Основні поняття й терміни. Методичні рекомендації

       Мовлення, мовленнєва діяльність, мовний матеріал, мовленнєвий акт, текст, дискурс.

Завдання

1. Заповнити таблицю, порівнюючи мову і мовлення:

 

Мова	Мовлення
1. Явище психічне	1. Явище ..................
2. Що міститься в ........... людини	2. Що знаходиться у фізичному середовищі
3. Засіб ................	3. Засіб реалізації мови.
4. Явище суспільне (соціальне)	4. Явище ................ Кожен мовленнєвий акт належить окремій людині.
5 Явище .............. У ній усе правильне й унормоване.	5. Явище вільне, спонтанне.
6. Явище абстрактне і відтворюване.	6. .........................
7. Факт потенційний.	7. Факт актуальний.
8. Явище .....................	8. Явище несистемне
9. Явище пасивне	9. Явище ....................
10. Явище .......................	10. Явище однократне
11. Явище синхронічне	11. Явище ....................
12. .........................................	12. Контекстно і ситуативно зумовлене.
13. Набуток суспільства.	13. .......................................

 

2. Підготтуватися до написання тестів на практичному занятті № 3.

 

Література

а)основна:

1. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – К.: Академія, 1999. – С. 194-207.

2.  Семчинський С.В. Загальне мовознавство. – К.: Вища школа, 1996. – С. 6-25.

3. Кодухов В.И. Общее языкознание. – М.: Высш.школа, 1974. – С. 117-123, 171-179.

4. Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общее языкознание. – М., 1979. –  С. 11-29.

5. Общее языкознание/ Под общ. ред. А. Е. Супруна. – Минск, 1983. – С. 11-15,140-145.

б)додаткова:

1. Панфилов В.Э. Взаимоотношение языка и речи. – М., 1971

2. Леонтьев А.А. Язык, речь, речевая деятельность. – М., 1969.

3. Торопцев И.С. Язык и речь. – Воронеж, 1985.

4. Флоренский П.А. Антиномия языка // Вопросы языкознания. – 1988. – № 6.

5. Слюсарева Н.А. Теория Ф. де Соссюра в свете современной лингвистики. – М., 1975.

6. Щерба Л.В. О трояком аспекте языковых явлений и об эксперименте в языкознании

//Языковая система и речевая деятельность. – Л., 1979. – С. 24-39.

7. Ельмслев Л. Язык и речь //Звегинцев В. А. История языкознания XIX и XX веков в

очерках и извлечениях. – М., 1960. – Ч. 2.

8. Косериу Э. Синхрония, диахрония, история // Новое в лингвистике. – М., 1963. –

 Вып. 3.

Методичні рекомендації

       Проблема мови й мовлення належить до остаточно не вирішених проблем, хоча вона давно потрапила в коло зацікавлень мовознавців. Перш за все ознайомтеся з історією вивчення цієї проблеми у працях В. Гумбольдта (вперше звернув увагу на розмежування мови й мовлення), І.О. Бодуена де Куртене (розрізняв мовні одиниці та функціонально-мовленнєві), Ф. де Соссюра (говорив про взаємообумовленість існування мови та мовлення; розглядав дихотомію мова – мовлення; визначив їхні відмінні риси). Розвиток поглядів Ф.де Соссюра найбільш повне відображення знайшов у роботах Л.Єльмслева, Н.Хомського, Е.Коссеріу та ін. Особливу увагу зверніть на теорію Л.В.Щерби, в якій виокремлюються поняття «мовленнєва діяльність», «мовний матеріал», «мовна система» На відміну від Ф.де Соссюра Л.В.Щерба стверджує, що мова ‒ це не конкретна, а абстрактна сутність, яка конструюється шляхом розумових операцій учених.

       Сучасні уявлення про співвідношення мови й мовлення доволі різноманітні. Виокремити головне й систематизувати знання вам допоможе укладання таблиці, в якій вже зафіксовано окремі особливості мови та мовлення. У результаті ви повинні засвоїти основне положення: мова – це система одиниць спілкування і правил їх функціонування, що є єдиними для всіх носіїв мови; мовлення – конкретно вживана мова, способи спілкування в їх конкретній реалізації; мова є і процес мовлення, і результат цього процесу.

       Питання про мовленнєву діяльність  як специфічну форму людської діяльності потребує окремого розгляду. Мовленнєва діяльність є процесом активного, цілеспрямованого, опосередкованого мовою й обумовленого ситуацією спілкування прийому або передачі мовленнєвого повідомлення у взаємодії людей між собою (тобто це процес мовлення та розуміння). Ознайомтеся: 1. з психологофізіологічним механізмом мовленнєвої діяльності та її соціальною обумовленістю; 2. з видами мовленнєвої діяльності (говоріння, слухання, письмо, читання); 3. із загальним поняттям мовленнєвого акту (цілеспрямована мовленнєва дія, що здійснюється згідно з принципами і правилами мовленнєвої поведінки, прийнятими в даному суспільстві; мінімальна одиниця нормативної соціомовленнєвої поведінки, що розглядається в межах прагматичної ситуації); 4. з поняттям дискурсу та його складниками.

       Щоб дати відповідь на останнє питання, пригадайте, що вам відомо про одиниці мови й мовлення з курсу «Вступ до мовознавства», зверніться також до попередньої самостійної роботи.

Студенти повинні знати: сутність проблеми мова й мовлення; історію її дослідження; сучасне розуміння мови – мовлення – мовленнєвої діяльності; одиниці мови й мовлення.

Студенти повинні вміти: визначати відмінні риси мови й мовлення; розрізняти одиниці мови й мовлення;у загальних рисах характеризувати мовленнєвий акт.

 

Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення понять «мова» й «мовлення».

2. Розкрийте основні етапи в дослідженні питання про співвідношення мови й мовлення.

3. Як трактується проблема співвідношення мови й мовлення в сучасному мовознавстві?

4. Що таке мовленнєва діяльність? Схарактеризуйте її механізм та види.

5. Опишіть процес виникнення та розвитку мовлення дитини. Які чинники мовленнєвого

розвитку людини вам відомі?

6. Розкажіть про мовленнєвий акт. Що входить в поняття «мовленнєва ситуація»?

7. Дайте визначення поняття «дискурс». Чому його називають «істотною складовою

соціокультурної взаємодії» (Т.ван Дейк)?

8. Яке теоретичне і практичне значення має дихотомія «мова ‒ мовлення»?

9. У чому виявляється актуальність проблеми мови й мовлення для методики викладання

мови?

10. Назвіть одиниці мови та мовлення. Чим вони різняться?

 

 

Самостійна робота № 11 (20 год.)

⇐ Предыдущая12345678910

Поделиться: