Основні поняття і визначення

Експортно-імпортні операції складають основу зовнішньоторговельної діяльності суверенних держав. Зовнішня торгівля являє собою торгівлю од­нієї країни з іншими країнами, що складається з ввезення (імпорту) і вивозу (експорту) товарів. В основі зовнішньої торгівлі як розвиненої сфери товар­ного обміну лежить міжнародний розподіл праці. Розширення міжнародної спеціалізації і кооперування приводить до лібералізації зовнішньої торгівлі, скасування кількісних обмежень імпорту і істотного зниження митних збо­рів.

У колишньому СРСР до початку переходу до ринкової економіки існу­вала державна монополія зовнішньої торгівлі, що обмежувало вільний її ро­звиток. Перехід до ринкової економіки супроводжувався скасуванням моно­полії і лібералізацією зовнішньоторговельної діяльності. Торгові організації і підприємства, як і інші господарюючі суб'єкти, дістали право вільного ви­ходу на світовий ринок на основі загальнодержавних законів і правових норм в області зовнішньоекономічної діяльності. Однак, держава здійснює еконо­мічне і адміністративне регулювання зовнішньої торгівлі, що забезпечує за­хист національних виробників від іноземних конкурентів і виявляє вплив на об'єм і структуру зовнішньоторговельного обороту. Важливим економічним регулювальником зовнішньої торгівлі є митні тарифи.

Митний тариф - систематизований перелік митних зборів, якими обкла­даються товари при імпорті в дану країну і експорті з неї.

Митний збір виконує функцію податку, що стягується при перетині то­варом митного кордону, який підвищує ціну товарів, що імпортуються (або експортуються) і виявляє тим самим вплив на об'єм і структуру зовнішньо­торговельного обороту. Крім того, митний тариф являє собою одне з джерел надходження коштів до державного бюджету. Як правило, в кожній країні застосовуються свої національні митні тарифи, Однак, можуть застосовува­тися і загальні для ряду країн, що об'єдналися в торгово-економічне угрупу-вання (наприклад, ЄС).

Митні тарифи будуються на основі товарних класифікаторів, що міс­тять перелік товарів, які розподіляються по розділах, групах і підгрупах від­повідно до певних ознак. Мито, що встановлюється в митних тарифах, буває трьох видів:

♦ адвсиорне - стягується в процентах від ціни товару;

 

? специфічне - стягується у вигляді певної грошової суми з ваги, об'єму або одиниці товару;

? змішане - при якому товар одночасно обкладається і адвалорним, і специфічним митом.

Останнім часом в практиці зовнішньоторговельної діяльності все шир­ше застосовуються нетарифні заходи її регулювання, які включають широ­кий набір інструментів сучасної зовнішньоторговельної і економічної полі­тики держави, що впливають істотним чином на зовнішню торгівлю. До них, зокрема, можна віднести ліцензування і квотування (контингентування) ім­порту, а іноді і експорту.

Ліцензування - порядок вивозу (ввезення) товарів, при якому держава через спеціально уповноважене відомство видає дозвіл на зовнішньоторго­вельні операції з певними товарами -ліцензію. Ліцензування зовнішньотор­говельних операцій тісно пов'язане з кількісними обмеженнями - квотами на імпорт і експорт окремих товарів.

Квоти (або контингенти) - це максимальний обсяг товару (у вартісному або фізичному вираженні), який дозволений для імпорту і експорту протя­гом певного часу (наприклад, року, кварталу).

13.2. Організація експортно-імпортних операцій

Торгові організації і підприємства можуть здійснювати зовнішньотор­говельні операції з власної ініціативи або ініціативи вищестоящих органів (об'єднань, асоціацій) та інших підприємств, що займаються організацією зовнішньоторговельних операцій, шляхом укладення контрактів з іноземни­ми фірмами.

У більшості випадків, щоб здійснити зовнішньоторговельну угоду, нео­бхідно мати власні експортні ресурси, тобто спочатку продати товар, а потім купити потрібні вироби. Сприятливі можливості для цього має, наприклад, споживча кооперація, яка має в своєму розпорядженні певні експортні ресу­рси, що отримуються шляхом закупівлі, а також товари, що виробляються на власних підприємствах.

Кооперативні організації і підприємства здійснюють закупівлю понад 70 видів сільськогосподарських продуктів і сировини, дикорослої продукції і вторинної сировини. Організації споживчої кооперації постачають на зовніш­ні ринки такі види сільськогосподарської дикорослої продукції і сировини, як мед, горіхи (волоські, фундук, ліщина, арахіс), сім'я гарбуза, лікарсько-технічну сировину, гриби, журавлина, брусниця, морошка, свіжі овочі і фрукти та інш. Крім того, кооперативні організації експортують різну вторинну си­ровину і промислові відходи: роги, копита, нестандартну шкіряну сировину,

 

298

299

макулатуру, відходи лісопродукції, костру. Експортуються також продукти, що знаходять за рубежем великий попит, але не користуються ним на внутрі­шньому ринку (раки, жаби, равлики та інш.). Велику частку експорту скла­дає продукція, що виробляється і переробляється харчовими підприємства­ми споживчої кооперації.

У практиці зовнішньоторговельних операцій застосовуються такі фор­ми економіко-фінансових зв'язків між експортерами і імпортерами товарів, як бартер, кліринг, розрахунок у вільно конвертованій валюті (ВКВ).

Бартер - угода, що передбачає обмін певної кількості товару на зумов­лену кількість іншого товару. Як правило, бартерна угода не супроводжує­ться переказом грошових коштів з рахунків покупців на рахунки продавців.

Кліринг - система безготівкових розрахунків, заснована на заліку взає­мних вимог і зобов'язань.

Більш довершеною формою фінансових розрахунків є розрахунок у ві­льно конвертованій валюті, що дозволяє експортеру використовувати виручку в ВКВ для розрахунків з будь-якою іншою державою при двосторонніх зов­нішньоторговельних зв'язках.

Організація зовнішньоторговельних операцій включає наступні етапи:

? вивчення зовнішнього ринку і його кон'юнктури;

? формування експортних ресурсів для їх реалізації на зовнішньому ринку;

? пошук і вибір контрагента для укладення контракту;

? укладення і виконання контрактів.

Вивчення зовнішнього ринку повинно допомогти встановити можливість успішного, тобто з прибутком, продажу або обміну нашого товару на адек­ватну суму грошей або інший товар. Для цього необхідно вивчити стан рин­ку - його місткість, структуру, комерційні умови реалізації, основних конку­рентів і т.д.

Експортні ресурси підприємства визначаються передусім наявністю ко­нкурентоспроможної на зовнішньому ринку продукції. Для того, щоб зроби­ти продукцію конкурентоспроможною, слідує, зокрема, проаналізувати ре­сурсне забезпечення підприємства - сировинне, фінансове, технічне, кадрове і т.д. При цьому необхідно мати на увазі, що економічно вигідна зовнішньо­торговельна діяльність можлива лише при постачанні досить великих партій товарів.

Важливим елементом комерційної роботи по організації зовнішньотор­говельних операцій є вибір контрагентів - зарубіжних фірм - покупців (про­давців) товарів. Знайти потрібну фірму можна або за спеціальними товарно-фірмовими або галузевими довідниками, каталогами, рекламними

300

покажчиками, публікаціями в пресі та інших матеріалах, або за допомогою зовнішньоторговельних організацій (структур). Серед перерахованих дже­рел найбільшу користь представляють фірмові довідники. Вони охоплюють велике число фірм, містять реквізити фірм (адреса, телекс, телефон, перелік товарів, що виробляються, послуг, найменування банку), число їх підпри­ємств, об'єм продажу, прибуток, капітал і т.д. Обираючи контрагента, необ­хідно добре знати його реальне положення на ринку, показники господарсь­кої діяльності.

Техніка оформлення зовнішньоторговельних операцій включає:

? направлення оферти (пропозиції);

? підтвердження замовлення покупцем (продавцем);

? участь в переговорах;

? оформлення і підписання контракту.

Основним документом, за допомогою якого оформляється угода, є між­ народний контракт купівлі-продажу товарів. У ньому обумовлюється зміст договірних умов, порядок їх виконання і відповідальність сторін. До числа основних елементів контракту відносяться: преамбула (ввідна частина), пре­дмет контракту, обсяг постачання, ціна, умови платежу, якість товару, тер­міни постачання, базисні умови постачання, порядок здачі-приймання това­ру, умови про гарантії і санкції, арбітраж, форс-мажорні обставини (тобто обставини непереборної сили, які можуть перешкодити виконанню опера­ції), транспортні умови.

Процес виконання контрактів включає підготовку товарів до відванта­ження, організацію їх транспортування, страхування товарів, фінансові роз­рахунки.

При оформленні експортних операцій на товари, що ліцензуються, нео­бхідно отримати відповідний дозвіл (ліцензію) на товар, що вивозиться.

Для пропуску товарів через кордон відправник повинен заповнити ван­тажну митну декларацію. Організація доставки товарів зарубіжному парт­неру передбачає нарівні з вибором виду транспорту укладення договору на транспортування товарів, а також забезпечення підготовки і відправки ван­ тажів. Наймання і оплата (фрахтування) транспортного засобу здійснюю­ться різними способами, виходячи з умов світового ринку морських, залізни­чних, автомобільних та інших видів перевезень.

301

Глава 14. Організаційно-економічні особливості лізингу. Факторинг

14.1. Суть лізингу, його форми, типи і види

Термін «лізинг» (від англ. to lease - орендувати, здавати в найм) увійшов у використання в останній чверті XIX ст., коли в 1877 р. телефонна компанія «Белл» ухвалила рішення не продавати свої телефонні апарати, а здавати їх в оренду. Однак, від ідеї лізингу до створення першої лізингової фірми, для якої саме операції лізингу стали предметом основної діяльності, пройшло ще багато часу. Перша незалежна лізингова компанія «Юнайтед Стейтс Лізинг корпорейшн» була створена у Сан-Франциско (США) в 1952 р.

Сьогодні лізинг є одним із способів капіталовкладень практично у всіх країнах. Щорічний об'єм інвестицій, здійснюваних за допомогою лізингу, вже давно перевершив 100 млрд. дол.; через лізинг в США здійснюється 25-30% капіталовкладень в промисловості, в Великобританії - понад 20, у Фра­нції - 16-17, в ФРН - 15%. У кінці 80-х - на початку 90-х років першість за цим показником утримується Австралією, де 30-33% промислових інвести­цій здійснюється на основі лізингу.

Лізингові операції протягом 60-80-х років відрізнялися особливою ста­більністю, практично не залежачи від циклічних і кон'юнктурних коливань. Ставки платежів за лізинговими контрактами складали від 7,25 до 9,75% при значних коливаннях облікової ставки банківського процента. Як бачимо, лізингові операції є єдиною сферою прикладення капіталу, що не відчула в останні 25-30 років різких спадів.

В нашій країні розвиток лізингу і створення лізингових компаній припа­дає на початок 90-х років. У цей період лізинг трактувався як довгострокова оренда (фінансова оренда) машин і обладнання. При цьому лізингова фірма спеціально закуповувала дане обладнання для споживача (лізингоотримува-ча), залишаючись його власником.

До числа задач лізингових асоціацій входять інформаційне забезпечен­ня громадськості про стан ринку і нормативно-правова підтримка розвитку лізингових відносин на рівні суб'єктів.

Лізинг - вид інвестиційної діяльності по придбанню майна і передачі його на основі договору лізингу фізичним або юридичним особам за певну плату, на певний термін і на певних умовах, зумовлених договором, з правом викупу майна лізингоотримувачем.

Як предмет лізингу можуть виступати будь-які речі, що використовую­ться для підприємницької діяльності, в тому числі підприємства, майнові

комплекси, будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби та інше рухо­ме і нерухоме майно.

Предметом лізингу не можуть бути земельні дільниці та інші природні об'єкти, а також майно, яке чинним законодавством заборонене для вільно­го обігу.

У лізинговій операції, як правило, беруть участь три сторони: лізинго-давець, лізингоотримувач і продавець (постачальник).

Лізингодавець - фізична або юридична особа, яка за рахунок залучених або власних грошових коштів придбаває майно і надає його як предмет лі­зингу лізингоотримувачу за певну плату, на певний термін і на певних умо­вах в користування з переходом або без переходу до лізингоотримувача пра­ва власності на предмет лізингу.

Лізингоотримувач - фізична або юридична особа, яка відповідно до до­говору лізингу приймає предмет лізингу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння і в користування відповідно до до­говору лізингу.

Продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, яка відповід­но до договору купівлі-продажу з лізингодавцем продає лізингодавцю в обу­мовлений термін майно, що виробляється (поставляється) ним та є предме­том лізингу. Продавець (постачальник) зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцеві або лізингоотримувачу відповідно до умов договору купівлі-продажу.

Кожна із сторін лізингової операції може бути як резидентом, так і нере­зидентом, тобто іноземною юридичною особою, що здійснює комерційну діяльність в країні.

Лізингова діяльність безпосередньо здійснюється лізинговими компані­ями (фірмами), які зобов'язані отримати дозвіл (ліцензію) на здійснення та­кої діяльності.

Засновниками лізингових компаній (фірм) можуть бути юридичні і/або фізичні особи, в тому числі громадяни, зареєстровані як підприємці.

Основними формами лізингу є внутрішній лізинг і міжнародний лізинг.

При здійсненні внутрішнього лізингу лізингодавець, лізингоотримувач і продавець (постачальник) є резидентами країни.

При здійсненні міжнародного лізингу лізингодавець або лізингоотриму­вач є нерезидентом країни.

Якщо лізингодавцем є резидент країни, тобто предмет лізингу знаходи­ться у власності резидента країни, договір міжнародного лізингу регулюєть­ся внутрішнім законодавством.

Якщо лізингодавцем є нерезидент країни, тобто предмет лізингу знахо-

303

302

литься у власності нерезидента, договір міжнародного лізингу регулюється законами в області зовнішньоекономічної діяльності.

В залежності від терміну розрізнюють три типи лізингу:

? довгостроковий лізинг - лізинг, здійснюваний протягом трьох і біль­ше років;

? середньостроковий лізинг - лізинг, здійснюваний протягом від пів­тора до трьох років;

? короткостроковий лізинг - лізинг, здійснюваний протягом менше пів­тора року.

Існують наступні види лізингу: фінанеовий, поворотний і оперативний.

Фінансовий лізинг - вид лізингу, при якому лізингодавець зобов'язується придбати у власність вказане лізингоотримувачем майно у певного продав­ця і передати лізингоотримувачу дане майно як предмет лізингу за певну пла­ту, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння і користуван­ня. При цьому термін, на який предмет лізингу передається лізингоотримувачу, близький за тривалістю з терміном повної амортизації предмета лізингу або перевищує його. Предмет лізингу переходить у влас­ність лізингоотримувача після закінчення терміну дії договору лізингу або до його закінчення при умові виплати лізингоотримувачем повної суми, пе­редбаченої договором лізингу, якщо інше не передбачене цим же договором.

Предмет лізингу, переданий лізингоотримувачу за договором фінансо­вого лізингу, враховується за угодою сторін на балансі лізингодавця або лі­зингоотримувача.

Поворотний лізинг - різновид фінансового лізингу, при якому продавець (постачальник) предмета лізингу одночасно виступає і як лізингоотримувач.

Оперативний лізинг - вид лізингу, при якому лізингодавець закуповує на свій страх і ризик майно і передає його лізингоотримувачу як предмет лізин­гу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове волбдін-ня і користування. Термін, на який майно передається в лізинг, встановлює­ться на основі договору лізингу. Після закінчення терміну дії даного договору і при умові виплати лізингоотримувачем повної суми, передбаченої догово­ром лізингу, предмет лізингу повертається лізингодавцю, при цьому лізин­гоотримувач не має права вимагати переходу права власності на предмет лізингу. При оперативному лізингу предмет лізингу може бути переданий в лізинг неодноразово протягом повного терміну його амортизації.

При оперативному лізингу предмет лізингу враховується на балансі лі­зингодавця.

Лізингова угода може включати умови по наданню додаткових послуг

304

будь-якого роду, що надаються лізингодавцем як до початку користування, так і в процесі користування предметом лізингу лізингоотримувачем, а саме:

? придбання у третіх осіб права на інтелектуальну власність (ноу-хау, ліцензійних прав, прав на товарні знаки, марки, програмне забезпечення та інш.);

? придбання у третіх осіб товарно-матеріальних цінностей, необхідних в період проведення монтажних (шефмонтажних) і пусконалагоджувальних робіт;

? здійснення монтажних (шефмонтажних) і пусконалагоджувальних робіт відносно предмета лізингу, навчання персоналу;

? післягарантійне обслуговування і ремонт предмета лізингу, в тому числі поточний, середній і капітальний ремонт;

? підготовка виробничих площ і комунікацій, роботи, пов'язані з уста­новкою (монтажем) предмета лізингу;

? інші роботи і послуги, без надання яких неможливо використати пре­дмет лізингу.

Перелік, об'єм і вартість додаткових послуг повинні бути вказані в до­говорі лізингу.

14.2. Порядок укладення і виконання договору лізингу

Договір лізингу незалежно від терміну його дії укладається в письмовій формі.

У назві договору лізингу визначаються його форма, тип і вид.

Договором лізингу зобов'язання сторін, які виконуються сторонами ін­ших договорів, утворюються шляхом укладення з іншими суб'єктами лізин­гу обов'язкових і супутніх договорів.

До обов'язкових договорів відноситься договір куцівлі-продажу.

До супутніх договорів відноситься договір про залучення грошових кош­тів, договір застави, договір гарантії, договір поручительства та інш.

Договір лізингу повинен містити наступні істотні положення:

? точний опис предмета лізингу;

? об'єм прав власності, що передаються;

? найменування місця і вказівка порядку передачі предмета лізингу;

? термін дії договору лізингу;

? порядок балансового обліку предмета лізингу;

? порядок утримання і ремонту предмета лізингу;

? перелік додаткових послуг, що надаються лізингодавцем на основі договору комплексного лізингу;

305

? загальна сума договору лізингу і розмір винагороди лізингодавця;

? порядок розрахунків (графік платежів);

? обов'язок лізингодавця або лізингоотримувача застрахувати предмет лізингу від пов'язаних з договором лізингу ризиків, якщо інше не передбаче­не договором.

На основі договору лізингу лізингодавець зобов'язується:

? у разі здійснення фінансового лізингу придбати у певного продавця (постачальника) у власність певне майно для його передачі за певну плату або передати раніше придбане майно на певний термін, на певних умовах у якості предмета лізингу лізингоотримувачу;

? виконати інші зобов'язання, що витікають із змісту договору лізин­гу.

За договором лізингу лізингоотримувач зобов'язується:

? прийняти предмет лізингу в порядку, передбаченому вказаним дого­вором;

? відшкодувати лізингодавцю його інвестиційні витрати і виплатити йому винагороду;

? по закінченні терміну дії договору лізингу повернути предмет лізин­гу, якщо інше не передбачено вказаним договором лізингу, або придбати предмет лізингу у власність на основі договору купівлі-продажу;

? виконати інші зобов'язання, що витікають із змісту договору лізин­гу.

У договорі лізингу в обов'язковому порядку повинні бути обумовлені обставини, які сторони вважають безперечним і очевидним порушенням зо­бов'язань і які ведуть до припинення дії договору лізингу і майнового розра­хунку, а також процедура вилучення (повернення) предмета лізингу. До та­ких порушень зобов'язань можна віднести використання предмета лізингу не за призначенням; непідтримка предмета лізингу в справному стані, що веде до погіршення його споживчих властивостей; порушення (більше двох разів) термінів платежу за користування предметом лізингу.

Договір лізингу може передбачати право лізингоотримувача продовжи­ти термін лізингу із збереженням або зміною умов договору.

Лізингодавець зобов'язаний надати лізингоотримувачу майно, що є пре­дметом лізингу, в стані, відповідному умовам договору лізингу і призначен­ню даного майна.

Предмет лізингу передається в лізинг разом з усім його приладдям і з усіма документами (технічним паспортом та інш.), якщо інше не передбачене договором лізингу.

Гарантійне обслуговування предмета лізингу може здійснюватися про­давцем (постачальником), якщо це передбачене договором купівлі-продажу.

Лізингоотримувач за свій рахунок здійснює технічне обслуговування предмета лізингу, його середній і поточний ремонт, якщо інше не передбаче­не договором лізингу.

Капітальний ремонт майна, що є предметом лізингу, здійснюється лі-зингодавцем, якщо інше не передбачене договором лізингу.

При припиненні договору лізингу лізингоотримувач зобов'язаний по­вернути лізингодавцю предмет лізингу в стані, в якому він його отримав, з урахуванням нормального зносу або зносу, зумовленого договором лізингу.

Якщо лізингоотримувач не повернув предмет лізингу або повернув його несвоєчасно, лізингодавець має право вимагати внесення платежів за час прострочення. У випадку, якщо вказана плата не покриває заподіяних лізин­годавцю збитків, він може вимагати їх відшкодування. У випадку, якщо за невчасне повернення предмета лізингу лізингодавцю договором лізингу пе­редбачена неустойка, збитки можуть бути стягнуті з лізингоотримувача в повній сумі зверх неустойки, якщо інше не передбачене договором лізингу.

Проведені лізингоотримувачем окремі поліпшення предмета лізингу є його власністю, якщо інше не передбачене договором лізингу.

У випадку, якщо лізингоотримувач із згоди в письмовій формі лізинго­давця провів за рахунок власних коштів поліпшення предмета лізингу, неві­ддільні без шкоди для предмета лізингу, лізингоотримувач має право після припинення договору лізингу на відшкодування вартості таких поліпшень, якщо інше не передбачене договором лізингу.

У випадку, якщо лізингоотримувач без згоди в письмовій формі лізин­годавця провів за рахунок власних коштів поліпшення предмета лізингу, не­віддільні без шкоди для предмета лізингу, лізингоотримувач не має права після припинення договору лізингу на відшкодування вартості цих поліп­шень.

При фінансовому лізингу право власності на предмет лізингу перехо­дить до лізингоотримувача до закінчення терміну дії договору лізингу при умові виплати всіх лізингових платежів, якщо інше не передбачене догово­ром фінансового лізингу.

Перехід права власності на предмет лізингу до лізингоотримувача при здійсненні оперативного лізингу можливий на основі договору купівлі-про­дажу.

Предмет лізингу може бути застрахований від ризиків втрати (загибелі), недостачі або пошкоджень з моменту постачання майна продавцем (поста-

 

306

307

чальником) і до моменту закінчення терміну дії договору лізингу, якщо інше не передбачене договором.

Страхування підприємницьких (фінансових) ризиків здійснюється за уго­дою сторін договору лізингу і не є обов'язковим.

Відповідальність за збереження предмета лізингу від усіх видів майново­го збитку, а також за ризики, пов'язані з його втратою, псуванням, розкра­данням, передчасною поломкою, помилкою, допущеною при його монтажі або експлуатації, та інші майнові ризики з моменту фактичного приймання предмета лізингу несе лізингоотримувач, якщо інше не передбачене догово­ром лізингу.

Ризик щодо неспроможності продавця (постачальника) несе сторона договору лізингу, яка вибрала продавця (постачальника), якщо інше не пе­редбачене договором лізингу.

Ризик невідповідності предмета лізингу цілям використання цього пред­мета за договором лізингу несе сторона, яка вибрала предмет лізингу, якщо інше не передбачене договором лізингу.

Як правило, суперечки відносно будь-яких предметів лізингу вирішую­ться на основі права тієї країни, в якій на момент виникнення суперечки зна­ходиться це майно.

Втрата предмета лізингу або втрата предметом лізингу своїх функцій з вини лізингоотримувача не звільняє лізингоотримувача від фінансових зо­бов'язань за договором лізингу, якщо договором лізингу не встановлене інше.

⇐ Предыдущая33343536373839404142Следующая ⇒

Поделиться: