про чистий, або неегоїстичний мотив. Не про власний гаманець, не про славу свою і зовнішнє визнання, не про притягнення до себе уваги і не про суєтне захоплення з боку оточуючих, не кажучи вже про прагнення до влади над іншими.

У повсякденній праці заради ближнього свого слід згадати про правильне зосередження. Внутрішнє зосередження, зібраність відображає гармонію, досягнуту в глибині душі, і абсолютний внутрішній спокій. Будь-який поспіх, всяке нетерпіння послаблює і порушує результативність. Згадайте про цілком і повністю занурену в свою гру дитину, і перед вашим внутрішнім зором постане зразок оптимального внутрішнього зосередження.

Глибоке благоговіння перед всемогутньою силою, яку ми звикли називати божественною або Богом, природним чином породжує смиренність, яка диктується усвідомленням власної малості перед обличчям цієї незбагненної для нас всемогутності, і саме смиренність є справжня релігійність.

Всі ми – лише слабкі люди, на долю яких випало жити на Землі: щоб вижити в навколишньому світі, ми повинні вчитися захищати себе, самостверджуватися, досягати успіху, що означає формування і посилення свого «Я». Але одночасно ми повинні жити в світі внутрішньому, в справжній злагоді з собою, що означає: вчитися смиренному підпорядкуванню безмірній божественній силі, істиній духовності в вузьких рамках свого становища всередині могутньої світобудови. А це означає придушення свого «Я». При наявності таких суперечностей ми не повинні загубити себе духовно.

«Відповідальність за знаходження правильного шляху лежить на кожній людині окремо. Підтримувати гармонію духовного і душевного дійсно нелегко. Ми обдаровані своєю часткою єдиної духовної сили і всередині нас звучить заклик до утвердження істини, краси, добра, і справедливості. Кожен з нас – крапелька в безмежному океані духовної сили » [8, c. 85-86].

Приведімо декілька рекомендацій стосово виховання дітей, адже в кожній родині можуть народитися діти. Чоловік не повинен потурати дітям, особливо хлопчикам. М'якість серця чоловіка – його слабкість. Балувати дитину може мама, але тато завжди повинен бути суворим. В такому випадку дитина поважає маму і поважає тата. Якщо батько поводиться безвідповідально, дочка виростає гордою, а син – примхливим. Найголовніше тут – «не перегнути палицю», знати міру і не бути занадто жорстокосердим.

«Під впливом батьківських зауважень та побажань одні діти знаходять волю перебороти свої травми і негативні стереотипи стосовно себе і змінитися, а інші, на жаль, ламаються і не хочуть змінюватися. Це й зумовлює необхідність делікатного спілкування в критичних ситуаціях» [81, с.27].

Згідно з аюрведою, батьки повинні: заохочувати посидючість і копіткість у дітей, хвалити за вміння доводити справи до кінця, разом займатися ремонтом будинку або речей, разом ходити на природу, разом збирати пазли, разом приймати їжу в певний час, заохочувати турботу дитини про рибок, або до домашніх тварин; батьки повинні дозволяти і заохочувати спонтанність у поведінці, активність, проводити спільні ігри, змагання, конкурси, вікторини, естафети, творчі заняття, жарти. Сприятливо заохочувати і розвивати в дитині відчуття гумору, вміння радіти не тільки успіхам.

Сприятливо заохочувати вміння брати відповідальність за себе і за інших (друзі, домашні тварини); заняття бойовими мистецтвами (для хлопчиків); вміння отримувати задоволення від процесу діяльності; прийняття допомоги від дитини і підживлення почуття його потрібності (підвищення впевненості в собі); визнання її перемог, бажано публічно. Ввести поперемінно відповідальність за роботу. Заохочувати ініціативу. Дякувати і хвалити за саму дію (третій етап компліменту), а не за результат. Підтримувати її ідеї і допомагати втілювати їх в життя.

Сприятливо помічати кожен, навіть маленький успіх і щиро радіти. Сприятливо доручати посильні завдання, поступово ускладнюючи завдання. Сприятливо піднімати авторитет дитини в очах інших і створювати їй позитивний імідж успішної людини. Потрібно давати можливість приймати самостійні рішення. Потрібно щиро вірити, що в неї все вийде. Дарувати або рекомендувати речі, що підвищують впевненість в собі.

Сприятливо доручати виступати дитині від імені команди (захищати честь команди, бути її представником, і т.д.). Згідно з аюрведою, дитина розвивається, коли відсутня безжальна критика, коли батьки виховують дитину з опорою на позитив, коли батьки часто висловлюють свою любов до дитини і один до одного, коли батьки вміють просити про допомогу і надають допомогу іншим, коли батьки роблять подарунки собі та дітям, коли батьки вчать дитину приймати себе такою, якою вона є [52].

«Дуже часто, коли батьки входять у похилі роки, для дорослих дітей вони самі стають, як діти, І найчастіше діти будуть ставитись до батьків так само, як ті ставились до них. Отже, батьки повинні задуматися, які етичні принципи використовувати у відносинах з дітьми» [81, c. 27].

«Всі релігії визнають гординю одним з найсерйозніших смертних гріхів. Вона лежить в основі або перетинається з такими вадами, як жадібність, заздрість і гнів. Наприклад, прагнення до збагачення (Жадібність) викликане тим, що людина хоче стати не просто багатою, а багатшою за інших людей, вона заздрить (Заздрість), тому що не допускає думки, щоб хтось жив краще за неї, вона дратується і гнівається (Гнів), коли інша людина не визнає її переваги і т. д. Саме тому майже всі богослови ставлять гординю на перше місце в чорному списку гріхів» [50], [47].

Дитині треба дати змогу зрозуміти, що таке гординя, та як з нею боротися. Наведемо декілька прикладів з того, що собою являє гординя: непорушність того факту, що ти завжди правий; впевненість у власній постійної правоті (непогрішність); заступницьке ставлення до інших, ставлення зверхньо; почуття власної важливості; приниження себе та інших; думка про те, що ти кращий за інших, хвастощі, приписування собі праць і заслуг інших людей; вміння поставити суперника в невигідне становище, управління людьми для досягнення бажаного. Детальну інформацію можна прочитати на сайті [47].

Згідно з аюрведою, дитина розвивається, якщо має дозвіл на пізнання з деструкцією (зламати машинку, розібрати годинник), якщо батьки заохочують: складання планів, придумування казок і історій, наділення персонажів ролями, стратегічні ігри (шахи), спільне рішення кросвордів і головоломок, якщо батьки виховують здатність подивитися на проблему з боку (відстороненість), вміння висловлювати свої думки і стан словами.   Згідно з аюрведою, дитина розвивається, коли її вчать більше віддавати і брати тільки тоді, коли дають; коли розвивають в неї бажання жити для інших; коли вчать уникати розмов, де інших обливають брудом, коли вчать намагатися переключати розмову на позитивний лад або на інші теми. 

«Закономірно припустити, що принципи відносин батьків до дітей такі ж самі, як і дітей до батьків; перш ніж жадати від дітей поваги, любові і делікатності, батькам варто почати з себе» [81, c.27].

Заради нашого з вами добробуту та благополуччя я хочу запропонувати метод щоденної медитації, яку ми щоденно практикуємо з дружиною. Ось наша авторська медитація: «Ми приєднуємося до Сонця і насолоджуємося його променями, теплом, його мудрістю, дбайливістю, добротою і всеохопністю. Ми не лише приєднуємося до Сонця, насолоджуючись ним i захоплюючись, ми також вчимося в нього. Вчимося духовним істинам і намагаємося бути такими ж добрими і турботливими.

Ми медитуємо на радощі життя, обмінюємося цими радощами, і визначаємо, які радощі ми цінуємо найбільше і чому. З чим вони пов'язані, чи чисті вони, і чи схвалені вони Богом. Ми бажаємо один одному щастя, благополуччя, процвітання. Ми обіцяємо один одному бути вірними один одному за будь-яких обставин. Ми не зрікаємось один від одного в горі або в сварці, а всіляко підтримуємо один одного і надихаємо виходячи з тієї доброзичливості і вдячності, які ми маємо один до одного. Ми даруємо один одному надію на світле майбутнє.

Ми завжди даємо шанс один одному на виправлення. Ми віримо в те, що з Божою допомогою в нас все вийде. Ми намагаємося вести себе благородно, показуючи іншим приклад, і дисциплінуючи самих себе. Ми розмовляємо вічливо, без нецензурних слів. Ми завжди підтримуємо своє фізичне тіло в тонусі, робимо зарядку вранці, займаємося фіз. культурою. Ми також підтримуємо в тонусі інтелект, пам'ятаючи таблицю множення, робимо обчислення в розумі, множимо двозначні, а іноді і тризначні числа один на одного.

Ми вивчаємо час від часу щось на пам'ять. Це може бути гарний вірш, нове слово з іноземної мови, або певний закон з певного кодексу або священного писання. Ми славимо Бога за Його велич, дякуємо Богові за те, що було доброго з нами, за те, що є, і просимо в Нього не тільки здійснити наші бажання, а й задіяти нас в Його святій Волі. Ми маємо в собі безстрашність, співчуття до всіх живих істот, м'якість, скромність, рішучість, цілеспрямованість, і інші божественні якості.

Ми розвиваємо в собі відсутність заздрості і прагнення до почестей, виходячи зі скромності і простоти. Ми розвиваємо та гармонійно поєднуємо в собі стійкість, цілеспрямованість, рішучість з м'якістю та милосердям, із співчуттям до інших. Ми розвиваємо в собі відсутність жадібності, відсутність прагнення злословити. Ми намагаємося шукати в людях тільки добре, а якщо хочемо викорінити гріх один одного, то робимо це з любов'ю і добротою, не ранячи, а напоумлюючи один одного ввічливо і дохідливо.

Ми культивуємо в собі спокій, що виходить із стійкості духу. Ми культивуємо в собі прагнення до правди і пізнання істини. Ми культивуємо в собі самоконтроль, володіння почуттями, самодисципліну. Маючи в собі цю великодушність, ми використовуємо її не тільки по відношенню один до одного, але і, виходячи з милосердя і співчуття до всіх дітей Бога, проявляємо миролюбність і милосердя до світу.

Ми знаємо, що народження, хвороби, старість, смерть – це зло, і тому сподіваємося на порятунок в Божій волі і на прилучення до Його Царства. Ми культивуємо в собі незворушність в щасті і в горі. Ми розвиваємо в собі непохитну, неподільну відданість Всевишньому, Який є не тільки десь там далеко, але і в наших серцях. Любімо один одного, та славімо Всевишнього».

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: