Види антиконкурентних правопорушень

 

Вичерпний перелік порушень законодавства про захист економічної конкуренції передбачений ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Перелічені там дії можна класифі­ку­вати за різноманітними критеріями: об’єктивними ознаками анти­конкурентної поведінки; суб’єктним складом; цілями; рівнем шкоди, що завдана конкурентному середовищу, тощо. Серед наведених у згаданій статті порушень законодавства особливе місце посідають дії суб’єктів господарювання та органів державної влади і місцевого самоврядування, спрямовані на недопущення, усунення або обме­ження конкуренції на ринку. В науці конкурентного права такі дії називають обмежувальною практикою (restrictive practice) або монополістичною діяльністю, до неї відносять найбільш поширені та шкідливі для конкурентного середовища порушення: антикон­курентні узгоджені дії; зловживання домінуючим становищем на ринку, а також антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управлін­ня та контролю.

Монополістична діяльність завдає істотної шкоди добросовісній конкуренції. На думку К. Ю. Тотьєва, «така діяльність дезорганізує, руйнує тканину цивілізованих ринкових відносин, встановлює перешкоди на шляху реалізації державою свого публічного інтересу, обмежує свободу економічної діяльності різно­манітних суб’єктів господарювання, позбавляє споживачів еконо­мічної основи їх прав»[12]. Разом із тим для кваліфікації дій суб’єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим)

становищем на ринку або як антиконкурентних узгоджених дій необов’язково з’ясовувати настання наслідків у формі відповідно недо­пущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інте­ресів інших суб’єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення таких дій, при цьому судовим органам необхідно з’ясо­вувати та відображати в рішеннях, у чому конкретно полягають відпо­відні наслідки, що могли б настати в результаті монопо­лістичних дій[13].

Суб’єктами монополістичної діяльності можуть виступати:

– суб’єкти господарювання;

– об’єднання;

– органи влади;

– органи адміністративно-господарського управління та контролю.

Відповідно до Закону України «Про захист економічної конку­ренції» суб’єктом господарювання є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, яка здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб’єктів господа­рювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб’єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності.

До об’єднань, за визначенням цього Закону, належать об’єд­нання юридичних та (або) фізичних осіб, у т. ч. об’єднання під­приємств, а також громадські організації.

Органами влади вважаються міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, ВР АРК та органи виконавчої влади АРК, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, ринку цінних паперів, державні органи приватизації, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, місцеві органи виконавчої влади.

Органами адміністративно-господарського управління та контролю є суб’єкти господарювання, об’єднання, інші особи в частині виконання ними функцій управління або контролю в межах делегованих їм повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування.

Монополістична діяльність заборонена законом. До суб’єктів, що її здійснюють, застосовуються відповідні заходи державного примусу:

– штрафні санкції;

– примусовий поділ суб’єктів господарювання;

– відшкодування завданої шкоди;

– адміністративна відповідальність посадових осіб та інших працівників суб’єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

Правовим засобам захисту економічної конкуренції від моно­полістичних посягань присвячені розділи ІІ та ІІІ Закону України «Про захист економічної конкуренції» та численні підзаконні нормативні акти.

 

 

12345678910Следующая ⇒

Поделиться: