Розрахунки з використанням векселів і засновані на заліку взаємних вимог

При вексельній оплаті отриманих ресурсів або продукції, що продається (виконаних робіт, наданих послуг) можуть використовуватися прості і пере­відні векселі.

Простий вексель - письмове боргове грошове зобов'язання однієї сторо­ни (векселедавця) сплатити певну суму грошей по настанні терміну платежу іншій стороні (векселедержателю) по проведених торгових операціях або за виконані роботи (надані послуги). У ньому вказують місце і дату видачі, суму зобов'язання загалом або виділення зобов'язань по оплаті процентів, термін і місце платежу, найменування одержувача, підпис векселедавця.

Перевідний вексель (тратта) виписується кредитором (трасантом) і міс­тить наказ дебітору (трасату) сплатити вказану у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред'явнику. Цей документ перетворюється на боргове зобо­в'язання після його акцепту трасатом. За допомогою передавального напису (індосаменту) вексель може використовуватися неодноразово, тим самим

 

96

97

виконуючи функцію універсального кредитно-розрахункового документа. Використання тратт істотно пришвидшує оборот коштів і облік (дисконту­вання) векселів у банках. Векселедержатель за допомогою індосаменту пере­дає вексель банку до настання терміну платежу і отримує вексельну суму за вирахуванням облікового процента на користь банку, який називається дис­контом.

Неоплачені в термін векселі вважаються відмовними. Для офіційного задоволення неотримання платежу по векселю у встановлений термін век­сель опротестовують в нотаріальній конторі по місцю знаходження платни­ка до 12 год. дня, що наступає через день після закінчення терміну платежу.

Після того, як вексель опротестований, подають позов у суд на погаше­ння боргових зобов'язань векселедавцями та індосантами, які несуть соліда­рну відповідальність за зобов'язаннями.

При розрахунках, заснованих на заліку взаємних вимог, вимоги і зобов'я­зання боржників і кредиторів один до одного гасяться в рівновеликих сумах і лише на різницю проводиться платіж у встановленому порядку. Взаємні розрахунки можуть бути разовими і постійними, між двома організаціями або їх групою. Терміни і порядок розрахунків встановлюються за угодою сторін між організаціями по узгодженню з установою банку.

5.3. Порядок відкриття рахунків в банку

Кожна організація має право відкривати в будь-якому банку розрахун­кові та інші рахунки для зберігання вільних грошових коштів і здійснення всіх видів розрахункових, кредитних і касових операцій.

Організаціям, що мають окремі негоспрозрахункові підрозділи (магази­ни, склади, філіали та інш.) поза своїм місцезнаходженням, за клопотанням власника основного рахунку можуть бути відкриті розрахункові субрахунки для зарахування виручки і здійснення розрахунків по місцю знаходження негоспрозрахункових підрозділів.

Поточні рахунки відкривають організаціям, що не володіють ознаками, які дають можливість відкрити розрахунковий рахунок: виробничим (струк­турним) одиницям виробничих і науково-виробничих об'єднань; іншим гос­прозрахунковим підрозділам організацій, розташованим поза їх місцезна­ходженням; кооперативам по місцю знаходження їх філіалів та інш.

Для відкриття розрахункового рахунку організація повинна представи­ти в установу вибраного нею банку наступні-документи:

? заява на відкриття рахунку встановленого зразка;

? нотаріально завірені копії статуту організації, засновницького дого­вору і реєстраційного свідоцтва;

98

 

? довідку податкового органу про реєстрацію організації як платника податків;

? нотаріально завірену картку із зразками підписів керівника, заступ­ника керівника і головного бухгалтера і відбитком печатки організа­ції за встановленою формою.

У разі відсутності в організації посади головного бухгалтера на картці ставиться підпис тільки керівника організації.

У державних організаціях підписи керівника і головного бухгалтера можуть завіряти замість нотаріусів вищестоящі організації.

При тимчасовій відсутності печатки у знову створеної організації керів­ник банку дозволяє протягом терміну, необхідного для виготовлення печат­ки, представляти в банк документи без її відбитка.

З розрахункового рахунку банк оплачує зобов'язання, витрати і доруче­ння організації, що проводяться в порядку безготівкових розрахунків, а та­кож видає кошти на оплату праці і поточні господарські потреби. Операції по зарахуванню сум на розрахунковий рахунок і списання з нього банк про­водить на основі письмових розпоряджень власників розрахункового рахун­ку (грошових чеків, оголошень на внесок грошей готівкою, платіжних дору­чень) або з їх згоди (оплата платіжних вимог постачальників і підрядчиків). Виключення складають платежі, що стягуються в безперечному порядку, за рішенням Державного арбітражу, народного суду, податкових або фінансо­вих органів.

У безперечному порядку з рахунків організації списують платежі, що не внесені у відповідний термін до державного бюджету, позабюджетні фонди, фонди соціального призначення, за митні процедури, платежі за виконавчи­ми та прирівняними до них документами.

5.4. Розрахунки в іноземній валюті

Підприємства на основі спеціального дозволу можуть здійснювати роз­рахунки в іноземній валюті. У цих цілях на підприємствах створюється спе­ціальна каса. З касиром по валюті укладають договір про повну індивідуаль­ну матеріальну відповідальність. Касам встановлюють ліміти в іноземній валюті. Вони повинні бути забезпечені всіма інструкціями, контрольними і довідковими матеріалами (довідниками по іноземній валюті, зразками до­рожніх чеків і єврочеків та інш.). Касири зобов'язані суворо дотримуватися правил здійснення операцій по прийому і видачі валюти з каси. При прийомі від клієнта платіжних документів у іноземній валюті касир повинен переві­рити їх автентичність і платоспроможність по контрольних матеріалах, що є, а також повноту і правильність реквізитів документів. При відсутності у

99

касира відповідних зразків чеків і контрольних матеріалів такі чеки до опла­ти не приймаються.

У касу приймається готівкова іноземна валюта, що не викликає сумнівів в автентичності і платоспроможності. Пошкоджені грошові знаки, ветхі, такі, що викликають сумнів у платоспроможності, касиром не приймаються. Фаль­шиві грошові знаки, а також ті, що викликають сумнів у їх автентичності клієнту не повертаються. їх записують в окремий реєстр і повертають в банк з поміткою «Фальшива» або «Викликає сумнів». Клієнту видається квитан­ція про те, що прийнята валюта є фальшивою або викликає сумнів, із указа­ними в квитанції найменуванням валюти та її вартістю.

Оплату товарів і послуг дозволяється приймати в кількох видах інозем­них валют. Перерахування інших видів іноземних валют на долари здійсню­ється за ринковим курсом, про який касу інформує банк. Таблиця перераху­вання повинна бути доступною для клієнтів.

При розрахунках за валюту здача видається, як правило, у валюті пла­тежу. Зі згоди покупців здача може бути видана в іншій вільно конвертова­ній валюті. Видача здачі в національній валюті забороняється.

Організації (юридичні особи) мають право відкрити валютний рахунок в будь-якому банку, уповноваженому на проведення операцій з іноземними валютами. Як правило, банки відкривають рахунки по окремих видах інозе­мних валют. Можна відкривати рахунки відразу у кількох валютах, що доз­воляє уникнути конверсії валюти з однієї в іншу, здійснюваної за плату за діючим курсом міжнародного валютного ринку на день здійснення операції.

Для відкриття валютного рахунку організація зобов'язана представити в уповноважений банк наступні документи:

? довідку про постановку на облік у податковому органі;

? заява, що містить повне і точне найменування підприємства, його юридичну адресу, номери телефонів, телекса, телефаксу, скріплену двома підписами і печаткою. У заяві міститься зобов'язання клієнта дотримуватися банківських правил ведення валютного рахунку. На обороті заяви працівник банку фіксує номер рахунку, що привлас­нюється клієнту, відображає дозвільні візи;

? копії засновницьких документів (статут, засновницький договір), за­вірені в нотаріальній конторі або реєструючим органом;

? копії документів про реєстрацію, завірені також нотаріальною кон­торою або реєструючим органом;

? картку встановленої форми із зразками підписів і відбитком печатки, завірену нотаріально;

Спільні організації та іноземні фірми, крім того, зобов'язані представи-

ти в банк свідоцтва про внесення їх в реєстр підприємств з іноземними інвес­тиціями.

