Зміст майнових прав патентоволодільців

Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок випливають із патенту та діють від наступного дня за датою реєстрації. Патент надає володільцю виключне право на використання об’єкта патент­них прав на свій розсуд, якщо таке використання не порушує прав інших володільців патенту.

Майновими правами інтелектуальної власності на об’єкти патентного права, відповідно до ст. 464 ЦК України, є:

· право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка;

· виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії);

· виключне право перешкоджати неправомірному вико­ристанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання;

· інші майнові права інтелектуальної власності, вста­нов­лені законом.

Відповідно до розділу V закону про винаходи і закону про промислові зразки, під використанням розуміють уве­ден­ня в господарський обіг продукту, створеного із засто­суванням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, а також застосування способу, який охороняється патентом на вина­хід. Уведення у господарський обіг охоплює такі дії як виготовлення, застосування, ввезення, схов, пропозицію про­дажу, продаж продукту, створеного з використанням рішення, що охороняється, а також застосування способу, який охоро­няється патентним правом.

Власник патенту має право надавати дозвіл (ліцензію) на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка на підставі ліцензійного договору. Порядок укладання та зміст ліцензійного договору будуть розглянуті в наступ­ному параграфі цієї глави.

Вищезазначені дії можуть здійснюватися тільки самим власником патенту, що в теорії цивільного права називають позитивними правами патентовласника. Одночасно з пози­тив­ними правами власникові належить право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, в тому числі забо­ро­няти таке використання. Використання винаходу, який запатентований іншими особами (наприклад, роботодавцем), але не власником, може бути лише на підставі договору з набувачем.

Заборона іншим використовувати винахід без дозволу власника реалізується в судовому порядку.

До інших майнових прав можна віднести право в уста­новленому порядку відчужувати винаходи, корисні моделі, промислові зразки будь-яким цивільно-правовим способом. Власник патенту може подати до установи для офіційної пуб­лікації заявку на готовність надання будь-якій особі доз­волу на використання запатентованого об’єкта (номінальне вико­ристання розробки). Особа, яка забажала скористатися зазна­че­ним дозволом, повинна укласти з патентовласником договір про виплату винагороди. Якщо жодна особа не заявить про своє бажання використати винахід протягом визначеного строку, то патентовласник має право клопотати про відкли­кання своєї заяви (ч. 9 ст. 28 закону про винахід).

Обмеження патентних прав. Відповідно до ч. 1 ст. 30 закону про винахід та ст. 23 закону про промислові зразки, якщо об’єкт патентного права, крім секретного об’єкта, не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років, починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли вико­ри­стання об’єкта було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати такий об’єкт, у разі відмови власника прав від укладання ліцензійного дого­вору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу (корисної моделі).

Законодавство визначає дії, які не визнаються пору­шен­ням патентних прав. До них належить використання запа­тен­то­ваного об’єкта: 

· у конструкції чи при експлуатації транспортного засо­бу іноземної держави, який тимчасово або випадково пере­буває у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід (корисна модель) викори­стовується виключно для потреб зазначеного засобу;

· без комерційної мети;

· з науковою метою або в порядку експерименту;

· за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням власника патенту одразу, як це стане практично можливим та виплатою йому відповідної компенсації;

· уведення в господарський обіг виготовленого із засто­суванням запатентованого об’єкта продукту будь-якою особою, яка придбала його без порушення прав власника.

Припинення дії патенту. Дія патенту обмежена строко­вими межами. Загальним способом припинення патентних прав є закінчення строку дії патенту. Національне законо­дав­ство визначає й інші підстави припинення чинності патенту:

· власник патенту в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати пуб­лікації відомостей про це в офіційному бюлетені установи;

· у разі несплати в установлений строк річного збору за підтримання чинності патенту. Документ про першу сплату зазначеного збору має надійти до установи не пізніше 4 місяців від дати публікації відомостей про видачу патенту. Документ про сплату збору за кожний наступний рік повинен надійти або бути відправленим до установи до кінця поточ­ного року дії патенту за умови сплати збору протягом його останніх 4 місяців. Дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено;

· визнання патенту недійсним (у разі невідповідності запатентованого об’єкта умовам патентоздатності; наявності у формулі ознак, яких не було у поданій заявці; порушення вимог міжнародної реєстрації; видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб).

Ліцензійні договори

 

Як уже зазначалося, отримання виключних прав на об’єкти патентного права здійснюється на підставі договору про набуття у патентовласника прав на винахід, корисну модель чи промисловий зразок. Для обміну науково-техніч­ними досягненнями застосовується така форма право­відно­син як ліцензійний договір.

Ліцензійний договір – це правочин, укладений у пись­мо­вій формі, на підставі якого власник запатентованого або незапатентованого винаходу (ліцензіар) надає правонаступ­никові (ліцензіатові) дозвіл на реалізацію виключних прав на об’єкт патентного права на платній основі.

Основна мета ліцензійного договору – забезпечення можли­вості практичного використання конкретного техніч­ного рішення. 

Ліцензійні договори є цивільно-правовими, тому на них поширюються загальні положення про ліцензійні договори.

Стаття 1107 ЦК України дає перелік договорів щодо роз­порядження майновими правами інтелектуальної власності:

· ліцензія на використання об’єкта права інтелек­туаль­ної власності;

· ліцензійний договір;

· договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності;

· договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

· інші договори щодо розпорядження майновими пра­вами інтелектуальної власності.

За правовою природою ліцензійний договір дво­сто­рон­ній, консенсуальний, платний.

Ліцензія на використання об’єкта права інтелек­туаль­ної власності передбачає продаж ліцензії власником прав з метою отримання прибутку, не втрачаючи капітал, внесків на вироб­ництво, освоєння ринку. Доходи від продажу ліцензії покри­вають витрати на наукові дослідження (ст. 1108 ЦК України).

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦК України та іншого закону (ст. 1109 ЦК України).

За договором про створення за замовленням і викори­стан­ня об’єкта права інтелектуальної власності автор зобо­в’я­зується створити твір відповідно до умов договору і пере­дати його замовникові, а замовник зобов’язаний випла­тити авторові аванс і визначити порядок виплати авторської винагороди (ст. 1112 ЦК України).

Договір про передання виключних майнових прав інтелек­туальної власності – юридичний акт передачі патент­них прав, за допомогою якого власник запатентованого винаходу повністю передає свої права іншій особі, яка набуває всі права у зв’язку з видачею патенту на винахід (ст. 1113 ЦК України).

До інших договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності належать:

· патентний ліцензійний договір (договір на вико­ри­стан­ня винаходу, на розробку винаходу);

· безпатентний ліцензійний договір (договір на винахід, на який ще не подано патентну заявку, або на який патентні заявки подано, але патент ще не видано);

· комплексний ліцензійний договір, який поєднує у собі елементи першої і другої груп договорів.

 

⇐ Предыдущая15161718192021222324Следующая ⇒

Поделиться: