Елементи ліцензійного договору

Суб’єктами ліцензійного договору є фізичні та юри­дич­ні особи, а також держава в особі Укрпатенту. Право­влас­ник, який передає виключні права на об’єкт інтелек­туальної власності іншій особі, називається ліцензіар. Особа, яка набу­ває у правовласника виключні права на об’єкт інтелек­туаль­ної власності на підставі ліцензійного договору, називається ліцензіат.

Особливістю участі в ліцензійному договорі є те, що як з боку ліцензіара, так і з боку ліцензіата можуть брати участь по кілька осіб (наприклад, співавтори і об’єднання юридич­них осіб). Якщо власником патенту є декілька осіб, то всі дії, пов’язані з передачею права власності на об’єкти патентних прав та видачею ліцензії на їх використання, визначаються угодою між ними, а право на підписання документів, які подаються до Держслужби, може бути надане одній особі за наявності відповідної довіреності. Якщо не всі співвласники патенту бажають передати своє право власності на користь інших співвласників, то договір укладається між спів­влас­ни­ками, які передають право власності, та іншими спів­влас­никами.

Форма договору – письмова. Ч. 2 ст. 1107 ЦК України вказує на недійсність договору, який укла­дений з пору­шен­ням вимог письмової форми. Ліцензійні договори підлягають реєстрації в ДДІВ, вимоги і порядок якої визначені в Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на вико­ри­стання вина­ходу (корисної моделі), затверджену наказом МОН України від 16 липня 2001 р. № 521 та Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відо­мостей про передачу права власності на промисловий зразок та видачу ліцензії на використання промислового зразка, затверджену наказом МОН України від 3 серпня 2001 р. № 574.

Патентне відомство може затверджувати типові ліцен­зійні договори, зміст яких не регламентується і визначається вільним волевиявленням сторін. Типовий договір набирає чинності після його підписання і реєстрації в Укрпатенті (ст. 1111 ЦК України).

Важливою умовою договору є строк його чинності та інші проміжні строки, що визначають сторони договору. Це можуть бути строки морального старіння предмета ліцензії, строк повного освоєння ліцензії та ін. Доцільно передбачи­ти правові наслідки впливу визначених строків.

Види ліцензій. Обсяг прав, що передаються на підставі ліцензійного договору, визначається видом ліцензії. Відпо­відно до ч. 3 ст. 1108 ЦК України ліцензія на використання об’єкта патентного права може бути таких видів: виключна, невик­люч­на, одинична та ін.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцен­зією, та видачі ним іншим особам ліцензій на вико­ристання цього об’єкта у зазначеній сфері.

Виключна ліцензія надає власникові монопольне стано­вище на ринку виробництва товарів, у яких втілені об’єкти інтелектуальної діяльності. В результаті в переважній біль­шості країн діють норми антимонопольного законодавства в сфері інтелектуальної власності.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об’єкта права інтелектуальної влас­ності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об’єкта у зазна­ченій сфері.

Це різновид виключної ліцензії, за якого зберігається передане виключне право за первинним правовласником. Позитивною ознакою одиничної ліцензії є створення певних конкурентних умов на ринку виробництва товару.

Невиключна ліцензія не виключає можливості вико­ри­стан­ня ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим осо­бам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері.

Правовласник поширює ліцензії на виробництво товару на різних ринках, щоб не допустити конкуренції зі своїми товарами.

Види невиключних ліцензій: відкрита, добровільна, при­мусова.

Відкрита ліцензія передбачає публічну пропозицію патен­то­власника, опубліковану в офіційному бюлетені Укрпатенту.

Особливість добровільної ліцензії полягає в тому, що сторони самостійно обирають контрагента і визначають умови дозволу.

Примусова ліцензія надається патентовласником іншим особам за рішенням суду при невикористанні або неналеж­ному використанні свого патенту. Рішення може бути прийнято Кабінетом Міністрів України.

Субліцензії – ліцензії на використання об’єкта права інтелектуальної власності, що видаються ліцензіатом за зго­дою ліцензіара іншим особам. Вид субліцензії залежить від виду основної ліцензії.

Істотні умови ліцензійного договору. В юридичній літе­ратурі предмет ліцензійного договору, як правило, роз­гля­дається лише як охоронюване законом право на винахід або окремі повноваження, що випливають з цього права. Нині переважає інша точка зору, відповідно до якої пред­метом ліцензійного договору є сам винахід.

Виходячи з цієї позиції, у ліцензійному договорі необхід­но якомога точніше визначити предмет ліцензії, тобто яке саме технічне досягнення передається для використання.

Визначення ціни в договорі зумовлюється рядом чин­ників. Слід розрізняти поняття «ціна предмета ліцензії» і «ціна ліцензії». Ціна предмета ліцензії – це вартісне об­чи­слення об’єкта промислової власності. Ціна ліцензії – вартісне обчислення, але не об’єкта, а прав на його використання.

Видами ліцензійних платежів є:

· періодичні відрахування (роялті);

· одноразові платежі (паушальні);

· комбіновані платежі;

· побічні платежі.

Найбільш прийнятним методом розрахунку роялті є визна­чення розміру винагороди у вигляді частки від обсягу прода­жу ліцензійної продукції. Сторони у договорі можуть погодитись на твердо фіксований збір.

Паушальний платіж по суті є фактичною ціною ліцензії. Основна його ознака – авансовий характер. Цей вид платежу не завжди одноразовий, його можуть виплачувати частинами, нерідко вже після досягнення економічного ефекту, але розмір прибутку при цьому не впливає на розмір паушаль­ного пла­тежу. Для визначення розміру паушального платежу користу­ються математичними формулами.

У міжнародній практиці паушальний платіж застосо­ву­ють при передачі сукупних ліцензій разом з постачанням техно­ло­гічного обладнання, продажу ліцензій маловідомій фірмі, не­бажанні ліцензіата допустити контроль над вироб­ництвом ліцензованої продукції, ускладненнях у процесі пере­ведення прибутку.

До побічних платежів належать прибутки, одержані ліцен­зіаром від різних операцій, зокрема надання каналів для продажу ліцензованої продукції, продаж ліцензіатові сирови­ни, матеріалів, устаткування, необхідних для впровадження технології.

Істотні умови ліцензійного договору поділяються на дві групи: об’єктивні та суб’єктивні.

Об’єктивними істотними умовами визнаються ті, які є такими за законом або необхідні для договорів цього виду. Суб’єктивні істотні умови – це ті умови, які на вимогу будь-якої сто­рони повинні бути узгоджені між сторонами. Якщо з будь-якої такої умови не досягнуто згоди, договір не набирає чинності.

До об’єктивних істотних умов належать сторони у дого­ворі; предмет договору; вид ліцензії; вартість ліцензії, вина­города; строк чинності договору; реєстрація ліцензійного договору в патентному відомстві.

Суб’єктивними істотними умовами є: вступна частина до­говору (преамбула); територія чинності договору; технічна сфера застосування; субліцензії; креслення та інша технічна документація; якість продукції, виробленої за ліцензією; технічна допомога у навчанні спеціалістів; удосконалення; платежі за технічну документацію; момент виникнення права на ліцензію; платежі і розрахунки; податки і збори; облік і звіт­ність; охорона патентних прав; таємність; гарантії вико­нання; правовий захист, розгляд спорів; розірвання договору у зв’яз­ку з неможливістю виконання; завершення зобов’я­за­ль­них відносин.

У ліцензійному договорі мають бути зафіксовані такі обов’язки ліцензіара:

· гарантування безперешкодного використання об’єк­том патентних прав в обумовлених межах;

· визначення території, в межах якої діятиме ліцензія;

· забезпечення необхідних умов для най­ефективнішого використання ліцензії (передача всієї інформації, необхідної для вироб­ництва продукції за ліцензією, а також надання потрібної технічної допомоги);

· сплата річного збору за підтримання чинності патенту. Строки та механізм сплати річного збору регулюються Порядком сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, затвердженим Постановою КМУ від 23 грудня 2004 р. № 1716.

Обов’язки ліцензіата, їх обсяг і зміст визначаються дво­ма основ­ними чинниками – обсягом і змістом прав та обо­в’язків ліцензіара, передбачених договором і видом ліцензії.

Основними обов’язками є:

· виплата ліцензійної винагороди. Розмір винагороди за використання винаходів, як правило, зумовлюється двома чинниками – обсягом виробництва та обороту продажу ліцен­зо­ваної продукції, а також обсягом прав, переданих за ліцензією;

· дотримання обмежен­ь використання патентних прав. Метою обмеження є уникнення конкуренції ліцензіата з ліцен­зіаром. Обме­ження може стосуватися обсягу випуску предмета ліцензії або виробництва продукції, яка використо­вуватиметься для певних цілей (наприклад, для виробництва ліків тільки для людини, але не для тварин), використання предмета ліцензії на певному виробництві або продажу про­дукції на певній території.

При укладанні договору потрібно чітко визначити момент виникнення права на одержання ліцензійної винагороди.

Необхідно зазначити, що умови ліцензійного договору не повинні порушувати норм законодавства про економічну конкуренцію, наприклад, ліцензіар не повинен нав’язувати ліцензіату ціну на продукцію, яка виготовляється на підставі ліцензії або визначати коло суб’єктів, з якими слід укладати договори на реалізацію продукції.

Захист патентних прав у ліцензійному договорі – це, передусім, захист від пося­гання на права власника патенту, в тому числі і на права, пов’язані з передачею дозволу на використання науково-технічного досягнення на підставі ліцензійного договору.

Захисту підлягають також права власника від проти­прав­ного використання третіми особами науково-технічного досягнення, що є предметом ліцензії.

Вибір захисту патентних прав значною мірою залежить від виду ліцензійного договору.

Основним видом відповідальності за порушення прав за договором є відшкодування збитків, а також визнання патенту недійсним.

Дія ліцензійного договору може бути достроково при­пинена: за взаємною згодою сторін; на підставі рішення суду; на підставі припинення дії деклараційного патенту на винахід у зв’язку з видачею патенту за результатами квалі­фікаційної експертизи заявки, за якою раніше було видано декларацій­ний патент; на підставі несплати вчасно річного збору за підтримання чинності патенту.

 

 

⇐ Предыдущая16171819202122232425Следующая ⇒

Поделиться: