Тема: МОВНА СИТУАЦІЯ Й МОВНА ПОЛІТИКА

План

1. Соціолінгвістика як наука. Проблематика сучасної соціолінгвістики.

2. Мовна ситуація як методологічне поняття соціолінгвістики:

а) основні види мовних ситуацій;

б) диглосія й білінгвізм як складники мовної ситуації;

в) чинники змінюваності мовної ситуації.

3. Поняття мовної політики, її завдання.

4. Поняття державної, офіційної, титульної мови та мови національних меншин.

Основні поняття й терміни

Інтерлінгвістика, гендерна лінгвістика, політична лінгвістика, мовна ситуація, диглосія, білінгвізм, інтерференція, суржик, мовна політика, державна мова, офіційна мова, мова національних меншин,титульна мова, мовний конфлікт.

Завдання

1. Опрацювати рекомендовану літературу.

2. Підготуватися до написання тестів на практичному занятті № 1.

Література

а)основна:

1. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. – К.: АртЕк, 1996. – С.110-116, 131-133,

166-171.

2. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – К.: Академія, 1999. – С.156-183.

3. Семчинський С.В. Загальне мовознавство. – К.: Вища школа, 1988. – С.21-78.

4. Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общее языкознание. – М.: Просвещение, 1979. – Гл.3.

5. Кодухов В.И. Общее языкознание. – М.: Высш.школа, 1974. – С.117-128.

6. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: Підручник. –.Полтава:

Довкілля-К, 2008.

б)додаткова:

1 Пінчук О.Ф. Нариси з етно- та соціолінгвістики. – К., 2005.

2. Аюпова Л.Л. Языковая ситуация: Социолингвистический аспект. – Уфа, 2000.

3. Белл Р.Т. Социолингвистика: цели, методы, проблемы. – М., 1980.

4. Бертагаев Т.А. Билингвизм и его разновидности в системе употребления // Проблемы

двуязычия и многоязычия. –  М , 1972.

5. Гак В.Г К типологии форм языковой политики //Вопросы языкознания. – 1989. – № 5.

6. Гендер и язык. – М., 2005.

7. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. – Дрогобич, 1994.

8. Козловский В.А. Политическая лингвистика. – М., 2006.

9. Мова тоталітарного суспільства. – К . 1995.

10. Масенко Л.Т. Мова і політика. – К., 1999.

11. Масенко Л. Т. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір.  –К„ 2004. 72.

12. Ткаченко О.Б. Українська мова і мовне життя світу. – К., 2004.

13. Товстенко В.Р. Просторіччя в українській мові як структурно-функціональне явище. –

К„ 2003.

14. Труб В. М. Явище «суржику» як форма просторіччя в ситуації двомовності //

Мовознавство. – 2000. – № 1.

15. Харахаш Б. Мова: механізм національної ідентичності в системі етнополітики держави

//  Урок української. – 1996. – №6. – С.49-55.

16. Шумарова Н.П. Мовна компетенція в ситуації білінгвізму. – К., 2000.

Методичні рекомендації

Соціолінгвістика – наука, що вивчає вплив суспільних явищ і процесів на виникнення, розвиток, соціальну й функціональну диференціацію та функціонування мов, а також зворотний вплив мови на соціум. Виникла вона у другій половині XX ст. на основі соціологічного напрямку в мовознавстві. Дослідники виокремлюють у сучасній соціолінгвістиці три течії, що досліджують різні проблеми: перша орієнтована на соціологію (досліджує норми мовного вживання, мету вибору варіантів мови, диглосію, білінгвізм, теорію кодів); друга спрямована на лінгвістику й вивчає неоднорідність мовної системи з огляду на соціальні параметри, а також зв’язок мовних змін із соціальними умовами; третя має етнографічне й методологічне спрямування. Головними векторами соціолінгвістичних досліджень залишаються проблеми мовної ситуації, мовного колективу, суспільних функцій мови, форм її існування в соціумі, соціальної диференціації мов залежно від різноманітності

соціальних шарів і соціальних ситуацій двомовності, полілінгвізму, мовної політики, норми, мовного будівництва і т. ін.

Мовна ситуація (термін Ч. Фергюсона) – ситуація взаємодії різних мов чи різних форм існування однієї мови в певній державі чи регіоні з огляду на функціональну специфіку й ареал поширення мов чи форм мов у певний момент історичного розвитку. Виокремлюють кілька параметрів мовних ситуацій (за В.Виноградовим): 1) кількісні (кількість мов та діалектів на певній території, кількість їхніх носіїв); 2) якісні (співвідношення мов, функціональна рівнозначність / нерівнозначність, характер мовної домінанти); 3) аксіологічні (оцінні), які здійснюють оцінку мов чи форм існування за різними ознаками, як-от: комунікативною придатністю, престижністю, естетичною цінністю тощо; 4) суб’єктивні соціальні установки, яких дотримуються члени відповідних мовних колективів відносно різних мов (О. Швейцер); 5) юридичний статус мов (Н. Мечковська).

Питання про види мовних ситуацій – доволі складне, тому зверніть увагу тільки на такі: одномовні й багатомовні; збалансовані (у багатомовних ситуаціях мови виконують однакові суспільні функції) та незбалансовані (функції мов різні); гармонійні (мови є рівноправними) і дисгармонійні (мови нерівноправні); гомогенна й гетерогенна мовні ситуації (перша характеризується співіснуванням споріднених мов, друга – неспоріднених).

Зверніть увагу на диглосію та білінгвізм як складники мовної ситуації. Термін «диглосія» (від гр. di - подвійний, двічі, glossa ‒ мова) має два значення: 1) мовний стан особистості, коли вона володіє двома чи більше формами існування певної мови (мешканець Карибських островів володіє іспанською літературною та креольською мовами на базі іспанської мови й місцевого діалекту); 2) ситуація функціонування двох стилістично й функціонально розподілених мовних кодів, які можуть сприйматися як одна мова (наприклад, Б. Успенський описав співвідношення давньоруської та старослов’янської мови як диглосію).

 Білінгвізм (від лат. Ьі два, lingua ‒ мова), на відміну від диглосії в її першому значенні, є двомовністю як ознакою не лише мовного стану індивіда, а й мовної ситуації країни, тобто явищем володіння й користування особистістю або певною групою етносу одночасно двома мовами: здебільшого однією як рідною, іншою набутою, але важливою для спілкування в різних комунікативних сферах (полілінгвізм, або мультилінгвізм, відповідно позначає стан володіння особистістю або певною групою кількома мовами). Багатомовні держави у світі становлять найбільший відсоток. Так, у підручнику Н. Вахтіна та Є. Головка «Социолингвистика и социология языка» наведено такі дані: одномовними є 6 країн, що складає 4 %, двомовними - 22 (14 %), 3-5 мов мають 27 країн (18 %), 6-10 мов - 24 (16 %), 11-50 - 46 країн (ЗО %) і більше 50 мов - 28 країн (18 %).

Опрацювавши теоретичний матеріал, подумайте, які чинники впливають на

змінюваність мовної ситуації.

       Мовна політика – це система заходів, спрямованих на розвиток і функціонування мов, зміну чи збереження мовної ситуації в державі. Суб’єктами мовної політики є держава та її законодавчі органи; комітети по освіті, пресі, кіномистецтву тощо; дослідницькі лінгвістичні центри; суспільні організації. Основні напрямки мовної політики: створення законів, що стосуються державних, офіційних мов, мов національних меншин; створення чи вдосконалення писемності для безписемних народів; прогнозування та планування мовного розвитку; наукове планування процесів масового поширення державної, міжнаціональної мови, розвитку двомовності чи багатомовності; фінансування підтримки певної мови або мов; уведення нових мовних норм чи збереження старих; реформування правопису; упорядкування терміносистем; освітнє планування вивчення мов, укладання освітніх програм навчання мовам, видання літератури з метою кодифікації мовних норм (словників, граматик) тощо. Мовна політика може ставати підставою мовного конфлікту, хоча корені мовних конфліктів слід шукати насамперед в економічній, політичній, релігійній сферах, історії та психології народу.

Мовна політика оперує поняттями державної, офіційної, титульної мови. Державна мова є мовою, що виконує інтеграційну функцію в державі, є її символом. У світі наявні країни з однією й кількома державними мовами (наприклад, в Україні, Франції, Британії ‒ одна державна мова; в Бельгії державними мовами є фламандська, французька, німецька; у Люксембурзі ‒ французька, німецька; у Фінляндії ‒ фінська та шведська; у Швейцарії ‒ чотири державних мови: німецька, французька, італійська й ретороманська, причому ретороманців ‒ 50 тис. осіб, тобто 1% населення). Вибір державної мови залежить від демографічних, географічних, психологічних, політичних і релігійних чинників.

Офіційна мова є мовою державного управління, судочинства, законодавства (наприклад, баскська мова є офіційною мовою Країни Басків в Іспанії). У СРСР згідно з Конституцією російська мова мала статус офіційної мови цілої країни.

Титульна мова ‒ мова, назва якої відповідає назві етносу, державного чи національно-територіального утворення

Мова національних меншин визначається поняттям етнічної групи, що не є домінуючою, поступаючись кількісно іншим групам у державі, усвідомлює власну етнічну самобутність, демонструє почуття солідарності, спрямоване на збереження своєї культури, традицій або мови.

Більш повну інформацію за темою можна знайти у підручнику О.О.Селіванової ( http://toloka.to/t50257 ‒ електронний ресурс).

Студенти повинні знати: основні поняття соціолінгвістики.

Студенти повинні вміти: характеризувати особливості мовної ситуації та мовної політики на приклади конкретної держави.

 

Запитання для самоперевірки

1. Що таке соціолінгвістика?

2. Які проблеми розглядає соціолінгвістика?

3. Дайте визначення мовної ситуації, назвіть чинники, що її характеризують.

4. Розкажіть про види мовних ситуацій.

5. Чим відрізняються поняття диглосії та білінгвізму?

6. Що впливає на змінюваність мовної ситуації?

7. Дайте визначення поняття «мовна політика», схарактеризуйте завдання мовної

політики.

8. Розмежуйте поняття державної, офіційної, титульної мови та мови національних

меншин.

9. Схарактеризуйте мовну ситуацію в Україні та мовну політику держави.

 

 

Самостійна робота № 5 (10 год.)

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: