Антиконкурентні узгоджені дії

 

Адам Сміт у своїй відомій книзі «Дослідження властивостей та причин багатства народу» зазначав, що особи однієї професії рідко збираються разом, навіть просто повеселитися або відпочити, без того, щоб їхні зустрічі не оберталися в змову проти суспільства чи в пошук того, як підняти ціни[14]. Отже, суспільство досить давно усвідомило руйнівні наслідки подібних дій підприємців як для окремих покупців, так і для економіки в цілому.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про захист економічної конку­ренції» узгодженими діями вважається укладення суб’єктами госпо­дарювання угод у будь-якій формі, прийняття об’єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена антиконку­рентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб’єктів господарю­вання.

Узгодженими діями є також створення суб’єкта господарю­вання, метою чи наслідком створення якого є координація конку­рентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили зазначений суб’єкт, або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання.

У наступній (шостій) статті визначається, які узгоджені дії є протиправними з точки зору конкурентного законодавства: це погоджені дії (угоди), що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції, а саме до:

1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;

2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-техноло­гічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;

3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи при­дбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;

4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;

5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб’єктів господарювання, покупців, продавців;

6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб’єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне стано­вище в конкуренції;

7) укладення угод за умови прийняття іншими суб’єктами господарювання додаткових зобов’язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин.

Антиконкурентні узгоджені дії можуть бути вчинені будь-якими суб’єктами господарювання, незалежно від розміру їхньої частки ринку та наявності ознак ринкової влади. На цьому поло­женні наголошується у Постанові пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26 грудня 2011 року. Зокрема, вказується на те, що відсутність у певного суб’єкта господарювання монопольного (домінуючого) ста­новища не виключає можливості його негативного впливу на товарний ринок внаслідок антиконкурентних узгоджених дій з іншими суб’єктами господарювання. Це правопо­рушення завжди колективне, здійс­нюється не менш ніж двома суб’єктами, і, як показує досвід економічно розвинутих країн, кількість та різнома­нітність таких дій обмежена лише уявою.

У науці конкурентного права існує декілька сталих критеріїв, за якими прийнято класифікувати антиконкурентні дії суб’єктів господарювання.

По-перше, їх поділяють на формальні та неформальні угоди. Формальні угоди – офіційно укладені договори, домовленості про взаємні дії чи бездіяльність, які мають юридичну силу та призводять до обмеження, усунення або припинення конкуренції на певному товарному ринку. Наявність таких формальних угод досить легко дозволяє довести наявність антиконкурентного правопорушення та притягнути сторони до відповідальності.

Набагато складніше довести та припинити узгоджені анти­конкурентні дії, якщо вони здійснюються відповідно до неформаль­ної, так званої «джентльменської угоди», яку кваліфікують як «зговір». Формальні та неформальні угоди мають однаково руйнівні наслідки для конкуренції.

По-друге, за суб’єктним складом антиконкурентні узгоджені дії поділяють на горизонтальні, вертикальні, конгломератні та змішані.

Горизонтальні узгоджені дії – укладення суб’єктами господа­рювання угод у будь-якій формі, будь-яка інша погоджена між ними конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність), коли суб’єкти господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, конкурують або можуть конкурувати між собою на одному ринку товарів.

Вертикальні узгоджені дії – укладення суб’єктами господа­рювання угод у будь-якій формі, будь-яка інша погоджена між ними конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність), коли суб’єкти господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, не конкурують і за існуючих умов не можуть конкурувати між собою на одному ринку товарів, і при цьому перебувають або можуть перебувати у відносинах купівлі-продажу на відповідних товарних ринках (продавець – покупець, постачальник – споживач).

Конгломератні узгоджені дії – укладення суб’єктами господа­рювання угод у будь-якій формі, будь-яка інша погоджена між ними конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність), коли суб’єкти господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, не конкурують і за існуючих умов не можуть конкурувати між собою на одному ринку товарів і при цьому не перебувають або не можуть перебувати у відносинах купівлі-продажу на відповідних товарних ринках (продавець – покупець, постачальник – споживач).

Змішані узгоджені дії – будь-яка погоджена конкурентна пове­дінка (діяльність, бездіяльність) суб’єктів господарювання, коли відбувається змішування двох чи більше вищезазначених видів узгоджених дій.

Як правило, горизонтальні узгоджені дії забороняються (per se) «як такі», без доказів їх протиправності, адже вони неми­нуче призводять до обмеження конкуренції.

Щодо протиправності вертикальних узгоджених дій, то це питання одне з найскладніших у практиці АМК України, зважаючи на те, що під час процесу прийняття рішень органам влади бракує добре визначених кількісних та якісних критеріїв. Розслідування проводяться на підставі індивідуального підходу, який, з одного боку, вимагає високого рівня професіоналізму від виконавців, а з іншого – залишає місце для корупції[15]. Іноземні правники, визна­чаючи ступінь шкідливості для конкуренції вертикальних узгод­жених дій, виходять з інтенсивності конкуренції на певному ринку. Якщо рівень конкуренції на ринку високий, то вертикальні угоди не можуть завдати їй шкоди.

По-третє, за ознаками об’єктивної сторони антиконкурентні узгоджені дії поділяються на цінові та нецінові.

До цінових обмежень належать різноманітні формальні і неформальні угоди: як «горизонтальні», так і «вертикальні» про встановлення фіксованих цін на продукцію. До нецінових обмежень відносяться угоди про розподіл ринків або про різноманітну узгоджену господарську тактику, що обмежує конкуренцію.

У ч. 3 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конку­ренції» передбачено, що антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб’єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об’єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності). У згаданій вище постанові пленуму Вищого господарського суду України зазна­чається, що для кваліфікації дій за цією статтею не вимагається обов’язкового встановлення та доведення факту чи фактів формаль­ного узгодження зазначених дій, у тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення встановлюється за результатами такого аналізу органом АМК України ситуації на ринку товару, який свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб’єктів госпо­дарювання; спростовує наявність об’єктивних причин для вчинення зазначених дій. Пов’язані з наведеним обставини з’ясо­вуються і до­водяться відповідним органом АМК України[16].

За певних умов антиконкурентні узгоджені дії можуть бути дозволені органами АМК України, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють:

– вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару;

– техніко-технологічному, економічному розвитку;

– розвитку малих або середніх підприємців;

– оптимізації експорту чи імпорту товарів;

– розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари;

– раціоналізації виробництва.

АМК України затверджено низку типових вимог до узгод­жених дій суб’єктів господарювання, що не потребують поперед­нього одержання дозволу органів АМК України: Типові вимоги до узгоджених дій суб’єктів господарювання для загального звіль­нення[17], Типові вимоги до створення господарської асоціації[18], Типові вимоги до узгоджених дій суб’єктів господарювання про спеціа­лізацію виробництва[19], Типові вимоги до узгоджених дій суб’єктів господарювання стосовно спільних науково-дослідних та/або дос­лідно-конструкторських робіт.[20] Кількість справ про антикон­курентні погоджені дії у практиці антимонопольних органів дедалі зростає. Одним з таких прикладів практики АМК України у цій сфері може слугувати справа про антиконкурентні узгоджені дії на ринку молока незбираного для промислової переробки, що закупо­вується у населення, розглянута у 2012 році. Антимоно­польними органами було встановлено, що підприємства Сумської, Полтав­ської, Черні­гівської та Київської областей (ТзОВ «Гадячсир», ПАТ «Вімм – Білль-Данн Україна», «Буринський завод сухого молока», ПАТ «Бель Шостка Україна», ПрАТ «Новгород-Сівер­ський сирза­вод», ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла», ПрАТ «Пиря­тинський сирзавод», «Роменський молочний комбінат» та «Охтир­ський сиркомбінат» та ін.) без об’єктивних на те причин одночасно знизили закупівельні ціни на молоко до однакового рівня, обме­живши цим самим конкуренцію на вказаному ринку в Сумській області. Сумське обласне територіальне від­ділення АМК України оштрафувало зазначені молокопереробні підприємства загалом на 400 тис. грн за антиконкурентні узгоджені дії[21].

 

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: