Поняття і базові моделі правової охорони результатів науково-технічної творчості

 

Результати науково-технічної творчості (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропо­зиції, сорти рослин, породи тварин, топографії (композиції) інтегральних мікросхем та ін.) належать до об’єктів проми­сло­вої власності. Особливістю науково-технічної творчості є її нерозривний зв’язок зі сферою виробництва, тому ці об’єкти інтелектуальної власності отримали назву «проми­слова власність» (industrial property). Використання у вироб­ниц­тві промислової власності (новітніх технологій, при­стро­їв, способів виробництва) дозволяє отримати перева­ги перед іншими виробниками у цій же сфері. Отримавши правову охорону, власники вказаних об’єктів набувають виключних прав на їх використання. Всі інші особи можуть використо­вувати об’єкти промислової власності на підставі дозволу власника – ліцензії.

Поняття промислової власності було введено Паризькою конвенцією, за якою, відповідно до п. 3 ст. 1, пропонується визна­чати промислову власність у широкому значенні. Це поняття розповсюджується не тільки на промисловість і торгівлю у власному значенні слова, але також і на галузі сільсько­господарського виробництва, і добувної промисло­вості, і на всі продукти промислового чи природного похо­дження, наприклад, вино, зерно, тютюновий лист, фрукти, худоба, копалини, мінеральні води, пиво, квіти, борошно.

Охорона інтелектуальних прав на об’єкти промислової власності здійснюється на основі охоронного документа. Вид охоронного документа залежить від виду об’єкта проми­слової власності. Такими охоронними документами є патенти або свідоцтва.

Правове становище винаходів, корисних моделей, про­мислових зразків установлюється нормами патентного права.

Необхідність у встановлені патентних правовідносин зумовлена неможливістю прямої охорони результатів техніч­ної і конструкторської діяльності засобами авторського права, оскільки об’єкти промислової власності можна повторити, вони можуть бути зроблені одночасно декількома особами.

Патентне право – це сукупність прав, які надаються право­володільцю на результати творчої діяльності у вироб­ничій сфері.

Патентне право в об’єктивному розумінні – це цивільно-правовий інститут, який регулює виключні та інші майнові та особисті немайнові відносини, що виникають у зв’язку із визнанням авторства та охороною винаходів, корисних моде­лей і промислових зразків, установленням режиму їх викори­стан­ня, матеріальним та моральним стимулюванням і захистом прав їх авторів та патентовласників.

У суб’єктивному розумінні патентне право – це вик­люч­не та інше майнове й особисте немайнове право конкретного суб’єкта, пов’язане з певним винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком[51].

Основна функція патентного права – охорона технічних та художньо-конструкторських рішень.

В основі виникнення прав на об’єкти промислової влас­ності лежить принцип, закріплений Паризькою конвенцією: реєстраційний принцип охорони (право на результат інтелек­туальної діяльності виникає тільки після отримання охорон­ного документа – патенту).

До інших принципів патентного права належать:

· визнання за патентовласником виключного права на запатентований об’єкт (виключне право патентовласника на використання та введення в обіг запатентованого вина­ходу, корисної моделі, промислового зразка. Всі інші особи повинні утримуватися від використання об’єкта промислової власності без згоди його патентоволодільця);

· поєднання балансу індивідуальних інтересів патенто­власника і публічних інтересів суспільства (відповідно до ст. 465, 467 ЦК України майнові права на об’єкти патентного права мають строковий характер і після закінчення строку правової охорони можуть вільно і безоплатно використо­ву­ва­тися будь-якою особою);

· надання правової охорони лише тим об’єктам, які в установленому законом порядку визнані такими, що мають патентоздатність (патентоздатність об’єктів патентного права підтверджується ДДІВ шляхом проведення експертизи заявки на отримання патенту і, в разі позитивного висновку, вида­ється патент);

· надання правової охорони лише в обсязі, визначеному змістом заявки;

· наділення авторів запатентованих об’єктів особистими немайновими, а в деяких випадках і майновими правами незалежно від того, чи є вони патентовласниками.

На відміну від авторських прав, яким притаманна відсут­ність формальностей для виникнення правової охорони на твори, Паризька конвенція про охорону промислової власно­сті встановлює, що правова охорона на об’єкти промислової власності виникає тільки після проведення реєстраційної процедури та отримання охоронного документа. В той же час Конвенція не передбачає проставлення знака правової охорони для об’єктів промислової власності (ст. 5D).

Патент надає патентовласникові монопольне право на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Таке становище патентовласника порушує права інших суб’єктів на ринку та призводить до недобросовісної конкуренції. З метою врегулювання цієї ситуації ст. 30 Угоди ТРІПС були встановлені обмеження прав патенто­власників в інтересах третіх осіб. Таким чином, Угода ТРІПС устано­вила умови вільного використання об’єктів патентного права, які не завдають шкоди нормальному використанню об’єктів і не обмежують інтереси законних правоволодільців.

 

 

6.2. Об’єкти патентного права.
Умови патентоздатності об’єктів

Об’єктами патентного права є винаходи, корисні моделі та промислові зразки. Для того, щоб результати творчої діяльності визнавалися об’єктами патентного права, вони повинні характеризуватися властивістю патентоздатності.

Патентоздатність – це властивість новації бути визнаною винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком з юридичної точки зору.

Винаходом визнається технологічне рішення будь-якої практичної задачі, яке відповідає умовам патентоздатності (ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»); результат творчої діяльності, нове розв’я­зан­ня складної проблеми у будь-якій сфері суспільно корисної діяльності, технічне рішення, яке відповідає вимо­гам патентоспроможності[52].

Це рішення може стосуватися будь-якої сфери діяль­но­сті. Технічне рішення задачі має подвійне значення. З одного боку, винахідницька пропозиція повинна вказувати шляхи і засоби розв’язання задачі. З іншого боку, розв’язання задачі повинне бути саме технічним, тобто стосуватися продукту або способу.

Об’єктами винаходу визнаються:

· продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо);

· процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Пристрій – розташування співвідношення частин, кон­струкція чого-небудь, наприклад, технічне спорудження, машина, механізм, прилад[53]. Для характеристики пристрою використовуються такі ознаки: наявність конкретних еле­мен­тів, наявність зв’язків між цими елементами, їх взаємне розташування, форми виконання елементів, матеріал, з якого виконані елементи.

Речовина – це штучно створене матеріальне утворення, сукуп­ність взаємопов’язаних елементів. Речовиною є інди­ві­дуальні хімічні сполуки, композиції, продукти ядерних перетворень.

Штами мікроорганізмів, культура клітин рослини і тварини – сукупність клітин, які мають спільне походження і характеризуються однаковими стійкими ознаками. До штамів мікроорганізмів відносять штами бактерій, вірусів, бакте­ріо­фагів, мікроводоростів, мікроскопічних грибів, консор­ціуми мікроорганізмів.

Процес – це сукупність прийомів, які виконуються в певній послідовності і з дотриманням певних правил. Способи поді­ля­ються на способи, спрямовані на зміну стану предметів матеріального світу без отримання конкретних продуктів; способи, спрямовані на виготовлення продуктів; способи, в результаті застосування яких визначається стан предметів матеріального світу. Охорона способу здійсню­єть­ся через про­дукт, тобто правовій охороні підлягає не тільки спо­сіб виго­товлення, але і продукт, який виготов­ля­ється в цей спосіб.

Не визнаються винаходами, відповідно до п. 2.5. Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель: відкриття, наукові теорії та математичні методи; методи інтелектуальної, господарської, організаційної та комер­ційної діяльності (планування, фінансування, поста­чання, облік, кредитування, прогнозування, нормування тощо); правила виконання фізичних вправ, проведення ігор, конкурсів, аукціонів; проекти та схеми планування споруд, будинків, територій; умовні позначення (дорожні знаки, мар­шрути, коди, шрифти тощо), розклади, інструкції; ком­п’ю­терні програми; форма представлення інформації (наприклад, у вигляді таблиці, діаграми, графіка, за допо­мо­гою акустич­них сигналів, вимовляння слів, візуальних демонстрацій, книг, аудіо- та відеодисків).

Не підлягають правовій охороні як винаходи: сорти рослин і породи тварин; біологічні в своїй основі процеси відтворення рослин та тварин, що не належать до не­біо­ло­гічних та мікробіологічних процесів; топографії інтегральних мікросхем; результати художнього конструю­вання (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).

Умовами патентоздатності винаходів є: новизна, вина­хід­ницький рівень і промислова придатність (ст. 7 Закону про винаходи).

Установлення відповідності результату інтелектуальної діяльності умовам патентоздатності здійснюється на підставі опису винаходу та формули винаходу. Процедура встанов­лення відповідності регулюється Правилами розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель від 15 березня 2002 р. 

Нове, тобто таке, яке не відоме в усьому світі на момент подання заявки. При встановленні новизни акцентується увага на чотирьох основних аспектах:

· рівень техніки включає в себе всі відомості, що стали зага­льнодоступними в світі до подання заявки до Держ­служби. Загальнодоступними вважаються джерела інфор­ма­ції, з яки­ми будь-яка особа може ознайомитися;

· рівень техніки включає зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання передує тій даті, яка зазначена в заявці чи дата пріоритету;

· новизна винаходу повинна мати абсолютний світовий характер;

· використовуються ті відомості, які стали відомі до моменту подання заявки.

Патентний закон містить ряд спеціальних правил, при яких можуть застосовуватися пріоритети в різних випадках:

· конвенційний пріоритет може бути встановлений за датою подання першої заявки в країні – учасниці Паризької конвенції, якщо заявка надійшла в Патентне відомство протягом 12 місяців із указаної дати;

· виставковий пріоритет може бути встановлений за датою експонування зразка, якщо особа, яка виставляє зразок на офіційній чи неофіційній виставці протягом строку, заявленого в законі, подасть заявку на отримання охоронного документа.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явне із рівня техніки. При оцінюванні винахідницького рівня зміст раніше поданих заявок не приймається.

При визначенні винахідницького рівня заявлений вина­хід порівнюється не тільки з окремими документами або їх частинами, а й з комбінацією документів або їх частин (т. зв. збірний прототип), коли можливість об’єднання документів або їх частин очевидна для фахівця. При перевірці винахід­ницького рівня встановлюються відомості з рівня техніки, впливу сукупності ознак заявленого винаходу на досягнення зазначеного заявником технічного результату. Якщо така відомість не встановлена, то винахід визнається як такий, що відповідає умові винахідницького рівня.

Можливість використання в промисловості передбачає перевірку таких умов: галузь застосування винаходу; тех­ніч­на можливість використання винаходу за допомогою описа­них у заявці засобів та методів; досягнення результату, визначеного в заявці.

Винаходом визнається і пропозиція, яка може бути вико­ристана за умови появи технічної можливості в майбутньому.

Корисні моделі – конструктивне виконання пристрою, яке відповідає умовам патентоздатності, тобто є новим і промислово придатним. Корисна модель – це внутрішнє розміщення елементів, з яких складається сам пристрій, та зв’язок між ними. До корисної моделі не висувається вимога винахідницького рівня.

Обов’язковою ознакою відповідно до законодавства є те, що розв’язання задачі полягає у просторовому розташуванні матеріальних об’єктів. Тому до корисних моделей не відно­сять рішення, які належать до способів, речовин, штамів мікроорганізмів, а також застосування вже запатентованих винаходів за новим призначенням.

Корисними моделями не визнаються проекти і схеми планування споруд, будинків, територій; нові пропозиції по зовнішньому вигляду виробів, спрямованих на естетичні потреби; рішення, які суперечать суспільним інтересам.

Критеріями патентоздатності корисних моделей є новизна і промислова придатність. Як і на винаходи, на корисні моделі поширюються положення про конвенційний пріоритет.

На визнання корисної моделі патентоздатною не впливає розкриття інформації про неї винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов’язок доведення обставин розкриття інфор­мації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цієї частини.

Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання. Промислові зразки відрізняються від винаходів та корисних моделей тим, що їх зміст становить художньо-конструктивне рішення.

Об’єкт промислового зразка – форма, малюнок чи роз­фарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Можуть бути об’ємні, пло­щинні, комбіновані. Розрізняють однооб’єктні зразки (дво­мірні, об’ємні тримірні) і багатооб’єктні (набори виробів).

До суттєвих ознак промислового зразка належать ознаки, які визначають естетичні та ергономічні особливості зовніш­нього вигляду виробу, зокрема, форма, конфігурація, орнамент, поєднання кольорів.

До промислових зразків можуть бути віднесені само­стійні вироби та складені вироби (наприклад, автомобіль), самостійні частини виробів, зокрема компоненти збирання, так як упаковка, етикетка, емблема, шрифт, комплекти виробів. До самостійних частин виробів належать їх функ­ціонально самостійні частини (наприклад, фара автомобіля).

Під варіантами промислових зразків розуміють групи промислових зразків, пов’язаних між собою настільки, що вони утворюють єдиний творчий задум і відносяться до рішень одного і того ж виробу, мають спільні естетичні та ергономічні ознаки, що характеризують основні домінуючі композиційні елементи, визначають однакові особливості виробу та відрізняються незначною частиною суттєвих ознак, які доповнюють загальні ознаки[54].

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про охорону прав на про­мислові зразки» не можуть одержати правову охорону як промислові зразки: об’єкти архітектури (крім малих архітек­турних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція як така; об’єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин тощо.

Критеріями патентоздатності промислового зразка є новизна, оригінальність та промислова придатність (ст. 6 закону).

Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до установи або, якщо заявлено пріо­ри­тет, до дати її пріоритету. Крім того, у процесі встанов­лення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх раніше одержаних установою заявок, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними установою прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень. 

Оригінальність включає: визначення найближчого ана­лога, виявлення відмінних ознак, виявлення відомостей, які найбільш збігаються із відмінними ознаками промислового зразка, що розглядається.

Промислова придатність визначається тим, що проми­сло­вий зразок може бути багато разів відтворений шляхом виготовлення відповідного виробу.

На визнання промислового зразка патентоспроможним не впливає розкриття інформації про нього автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію протягом шести місяців до дати подання заявки до установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов’язок доведення обставин роз­криття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цього пункту.

Службові винаходи, корисні моделі, промислові зразки. Як правило, винахідниками є члени трудового колективу або трудовий колектив певного підприємства або його струк­тур­ного підрозділу в межах виконання трудових обов’язків. Тому результати, отримані винахідниками (авторами), є служ­бовими і права на одержання патенту має роботодавець.

Особливостями службових об’єктів патентних прав є:

· особисті немайнові права на службові винаходи визна­ються за винахідником (автором);

· виключні майнові права належать роботодавцеві;

· автор об’єкта має письмово повідомити роботодавця про створений винахід (корисну модель, промисловий зразок) та передає матеріали, що розкривають суть винаходу;

· роботодавець повинен укласти з винахідником пись­мо­вий договір про передання прав на винахід та виплату винагороди;

· право на об’єкт патентного права може перейти до автора, якщо протягом 4 місяців з дня повідомлення робото­давця останній не укладе письмовий договір.

Секретні винаходи і корисні моделі – це винахід (корисна модель), що містить інформацію, віднесену згідно із Законом України «Про державну таємницю» до державної таємниці[55].

Заявка на секретний винахід (корисну модель) подається через режимно-секретний орган, а якщо це неможливо – через компетентний місцевий орган державної влади чи місце проживання заявника.

Винахід (корисна модель) визнаються секретними за таких умов:

· у разі висновку відділу секретних об’єктів промисло­вої власності Укрпатенту про те, що заявка містить державну таємницю, відповідно до «Зводу відомостей, які становлять державну таємницю»;

· пропозиції заявника віднести винахід до секретного та підтвердження наявності в заявці матеріалів, які відносяться до державної таємниці.

Подальший розгляд заявки здійснюється у режимі секретності.

Власник патенту на секретний винахід (корисну модель) має право на отримання грошової винагороди, має право вида­вати ліцензію на використання винаходу (корисної моделі) тільки особі, яка має дозвіл доступу до цього вина­ходу від Державного експерта відділу секретних об’єктів промислової власності.

Власник патенту на секретний винахід (корисну модель) має право змінити ступінь секретності винаходу чи роз­секре­тити винахід. Рішення приймається Державним експертом на пропозицію власника патенту у зв’язку із закінченням строку дії рішення про віднесення інформації про винахід (корисну модель) до державної таємниці або на підставі рішення суду.

Власник патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель протягом одного року від дати одержання ним рішення Державного експерта про розсекречення винаходу (корисної моделі) має право подати до установи клопотання про видачу патенту (деклараційного патенту) на винахід на строк, що залишився до закінчення дії патенту (декларацій­ного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель.

Установа вносить відповідні зміни до Реєстру, здійснює публікацію про видачу і видає патент (деклараційний патент), за умови сплати відповідних зборів та державного мита.

⇐ Предыдущая13141516171819202122Следующая ⇒

Поделиться: