Тема: ЗАГАЛЬНЕ МОВОЗНАВСТВО ЯК НАУКА.

Тема: ЗАГАЛЬНЕ МОВОЗНАВСТВО ЯК НАУКА.

 МЕТОДИ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

План

1. Мовознавство як наука. Зв’язок мовознавства з гуманітарними та природничими

науками.

2. Загальнонаукові методи дослідження та їх використання в лінгвістиці.

3. Описовий метод. Основні етапи описового методу:

4. Порівняльно-історичний метод. Етапи використання порівняльно-історичного методу.

5. Зіставний метод. Мовна типологія. Мовні універсалії.

6. Структурний метод і його методики.

7. Сучасні методи дослідження мови: соціолінгвістичний, психолінгвістичний,

математичний тощо.

 

Основні поняття й терміни

       Мовознавство, загальне мовознавство, метод, прийом, методика, методологія, лінгвістичний метод, індукція, дедукція, описовий метод, інтерпретація, порівняльно-історичний метод , архетип, історичний метод, типологічний (зіставний) метод, типологія, мовні універсалії, структурний метод, статистичний метод, дистрибутивний, компонентний, трансформаційний аналіз, аналіз за безпосередніми складниками, методи соціолінгвістики; психолінгвістичні методи.

Завдання

1. Опрацювати рекомендовану літературу, доповнити Словник лінгвістичних термінів.

2. Укласти схему «Зв’язок мовознавства з гуманітарними та природничими науками» (до самостійної роботи № 1).

3. Підготуватися до написання тестів за темою «Методи лінгвістичного дослідження» (на

практичному занятті № 3).

Література

а)основна:

1. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – К.: Академія, 1999. – С. 224-240.

2. Семчинський С.В. Загальне мовознавство. – К.: Вища школа, 1988.

3. Кодухов В.И. Общее языкознание. – М.: Высш.школа, 1974. – С. 230, 239.

4. Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общее языкознание. – М., 1979. – С.308-344.

б)додаткова:

1. Методи лінгвістичних досліджень: Навч. посібник / Л. П. Іванова. – К., 1995.

2. Общее языкознание: Методы лингвистических исследований / Под ред.

Б. А. Серебренникова. – М., 1973.

3. Степанов Ю.С. Методы и принципы современной лингвистики. – М., 1975.

4. Русанівський В.М. Методологія, теорія і часткові методи лінгвістичних досліджень //

Мовознавство. – 1975. – № 2. – С. 3-11.

 5. Єрмоленко С.Я. Лінгвістичні теорії, конкретні методи дослідження // Мовознавство. –

1981. – №4.

6. Носенко И.А. Начала статистики для лингвистов. – М., 1981.

7. Универсалии в типологическом исследовании. – М., 1974.

8. Гулыга Е.В., Шендельс Е.И. О компонетном анализе значимых единиц языка //

Принципы и методы семантических исследований. – М., 1976.

9. Новое в лингвистике. Языковые универсалии. – М., 1970. – Вып. 5.

10. Шендельс Е.С. Связь языкознания с другими науками. – М., 1962.

Методичні рекомендації

Характеризуючи місце мовознавства серед інших наук, необхідно: 1. визначити його зв’язки з гуманітарними науками (філософією, логікою, психологією, історією, етнографією, літературознавством – обов’язково) та природничими (біологією, анатомією, фізіологією, медициною, географією, семіотикою, фізикою, математикою, кібернетикою). Ці зв’язки слід проілюструвати прикладами; 2. знати науки, що виникли на межі мовознавства та інших дисциплін (психолінгвістика, соціолінгвістика, етнолінгвістика, менталінгвістика, лінгвогеографія, кібернетична лінгвістика тощо).

Перш ніж розглядати методи лінгвістичних досліджень слід усвідомити різницю між поняттями «метод», «методика», «методологія», «прийом». Потім треба визначити сутність, мету та сферу застосування описового, порівняльно-історичного, історичного, типологічного (зіставного), структурного та статистичного методів. Зверніть увагу на етапи використання методів та їх методики, на практичне застосування методів лінгвістичних досліджень та на відмінності між ними.

Опрацьовуючи питання про сучасні методи,  необхідно засвоїти таке: 1) методи соціолінгвістики (польового дослідження та соціолінгвістичного аналізу) та їх прийоми; 2) методи психолінгвістики (експериментальні: семантичного шкалювання, лінгвістичний метод, психолінгвістичний метод, а також формуючий метод; 3) математичні методи (кількісні та статистичні).

Студенти повинні знати: основні традиційні методи лінгвістичних досліджень, етапи їх використання та конкретні методики; сучасні методи лінгвістичних досліджень.

Студенти повинні вміти: визначити, які методи використовуються з тою чи тою практичною метою; застосовувати різноманітні методи у власній дослідницькій роботі.

Запитання для самоперевірки

1. З якими суспільними науками пов'язане мовознавство, у чому полягає цей   зв'язок?

Проілюструвати відповідь прикладами.

2. З якими природничими науками пов'язане мовознавство? Які    науки виникли на стику

мовознавства і природничих наук?

3. Дайте визначення термінів «метод», «методика», «методологія», «прийом

дослідження».

4. Опишіть загальнонаукові методики дослідження.

5. Назвіть основні методи дослідження мови. Чому лінгвісти використовують різні

методи,  аналізуючи мовний матеріал?

6. Розкрийте суть і завдання описового методу. Де цей метод знайшов  практичне

застосування?

7. Що є об'єктом дослідження порівняльно-історичного методу? Розкажіть про етапи його

використання . Де цей метод знайшов практичне застосування?

8. Чим зіставний метод відрізняється від порівняльно-історичного? Що таке м овна

т ипологія та м овні універсалії ?

9. Яка мета структурного методу? В яких методиках реалізується структурний   метод?

Розкажіть про них.

10. Які ще методи використовують у лінгвістичних дослідженнях?

 

 

Самостійна робота № 3 (6 год.)

План

1. Легенди і міфи про походження мови.

2. Античні теорії (теорія «фюсей» та теорія «тесей»).

3. Мова як продукт людського єства (звуконаслідувальна, звукосимволічна та вигукова

теорії).

4. Соціальні теорії походження мови (теорія трудового договору та теорія трудових

вигуків). Яфетична теорія М.Марра.

5. Кінетична теорія (гіпотеза жестів).

6. Матеріалістична теорія.

7. Теорія полігенезу та моногенезу.

 

Основні поняття й терміни

Звуконаслідувальна теорія, теорія вигуків, теорія жестів, теорія соціального договору, теорія трудових вигуків, кінетична теорія, яфетична теорія, матеріалістична теорія, лінгвогенез, полігенез, моногенез.

Завдання

1. Опрацювати рекомендовану літературу.

2. Заповнити таблицю:

 

№	Назва гіпотези	Сутність теорії	Представники

 

Література

а)основна:

1. Дорошенко С. І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. – К.: Вища школа, 1974. –

С 235-242.

2. Дорошенко С.І. Загальне мовознавство. К., 2006. – С. 39-44.

3. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К.: Академія, 2000. – С. 39-45.

4. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. – К.-Одеса: Либідь, 1991. – С. 187-225.

5. Ющук І. П. Вступ до мовознавства – К.: Рута, 2000. – С. 14-29.

б)додаткова:

1. Вендина Т.И. Введение в языкознание: Учеб. пособие для педагогических вузов /

Т.И.Вендина. – М.: Высш. шк., 2002. – С. 32-38.

3. Головин Б.Н. Введение в языкознание. – М., 1963. – С. 151-168.

4. Кодухов В.И. Введение в языкознание. – М.: Высшая школа, 1978. – С. 45-58.

5. Реформатский А.А. Введение в языкознание. – М., 1996. – С.457-518.

6. Якушин Б.В. Гипотеза о происхождении языка. – М., 1984.

7. Леонтьев А. А. Возникновение и первоначальное развитие языка. – М., 1963.

8. Николаева Т. М. Теории происхождения языка и его эволюции – новое в современном

языкознании // Вопросы языкознания. – 1996. – №2. – С. 79–89.

 

Методичні рекомендації

Питання походження мови є і цікавим, і водночас складним. Існує безліч теорій щодо генезису мови, з ними ви знайомилися при вивченні курсу «Вступ до мовознавства». Слід актуалізувати ці знання та систематизувати їх у вигляді таблиці. У процесі опрацювання основної літератури спробуйте сформулювати своє власне бачення цієї проблеми, з власною аргументацією і, звичайно, з покликанням на мовознавчі теорії.

Згадайте перш за все міфологічні теорії різних народів (треба знати дві-три легенди та біблійну теорію), зверніть увагу на вирішення цієї проблеми в античні часи (теорія «фюсей» та теорія «тесей»). Потім з’ясуйте сутність біологічних гіпотез (звуконаслідувальної та вигукової), соціальних (теорія трудового договору, теорія трудових вигуків, яфетична теорія, гіпотеза Ф. Енгельса ), кінетичної теорії (гіпотеза жестів). Саме ці теорії слід обов’язково представити в таблиці, виконуючи завдання. За бажання можна додати інші гіпотези – суспільних регуляторів, статеву, ономатопоетичну, ігор, контактну тощо. Ви повинні знати учених, які розробляли та популяризували наукові гіпотези походження мови, виокремлювати слабкі місця в їх теоріях. Окремо розгляньте теорії моногенезу та полігенезу.

Необхідно пам’ятати, що питання походження мови треба відрізняти від питання походження конкретних мов світу: час виникнення конкретних мов обчислюється десятками тисяч років, а мови взагалі ‒ сотнями тисяч років.

Студенти повинні знати: сутність основних теорій походження мови.

Студенти повинні вміти: орбгрунтовувати теорії походження мови та критикувати їх слабкі сторони та неспроможність.

Запитання для самоперевірки

1. У чому різниця між походженням мови загалом і походженням конкретної мови?

2. Які міфи та легенди про походження мови ви знаєте?

3. Розкрийте суть біологічних гіпотез. Чому вони неприйнятні?

4. Розкажіть про гіпотези трудового договору, трудових вигуків та жестів. Чому ці

гіпотеза є непереконливими?

5. У чому полягає гіпотеза походження мови Ф.Енгельса?

6. Чому яфетична теорія М.Марра є псевдонауковою?

7. Які ще гіпотези походження мови вам відомі? Схарактеризуйте їх.

8. Як ви ставитеся до інопланетного і біблійного походження мови?

Обґрунтуйте свою позицію.

9. Які теорії лінгвогенезу ви знаєте? До якої теорії ви схиляєтеся?

 

 

Самостійна робота № 4 (10 год.)

План

1. Соціолінгвістика як наука. Проблематика сучасної соціолінгвістики.

2. Мовна ситуація як методологічне поняття соціолінгвістики:

а) основні види мовних ситуацій;

б) диглосія й білінгвізм як складники мовної ситуації;

в) чинники змінюваності мовної ситуації.

3. Поняття мовної політики, її завдання.

4. Поняття державної, офіційної, титульної мови та мови національних меншин.

Основні поняття й терміни

Інтерлінгвістика, гендерна лінгвістика, політична лінгвістика, мовна ситуація, диглосія, білінгвізм, інтерференція, суржик, мовна політика, державна мова, офіційна мова, мова національних меншин,титульна мова, мовний конфлікт.

Завдання

1. Опрацювати рекомендовану літературу.

2. Підготуватися до написання тестів на практичному занятті № 1.

Література

а)основна:

1. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. – К.: АртЕк, 1996. – С.110-116, 131-133,

166-171.

2. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – К.: Академія, 1999. – С.156-183.

3. Семчинський С.В. Загальне мовознавство. – К.: Вища школа, 1988. – С.21-78.

4. Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общее языкознание. – М.: Просвещение, 1979. – Гл.3.

5. Кодухов В.И. Общее языкознание. – М.: Высш.школа, 1974. – С.117-128.

6. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: Підручник. –.Полтава:

Довкілля-К, 2008.

б)додаткова:

1 Пінчук О.Ф. Нариси з етно- та соціолінгвістики. – К., 2005.

2. Аюпова Л.Л. Языковая ситуация: Социолингвистический аспект. – Уфа, 2000.

3. Белл Р.Т. Социолингвистика: цели, методы, проблемы. – М., 1980.

4. Бертагаев Т.А. Билингвизм и его разновидности в системе употребления // Проблемы

двуязычия и многоязычия. –  М , 1972.

5. Гак В.Г К типологии форм языковой политики //Вопросы языкознания. – 1989. – № 5.

6. Гендер и язык. – М., 2005.

7. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. – Дрогобич, 1994.

8. Козловский В.А. Политическая лингвистика. – М., 2006.

9. Мова тоталітарного суспільства. – К . 1995.

10. Масенко Л.Т. Мова і політика. – К., 1999.

11. Масенко Л. Т. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір.  –К„ 2004. 72.

12. Ткаченко О.Б. Українська мова і мовне життя світу. – К., 2004.

13. Товстенко В.Р. Просторіччя в українській мові як структурно-функціональне явище. –

К„ 2003.

14. Труб В. М. Явище «суржику» як форма просторіччя в ситуації двомовності //

Мовознавство. – 2000. – № 1.

15. Харахаш Б. Мова: механізм національної ідентичності в системі етнополітики держави

//  Урок української. – 1996. – №6. – С.49-55.

16. Шумарова Н.П. Мовна компетенція в ситуації білінгвізму. – К., 2000.

Методичні рекомендації

Соціолінгвістика – наука, що вивчає вплив суспільних явищ і процесів на виникнення, розвиток, соціальну й функціональну диференціацію та функціонування мов, а також зворотний вплив мови на соціум. Виникла вона у другій половині XX ст. на основі соціологічного напрямку в мовознавстві. Дослідники виокремлюють у сучасній соціолінгвістиці три течії, що досліджують різні проблеми: перша орієнтована на соціологію (досліджує норми мовного вживання, мету вибору варіантів мови, диглосію, білінгвізм, теорію кодів); друга спрямована на лінгвістику й вивчає неоднорідність мовної системи з огляду на соціальні параметри, а також зв’язок мовних змін із соціальними умовами; третя має етнографічне й методологічне спрямування. Головними векторами соціолінгвістичних досліджень залишаються проблеми мовної ситуації, мовного колективу, суспільних функцій мови, форм її існування в соціумі, соціальної диференціації мов залежно від різноманітності

соціальних шарів і соціальних ситуацій двомовності, полілінгвізму, мовної політики, норми, мовного будівництва і т. ін.

Мовна ситуація (термін Ч. Фергюсона) – ситуація взаємодії різних мов чи різних форм існування однієї мови в певній державі чи регіоні з огляду на функціональну специфіку й ареал поширення мов чи форм мов у певний момент історичного розвитку. Виокремлюють кілька параметрів мовних ситуацій (за В.Виноградовим): 1) кількісні (кількість мов та діалектів на певній території, кількість їхніх носіїв); 2) якісні (співвідношення мов, функціональна рівнозначність / нерівнозначність, характер мовної домінанти); 3) аксіологічні (оцінні), які здійснюють оцінку мов чи форм існування за різними ознаками, як-от: комунікативною придатністю, престижністю, естетичною цінністю тощо; 4) суб’єктивні соціальні установки, яких дотримуються члени відповідних мовних колективів відносно різних мов (О. Швейцер); 5) юридичний статус мов (Н. Мечковська).

Питання про види мовних ситуацій – доволі складне, тому зверніть увагу тільки на такі: одномовні й багатомовні; збалансовані (у багатомовних ситуаціях мови виконують однакові суспільні функції) та незбалансовані (функції мов різні); гармонійні (мови є рівноправними) і дисгармонійні (мови нерівноправні); гомогенна й гетерогенна мовні ситуації (перша характеризується співіснуванням споріднених мов, друга – неспоріднених).

Зверніть увагу на диглосію та білінгвізм як складники мовної ситуації. Термін «диглосія» (від гр. di - подвійний, двічі, glossa ‒ мова) має два значення: 1) мовний стан особистості, коли вона володіє двома чи більше формами існування певної мови (мешканець Карибських островів володіє іспанською літературною та креольською мовами на базі іспанської мови й місцевого діалекту); 2) ситуація функціонування двох стилістично й функціонально розподілених мовних кодів, які можуть сприйматися як одна мова (наприклад, Б. Успенський описав співвідношення давньоруської та старослов’янської мови як диглосію).

 Білінгвізм (від лат. Ьі два, lingua ‒ мова), на відміну від диглосії в її першому значенні, є двомовністю як ознакою не лише мовного стану індивіда, а й мовної ситуації країни, тобто явищем володіння й користування особистістю або певною групою етносу одночасно двома мовами: здебільшого однією як рідною, іншою набутою, але важливою для спілкування в різних комунікативних сферах (полілінгвізм, або мультилінгвізм, відповідно позначає стан володіння особистістю або певною групою кількома мовами). Багатомовні держави у світі становлять найбільший відсоток. Так, у підручнику Н. Вахтіна та Є. Головка «Социолингвистика и социология языка» наведено такі дані: одномовними є 6 країн, що складає 4 %, двомовними - 22 (14 %), 3-5 мов мають 27 країн (18 %), 6-10 мов - 24 (16 %), 11-50 - 46 країн (ЗО %) і більше 50 мов - 28 країн (18 %).

Опрацювавши теоретичний матеріал, подумайте, які чинники впливають на

змінюваність мовної ситуації.

       Мовна політика – це система заходів, спрямованих на розвиток і функціонування мов, зміну чи збереження мовної ситуації в державі. Суб’єктами мовної політики є держава та її законодавчі органи; комітети по освіті, пресі, кіномистецтву тощо; дослідницькі лінгвістичні центри; суспільні організації. Основні напрямки мовної політики: створення законів, що стосуються державних, офіційних мов, мов національних меншин; створення чи вдосконалення писемності для безписемних народів; прогнозування та планування мовного розвитку; наукове планування процесів масового поширення державної, міжнаціональної мови, розвитку двомовності чи багатомовності; фінансування підтримки певної мови або мов; уведення нових мовних норм чи збереження старих; реформування правопису; упорядкування терміносистем; освітнє планування вивчення мов, укладання освітніх програм навчання мовам, видання літератури з метою кодифікації мовних норм (словників, граматик) тощо. Мовна політика може ставати підставою мовного конфлікту, хоча корені мовних конфліктів слід шукати насамперед в економічній, політичній, релігійній сферах, історії та психології народу.

Мовна політика оперує поняттями державної, офіційної, титульної мови. Державна мова є мовою, що виконує інтеграційну функцію в державі, є її символом. У світі наявні країни з однією й кількома державними мовами (наприклад, в Україні, Франції, Британії ‒ одна державна мова; в Бельгії державними мовами є фламандська, французька, німецька; у Люксембурзі ‒ французька, німецька; у Фінляндії ‒ фінська та шведська; у Швейцарії ‒ чотири державних мови: німецька, французька, італійська й ретороманська, причому ретороманців ‒ 50 тис. осіб, тобто 1% населення). Вибір державної мови залежить від демографічних, географічних, психологічних, політичних і релігійних чинників.

Офіційна мова є мовою державного управління, судочинства, законодавства (наприклад, баскська мова є офіційною мовою Країни Басків в Іспанії). У СРСР згідно з Конституцією російська мова мала статус офіційної мови цілої країни.

Титульна мова ‒ мова, назва якої відповідає назві етносу, державного чи національно-територіального утворення

Мова національних меншин визначається поняттям етнічної групи, що не є домінуючою, поступаючись кількісно іншим групам у державі, усвідомлює власну етнічну самобутність, демонструє почуття солідарності, спрямоване на збереження своєї культури, традицій або мови.

Більш повну інформацію за темою можна знайти у підручнику О.О.Селіванової ( http://toloka.to/t50257 ‒ електронний ресурс).

Студенти повинні знати: основні поняття соціолінгвістики.

Студенти повинні вміти: характеризувати особливості мовної ситуації та мовної політики на приклади конкретної держави.

 

Запитання для самоперевірки

1. Що таке соціолінгвістика?

2. Які проблеми розглядає соціолінгвістика?

3. Дайте визначення мовної ситуації, назвіть чинники, що її характеризують.

4. Розкажіть про види мовних ситуацій.

5. Чим відрізняються поняття диглосії та білінгвізму?

6. Що впливає на змінюваність мовної ситуації?

7. Дайте визначення поняття «мовна політика», схарактеризуйте завдання мовної

політики.

8. Розмежуйте поняття державної, офіційної, титульної мови та мови національних

меншин.

9. Схарактеризуйте мовну ситуацію в Україні та мовну політику держави.

 

 

Самостійна робота № 5 (10 год.)

План

1. Мова як явище, що історично розвивається. Статика і динаміка, синхронія і діахронія.

2. Зовнішні та внутрішні чинники мовних змін.

3. Темпи мовних змін. Проблеми скачка і прогресу в розвитку мов.

4. Взаємодія мов як чинник мовних змін. Види взаємодії.

5. Розвиток мови в різні суспільно-економічні формації.

 

Основні поняття й терміни

Статика, динаміка, синхронія, діахронія, зовнішні та внутрішні чинники мовних змін, абсолютний прогрес, відносний прогрес, дивергенція, конвергенція, субстрат, суперстрат, адстрат, інстрат, суржик, піджин, креольська мова, народність, нація, етнос, національна мова.

Завдання

1. Опрацювати рекомендовану літературу.

2. Письмово визначити, дією яких законів чи антиномій мовного розвитку можна пояснити появою у мовленні таких замін (див. зразок виконання):

Залікова книжка → заліковка; гречана крупа → гречка;

метро → в метрі;   не було двохсот сторінок → не було двісті сторінок;

п’ять кілограмів → п’ять кілограм; вербА → вЕрба ;

лікарі → люди в білих халатах;   цукор → солодка смерть ;

 хлопець → кадр;           накричати → наїхати.

3. Навести приклади піджину та креольських мов (письмово).

Література

а)основна:

1. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – К.: Академія, 1999. – С. 156-206.

2. Семчинський С.В. Загальне мовознавство. – К.: Вища школа, 1988. – С. 21-78, 251-319.

3. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. – К.: АртЕк, 1996. – С. 11-18, 110-116,

131-139, 166-170.

4. Кодухов В.И. Общее языкознание. – М.: Высш.школа, 1974. – С. 117-128, 185-201.

5. Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общее языкознание. – М., 1975. –  С. 240-263, 419–596.

б)додаткова:

1. Рождественский Ю.В. Лекции по общему языкознанию. – М.: Высшая школа, 1990. –

С.36- 62, 247-266.

2. Івашин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. – Дрогобич: Відродження, 1994. – 

С.112-166.

3. Будагов Р.А. Что такое развитие и совершенствование языка? – М., 1977.

4. Вайнрайх У. Языковые контакты. – К., 1979.

5. Дюпрон А. Язык и история. – М., 1970.

6. Жлуктенко Ю.О. Мовні контакти. – К., 1966.

7. Журавлев В.К. Внешние и внутренние факторы языковой эволюции. – М., 1982.

8. Кубрякова Е.С. О понятиях синхронии и диахронии. – Вопросы языкознания. – 1968. –

№3.

9. Харахаш Б. Мова: механізм національної ідентичності в системі етнополітики держави

// Урок української. – 1996. – № 6. – С.49-55.

Методичні рекомендації

Мова функціонує в суспільстві й розвивається разом з ним, тобто пристосовується до нових суспільно-історичних умов. Питання «Мова як явище, що історично розвивається» є досить широким. Перш за все з’ясуйте сутність понять «статика» та «динаміка» й похідних від них – «синхронія» та «діахронія». Потім поясніть, як відбуваються мовні зміни (варіантність та її переборення). Подумайте, чому для існування мови потрібен баланс стійкого та змінного.

Мовні зміни завжди мають певні причини. Розглядаючи друге питання, згадайте соціальні чинники (зовнішні причини), які викликають зміни в мові, умійте наводити конкретні приклади таких змін як в українській, так і в іноземній мовах. Протилежні начала мови, боротьба між якими призводить до змін, належать до внутрішніх чинників. Усвідомте сутність основних антиномій (протиставлень): норми й системи; плану вираження і плану змісту; мовця і слухача; інформаційної та експресивної функції мови; мови й мовлення (коду й тексту). Зверніть увагу на загальні внутрішні закони розвитку, що єдині для всіх мов: закон еволюційного розвитку структури мови (поступове накопичення нових елементів та відмирання застарілих); закон нерівномірного розвитку різних ярусів мовної структури; закон змін за аналогією; закон компенсаційного розвитку (втрачені форми замінюються новими); закон економії мовних засобів. Засвоївши теоретичний матеріал, можна виконувати друге завдання (див. зразок).

Відповідь на питання « Темпи мовних змін. Проблеми скачка і прогресу в розвитку мов» повинна висвітлювати такі положення: повільність і неодночасність змін різних підсистем мови; сутність теорії скачка М.Марра; погляди мовознавців на розуміння прогресу; поняття про абсолютний та відносний прогрес.

Мовні контакти є одним із найсильніших зовнішніх чинників розвитку мови. Вони зумовлюють не тільки запозичення на всіх рівнях мовної структури, а й конвергентний розвиток мов, утворення допоміжних спільних мов і навіть мовну асиміляцію. Розглядати питання про взаємодію мов слід у такій послідовності: поняття мовного контакту; типи мовних контактів; зміни, що зумовлюються контактуванням мов; конвергентний розвиток мов; поняття мовного союзу; піджини та креольські мови. Готуючи відповідь, не забувайте усі теоретичні положення ілюструвати прикладами з конкретної мови.

Тривале та  інтенсивне контактування мов може призвести до асиміляції однієї з мов, однак сліди витісненої мови можна знайти у мові-переможниці. Розгляньте такі ареально-хронологічні моделі змішування мов: субстрат, суперстрат, адстрат; усвідомте відмінності між ними, умійте наводити приклади субстратних, суперстратних й адстратних явищ у мовах.

П’яте питання передбачає розгляд історії мови у зв’язку з історією суспільства. Необхідно схарактеризувати соціальні спільноти (етнічна група, народність, нація) та основні тенденції розвитку мови, що виявлялися на різних етапах розвитку суспільства (первісний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний лад). Зверніть увагу, як на кожному етапі виявлялися процеси дивергенції та конвергенції. Ознайомтеся з поняттями «штучна мова» та «міжнародна мова».

Студенти повинні знати: особливості змін у мові; зовнішні та внутрішні причини мовних змін; історичні особливості розвитку мов; види мовних контактів та їх наслідки.

Студенти повинні вміти: визначати причини конкретних мовних змін, у тому числі й викликані контактуванням мов; характеризувати піджини, креольські та штучні мови.

Тема: КЛАСИФІКАЦІЯ МОВ

План

1. Морфологічна класифікація мов:

а) ізолюючі мови, їхні ознаки;

б) аглютинативні мови;

в) флективні мови;

г) інкорпоруючі мови;

д) аналітичні та синтетичні типи мов.

2. Генеалогічна класифікація мов:

а) мовні сім'ї;

б) індоєвропейська сім'я.

Основні поняття й терміни

Морфологічна (типологічна) класифікація мов; ізолюючі, аглютинативні, флективні, інкорпоруючі мови; синтетичні й аналітичні мови; генеалогічна класифікація мов; порівняльно-історичний метод, санскрит, мовна сім'я, гілка, група, підгрупа; прамова. мертва мова.

Завдання

1. Опрацювати рекомендовану літературу.

2. Записати подані мови в таблицю відповідно до типологічної класифікації мов.

Мови: санскрит, чукотська, турецька, українська, угорська, англійська, гінді, французька, казахська, чинук, фінська, корейська, іспанська, литовська, арабська.

Ізолюючі мови	Аглютинативні мови	Інкорпоруючі мови	Флективні мови

 

3. Розподілити наведені нижче мови на сім’ї та групи у відповідності з генеалогічною

класифікацією мов (виписати їх колонками по сім’ях):

санскрит, абхазька, туркменська, італійська, ірландська, угорська, чуваська, ескимоська, майя, марійська, фінська, пруська, датська, киргизька, бенгалі, в’єтнамська, маорі, молдавська, курдська, таджицька, ідиш, арабська, португальська, турецька, албанська, карельська, китайська, старослов’янська.

4. Розподілити на групи такі індоєвропейські мови:

англійська, румунська, ісландська, чеська, французька, українська , російська, іспанська, латинська, шотландська, німецька, білоруська, вірменська, ірландська, готська, болгарська,  шведська, польська.

Література

а)основна:

1. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. – К.: Вища школа, 1974.  –

С. 263-291.

2. Дорошенко С.І. Загальне мовознавство. К., 2006. – С. 242-249.

3. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К.: Академія, 2000. – С. 58-101.

4. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. – К.-Одеса: Либідь, 2006. –  С.  86-108.

б)додаткова:

1.Вендина Т. И. Введение в языкознание: Учеб. пособие для педагогических вузов. – М.:

Высшая школа, 2002. – С.262-268.

2. Кодухов В. И. Введение в языкознание. – М.: Высшая школа, 1978. – С. 252-275.

3. Реформатский А. А. Введение в языкознание. — М., 1996. – С. 411-456.

4 .Кузнецов П.С. Морфологическая классификация языков. – М., 1954.

5. Иванов В. В. Генеалогическая классификация языков и понятие языкового родства. –

М., 1954.

6. Солнцев В. М. Типология и тип языка// Вопросы языкознания. – 1978. –№2.

в)довідкова

1. Атлас языков мира / Конс. Б. Комри, С. Мэтьюс, М. Полински. – Лондон,

1996.

2. Левицький Ю. М. Мови світу: Енциклопедичний довідник. – Львів, 1998.

3. Потапов В. В. Краткий лингвистический справочник. Языки и письменность. – М.,

1997.

4. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. – М.., 2002.

 

Методичні рекомендації

Типологічна класифікація встановлює схожість і відмінності мов в їх найбільш важливих властивостях граматичної будови (не залежних від їх генетичної спорідненості). Найвідомішою з типологічних класифікацій є морфологічна класифікація мов, що оперує таким поняттям як спосіб з’єднання морфем, що виражають те чи те граматичне значення. З цією класифікацією ви знайомилися при вивченні курсу «Вступ до мовознавства». Перш за все згадайте авторів традиційної морфологічної класифікації – братів Фридриха та Августа Шлегелів (доповнив її Август Шлейхер). З’ясуйте особливості флективних, ізолюючих, аглютинативних та інкорпоруючих мов. Зверніть увагу на виділення в кожному з типологічних класів синтетичних та аналітичних підтипів (залежно від того, як передаються в мові граматичні значення й виражаються стосунки). Тільки засвоївши теоретичний матеріал, можна виконувати 1 завдання (скористайтеся довідковою літературою).

Генеалогічна класифікація – це класифікація мов за спільністю походження. Вивчаючи її, перш за все згадайте основні принципи та поняття (порівняльно-історичний метод, санскрит, сім'я, група, підгрупа, мертва мова), вчених, що стояли у витоків класифікації. Ви маєте знати: 10 найбільш відомих та поширених сімей (індоєвропейську, китайсько-тибетську, семіто-хамітську, аустронезійську, дравідську, тюркську, фінно-угорську, кавказьку, корейську, алтайську); територію їх поширення на лінгвістичній карті; приклади мов, що входять до цих сімей. Особливу увагу слід звернути на мови індоєвропейської сім’ї.

Тільки після опрацювання літератури варто приступати до виконання третього та четвертого завдань.

Студенти повинні знати: принципи морфологічної класифікації мов, типологічні види мов та їх ознаки; принципи генеалогічної класифікації та основні сім’ї мов.

Студенти повинні вміти: визначати місце мови в морфологічній та генеалогічній класифікаціях.

 

Запитання для самоперевірки

1. Скільки мов тепер існує у світі? Чому не можна точно встановити кількість мов?

2. Яку класифікацію мов називають типологічною?

3. Чим типологічна класифікація відрізняється від генеалогічної?

4. Назвіть вчених, що зробили вагомий внесок у типологічне мовознавство?

5. Які типи мов виділяють за типологічною класифікацією? Схарактеризуйте їх.

6. Дайте визначення синтетичних та аналітичних мов, наведіть приклади.

7. Чи бувають чисті типи мов? Доведіть свою відповідь.

8. Чому типологічна класифікація не є історичною? У чому помилявся В. Гумбольдт,

даючи оцінну характеристику типам мов?

9. Які ви знаєте інші типологічні класифікації мов? Яка з них, на вашу думку, заслуговує

на особливу увагу й чому?

10 Які мови називаються спорідненими? За якими критеріями визначається спорідненість

мов? Дайте визначення прамови.

11. Що таке генеалогічна класифікація мов?

12. На основі якого методу створена генеалогічна класифікація мов?

13. У чому полягає сутність системи генеалогічної класифікації: що таке сім’я, група

(гілка),  підгрупа мов?

14. Скільки мовних сімей існує у світі? Назвіть найбільш чисельні сім’ї, наведіть приклади

мов, що до них входять.

15. Які мови називаються мертвими?

 

 

Самостійна робота № 7 (8 год.)

 

Тема: ФОРМИ ІСНУВАННЯ МОВИ

План

1. Форми існування мови і критерї їх виділення.

2. Літературна мова. Основні ознаки літературної мови.

3. Народно-розмовна мова, койне, просторіччя.

4. Територіальна диференціація. Діалект. Говір. Наріччя.

5. Соціальна диференціація мови.

.

Основні поняття й терміни

Літературна мова, норма, пуризм, узус, функціональний стиль, народно-розмовна мова, койне, просторіччя, суржик, діалект,  говір, наріччя, професійна мова, жаргон, арго.

Завдання

1. Опрацювати рекомендовану літературу, доповнити словник лінгвістичних термінів.

2. Підготуватися до написання тестів за темою самостійної роботи (на практичному занятті №1).

Література

а)основна:

1. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – К.: Академія, 1999. – С. 181-206.

2. Семчинський С.В. Загальне мовознавство. – К.: Вища школа, 1988. – С. 41-69, 273-287.

3. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. – К.: АртЕк, 1996. – С. 173-176.

4. Кодухов В.И. Общее языкознание. – М.: Высш.школа, 1974. – С. 171-185.

5. Общее языкознание: Формы существования, функции, история языка /Отв.ред.

Б.А.Серебренников. – М., 1972. – С.419-596.

б)додаткова:

1. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. – К.: Наукова думка. 1976.

2. Будагов Р.А. Литературные языки и литературные стили. – М., 1967.

3. Гухман М.М. Литературный язык // Общее языкознание: Формы существования,

функции,  история языка /Отв.ред. Б.А.Серебренников. – М., 1972. С.530.

4. Домашнев А.И. О границах литературного и национального языка // Вопр.языкознания.

– 1978. - №2 – С.3-13.

5. Кузнецов С.Н. Теоретические основы интерлингвистики. – М., 1989.

6. Филин Ф.П. Что такое литературный язык? / Вопр. языкознания. – 1979. – №3. – 3-19.

Методичні рекомендації

Форма існування мови ‒ це одна з конкретних форм її структурної організації та функціонування в людському колективі. Форм прояву мовою свого соціального призначення ‒ бути засобом спілкування ‒ у мовах світу багато, що зумовлено історичними, культурними, суспільними та ін. чинниками. Але існують повторювані, найбільш типові форми мови, які виокремлються за певними критеріями. Основними з них є: 1. спільність звукового ладу, граматичної будови (морфології, синтаксису) і значної частки словника; 2.певна системність і самостійність структури кожної з форм існування; 3. сфера використання; 4. відмінність в рівні досконалості, в комунікативних можливостях. Традиційно виділяють такі форми існування мови: 1) літературна мова; 2) народно-розмовна мова; 3) койне (наддіалектна спільність, інтердіалект); 4) просторіччя; 5) територіальні діалекти; 6) соціальні діалекти.

Опрацьовуючи друге питання, згадайте, що вам відомо про літературну мову з курсу української мови. Відповідь повинна містити таке: визначення літературної мови; ознаки літературної мови (обробленість, унормованість, стабільність, обов’язковість для всіх членів суспільства, стилістична диференційованість, універсальність, наявність усного і писемного різновиду) та їх характеристика. Зверніть увагу на певні відмінності в характері конкретних літературних мов (час і особливості формування, різні функції тощо). Подумайте, чи завжди літературна мова є формою вияву національної мови.

Народно-розмовну мову нерідко називають повсякденно-розмовною, що указує на переважну сферу її використання – щоденне життя, побут. Народно-розмовна форма протиставлена, з одного боку, літературній формі, а з іншого, – усім іншим формам існування мови. Розгляньте відмінності її від просторіччя, наведіть конкретні приклади, що ці відмінності демонструють. Характеризуючи койне, визначте його специфіку як засобу міждіалектного (інколи й міжнаціонального) спілкування, ознайомтеся з конкретними видами койне – лондонське, пекінське, київське тощо – та їх значенням в історії національної мови. Подумайте, чому українсько-російський суржик не можна віднести до койне.

Розглядаючи питання про територіальну диференціацію мови, розмежуйте поняття діалекту, говору та наріччя; укажіть їхні відмінності від літературної мови; схарактеризуйте узаємозв’язок літературної мови та діалектів. Згадайте діалекти української мови та їх ознаки, ознайомтеся з діалектами іноземної мови, яку вивчаєте.

Соціальні діалекти відрізняються від територіальних, як своїм функціонуванням, так і структурою. Це мова певної соціальної чи професійної групи, що є відгалуженням загальнонародної і відрізняється від неї набором специфічних слів та висловів, які відображають спеціальні потреби й смаки цієї групи. Соціальні діалекти поділяють на професійні, жаргони (звичайні) й таємні (арго), зараз прийнято виокремлювати ще і сленг. Усвідомте відмінності між цими поняттями та причини соціальної диференціації мови

Студенти повинні знати: форми вияву національної мови та критерії їх виділення; особливості територіальної та соціальної диференціації мови; основні діалекти української та іноземної мови, що вивчається.

Студенти повинні вміти: виявляти порушення літературних норм; розрізняти різновиди територіальних та соціальних форм вияву літературної мови; характеризувати діалектні особливості мови.

 

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть форми вияву національної мови. Чим вони різняться?

2. У якому співвідношенні знаходяться поняття «національна мова» й «літературна мова»?

3. Який зміст вкладають в поняття «літературна мова» та «мова художньої літератури»?

4. Схарактеризуйте ознаки літературної мови

5. У якому відношенні знаходяться поняття «система», «узус» і «норма»?

6. Що таке пуризм? Чи можна вважати літературну норму явищем консервативним, яке

стримує розвиток мови?

7. Визначте специфічні риси народно-розмовної мови, койне та просторіччя. Чому суржик

Не  можна віднести до койне?

8. Що розуміють під територіальним (місцевим) діалектом?

9. Розмежуйте поняття «діалект», «говір», «наріччя».

10. Що таке соціальні діалекти? Схарактеризуйте основні різновиди соціальних діалектів.

11. У чому виявляється зв’язок між соціальною й територіальною диференціацією мови?

12. Укажіть відмінності між територіальними та соціальними діалектами

 

Самостійна робота № 8 (10 год.)

 

План

1. Поняття про знак та його ознаки. Структура знака.

2. Види знаків.

1. Знакові системи та їх типологія.

4. Особливості мовного знака. Асиметричний дуалізм мовного знака.

5. Місце мови серед інших знакових систем. Лінгвосеміотика.

Основні поняття й терміни

       Семіотика, знак, план вираження й план змісту (форма, експонент і значення); унілатеральна і білатеральна концепці ї ; знаки-ознаки, знаки-сигнали, знаки-символи,  знаки-копії, мовний знак, теорія звукового символізму, асиметрія мовного знак а, лінгвосеміотика .

Завдання

1. Опрацювати рекомендовану літературу.

2. Підготуватися до написання тестів на практичному занятті № 2.

 

Література

а) основна:

1. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – К.: Академія, 1999. – С.20-35.

2. Семчинський С.В. Загальне мовознавство. – К.: Вища школа, 1988. – С. 117-137.

3. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. – К.: АртЕк, 1996. – С. 162-165, 176-187,

193-195.

4. Кодухов В.И. Общее языкознание. – М.: Высш.школа, 1979. – С. 123-133.

5. Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общее языкознание. – М., 1975. – С. 114-141.

б) додаткова:

1. Степанов Ю.С. Семіотика. – М., 1971.

2. Попович М. В. Мова як знакова система. — К., 1965.

3. Волков А.Г. Язык как система знаков. – 1966.

4. Панов Е.Н. Знаки, символы, языки. – М., 1978.

5. Колшанский Г.В. Паралингвистика. – М., 1974.

 6. Лосев А.Ф. Язык. Символ. Миф. – М., 1982.

 7. Кочерган М.П. Мова як знакова система // УМЛШ. – 1973. – №4.

8. Солнцев В.М. Языковой знак и его свойства // Вопросы языкознания. – 1977. – №2.

9. Лотман Ю. М. Семиосфера. – СПб., 2000. – С. 335–391.

10. Левицкий В. В. Звуковий символізм // Мовознавство. – 1993. – № 1.

 

Методичні рекомендації

Готуючи відповідь на перше питання,  дайте визначення знака й доведіть, що людина живе у світі знаків; з’ясуйте основні ознаки будь-якого знака (двостороння сутність: план вираження та план змісту, входження в певну знакову систему, умовність значення знака, узагальненість змісту). Зверніть увагу: 1. на наявність різних точок зору щодо структури знака: білатеральна та унілатеральна теорії (усвідомте відмінність між ними); на три аспекти знаків: семантику (внутрішньознакові відношення), синтактику (відношення в між іншими знаками, насамперед в межах тексту) і прагматику (відношення, що виявляються при вживанні).

Характеризуючи види знаків, розгляньте такі класифікації знаків:  за типом відношень між матеріальною формою знака й позначуваним об’єктом (знаки-ознаки, знаки-сигнали, знаки-символи, знаки-копії); за фізичною природою  (акустичні (слухові), оптичні (зорові), дотикові (брайлівський алфавіт), нюхові, смакові). Тільки після засвоєння особливостей знаків кожного типу можна виконувати перше  завдання.

Перш ніж розглядати типологію знакових систем  згадайте визначення системи та типи відношень, які встановлюються між її одиницями. Ознайомтеся з основними різновидами знакових систем: первинні/вторинні, штучні/природні, статичні/динамічні, однорідні/неоднорідні, прості/складні. Умійте наводити приклади таких систем.

Особливості мовного знака слід характеризувати в такій послідовності: визначення мовного знака; його специфічні властивості (відтворюваність, багатозначність, можлива наявність емоційного компоненту в його значенні, замінність, історична змінність, здатність до сполучуваності тощо); асиметричний дуалізм мовного знака: непаралельність плану вираження і плану змісту, суть якого полягає в тому, що позначувальне (позначення) прагне мати інші функції, а позначуване (значення) прагне виразитися іншими засобами. (Зверніть увагу на те, що в результаті цього в мові наявні такі явища, як полісемія, омонімія, синонімія, явища синкретизму й аналітизму.) Умійте виявляти у мовного знака також загальні ознаки.

Розглядаючи  специфіку мовної системи знаків, розкрийте такі особливості мови як семіотичної системи: природність виникнення і здатність до саморегулювання; продукт тривалого розвитку; універсальність; поліфункціональність; складність структури.

Студенти повинні знати: види знаків та їх ознаки; специфіку мовного знака та знакової системи мови.

Студенти повинні вміти: розрізняти види знаків та на конкретних прикладах демонструвати їхні властивості; коментувати твердження й обґрунтовувати власну думку.

Запитання для самоперевірки

1. Сформулюйте визначення знака. Назвіть його основні властивості.

2. Як визначається сутність знака в білатеральній та унілатеральній теоріях?

3. Назвіть та схарактеризуйте три аспекти знака.

4. Чи можна вважати знаками такі предмети: грошові купюри, номерок із роздягалки,

сережку у вусі, ручку в нагрудній кишені?

5. Які є види знаків? Чому класифікація Ч. Пірса є основною?

6. Схарактеризуйте основні різновиди знакових систем.

7. Як називається наука, що вивчає структуру та функціонування різних знакових систем?

Із працями яких учених пов’язують зародження цієї науки?

8. Що таке мовний знак? Назвіть основні характеристики мовного знака.

9. У чому виражається двоплановість мовного знака? Коли знаки змінюють своє

значення?

10. Які думки існують стосовно знакових одиниць у мові? Чи всі мовні одиниці можна

  вважати знаками?

11. Що таке звуковий символізм? У якій сфері мовленнєвої діяльності він виявляється

найчастіше? Чому?

12. Поясність сутність асиметричного дуалізма  мовного знака. Наведіть приклад

асиметрії між планом вираження і планом змісту.

13. Доведіть, що мова є системою знаків. Чим вона відрізняється від інших  знакових

систем?

14. Наведіть приклади зв’язку мови з іншими знаковими системами.

15. Що таке лінгвосеміотика і хто є її основоположником?

 

 

Самостійна робота № 9 (12 год.)

 

План

1. Фонологічна система мови. Поняття фонеми. Фонеми в парадигматиці і синтагматиці.

2. Лексико-семантична система мови. Слово як одиниця знакового рівня.

3. Граматична система мови. Граматичні категорії (морфологічні і синтаксичні).

4. Проміжні рівні: словотвірний, фразеологічний.

5. Національні особливості мовних підсистем.

 

Основні поняття й терміни

Фонема, алофон, слово, лексема, лексико-семантична система мови, морфологічні категорії, синтаксичні категорії, способи словотвору, морфема, фразеологізм.

Завдання

1. Опрацювати рекомендовану літеру, підготуватися до написання тестів (на практичному заняття № 2).

 

Література

а)основна:

1. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – К.: Академія, 1999. – С. 61-74.

2.  Семчинський С.В. Загальне мовознавство. – К.: Вища школа, 1988. – С. 138-250.

3. Кодухов В.И. Общее языкознание. – М.: Высш.школа, 1974. – С. 134-152.

4. Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общее языкознание. – М., 1979. –  С. 90-110.

5. Общее языкознание. Внутренняя структура языка. – М.: Наука, 1972.

б)додаткова:

1. Карпов В.А. Язык как система. – Минск, 1992.

2. Мельничук А.С. Понятие системы и структуры языка // Вопросы языкознания. – 1970. –

№1.

3. Солнцев В.М. Язык как системно-структурное образование. – М.: Просвещение, 1977. –

С.11-52, 68-92.

4. Общее языкознание. Внутренняя структура языка. – М.: Наука, 1972.

5. Дудок Р.І. Системність та структурність мови // Мовознавство. – 2003. – № 5.

6. Жлуктенко Ю.О. Гетерогенні елементи в мовній системі // Мовознавство. – 1997. – № 4.

7. Маслов Ю.С. Об основных и промежуточных ярусах в структуре языка // Вопросы

языкознания. – 1968. – № 4.

8. Підручники з курсу «Сучасна українська мова».

 

Методичні рекомендації

       З одиницями мовних рівнів та їх системною організацією ви знайомилися в курсі української мови. Готуючись до написання тестів вам слід згадати визначення цих одиниць, їх ознаки та основні класифікації.

       Основною одиницею фонетичного рівня є фонема – абстрактна одиниця мови, що реалізується у звуках (алофонах) і є будівельним матеріалом для одиниць вищих рівнів. Зверніть увагу на функції фонем, розгляньте їх класифікацію. Подумайте, як реалізується на фонетичному рівні синтагматичні та парадигматичні відношення. Порівняйте систему фонем української мови та іноземної, яку ви вивчаєте (кількісно та якісно).

Лексико-семантична система має найнижчий рівень системності, оскільки до її складу входить велика кількість одиниць. Ви повинні знати: визначення слова й лексеми; ознаки слова; типи лексичних значень; лексико-семантичні категорії (багатозначні та однозначні слова, омоніми, синоніми, антоніми, пароніми); групи слів за походженням, активністю вживання та стилістичним забарвленням.

Характеризуючи морфологічний рівень, згадайте принципи виділення частин мови та їх класифікацію. Зверніть увагу на те, як на цьому рівні реалізуються міжрівневі зв’язки. Умійте визначати національну специфіку морфологічної системи різних мов.

Синтаксичний рівень має свої одиниці – словосполучення та речення. Згадайте їх визначення та основні ознаки, класифікацію словосполучень і речень (у загальному вигляді).

Розглядаючи проміжні рівні, потрібно знати не тільки визначення та особливості їх одиниць, але й доводити, що вони утворюються в одному рівні, а функціонують як одиниці іншого рівня та мають ознаки одиниць обох рівнів.

Студенти повинні знати: особливості системної організації основних і проміжних рівнів мови;

Студенти повинні вміти: характеризувати одиниці основних і проміжних рівнів; визначати особливості парадигматичних та синтагматичних відношень між ними.

 

Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення фонеми, схарактеризуйте її функції.

2. Що таке алофон?

3. Як класифікуються фонеми?

4. У чому полягає різниця між термінами слово й лексема?

5. Назвіть основні ознаки слова.

6. Дайте визначення лексичного значення слова. Які визнаєте типи лексичних значень?

7. У які типи відношень вступає слово? Схарактеризуйте їх.

8. Доведіть, що лексична система має найнижчий рівень системності.

9. Розкажіть про морфологічний рівень.

10. Як на морфологічному рівні реалізуються міжрівневі зв’язки?

11. Охарактризуйте специфіку синтаксичного рівня.

12. Чому фразеологічний і словотвірний рівні називають проміжними?

 

 

Самостійна робота № 10 (10 год.)

Тема: МОВА Й МОВЛЕННЯ

План

1. Поняття «мова» й «мовлення» в історії мовознавства.

2. Сучасні уявлення про співвідношення мови й мовлення.

3. Мовленнєвої діяльність, природа мовленнєвої діяльності. Мовленнєвий акт.

4. Одиниці мови та одиниці мовлення.

 

Основні поняття й терміни

       Мовлення, мовленнєва діяльність, мовний матеріал, мовленнєвий акт, текст, дискурс.

Завдання

1. Заповнити таблицю, порівнюючи мову і мовлення:

 

Мова	Мовлення
1. Явище психічне	1. Явище ..................
2. Що міститься в ........... людини	2. Що знаходиться у фізичному середовищі
3. Засіб ................	3. Засіб реалізації мови.
4. Явище суспільне (соціальне)	4. Явище ................ Кожен мовленнєвий акт належить окремій людині.
5 Явище .............. У ній усе правильне й унормоване.	5. Явище вільне, спонтанне.
6. Явище абстрактне і відтворюване.	6. .........................
7. Факт потенційний.	7. Факт актуальний.
8. Явище .....................	8. Явище несистемне
9. Явище пасивне	9. Явище ....................
10. Явище .......................	10. Явище однократне
11. Явище синхронічне	11. Явище ....................
12. .........................................	12. Контекстно і ситуативно зумовлене.
13. Набуток суспільства.	13. .......................................

 

2. Підготтуватися до написання тестів на практичному занятті № 3.

 

Література

а)основна:

1. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – К.: Академія, 1999. – С. 194-207.

2.  Семчинський С.В. Загальне мовознавство. – К.: Вища школа, 1996. – С. 6-25.

3. Кодухов В.И. Общее языкознание. – М.: Высш.школа, 1974. – С. 117-123, 171-179.

4. Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общее языкознание. – М., 1979. –  С. 11-29.

5. Общее языкознание/ Под общ. ред. А. Е. Супруна. – Минск, 1983. – С. 11-15,140-145.

б)додаткова:

1. Панфилов В.Э. Взаимоотношение языка и речи. – М., 1971

2. Леонтьев А.А. Язык, речь, речевая деятельность. – М., 1969.

3. Торопцев И.С. Язык и речь. – Воронеж, 1985.

4. Флоренский П.А. Антиномия языка // Вопросы языкознания. – 1988. – № 6.

5. Слюсарева Н.А. Теория Ф. де Соссюра в свете современной лингвистики. – М., 1975.

6. Щерба Л.В. О трояком аспекте языковых явлений и об эксперименте в языкознании

//Языковая система и речевая деятельность. – Л., 1979. – С. 24-39.

7. Ельмслев Л. Язык и речь //Звегинцев В. А. История языкознания XIX и XX веков в

очерках и извлечениях. – М., 1960. – Ч. 2.

8. Косериу Э. Синхрония, диахрония, история // Новое в лингвистике. – М., 1963. –

 Вып. 3.

Методичні рекомендації

       Проблема мови й мовлення належить до остаточно не вирішених проблем, хоча вона давно потрапила в коло зацікавлень мовознавців. Перш за все ознайомтеся з історією вивчення цієї проблеми у працях В. Гумбольдта (вперше звернув увагу на розмежування мови й мовлення), І.О. Бодуена де Куртене (розрізняв мовні одиниці та функціонально-мовленнєві), Ф. де Соссюра (говорив про взаємообумовленість існування мови та мовлення; розглядав дихотомію мова – мовлення; визначив їхні відмінні риси). Розвиток поглядів Ф.де Соссюра найбільш повне відображення знайшов у роботах Л.Єльмслева, Н.Хомського, Е.Коссеріу та ін. Особливу увагу зверніть на теорію Л.В.Щерби, в якій виокремлюються поняття «мовленнєва діяльність», «мовний матеріал», «мовна система» На відміну від Ф.де Соссюра Л.В.Щерба стверджує, що мова ‒ це не конкретна, а абстрактна сутність, яка конструюється шляхом розумових операцій учених.

       Сучасні уявлення про співвідношення мови й мовлення доволі різноманітні. Виокремити головне й систематизувати знання вам допоможе укладання таблиці, в якій вже зафіксовано окремі особливості мови та мовлення. У результаті ви повинні засвоїти основне положення: мова – це система одиниць спілкування і правил їх функціонування, що є єдиними для всіх носіїв мови; мовлення – конкретно вживана мова, способи спілкування в їх конкретній реалізації; мова є і процес мовлення, і результат цього процесу.

       Питання про мовленнєву діяльність  як специфічну форму людської діяльності потребує окремого розгляду. Мовленнєва діяльність є процесом активного, цілеспрямованого, опосередкованого мовою й обумовленого ситуацією спілкування прийому або передачі мовленнєвого повідомлення у взаємодії людей між собою (тобто це процес мовлення та розуміння). Ознайомтеся: 1. з психологофізіологічним механізмом мовленнєвої діяльності та її соціальною обумовленістю; 2. з видами мовленнєвої діяльності (говоріння, слухання, письмо, читання); 3. із загальним поняттям мовленнєвого акту (цілеспрямована мовленнєва дія, що здійснюється згідно з принципами і правилами мовленнєвої поведінки, прийнятими в даному суспільстві; мінімальна одиниця нормативної соціомовленнєвої поведінки, що розглядається в межах прагматичної ситуації); 4. з поняттям дискурсу та його складниками.

       Щоб дати відповідь на останнє питання, пригадайте, що вам відомо про одиниці мови й мовлення з курсу «Вступ до мовознавства», зверніться також до попередньої самостійної роботи.

Студенти повинні знати: сутність проблеми мова й мовлення; історію її дослідження; сучасне розуміння мови – мовлення – мовленнєвої діяльності; одиниці мови й мовлення.

Студенти повинні вміти: визначати відмінні риси мови й мовлення; розрізняти одиниці мови й мовлення;у загальних рисах характеризувати мовленнєвий акт.

 

Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення понять «мова» й «мовлення».

2. Розкрийте основні етапи в дослідженні питання про співвідношення мови й мовлення.

3. Як трактується проблема співвідношення мови й мовлення в сучасному мовознавстві?

4. Що таке мовленнєва діяльність? Схарактеризуйте її механізм та види.

5. Опишіть процес виникнення та розвитку мовлення дитини. Які чинники мовленнєвого

розвитку людини вам відомі?

6. Розкажіть про мовленнєвий акт. Що входить в поняття «мовленнєва ситуація»?

7. Дайте визначення поняття «дискурс». Чому його називають «істотною складовою

соціокультурної взаємодії» (Т.ван Дейк)?

8. Яке теоретичне і практичне значення має дихотомія «мова ‒ мовлення»?

9. У чому виявляється актуальність проблеми мови й мовлення для методики викладання

мови?

10. Назвіть одиниці мови та мовлення. Чим вони різняться?

 

 

Самостійна робота № 11 (20 год.)

Зраз ок

Прамова (калька з нім. Ursprache) – давня мова, з якої виникли мови, що відносяться до

однієї сім’ї (латина по відношенню до романських мов). Прамова, що не

зафіксована на письмі, реконструюється за допомогою порівняльно

історичного  методу.

Література

1. Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища шк. Головне вид-во, 1985.

2. Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів (За ред. С. Я. Єрмоленко). – К.: Либідь, 2001.

3. Кротевич Є., Родзевич Н. Словник лінгвістичних термінів / За заг. ред. С. В. Кротевича. – К.: Вид-во АН УРСР, 1957.

4. Лингвистический энциклопедический словарь. – М., 1990 (друге доповнене видання. – М., 2002).

5. Марузо Ж.  Словарь лингвистических терминов. – М., 1960.

6.  Селіванова О. Сучасна лінгвістика: Термінологічна енциклопедія. – К., 2006.

7.  Словник лінгвістичних термінів / Укл.: Левицький В. В., Іваницька М. Л.,

Іваницький Р. В. – Чернівці: ЧДУ, 1996.

8. Українська мова: Енциклопедія. – К.: «Українська енциклопедія» ім. М. Бажана, 2000.

9. Штерн І. Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики: Енциклопедичний словник. — К., 2002.

10. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. – М., 1966.

11. Розенталь Д.Э., Теленкова М.А. Словарь-справочник лингвистических терминов. – М., 1976.

12. Столярова Л.П., Пристайко Т.С., Попко Л.П. Базовый словарь лингвистических терминов. – К., 2003.

Можна використовувати інші джерела, але вони повинні бути авторитетними.

 

Інтернет-ресурси

1. Бібліотека "Ізборник". Наукові праці з мовознавства: http://litopys.org.ua/links/inmovozn.htm

2. Короткий словник лінгвістичних та перекладацьких термінів (Бик І.С.): http://www.franko.lviv.ua/faculty/intrel/tpp/glossary.htm

3. Лінгвістична література на linguists.narod.ru: http://linguists.narod.ru/downloads1.html

4. Лінгвістичний портал "Мова інфо": http://www.mova.info

5. Російський філологічний портал: http://www.philology.ru

6. Словники й енциклопедії в режимі онлайн: http://dic.academic.ru

7. Словники на mova.info: http://www.mova.info/Page.aspx?l1=61

8. Українська Вікіпедія. Вільна енциклопедія: http://uk.wikipedia.org/wiki/

9. Український лінгвістичний портал: http://ulif.org.ua

 

 

Тема: ЗАГАЛЬНЕ МОВОЗНАВСТВО ЯК НАУКА.

 МЕТОДИ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

План

1. Мовознавство як наука. Зв’язок мовознавства з гуманітарними та природничими

науками.

2. Загальнонаукові методи дослідження та їх використання в лінгвістиці.

3. Описовий метод. Основні етапи описового методу:

4. Порівняльно-історичний метод. Етапи використання порівняльно-історичного методу.

5. Зіставний метод. Мовна типологія. Мовні універсалії.

6. Структурний метод і його методики.

7. Сучасні методи дослідження мови: соціолінгвістичний, психолінгвістичний,

математичний тощо.

 

12345678910Следующая ⇒

Поделиться: