Який вид ліцензії не існує?

а) примусова ліцензія;

б) перехресна ліцензія;

в) виключна ліцензія;

г) деклараційна ліцензія.

Розділ 7

ПРАВОВА ОХОРОНА ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ УЧАСНИКІВ ЦИВІЛЬНОГО ОБОРОТУ,
ЇХ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

Мета вивчення – формування знань щодо системи охорони різного виду засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту.

 

Основні питання

7.1. Поняття та базові положення правової охорони засобів індивідуалізації.

7.2. Об’єкти правової охорони засобів індивідуалізації.

7.3. Оформлення прав на торговельні марки і зазначення походження товару.

7.4. Суб’єкти прав на засоби індивідуалізації та зміст суб’єктивних прав.

7.5. Договори про використання засобів індивідуалізації.

7.6. Захист прав на засоби індивідуалізації.

 

Ключові слова та поняття: засоби індивідуалізації, маркетингові зазначення, комерційне найменування, знак для товарів і послуг, торговельна марка, зазначення походження товару, кваліфіковане зазначення походження товару, доменне ім’я, франшиза, комерційна концесія.

 

 

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

· визначати ознаки комерційних найменувань, торговельних марок і зазначень походження товарів;

· визначати особу, яка має право на одержання свідоцтва;

· знати процедуру отримання свідоцтва на торговельну марку та зазначення походження товару;

· визначати, які дії належать до використання засобів індивідуалізації;

· визначати істотні умови договору комерційної концесії та договору франчайзингу;

· обирати спосіб захисту порушених прав власників засобів індивідуалізації.

 

 

7.1. Поняття та базові положення правової охорони
засобів індивідуалізації

 

Конкуренція – невід’ємний елемент економіки ринко­вого типу – зумовила необхідність розмежування однорідних видів господарської діяльності різних суб’єктів господарю­вання та її результатів – товарів, робіт, послуг. Це досягається шляхом використання так званих засобів індивідуалізації, до яких належать комерційне найменування господарю­ючих суб’єктів, знаки для товарів та послуг (торговельні марки), географічне зазначення походження товарів. Цінність ука­за­них об’єктів ґрунтується на довірі споживачів до якості та наявності особливих властивостей у товарах (роботах, послугах), вироб­лених (виконаних, наданих) певним вироб­ником (вико­нав­цем), позначених певним знаком (наприклад, «Оболонь»), або таких, що походять з певної місцевості (трускавецькі міне­ральні води, швейцарські годинники, фран­цузькі вина та ін.). 

Засоби індивідуалізації отримують правову охорону не як результати творчої діяльності. Якщо зображення, наприклад, у вигляді малюнка отримає охорону як знак для товарів і послуг, сам малюнок втрачає охорону як об’єкт авторського права. Належність засобів індивідуалізації до об’єктів інте­лек­туальної власності зумовлена, по-перше, нема­теріальним характером цих об’єктів, та, по-друге, схо­жістю правового режиму використання засобів індивідуа­лі­зації з правовим режимом використання інших об’єктів промислової власності: надання власнику засобу інди­відуа­лі­за­ції виключних прав на їх використання, дозвіл та заборону їх використання.

Цивільно-правова індивідуалізація суб’єкта господарю­вання і результати її діяльності розглядаються в літературі як правомірна, юридично значуща діяльність, яка здійснюється в певних цивільно-правових формах, із застосуванням перед­бачених законом засобів на відособлення юридичної особи і результатів її діяльності серед інших учасників цивільних правовідносин[57].

Предмет правового інституту засобів індивідуалізації – це врегульована нормами права сукупність виключних прав правовласників засобів індивідуалізації, що реалізуються в сфері виробництва, торговельного обігу, виконання робіт, надання послуг тощо.

У практиці в багатьох країнах використовується поняття «маркетингові зазначення» – це вказівка на учасників ринкових відносин, зокрема, виробників та товари, що ними випуска­ються, організацій та осіб, які надають послуги. Викори­стан­ня саме цього поняття зумовлене тим, що на думку прихи­ль­ників цієї ідеї маркетингові позначення відо­бра­жа­ють ринкове значення позначень; виявляють сутність позначень; не містять протиріч, які властиві поняттю «засоби інди­відуалізації».

Поняття «засоби індивідуалізації» об’єднує в собі декіль­ка об’єктів промислової власності. Групу об’єктів, що належать до засобів індивідуалізації, можна зобразити схематично.

Виступаючи невід’ємною складовою системи об’єктів інте­лектуальної власності та системи іденти­фіку­ючих позна­чень, засоби індивідуалізації характеризуються наявністю влас­ної структури, зумовленої особливим поряд­ком роз­мі­щен­ня, взаємодією та впливом її елементів, спіль­ними зако­но­мір­но­стями розвитку та єдиним функціональним призначенням.

Аналіз закріпленої ЦК України структури засобів інди­відуалізації передбачає виокремлення її деяких видів – основних елементів цієї системи, дослідження їх особливих різновидів та групування (класифікацію) останніх за відповід­ними критеріями. Розгляд структури засобів індивідуалізації дозволяє визначити загальні (універсальні) класифікаційні підстави диференціації та особливі критерії їх розподілу, використання яких дає можливість установити специфічні, характерні лише для окремого виду ідентифікуючого позна­чення його різновиди. 

Законодавцем установлені особливі режими правової охорони кожного із зазначених видів об’єктів інтелектуальної власності, елементом яких виступають повноваження управо­мочених суб’єктів у сфері їх використання. Якщо суб’єкти права на торговельну марку вільні у можливості надання або передачі права на їх застосування будь-яким третім особам на підставі відповідних ліцензійних договорів, то суб’єкти права на комерційне найменування та географічне зазначення цієї можли­вості взагалі позбавлені чи суттєво обмежені у меха­нізмі її реалізації.

Класифікація засобів індивідуалізації

За характером оборотоздатності засоби індивідуа­лі­зації диференціюють на:

· ті, що залучені до цивільного обороту, – вільно обо­рото­здатні (торговельні марки);

· обмежені в обороті (комерційні найменування – майнові права на їх використання, відповідно до п. 2 ст. 490 ЦК України, можуть передаватися іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать чи його відповідної частини);

· вилучені з цивільного обороту (географічні зазна­чення – суб’єкт права на географічне зазначення може забо­ро­нити його використання будь-якою неуправомоченою особою, але не вправі надати чи передати права на нього).

За формою вираження засоби індивідуалізації класи­фіку­ють на:

· ідентифікуючі позначення словесного характеру (комерційні найменування та географічні зазначення);

· графічні (зображувальні);

· об’ємні;

· позначення іншої форми вираження та їх комбінації (торговельні марки).

При цьому, об’єктом комерційних найменувань та гео­гра­фічних зазначень можуть бути лише словесні позначення.

За колом управомочених суб’єктів на використання засобу індивідуалізації:

· індивідуальні – лише одна особа має право на вико­ристання ідентифікуючого позначення та вимагати забо­рони застосування подібного чи схожого засобу індивідуалізації будь-якою третьою особою (комерційні найменування);

· колективні – право на використання яких належить усім суб’єктам, що здійснюють діяльність, характер якої від­по­відає обумовленим законом вимогам (географічні зазначення);

· комплексні (змішані), до яких належать торго­вель­ні марки, які можуть бути індивідуальними та колектив­ними, що зареєстровані на ім’я організації, члени якої вправі її використовувати.

Залежно від кола суб’єктного складу ідентифікуючі позна­чення поділяються на:

· засоби індивідуалізації, що належать юридичним особам (комерційні найменування);

· засоби індивідуалізації, що належать фізичним та юридичним особам (торговельні марки);

· засоби індивідуалізації, суб’єктом права на які можуть бути лише фізичні та юридичні особи – виробники позна­ченої ними продукції (географічні зазначення)[58].

 

В основі правової охорони засобів індивідуалізації лежить реєстраційний принцип охорони, закріплений Паризь­кою конвенцією.

До інших принципів правової охорони засобів інди­ві­дуалізації належить:

· принцип екстериторіальної охорони;

· визнання за правовласником виключного права на комер­ційне найменування, торговельну марку чи географічне зазначення;

· надання правової охорони лише тим об’єктам, які в установленому законом порядку визнані такими, що мають охороноздатність;

· наділення правовласників виключними майновими правами на комерційне найменування і торговельну марку та не­вик­лючний характер прав на географічне зазначення похо­дження товару;

· невідчужуваний характер прав на комерційне най­мену­вання.

Паризька конвенція про охорону промислової власності встановлює, що правова охорона на об’єкти промислової власності виникає після проведення реєстраційної процедури та отримання охоронного документа, для засобів індиідуа­лі­зації – свідоцтва.

Строк правової охорони залежить від видів засобів інди­відуалізації. Законодавство України встановлює 10-річний строк правової охорони для торговельних марок і геогра­фіч­них зазначень та безстрокову охорону комерційних найменувань.

⇐ Предыдущая18192021222324252627Следующая ⇒

Поделиться: