Право на захист прав споживачів державою та право на безпеку продукції (товарів, наслідків робіт)

 

Правові гарантії захисту прав споживачів державою вста­новлено в ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно з цією нормою державна політика у сфері захисту прав споживачів базується на тому, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров’я і життєдіяльності.

Захист прав споживачів здійснюють центральний орган вико­навчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав спожи­вачів, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Гарантії забезпечення безпеки продукції (товарів, наслідків робіт) встановлено в ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів». Для цього виробник повинен забезпечити, щоб про­дукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспор­тування була безпечною для життя, здоров’я споживача та навко­лишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну.

Згідно з ч. 6 ст. 14 Закону України «Про захист прав спожива­чів» для досягнення цієї мети розробник, створюючи новий (модер­нізований) товар, повинен подати технічну документацію відповід­ному державному органу для проведення державної експертизи на його відповідність вимогам до безпеки для життя, здоров’я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища.

Продукція, на яку актами законодавства або іншими норма­тивними документами встановлено обов’язкові вимоги щодо забез­печення безпеки для життя, здоров’я споживачів, їх майна, навко­лишнього природного середовища і передбачено нанесення знака від­повідності, повинна пройти встановлену процедуру оцінки від­повідності. Виробник має право маркувати продукцію знаком відпо­від­ності за наявності декларації про відповідність та/або сертифіката відповідності, виданих згідно із законодавством. За ч. 4 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» реалізація продукції (у т.ч. імпортних товарів) без маркування знаком відпо­відності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність забороняється.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» з метою забезпечення безпеки продукції (товарів, наслідків робіт) на органи виконавчої влади, що здійснюють державний захист прав споживачів, покладено обов’язок негайно забороняти випуск і реалізацію продукції, використання якої може завдати шкоди життю та здоров’ю, навколишньому природному сере­довищу, а також майну споживача.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» одним із способів забезпечення безпеки товарів (наслідків робіт) є обов’язок виробника встановлювати строк служби (строк придатності) товарів (наслідків робіт), використання яких понад визначений строк є небезпечним для життя, здоров’я споживача, навколишнього природного середовища або може заподіяти шкоду майну споживача. Строк служби (строк придат­ності), який зазначено на етикетці, упаковці або у супровідних доку­ментах на товар, заборо­няється змінювати. Також забороняється вводити в обіг товари, строк придатності яких минув. Виробник (виконавець, продавець) повинен попереджати споживача про встановлений строк служби (строк придатності) товару (наслідків робіт) або його частини, обов’язкові умови його використання та можливі наслідки в разі їх невиконання, а також про необхідні дії після закінчення цього строку.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про захист прав спожива­чів» з метою забезпечення безпечного використання товарів (наслід­ків робіт) встановлено обов’язок виробника (виконавця) розробити правила використання продукції, її зберігання, транспортування, утилізації, довести їх до продавця або споживача та обов’язок продавця довести їх до споживача.

Гарантією безпечного використання товарів (наслідків робіт) є обов’язок виробника негайно припинити їх виробництво та реаліза­цію до усунення причин заподіяння шкоди, а в необхідних випадках – вжити заходів щодо вилучення їх з обігу і відкликання у споживачів, якщо буде встановлено, що при додержанні споживачем правил використання, зберігання чи транспортування товарів (наслідків робіт) вони завдають або можуть завдати шкоди життю, здоров’ю, майну споживача чи навколишньому природному сере­довищу. Якщо ж причини заподіяння шкоди усунути неможливо, виробник (вико­навець) зобов’язаний зняти таку продукцію з виробництва, вилучити з обігу, відкликати у споживачів. При цьому ч. 5 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» на вироб­ника покла­дається обов’язок відшкодування у повному обсязі завданих спожи­вачам збитків, пов’язаних з відкли­канням продукції (наслідків робіт).

 

§ 3. Право на належну якість продукції (робіт та послуг) і право на інформацію про товар (роботи та послуги)

 

З метою забезпечення права споживача на належну якість та безпеку продукції у ст. 6 Закону України «Про захист прав спожи­вачів» передбачено обов’язок продавця (виробника, виконавця) передавати споживачеві продукцію належної якості, а також надавати інформацію про цю продукцію. На вимогу споживача продавець (виробник, виконавець) зобов’язаний також надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Продукція має бути безпечною для життя, здоров’я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища, відпо­відати вимогам нормативних документів (стандартів, технічним умовам тощо), що містять правила, загальні принципи та харак­теристики різних видів товарів. Щодо окремих груп продукції, такі вимоги можуть встановлюватися законами та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до абз. 1− 3 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» на товари, що ввозяться на територію України, повинен бути документ, який підтверджує їх належну якість.

Крім обов’язку виробника забезпечити відповідність продукції вимогам нормативних документів та нормативно-правових актів, гарантією забезпечення належної якості продукції є обов’язок виробника забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем. У разі відсутності такого строку згідно з ч. 5 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» виробник повинен забезпечити викорис­тання продукції за призначенням протягом десяти років.

Для цього виробник зобов’язаний забезпечити технічне обслу­говування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування і ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництва, а після зняття з виробницт­ва – протягом строку служби, в разі відсутності такого строку – протягом десяти років.

Правові гарантії на отримання споживачами необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця) закріплено у ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».

Споживачі, які придбавають, замовляють, використовують або мають намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб, мають право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Така інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). При цьому згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» реклама відповідних товарів, робіт та послуг не звільняє продавця або виробника від обов’язку надати інформацію про них безпосередньо до їх придбання або замовлення.

Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування – про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об’єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови викорис­тання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конк­ретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застере­ження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застережен­ня встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов’язання виробника (вико­навця); 10) правила та умови ефективного і безпечного викорис­тання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прий­няття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні супроводжуватись інформацією про їх поход­ження.

На випадок укладення договору на відстані в Законі України «Про захист прав споживачів» встановлено особливий порядок надання споживачеві інформації про товари (послуги, наслідки робіт). У таких випадках відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» у момент придбання товару (замов­лення послуг чи робіт) споживач не може його безпосередньо бачи­ти, тому перед укладенням договорів на відстані продавець (викона­вець) повинен надати споживачеві інформацію про: 1) наймену­вання продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; 2) основні характеристики продукції; 3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; 4) гарантійні зобов’язання та інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом продукції; 5) інші умови поставки або виконання договору; 6) міні­мальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні постав­ки продукції або послуг; 7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 8) період прийняття пропозицій; 9) порядок розірвання договору.

Факт надання зазначеної інформації при укладенні договору на відстані повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односто­ронньому порядку. Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» підтвердження інформації не вимагається тільки, якщо послуга надається засобами дистанційного зв’язку та опла­чується через оператора телекомунікаційних послуг.

Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небез­печною для життя, здоров’я споживача та його майна, навколиш­нього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов’язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання). Щодо продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації, крім вказаної інформації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Виробник (виконавець) відповідно до ч. 7 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» зобов’язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці способів.

Вказана вище інформація про товари, роботи та послуги може доводитися до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію, керуючись ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистан­ційного зв’язку.

Крім інформації про якість та споживчі характеристики товарів, наслідків робіт та послуг, продавець (виконавець) повинен обов’язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції. Написи про ціну реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння. Ціна продукції згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» повинна включати всі податки та неподаткові обов’язкові платежі, які відповідно до зако­нодавства сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції.

Коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (вико­навця, продавця) спричиняє негативні наслідки для споживача, продавець, виробник та виконавець несуть відповідальність перед таким споживачем. Зокрема, у разі придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, – споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків. У разі неможливості використання придбаної продукції за при­значенням – споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків. Якщо ж була заподіяна шкода життю, здоров’ю або майну споживача, згідно з ч. 7 ст. 15 Закону України «Про захист прав спожи­вачів» споживач має право вимагати від продавця (виробника, виконавця) її від­шкодування, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об’єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи дого­вором. При наявності зазначених підстав продавець має право на вибір висувати відповідні вимоги до виробника (виконавця) чи продавця.

Крім відшкодування збитків, спричинених наданням недо­ступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про товари, роботи та послуги, за споживачем визнається право вима­гати і відшкодування збитків, завданих недобросовісною рекла­мою. Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» на відміну від збитків, спричинених наданням недо­ступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації, збитки, завдані недобросовісною рекламою, підлягають відшкоду­ванню тільки винною особою.

Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, згідно з ч. 7 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та харак­теристики продукції, яку він придбаває. При цьому неодержання продавцем від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар не може бути підставою для звільнення його від відпо­відальності.

⇐ Предыдущая3456789101112Следующая ⇒

Поделиться: