У разі прийняття судом (арбітражем) рішення:

Стр 1 из 27Следующая ⇒

У разі прийняття судом (арбітражем), у тому числі в іншій країні, позовної заяви українського суб'єкта ЗЕД до іноземного контрагента про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання строків та інших умов, визначених бартерним договором, - на час розгляду спору.

У разі прийняття судом (арбітражем) рішення:

— про відмову в позові повністю або частково, чи припинення (закриття) провадження у справі, або залишення позову без розгляду, - строки поновлюються, і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі часткової відмови в позові пеня нараховується тільки в тій частині, в якій у позові було відмовлено;

- про задоволення позову - пеня за порушення строків не сплачується з дати прийняття позову до розгляду.

Суб'єкти ЗЕД України, які здійснили експорт або імпорт робіт, послуг за бартерним договором, зобов'язані протягом п'яти робочих днів з дня підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт чи надання послуг, повідомити митні органи (якщо балансуючу частину бартерної операції становлять товари) або органи державної податкової служби (якщо балансуючу частину бартерної операції становлять роботи чи послуги) про факт здійснення експорту товарів (робіт, послуг). Неподання або несвоєчасне подання такої інформації тягне за собою нарахування пені у розмірі одного відсотка вартості експортованих товарів (робіт, послуг) за кожний день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати вартості експортованих товарів (робіт, послуг).

Митні органи здійснюють контроль за надходженням товарів за імпортом згідно з бартерним договором та інформують органи державної податкової служби про порушення строків надходження товарів.

Органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасним імпортом робіт і послуг згідно з бартерним договором та інформують митні органи про фактичний експорт робіт і послуг для здійснення контролю за своєчасним надходженням товарів, що повинні бути імпортовані.

Органи державної податкової служби мають право за наслідками документальних перевірок стягувати у без- спірному порядку з суб'єктів ЗЕД України пеню, передбачену законом.

Ввезення на митну територію України давальницької сировини іноземного замовника та вивезення виробленої з неї готової продукції (ст. 2 Закону);

Для цього представництво:

1) оформляє ввізну ВМД на готову продукцію (без фак* тичного її ввезення на митну територію України);

2) сплачує ввізне мито, інші податки та збори, передбачені законодавством для аналогічних імпортних товарів. Ввізне мито сплачується за пільговими ставками Митного тарифу України. Нафтопродукти, вироблені з давальницької нафти, звільняються від обкладення ввізним митом. t-

У цьому разі для погашення векселя (письмового зобов'язання) український виконавець повинен подати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:

- копію ввізної ВМД на готову продукцію (без фактичного ввезення її в Україну);

- копію контракту, укладеного іноземним замовником з покупцем готової продукції;

- акт приймання-передачі готової продукції постійним представництвом іноземного замовника;

- довідку про сплату ввізного мита, інших податків та зборів, видану митним органом за місцезнаходженням постійного представництва.»

f Постійне представництво іноземного замовника зобов'язане передати зазначені документи українському виконавцеві протягом десяти робочих днів після оформлення акта приймання-передачі готової продукції.

І Розрахунки між українським покупцем готової продукції та постійним представництвом іноземного замовника провадяться у національній валюті України через рахунки постійного представництва в установах банків України в порядку, що встановлюється НБУ. ^

Кабінет Міністрів України може тимчасово обмежувати або забороняти реалізацію на митній території України окремих видів готової продукції, виробленої з давальницької сировини іноземного замовника, якщо це може завдати шкоди економіці країни.

у Порядок закупів лі на миттгій території У країни іноземним замовником давальницької сировини та порядок реалізації або вивезення виробленої з неї готової продукції. Давальницька сировина може закуповуватися іноземним замовником на митній території України у суб'єкта підприємницької діяльності України лише за іноземну валюту.

Іноземний замовник має право реалізувати на митній території України готову продукцію, що вироблена з давальницької сировини, закупленої на митній території України, лише через зареєстроване ним в Україні постійне представництво, яке сплачує податки і збори, передбачені законом при продажу товарів на митній території України. Розрахунки між українським покупцем готової продукції та постійним представництвом іноземного замовника провадяться у національній валюті України через рахун-, ки постійного представництва в установах банків України За порушення зазначеного порядку розрахунків до переробника, що відвантажив готову продукцію безпосередньо покупцю-нерезиденту на території України без проходження розрахунків через постійне представництво іноземного замовника, застосовується штраф у розмірах, встановлених податковими законами України для відповідних податків, зборів (обов'язкових платежів), а посадові особи, які допустили такі порушення, притягаються до відповідальності за умисне ухилення від оподаткування відповідно до закону.

і Для митного оформлення готової продукції, що вироблена з використанням давальницької сировини, закупленої за іноземну валюту в Україні, і вивозиться з митної території України, український виконавець повинен подати митному органу:

— копію контракту на придбання іноземним замовником давальницької сировини в Україні;

- довідку установи банку України про надходження іноземної валюти на рахунок українського постачальника сировини.

Готова продукція» яка вироблена з давальницької сировини, закупленої іноземним замовником на митній території України, і належить йому, у разі вивезення за межі митної території України не обкладається вивізним (експортним) митом, іншими податками та зборами (крім митних зборів), що справляються відповідно до законів України, а також не підлягає ліцензуванню і квотуванню.'

Кабінет Міністрів України має право тимчасово обмежувати або забороняти закупівлю іноземними замовниками окремих видів давальницької сировини чи реалізацію на митній території України готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, якщо це може завдати шкоди економіці країни.

' Порядок вивезення давальницької сировини українського замовника за межі митної території України та по- іііфііоіііія в Україну готової продукції. Підстави вивезення з митної території України давальницької сировини різняться залежно від того, чи обкладається вона вивізним митом, податками і зборами:

а) давальницька сировина, що не обкладаєтьсявивізкиш (експортним) митом, податками та зборами* вивозиться з митної території України на підставі подання українським замовником митному органові письмового зобов'язання щодо повернення в Україну готової продукції, виробленої з цієї сировини (або повернення в Україну коштів від реалізації готової продукції за межами України, крім тієї готової продукції, що виготовлена з давальницької сировини та має заборону на експорт), не пізніше ніж через 90 календарних днів з моменту оформлення вивізної ВМД. /

Виходячи з технологічних особливостей виробництва Кабінет Міністрів України за поданням відповідного міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади може встановлювати більші строки здійснення оде- рацій з окремими видами давальницької сировини.

Контрактна вартість готової продукції, що підлягає ввезенню на митну територію України, має бути не менше суми

митної вартості вивезеної давальницької сировини та суми коштів, що сплачені (підлягають сплаті) за переробку (обробку, збагачення чи використання) цієї сировини. *

У разі ввезення готової продукції або повернення в Україну коштів від реалізації готової продукції за межами України в повному обсязі у встановлений Законом період, письмове зобов'язання погашається;

^ б) якщо давальницька сировина, що вивозиться за межі митної території України українським замовником, підлягає обкладенню вивізним (експортним) митом, податками та зборами, їх сплата (крім митних зборів) провадиться українським замовником шляхом видачі простого авальованого векселя з відстроченням платежу на період здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як на 90 календарних днів з моменту оформлення вивізної ВМД

У разі ввезення в Україну готової продукції у повному обсязі у період, на який надається відстрочення платежу, вексель погашається і вивізне мито, податки та збори (крім митних зборів) не справляються. Якщо готова продукція в обумовленому контрактом обсязі не ввозиться у визначений цим Законом строк або в Україну повертаються кошти від реалізації готової продукції, український замовник зобов'язаний оплатити вексель. У разі ввезення на митну територію України у строк, обумовлений законом, готової продукції не в повному обсязі вексель погашається частково - відповідно до обсягу ввезеної готової продукції.

Якщо зовнішньоекономічним контрактом передбачено, що готова продукція не повертається в Україну, мито, податки та збори справляються на момент митного оформлення давальницької сировини, яка вивозиться за межі території України.

Органи державної податкової служби за місцезнаходженням замовника можуть давати дозвіл на відстрочення оплати векселів або погашення письмових зобов'язань окремим суб'єктам підприємництва, які здійснюють операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах на умовах податкового кредиту.

Готова продукція (кошти) повинна бути ввезена в обумовленому зовнішньоекономічним контрактом обсязі у

Період, зазначений в Законі. Ця продукція обкладається ввізним митом, податками та зборами, які справляються у разі імпорту товарів, і до неї застосовуються заходи нета- рифного регулювання відповідно до законодавства.

Важливе значення для впорядкування взаємовідносин між замовником і виконавцем як сторонами контракту на переробку давальницької сировини має встановлення порядку розрахунків між ними.

Згідно з ст. 6 Закону розрахунки за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини можуть проводитися:

- в грошовій формі;

- в натуральній формі - частиною давальницької сировини або частиною готової продукції, крім тієї, що заборонена до експорту;

- в змішаній (комбінованій) формі - з використанням усіх цих форм.⁹

У разі вивезення українським виконавцем частини да- нал ьницької сировини або готової продукції, отриманої як оплата виконаної роботи, чи продукції, виробленої із зазначеної сировини, справляються податки і збори (обов'язкові платежі) у встановленому законом порядку.

У разі коли розрахунки за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини провадяться в іноземній валюті, вона підлягає зарахуванню на рахунок українського виконавця в уповноваженому банку України у 90-денний строк починаючи з моменту митного оформлення готової продукції або погашення векселя (письмового зобов'язання) залежно від того, яка з цих операцій була проведена раніше.

Порушення вимог Закону « Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах » тягне за собою відповідальність українського суб'єкта ЗЕД. Так, за порушення українським виконавцем (замовником) строків:

а) вивезення за межі митної території України готової продукції, виготовленої з давальницької сировини іноземного замовника (ч. 2, 3, 8 ст. 2 Закону);

б) повернення в Україну готової продукції, виготовленої з давальницької сировини українського замовника за межами митної території України, або коштів, отриманих від реалізації такої готової продукції за кордоном (ч.І, 2, 5, 7 ст. 5 Закону);

в) зарахування іноземної валюти на рахунок українського виконавця в банку України у разі коли розрахунки за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини провадяться в іноземній валюті (ч. Зет. 6 Закону),

стягується пеня за кожний день прострочення у розмірі 0, 3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості неповер- неної готової продукції) в іноземній валюті, перерахованої у національну валюту України за офіційним валютним курсом НБУ, що діє на день нарахування пені, або у гривнях у разі здійснення розрахунків у національній валюті України. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми заборгованості (ч. 2 ст. 9 Закону).

Оскільки порушення строків, вказаних у пунктах б) та в), може мати місце з вини іноземного контрагента, закон передбачає, що зазначені строки зупиняються та пеня за їх порушення не стягується у разі прийняття судом або господарським судом, міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви українського виконавця (замовника) щодо стягнення з іноземного замовника (виконавця) заборгованості за контрактом (ч. З ст. 9 Закону).

Генеральні;

Індивідуальні.

Генеральні ліцензії видаються лише комерційним банкам та іншим фінансовим установам України на здійснення валютних операцій у комплексі, окрім тих валютних операцій, що потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період; необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції.

1) Вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей. Загальне правило про ліцензування операцій з переміщення іноземної валюти за межі України має ряд винятків, до яких належать:

а) вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти па суму, що визначається НБУ.

Відповідні суми визначаються Інструкцією про порядок переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України, : ствердженою постановою Правління НБУ від 12 липня 2000р. № 283, та Правилами проведення валютних операцій щщ одійсненні міжнародних поштових переказів, затвердженими постановою Правління НБУ від 27 жовтня 2005 р. № 396;

б) вивезення» переказування і пересилання за межі Ук- I > it ї 11 її фізичними особами - резидентами і нерезидентами І іиии'М мої шиї юти, яка була раніше ввезена ними в Україну її it ішісонних підставах;

и) платежі и Іноземній валюті, що здійснюються резидентами аа межі України на виконання зобов'язань у цій на люті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майно них прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами страхування життя.

Таким чином, суб'єкти господарювання не обмежені будь-якими граничними сумами переказів іноземної валюти на виконання зобов'язань перед нерезидентами щодо поставки продукції, виконання робіт, надання послуг. Разом з тим вони повинні пред'являти до банківських установ відповідні зовнішньоекономічні договори (контракти) для підтвердження господарського характеру операції та забезпечення подальшого валютного контролю;

г) платежі в іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

д) вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності.

Положення пунктів г) і д) конкретизують зміст гарантій для іноземних інвесторів, які закріплені у статтях 11 та 12 Закону України від 19 березня 1996 р. «Про режим іноземного інвестування».

2) Ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України. Як виняток, не потребує ліцензування ввезення тощо в Україну сум у валюті України, які раніше були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, - це кореспондує положенню ст. З Декрету, згідно з яким суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну.

3) Надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті. Наразі здійснюється не ліцензування відповідних валютних операцій, а реєстрація кредитних договорів НБУ шляхом видачі резидентам реєстраційних свідоцтв відповідно до Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління НБУ від 17 червня 2004 р. № 270.

4) Використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Ряд винятків з правила про ліцензування використання іноземної валюти на території України як засобу платежу встановлений Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління НБУ від 26 березня 1998 р. № 119.

Виплати на підставі вироків, рішень, ухвал і постанов судових, слідчих та інших правоохоронних органів; платежі, що пов'язані зі смертю громадян; платежі, пов'язані із судовими витратами, із слідчими та нотаріальними діями, платежі з відшкодування витрат судовим, нотаріальним, слідчим та іншим правоохоронним органам, а також сплата державного мита, податків, зборів та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з виконанням зазначених дій і розглядом судових справ;

У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, - на період розгляду спору.

Іноземні держави;

б) інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, визначені законом.

Загальною правовою умовою виникнення правового статусу іноземного інвестора є фактичне вкладення інвестицій на території України. Проаналізуємо конкретні категорії суб'єктів права, які визнаються іноземними інвесторами.

Юридичні особи визнаються іноземними інвесторами, якщо вони утворені (зареєстровані) за законодавством І міним, ніж законодавство України, - для визнання юридичної особи іноземним інвестором використовується є^и- ний критерій інкорпорації в іноземній державі.

8 гідно з ст. 1 Закону України від 4 лютого 1994 р. «Про нравопий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцем г особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав, особою бгромадянства - особа, яку жодна держава відповідно до о його законодавства не вважає своїм громадянином.

І попом ці lit особи без громадянства визнаються іноземними інвесторами, якщо вони не мають постійного місця 111> оживання на території України, - для визнання фізичної особи іноземним інвестором законодавець використовує в сукупності критерії громадянства (іноземне громадянство або відсутність громадянства) та постійного місця проживан- ня (за межами України). Відтак громадянин України, який постійно проживає за кордоном, не визнаватиметься іноземним інвестором.

Міжнародними організаціями, які здійснюють інвестиційну діяльність в Україні, є передусім міжнародні фінансові організації, правові основи взаємодії з якими закріплені, зокрема Законом України від 3 червня 1992 р. «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій». Зазначені міжнародні організації здійснюють інвестиції в Україні на підставі відповідних міжнародних договорів України з цими організаціями.

Міжнародні організації, так само як і іноземні держави, є суб'єктами міжнародного публічного права. Відтак їх інвестиційна діяльність не охоплюється регулюванням Закону України «Про режим іноземного інвестування», який регулює відносини у сфері безпосереднього господарського обігу. Варто відзначити, що й в укладених Україною двосторонніх інвестиційних угодах інвесторами здебільшого визнаються лише особи та об'єднання осіб, конкретний перелік яких може варіюватися в залежності від існуючих в тій чи іншій країні організаційно-правових форм та прийнятої юридичної термінології.

Правовим інститутом, в рамках якого держава перебирає деякі риси правового статусу приватного іноземного інвестора, є інститут суброгацїі. Положення про суброгацію вимог інвестора на користь держави є характерною рисою двосторонніх інвестиційних угод. Суброгація дає можливість державі, з якої походить інвестор, стати правонаступником по вимогах інвестора, що випливають з гарантій чи страхових схем для іноземних інвестицій, які забезпечує ця держава. Інститут суброгації, тим не менше, не перетворює державу на приватного інвестора, оскільки є інститутом міжнародного публічного права (хоч і запозиченим з цивільного права), який регулює відносини між державами і не стосується сфери безпосереднього господарювання.

До інших іноземних суб'єктів інвестиційної діяльності за змістом укладених Україною двосторонніх інвестиційних угод слід передусім віднести організації, створені відповідно до іноземного законодавства, що не визнаються юридичними особами згідно з цим законодавством. Так, п. б) ч. 2 ст. 1 Угоди між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про сприяння та взаємний захист інвестицій визначає інвестором Договірної Сторони, зокрема, будь-яку організацію осіб, що не має статусу юридичної особи, проте розглядається як компанія її законами.

Двосторонні інвестиційні угоди містять додаткові критерії іноземних інвесторів, як-от: постійне проживання фізичної особи на території іноземної Договірної сторони незалежно від критерію громадянства (Угода між Урядом

України та Урядом Канади про сприяння та захист інвестицій), перебування організації під контролем фізичних осіб або організацій, що визнаються відповідною угодою Іноземними інвесторами (Угода між Урядом України та Урядом Французької Республіки про взаємне сприяння та пшісмний захист інвестицій, Угода між Україною і Респуб- я і кою Австрія про сприяння та взаємний захист інвестицій) тощо.

Інвестиційна діяльність може здійснюватися на підставі будь-яких видів господарських договорів, не заборонених законодавством України, зокрема договорів про спільну інвестиційну діяльність, концесійних договорів, угод про розподіл продукції.

Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов'язану із створенням юридичної особи, відповідно до законодавства України (ст. 23 Закону «Про режим іноземного інвестування»).

Господарська діяльність на підставі зазначених договорів регулюється законодавством України. Сторони за такими договорами повинні вести окремий бухгалтерський облік та складати звітність про операції, пов'язані з виконанням умов цих договорів, та відкрити окремі рахунки в установах банків України для проведення розрахунків за цими договорами.

Договори про спільну інвестиційну діяльність повинні бути зареєстровані у терміни та в порядку, що встановлені Положенням про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від ЗО січня 1997р. №112.

Нарахування відсотків

Нараховуються з моменту виникнення права на компенсацію/відшкодування збитків і до моменту їх виплати на суму виплат згідно з середньою ставкою відсотка, за яким лондонські банки надають позики першокласним банкам на ринку євровалют (ЛІБОР).

Суб'єкт

Відшкодування

Не визначено

Збитки відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини органів влади (посадовий осіб)

Компенсація, що виплачується іноземному інвестору, повинна бути швидкою, адекватною та ефективною (ч. З ст. 10 Закону «Прорежим іноземного інвестування»). Формула «швидка, адекватна та ефективна компенсація» позначає певний прийнятий світовою практикою стандарт компенсації^{^[13]}.

Компенсація є швидкою, якщо вона виплачується без затримки, протягом нормально необхідного для цього часу. Принцип адекватності компенсації стосується розміру компенсації, який за загальним правилом повинен дорівнювати справедливій ринковій вартості вилучених активів. Ефективність компенсації означає виплату її у валюті, в якій були здійснені інвестиції, або у іншій валюті, прийнятній для інвестора. Зазначені принципи український законодавець поширює і на відшкодування збитків іноземним інвесторам.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону «Про режим іноземного інвестування» усі понесені витрати та збитки іноземних інвесторів, завдані їм внаслідок примусових вилучень інвестицій і незаконних дій органів влади та посадових осіб, повинні бути відшкодовані на основі поточних ринкових цін та/або обґрунтованої оцінки, підтверджених аудитором чи аудиторською фірмою. При цьому Закон не вказує, що мається на увазі під такою «обґрунтованою оцінкою».

Спеціальним законодавчим актом з питань оцінки є Закон України від 12 липня 2001 р. «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Обчислення розміру компенсації/збитків може проводитися відповідно до останнього Закону у випадках, визначених ст. 7 цього Закону (якщо це передбачено законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін).

Остаточний розмір збитків визначається на момент фактичного виконання рішення про відшкодування збитків, тоді як компенсація правомірно вилучених інвестицій визначається на момент припинення права власності (ч. З ст. 10 Закону України «Про режим іноземного інвестування»), або на інший момент, визначений двосторонньою інвестиційною угодою (так, згідно з ст. III (1) Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій від 4 березня 1994 p., компенсація повинна дорівнювати справедливій ринковій вартості експропрійованої інвестиції безпосередньо перед тим, коли були здійснені дії по експропріації або коли про неї стало відомо, залежно від того, що станеться раніше).

Склад збитків, який визначає їх розмір, належний до сплати, встановлює ст. 225 ГК України, згідно з якою до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

а) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

б) додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

в) неодержаний прибуток (втрачена вигода);

г) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (право іноземних інвесторів на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діяннями органів влади та посадових осіб, прямо передбаченеч. 1ст. 10 Закону «Про режим іноземного інвестування»).

Норми, які прямо визначали б обсяг компенсації у разі примусових вилучень іноземних інвестицій, у законодавстві України відсутні. Відтак належний до сплати розмір компенсації залежатиме від обраного методу оцінки вилучених активів. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440, закріплюють загальний підхід, згідно з яким справедлива вартість активу дорівнює його ринковій вартості у разі можливості її визначення, а її визначення має проводитися з урахуванням очікуваної доходності (такий підхід наближає обсяг компенсації у разі примусових вилучень до обсягу відшкодування збитків).

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України «Про режим іноземного інвестування » з моменту виникнення права на компенсацію і до моменту її виплати на суму компенсації нараховуються відсотки згідно з середньою ставкою відсотка, за яким лондонські банки надають позики першокласним банкам на ринку євровалют (ЛІБОР).

Суб'єкти відшкодування збитків визначені ЦК України. Відповідно до статей 1173, 1174 ЦК шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також посадовою або службовою особою цих органів при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (посадових осіб). Питання ж про органи, уповноважені здійснювати компенсацію вартості примусово вилучених інвестицій, повинне вирішуватися у спеціальних законах, які регулюють підстави та порядок здійснення конкретних видів примусових вилучень.

Гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності встановлені ст. 399 ГК України та ст. 11 Закону України « Про режим іноземного інвестування ». У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Відповідно до абз. 6 пп. а) п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності не потребує отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій.

Іноземний інвестор має право на повне або часткове повернення грошовими коштами його майнової інвестиції, у тому числі здійсненої шляхом ведення спільної інвестиційної діяльності без створення юридичної особи, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Підтвердженням вартості майнової іноземної інвестиції є звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), складений суб'єктом оціночної діяльності, що є таким відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» на час внесення іноземної інвестиції. Підтвердженням вартості майнової іноземної інвестиції, здійсненої до набрання чинності цим Законом, є ВМД та/або інформаційне повідомлення про здійснення іноземної інвестиції (п. 3.6 Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затвердженого постановою правління НБУ від 10 серпня 2005 р. № 280).

Гарантії переказу прибутків та використання доходів від іноземних інвестицій встановлені ст. 398 ГК України та ст. 12 Закону України «Про режим іноземного інвестування». Іноземним інвесторам після сплати податків.

зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на иаконних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

Відповідно до абз. 5 пп. а) п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», здійснення платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді доходу (прибутку) від І поземних інвестицій не потребує отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, г- таким чином практично забезпечується безперешкодність переказу. Негайний переказ означає переказ без затримки, протягом нормально необхідного для цього часу.

Порядок повернення іноземної інвестиції, а також при- буткін, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором під ііпюстиційної діяльності в Україні, встановле- н ий розділом 1II Положення про порядок іноземного інвес- тушшіїя її Україну.

Інші гарантії здійснення інвестиційної діяльності закріплені, зокрема, в: абзаці 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (гарантія збереження чинності умов договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством, крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності, встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору); ст. 27 Закону України «Про угоди про розподіл продукції» (гарантії від змін в законодавстві для сторін угоди про розподіл продукції); ч. 1 ст. 25 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» (гарантія збереження у повному обсязі всіх майнових і немайно- вих прав суб'єктів економічної діяльності СЕЗ при її ліквідації) тощо.

Таким чином, неможливим є здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України у формах, що не передбачають створення юридичної особи (відокремленого підрозділу) або участі у її капіталі, у тому числі, на підставі договорів про спільну інвестиційну діяльність.

Інвестиції за кордон можуть здійснюватися у вигляді майнових прав та майна, крім сировини, комплектуючих виробів і запасних частин, товарів народного споживання, а також таких, які відповідно до чинного законодавства віднесено до високоліквідних та стосовно експорту яких передбачено ліцензування, квотування або спеціальний режим.

Міністерство має право:

- одержувати від органів виконавчої влади в Україні інформацію, документи, матеріали, необхідні для проведення антидемпінгового розслідування;

— для виконання рішень Комісії доручати іншим органам виконавчої влади в Україні здійснювати перевірки або заходи контролю за діяльністю імпортерів, продавців і українських виробників;

- здійснювати в інших країнах перевірки інформації, одержаної від заінтересованих сторін, за згодою відповідної заінтересованої сторони та при відсутності заперечення з боку офіційно повідомлених компетентних органів заінтересованої країни.

Строк проведення антидемпінгового розслідування не повинен перевищувати одного року з дня набрання чинності рішенням про його порушення. Такий строк може бути продовжений за рішенням Комісії, але не може бути більшим, ніж 18 місяців.

У разі, якщо у ході антидемпінгового розслідування Міністерство зробило попередній позитивний висновок щодо наявності демпінгу та шкоди, яка є його наслідком, та якщо цього вимагають національні інтереси, можуть застосовуватися попередні антидемпінгові заходи (ст.14 Закону).

Форми:

1) здійснення державним органом прямого переведення грошових сум (у формі дарування, дотації, позики та участі в акціонерному капіталі тощо) або взяття зобов'язань щодо прямого переведення цих сум або грошових зобов'язань (гарантія тощо); ,

Міністерство має право:

- одержувати від органів виконавчої влади в Україні інформацію, документи, матеріали, необхідні для проведення антисубсидиційного розслідування;

- для виконання рішень Комісії доручати іншим органам виконавчої влади в Україні здійснювати перевірки або заходи контролю за діяльністю імпортерів, продавців та українських виробників;

- здійснювати в інших країнах перевірки інформації, одержаної від заінтересованих сторін антисубсидиційного розслідування, за згодою відповідної заінтересованої сторони та за відсутності заперечення з боку офіційно повідомлених компетентних органів заінтересованої країни.

Якщо у процесі антисубсидиційного розслідування Мінекономіки зробило остаточний позитивний висновок стосовно наявності нелегітимної субсидії та шкоди, яка є її наслідком, та за умови, що цього потребують національні інтереси, застосовуються остаточні компенсаційні заходи (ст. 19 Закону).

Остаточні компенсаційні заходи полягають у запровадженні справляння остаточного компенсаційного мита. Розмір ставки остаточного компенсаційного мита встановлюється у відповідному рішенні Комісії і не повинен перевищувати попередньо розраховану загальну суму нелегітимної субсидії та може бути нижчим, ніж ця сума, за умови, що така ставка є достатньою для запобігання шкоді, що заподіюється національному товаровиробнику.

Остаточне компенсаційне мито сплачується незалежно від інших податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, які, як правило, справляються з імпорту в Україну.

Компенсаційні заходи застосовуються згідно з відповідним рішенням Комісії тільки протягом строку та у розмірі, необхідних для усунення дії нелегітимної субсидії, що заподіює шкоду.

Рішення про застосування компенсаційних заходів втрачає чинність через п'ять років від дати їх застосування або через п'ять років від дати винесення Комісією останнього рішення про перегляд компенсаційних заходів, результатом якого було одночасне встановлення факту надання субсидії та заподіяння шкоди (ст. 21 Закону).

Комісія розглядає:

- заяву та (або) інформацію, які подані їй Міністерством;

- докази, наведені в заяві, або об'єктивну інформацію, доступну для розгляду в Комісії, щодо зростання імпорту в Україну товару та заподіяння значної шкоди або наявності загрози заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику внаслідок такого імпорту.

Якщо за результатами такого розгляду Комісія дійшла висновку про достатність доказів зростання імпорту в Україну, внаслідок чого може мати місце заподіяння або виникнення загрози заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику, Комісія приймає рішення про порушення спеціального розслідування і доручає Міністерству провести таке розслідування та опублікувати інформацію про порушення спеціального розслідування.

Якщо Комісія встановлює, що докази є недостатніми для порушення спеціального розслідування, вона приймає рішення про недоцільність порушення такого розслідування і доручає Міністерству поінформувати Держмитслуж- бу, відповідний орган виконавчої влади в Україні або національного товаровиробника про свої висновки.

Рішення про порушення або недоцільність порушення спеціального розслідування приймається Комісією протягом ЗО днів від дати одержання Міністерством інформації або заяви.

Міністерство має право вимагати від Служби та інших органів виконавчої влади в Україні, заінтересованих сторін надання інформації, необхідної для проведення спеціального розслідування. Така вимога є обов'язковою для органів виконавчої влади та заінтересованих сторін і підлягає виконанню ними у строк, встановлений Міністерством.

У разі прийняття судом (арбітражем) рішення:

- про задоволення позову - пеня за порушення строків не сплачується з дати прийняття позову до розгляду.

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