Після перевірки представлених юристом і головним бухгалтером доку­ментів банк оформляє розпорядження на відкриття рахунку, копія якого (за­вірена банком) дає можливість організації здійснювати операції по валют­ному рахунку.

На основі перевірених документів банк укладає з клієнтом договір про розрахунково-касове обслуговування, в якому обмовляються тарифи комі­сійної винагороди за послуги, що надаються банком, терміни прийняття бан­ком претензій по списанню або зарахуванню коштів на валютний рахунок таінш.

Після укладення договору банк відкриває клієнту відразу два рахунки: транзитний валютний рахунок і поточний валютний рахунок.

Ці рахунки ведуться паралельно. Валютну виручку, що надходить за експорт товару, зараховують спочатку на транзитний валютний рахунок. Після обов'язкового продажу у валютний резерв і на внутрішньому валют­ному ринку залишок валюти зараховують на поточний валютний рахунок організації.

На валютний рахунок організації можуть бути зараховані в іноземній валюті наступні суми:

? переведені з-за кордону через уповноважений банк в оплату експорт­них товарів (робіт, послуг) та суми, що залишилися після обов'язко­вого продажу у валютний резерв і на внутрішньому валютному рин­ку;

? перераховані з валютних рахунків інших власників в оплату купле­них товарів;

? куплені власником рахунку на валютній біржі і на валютному аукці­оні;

? інші надходження з дозволу уповноваженого банку.

Суми, що знаходяться на валютних рахунках, по розпорядженню влас­ників можуть бути переведені за кордон по експортно-імпортних операціях, перераховані на рахунки зовнішньоекономічних організацій для подальшо­го переказу за кордон в оплату за імпортні товари і на валютні рахунки ін­ших організацій в оплату товарів, використані на оплату заборгованості по кредитах у іноземній валюті, витрат на відрядження, банківської комісії і поштово-телеграфних витрат, для продажу на валютній біржі і на валютних аукціонах та на інші цілі з дозволу уповноваженого банку.

Організації незалежно від форм власності здійснюють обов'язковий про-

 

100

101

даж валютної виручки від експорту товарів (робіт, послуг) на внутрішньому валютному ринку через уповноважені банки за ринковим курсом.

Обов'язковому продажу не підлягають наступні надходження від нере­зидентів:

? внески до статутного капіталу (фонду), а також прибутки (дивіден­ди), отримані від участі в капіталі інших підприємств;

? прибутки від продажу фондових цінностей (акцій, облігацій), а та­кож доходи (дивіденди) по фондових цінностях;

? надходження у вигляді залучених кредитів (депозитів, внесків), а та­кож суми, що надходять в погашення наданих кредитів (депозитів, внесків), включаючи нараховані проценти;

? надходження у вигляді пожертв на добродійні цілі;

? надходження від реалізації громадянам у встановленому порядку то­варів (робіт, послуг).

Обов'язковому продажу не підлягають також платежі, що надійшли від резидентів у іноземній валюті, які проводяться за рахунок коштів, що зали­шилися після обов'язкового продажу частини експортної виручки, а також кошти у іноземній валюті, куплені на внутрішньому валютному ринку.

Обов'язковий продаж валюти здійснюється з транзитного валютного рахунку.

При зарахуванні валютної виручки на транзитний валютний рахунок організації уповноважений банк не пізніше наступного робочого дня спові­щає про це організацію з прикладенням виписки по транзитному валютному рахунку. Після отримання вказаного сповіщення організація доручає упов­новаженому банку обов'язковий продаж валюти і перерахування частини валютної виручки, що залишилася, на поточний валютний рахунок.

Обов'язковий продаж коштів у іноземній валюті у валютний резерв про­водиться за курсом, що діяв на момент представлення в уповноважений банк доручення на продаж валюти.

102

Розділ II.

Організація комерційної діяльності

підприємств

Глава 6. Комерційна робота по оптовій закупівлі товарів

⇐ Предыдущая10111213141516171819Следующая ⇒

Поделиться: