КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Мета вивчення – формування теоретичних знань щодо механізму та правового забезпечення комерціалізації інте­лек­туальної власності.

Основні питання

8.1. Сутність і механізм комерціалізації прав інтелектуаль­ної власності.

8.2. Способи комерціалізації прав інтелектуальної власності.

8.3. Регулювання процесу комерціалізації прав інтелектуаль­ної власності в Україні.

 

Ключові слова та поняття: інноваційний процес, інноваційний продукт, комерціалізація інтелектуальної власності, ліцензійний договір, ліцензія, роялті, паушальний платіж.

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

 

· визначати зміст та основні способи комерціалізації інте­лектуальної власності;

· характеризувати правове забезпечення комерціалізації інтелектуальної власності.

· аналізувати договори про передання прав на користування об’єктами інтелектуальної власності.

 

8.1. Сутність і механізм комерціалізації
прав інтелектуальної власності

Конкурентоспроможність країни на світових ринках това­рів та послуг сьогодні неможлива без широкого вико­ри­стання об’єктів інтелектуальної власності. Нематеріальні активи, основу яких становлять об’єкти інтелектуальної влас­ності, – це найбільш динамічна частина ресурсів країни, яка забезпечує зростання та прибутковість виробництва.

З погляду економіки основне призначення інтелек­туаль­ної власності – отримання прибутку чи іншої користі від вико­ри­стання її об’єктів. Для цього необхідно ввести їх до господарського обігу, попередньо оцінивши їх вартість. Після оцінювання, вони фактично перетворюються на товар, тобто їх можна продати, передати під заставу для отримання кредиту, розширити (збільшити) власний капітал за рахунок внесення до статутного фонду іншого господарського товариства тощо.

Комерціалізація інтелектуальної власності означає пере­тво­рення у джерело прибутку об’єктів авторського (суміж­ного) і патентного права, тобто діяльність, пов’язана з реа­лі­зацією інтелектуальної власності як товару. Права на об’єкти інтелектуальної власності виступають як специ­фіч­ний товар, який вводиться в господарський обіг на націона­льному та гло­бальному ринках. Комерціалізація об’єктів інтелек­туаль­ної власності передбачає взаємовигідні дії всіх учас­ників процесу перетворення результатів інтелектуальної праці у ринковий товар з метою отримання прибутку чи іншої економічної вигоди.

Механізм комерціалізації – це відтворення руху інтелек­туального капіталу з метою отримання продукту. Для мене­джера інтелектуальний капітал має два основні компоненти: людський капітал та інтелектуальні ресурси. Людський капітал чи інтелектуальна сила створюють інновації, і те, що можна описати й ідентифікувати, стає інтелектуальними ресур­сами. Деякі інтелектуальні ресурси, звичайно ті, що мають більший комерційний потенціал, отримують правову охорону і стають інтелектуальною власністю[67].

Суб’єкт господарської діяльності через використання інтелектуальної власності здійснює реалізацію своїх еконо­міч­них інтересів. Для того, щоб приватні інтереси (власника, інвестора) реалізовувалися у своїй сукупності (в іннова­цій­ному проекті), потрібно, щоб комерціалізація інтелектуальної власності давала власнику, інвестору надлишок доходу над їх витратами, тобто можливість збагачення. У цьому випадку інтелектуальний капітал у формі інтелектуальної власності набуває споживчих якостей. Отримання надлишку над витра­тами – головний рушій підприємництва.

В умовах господарської діяльності підприємство для ство­рення інтелектуального продукту насамперед авансує кошти (інвестиції) для придбання (використання) необхідних чинників виробництва, тобто елементів постійного та змін­ного капіталу. Капітал (або інвестиції) тут виступає як вироб­ничий капітал, функцією якого є створення інтелек­туального продукту і додаткової вартості. Для одержання вартості і додаткової вартості у грошовій формі треба продати про­дукт капіталу. При цьому капітал набуває форми товар­ного капіталу, головна функція якого – реалізація інте­лек­туаль­ного продукту і одержання додаткової вартості у грошовій формі. Отже, інтелектуальний продукт проходить три стадії капіталу: грошову, виробничу і товарну. Такий послідовний рух називається кругообігом інтелектуального капіталу[68].

Механізм використання інтелектуальної власності на засадах комерціалізації уможливлює безперервний рух інте­лек­туального капіталу та отримання прибутку (рис. 8.1)[69].

 

Інтелектуальний капітал продукує інновації

Описані, ідентифіковані інновації формують інтелектуальні ресурси

Інтелектуальні ресурси зі значним комерційним потенціалом отримують правову охорону і стають інтелектуальною власністю

Продаж, ліцензування, використання інтелектуальної власності приносять прибуток

 

Рис. 8.1. Комерціалізація інтелектуальної власності як складова обігу інтелектуального капіталу

Отже, інтелектуальний капітал – це створений або придбаний інтелектуальний продукт, який має вартісну оцінку, визначений за об’єктним складом та ідентифікований (відокремлений від підприємства), утримується суб’єктом господарювання з метою отримання прибутку чи певного пози­тивного ефекту. Вартісна оцінка інтелектуальної влас­но­сті – інтелектуальний капітал, об’єктивований та ідентифіко­ваний з позиції створеного або придбаного інтелектуального продукту, що набув права інтелектуальної власності.

Таким чином, комерціалізація об’єктів інтелек­туаль­ної власності – це процес активної реалізації технологічного капіталу підприємства як складової його інтелектуального капіталу з метою підвищення при­бутку і забезпечення зро­стання ринкової капіталізації підприємства.

Інтелектуальній власності притаманний ряд специфічних ознак, які мають суттєвий вплив на характер комерціалізації. Йдеться, зокрема, про:

· нематеріальність (відсутність матеріально-речо­вин­ного змісту) ОПІВ;

· відсутність фізичного зносу;

· існування можливості одночасного використання одного об’єкта багатьма суб’єктами (потенційна або фак­тич­на множинність власників майнових прав на ОПІВ).

Конкурентоспроможність певного об’єкта інтелектуаль­ної власності визначається такими чинниками:

· ступінь правового захисту;

· технічний рівень;

· новизна;

· специфіка ринку;

· ціна;

· очікувана інтенсивність конкуренції;

· рівень якісних характеристик продукції та її спо­жив­чих властивостей[70].

Комерціалізацію об’єктів інтелектуальної власності можна поділити на пасивну і активну. Пасивна комер­ціа­ліза­ція інтелектуальної власності – оприлюднення пропозицій щодо дозволів на використання прав на інтелектуальну власність або продаж таких прав повністю шляхом публікації в базі даних об’єктів авторського і патентного права.

Активна комерціалізація інтелектуальної власності – звер­нення власника прав на інтелектуальну власність (або його уповноваженого представника) із пропозиціями щодо купівлі прав на об’єкти інтелектуальної власності до конкрет­них потенційних користувачів і/або покупців.

Комерціалізація інтелектуальної власності виникає при використанні результатів інтелектуальної діяльності на умо­вах укладання договорів, наприклад, між співавторами патенту; між власниками патенту й авторами у зв’язку з виплатою винагороди за використання об’єкта промислової власності; між власниками патенту під час комерційної реа­лізації інтелектуального продукту та ін. Договори про пере­дачу права власності, як зазначено чинним законо­дав­ством України, слід здійснювати у письмовій формі і заре­є­стру­вати у чинному порядку.

У цьому випадку проблема комерціалізації інтелек­туаль­ної власності розглядається у правовій площині, а розгляду повинні передувати економіко-фінансові розрахунки, з якими пов’язане визначення вартості переданих (реалізованих) прав, визначення економічних наслідків. При цьому слід чітко відрізняти вартість інтелектуальної власності від вартості прав на її придбання або продаж.

Вартість інтелектуальної власності враховує сукупність витрат, пов’язаних з розробкою, адаптацією та підтриму­ван­ням на відповідному рівні об’єктів власності. Вартість прав на придбання або продаж інтелектуальної власності враховує лише вартісну ціну придбання або продажу з урахуванням прибутку (рентабельності) і податкових відрахувань. Обме­жу­ючим чинником тут може стати розмір амортизаційних відрахувань покупця при використанні об’єктів інтелек­туаль­ної власності, що збільшують собівартість продукції, а також інвестиційні можливості покупця.

Таким чином, результатом ефективного розвитку та вико­ристання інтелектуального капіталу є інтелектуальна влас­ність, об’єкти якої створюють технологічні (сучасні техно­логії, ефективність НДДКР, патенти, ноу-хау) та вироб­ничі (наявність висококваліфікованої робочої сили, універ­са­льність обладнання, короткий виробничий цикл) конкурентні переваги, реалізація яких у торговельно-економічній діяль­но­сті формує фінансові (прибутковість, висока рентабельність капіталу, відсутність довгострокової заборгованості), марке­тин­гові (репутація товарного знака, креативність реклами, товарний асортимент) та організаційно-адміністративні (місце­положення фірми, ефективне оброблення замовлень, сервісне обслуговування) переваги на мікрорівні. Викори­стан­ня цих переваг суб’єктами економічної діяльності зумовлює виникнення макрорівневих конкурентних переваг, які сприяють інно­ва­ційному розвитку країн.

⇐ Предыдущая22232425262728293031Следующая ⇒

Поделиться: