Тема: МОВА ЯК ІСТОРИЧНА КАТЕГОРІЯ. УЗАЄМОДІЯ МОВ

План

1. Мова як явище, що історично розвивається. Статика і динаміка, синхронія і діахронія.

2. Зовнішні та внутрішні чинники мовних змін.

3. Темпи мовних змін. Проблеми скачка і прогресу в розвитку мов.

4. Взаємодія мов як чинник мовних змін. Види взаємодії.

5. Розвиток мови в різні суспільно-економічні формації.

 

Основні поняття й терміни

Статика, динаміка, синхронія, діахронія, зовнішні та внутрішні чинники мовних змін, абсолютний прогрес, відносний прогрес, дивергенція, конвергенція, субстрат, суперстрат, адстрат, інстрат, суржик, піджин, креольська мова, народність, нація, етнос, національна мова.

Завдання

1. Опрацювати рекомендовану літературу.

2. Письмово визначити, дією яких законів чи антиномій мовного розвитку можна пояснити появою у мовленні таких замін (див. зразок виконання):

Залікова книжка → заліковка; гречана крупа → гречка;

метро → в метрі;   не було двохсот сторінок → не було двісті сторінок;

п’ять кілограмів → п’ять кілограм; вербА → вЕрба ;

лікарі → люди в білих халатах;   цукор → солодка смерть ;

 хлопець → кадр;           накричати → наїхати.

3. Навести приклади піджину та креольських мов (письмово).

Література

а)основна:

1. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – К.: Академія, 1999. – С. 156-206.

2. Семчинський С.В. Загальне мовознавство. – К.: Вища школа, 1988. – С. 21-78, 251-319.

3. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. – К.: АртЕк, 1996. – С. 11-18, 110-116,

131-139, 166-170.

4. Кодухов В.И. Общее языкознание. – М.: Высш.школа, 1974. – С. 117-128, 185-201.

5. Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общее языкознание. – М., 1975. –  С. 240-263, 419–596.

б)додаткова:

1. Рождественский Ю.В. Лекции по общему языкознанию. – М.: Высшая школа, 1990. –

С.36- 62, 247-266.

2. Івашин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. – Дрогобич: Відродження, 1994. – 

С.112-166.

3. Будагов Р.А. Что такое развитие и совершенствование языка? – М., 1977.

4. Вайнрайх У. Языковые контакты. – К., 1979.

5. Дюпрон А. Язык и история. – М., 1970.

6. Жлуктенко Ю.О. Мовні контакти. – К., 1966.

7. Журавлев В.К. Внешние и внутренние факторы языковой эволюции. – М., 1982.

8. Кубрякова Е.С. О понятиях синхронии и диахронии. – Вопросы языкознания. – 1968. –

№3.

9. Харахаш Б. Мова: механізм національної ідентичності в системі етнополітики держави

// Урок української. – 1996. – № 6. – С.49-55.

Методичні рекомендації

Мова функціонує в суспільстві й розвивається разом з ним, тобто пристосовується до нових суспільно-історичних умов. Питання «Мова як явище, що історично розвивається» є досить широким. Перш за все з’ясуйте сутність понять «статика» та «динаміка» й похідних від них – «синхронія» та «діахронія». Потім поясніть, як відбуваються мовні зміни (варіантність та її переборення). Подумайте, чому для існування мови потрібен баланс стійкого та змінного.

Мовні зміни завжди мають певні причини. Розглядаючи друге питання, згадайте соціальні чинники (зовнішні причини), які викликають зміни в мові, умійте наводити конкретні приклади таких змін як в українській, так і в іноземній мовах. Протилежні начала мови, боротьба між якими призводить до змін, належать до внутрішніх чинників. Усвідомте сутність основних антиномій (протиставлень): норми й системи; плану вираження і плану змісту; мовця і слухача; інформаційної та експресивної функції мови; мови й мовлення (коду й тексту). Зверніть увагу на загальні внутрішні закони розвитку, що єдині для всіх мов: закон еволюційного розвитку структури мови (поступове накопичення нових елементів та відмирання застарілих); закон нерівномірного розвитку різних ярусів мовної структури; закон змін за аналогією; закон компенсаційного розвитку (втрачені форми замінюються новими); закон економії мовних засобів. Засвоївши теоретичний матеріал, можна виконувати друге завдання (див. зразок).

Відповідь на питання « Темпи мовних змін. Проблеми скачка і прогресу в розвитку мов» повинна висвітлювати такі положення: повільність і неодночасність змін різних підсистем мови; сутність теорії скачка М.Марра; погляди мовознавців на розуміння прогресу; поняття про абсолютний та відносний прогрес.

Мовні контакти є одним із найсильніших зовнішніх чинників розвитку мови. Вони зумовлюють не тільки запозичення на всіх рівнях мовної структури, а й конвергентний розвиток мов, утворення допоміжних спільних мов і навіть мовну асиміляцію. Розглядати питання про взаємодію мов слід у такій послідовності: поняття мовного контакту; типи мовних контактів; зміни, що зумовлюються контактуванням мов; конвергентний розвиток мов; поняття мовного союзу; піджини та креольські мови. Готуючи відповідь, не забувайте усі теоретичні положення ілюструвати прикладами з конкретної мови.

Тривале та  інтенсивне контактування мов може призвести до асиміляції однієї з мов, однак сліди витісненої мови можна знайти у мові-переможниці. Розгляньте такі ареально-хронологічні моделі змішування мов: субстрат, суперстрат, адстрат; усвідомте відмінності між ними, умійте наводити приклади субстратних, суперстратних й адстратних явищ у мовах.

П’яте питання передбачає розгляд історії мови у зв’язку з історією суспільства. Необхідно схарактеризувати соціальні спільноти (етнічна група, народність, нація) та основні тенденції розвитку мови, що виявлялися на різних етапах розвитку суспільства (первісний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний лад). Зверніть увагу, як на кожному етапі виявлялися процеси дивергенції та конвергенції. Ознайомтеся з поняттями «штучна мова» та «міжнародна мова».

Студенти повинні знати: особливості змін у мові; зовнішні та внутрішні причини мовних змін; історичні особливості розвитку мов; види мовних контактів та їх наслідки.

Студенти повинні вміти: визначати причини конкретних мовних змін, у тому числі й викликані контактуванням мов; характеризувати піджини, креольські та штучні мови.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: