Способи комерціалізації прав інтелектуальної власності

 

Використання інтелектуальної власності в господарській діяльності здійснюється на умовах її комерціалізації. Упрова­дження і використання об’єктів інтелектуальної власності становить собою комерційний інтерес і дозволяє одержувати певні прибутки як власникові прав, так і одержувачу прав використання. Яким саме чином можливе здійснення такого використання і які воно має особливості? Загалом цей процес має назву комерціалізації об’єктів інте­лек­туальної власності і може бути реалізований декількома шляхами залежно від обраної стратегії їх використання (див. рис. 8.2)[71]. Оскільки сучасний ринок щільно заповнений конку­рентами, а ефек­тивне впровадження об’єктів інтелек­туаль­ної власності є доцільним і обґрунтованим, то актуаль­ним є дослідження та аналіз основних підходів до їх комерціалізації.

Основними способами комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності (ОІВ) є:

· використання об’єктів права інтелектуальної влас­но­сті у власному виробництві;

· внесення прав на об’єкти права інтелектуальної влас­ності до статутного капіталу підприємства;

· передача (продаж) прав на об’єкти права інтелек­туальної власності (див. рис. 8.3).

 

 

 

 

Рис. 8.2. Стратегії використання прав на об’єкти інтелектуальної власності

 

З точки зору отримання прибутку така форма комер­ціа­лі­зації як використання ОПІВ у виробництві товарів і послуг – найбільш вигідна, тому що весь прибуток, який генерується ОІВ у процесі виробництва товару або послуги, залишається на підприємстві. В той же час цей спосіб комер­ціалізації пов’язаний зі значними витратами на доопра­цю­вання ОПІВ, розроблення технології, запро­ва­дження про­дукції у вироб­ництві тощо. Такі витрати можуть набагато перевищувати видатки на створення ОПІВ, що використо­ву­ються у вироб­ництві. Тому існує емпіричне правило, за яким приступати до комерціалізації в такий спосіб слід у випадках, коли очіку­ваний прибуток від використання ОПІВ у вироб­ництві у 100 і більше разів перевищуватиме витрати на створення ОПІВ.

 

 

 

.

 

 

Рис. 8.3. Основні способи комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності

 

Отримання прибутку під час упровадження ОПІВ у вироб­ничу діяльність є опосередкованим, оскільки він забез­печується не за рахунок самого ОПІВ, а при продажу товару, виробленого з його використанням. ОПІВ ставиться на облік за вартістю, що дорівнює витратам на його створення.

Економічний ефект від використання ОПІВ у госпо­дар­ській діяльності забезпечує підприємству потенційні можливості:

· створення нової технології;

· освоєння нових ринків;

· зниження витрат на виробництво (при впровадженні ресурсо-, енергозберігаючих технологічних процесів).

Хоча спосіб комерціалізації шляхом використання ОПІВ у виробництві товарів і послуг може принести найбільший прибуток серед існуючих способів, він пов’язаний і з най­біль­шими ризиками. Тому що від моменту прийняття рішення про комерціалізацію і до моменту випуску продукції минає багато часу і за цей час можуть статися події (виробничого, фінансового, політичного характеру), що перешкоджатимуть здійсненню інноваційного проекту або будуть ускладнювати його здійснення. Серйозною перешкодою для цього способу комерціалізації є те, що він вимагає значних початкових інвестицій (внутрішніх або зовнішніх).

Стосовно вкладення прав на об’єкти інтелектуальної влас­ності до статутного капіталу інших підприємств як спо­со­бу їх комерціалізації можна зазначити, що він дозволяє брати участь у організаційно-управлінських процесах і отри­мувати певні прибутки залежно від розміру вкладених прав. Тобто такого роду права становлять собою на сьогодні нематеріальний актив, що має реальну цінність, створює додаткову ринкову вартість підприємства і може бути формою участі у капіталі інших підприємств, приносячи в результаті реальну вигоду власникові. Внесення прав на об’єкти інтелектуальної власності до статутного капіталу дозволяє збільшити його, що є, в свою чергу, привабливим з точки зору привертання інтересу кредиторів та інвесторів до цього підприємства. Внесення прав на ОІВ до статутного капіталу замість «живих» грошей надає:

1) право на отримання частки прибутку (дивідендів);

2) право на участь в управлінні підприємством через загальні збори правління.

Якщо правовласник не передбачає використовувати ОІВ у власному виробництві чи розпочати новий бізнес або ство­рити спільне підприємство, він може передати повністю права власності на ОІВ іншій фізичній або юридичній особі. Майнові права на ОІВ є сукупністю права володіти, користу­ватися і розпоряджатися цим об’єктом.

Передача прав власності шляхом їх продажу передбачає зміну такої частини майнового права як право власності. Продаж прав у повному обсязі здебільшого проводиться через договір купівлі-продажу як договір обмінної угоди, за яким у результаті передачі права власності на об’єкт інтелек­туальної власності (продажу охоронного документа – патенту або свідоцтва) власник як сторона, яка продає, втрачає всі майнові права на нього. Тобто якщо продано патент на вина­хід, то він перереєстровується на ім’я нового право­власника і до останнього переходять усі майнові права на цей об’єкт.

Але частіше передається лише право користування об’єктом інтелектуальної власності. Власник прав на будь-який об’єкт промислової власності (ліцензіар) може продати ліцензію (видати дозвіл на користування об’єктом інтелек­туальної власності) будь-якій особі (ліцензіату), якщо він не хоче або не в змозі використовувати відповідний об’єкт.

Продаючи ліцензію, за мету мають отримання прибутку, не втрачаючи капіталу на виробництво та освоєння ринку. Продаж ліцензії – це шлях упровадження технології на ринку без продажу товарної продукції. Доходами від продажу ліцензій юридичні або фізичні особи покривають свої витрати на наукові дослідження. Придбання або продаж ліцензії є діло­вою угодою. Факт продажу або купівлі ліцензії юри­дич­но оформляється ліцензійним договором Ліцензіат отри­мує право на використання об’єкта інтелектуальної влас­ності лише на обумовленій ліцензійним договором території та на певний термін.

Найменш ефективним є спосіб комерціалізації через про­даж інформації про розробку, тобто коли продаються резуль­тати інтелектуальної діяльності, права на які не захи­щені охоронним документом, – патентом або свідоцтвом. У свою чергу, набагато ефективніший спосіб комер­ціа­лі­зації ОПІВ – розвиток бізнесу з його подальшою капіталізацією на фон­довому ринку.

Передача прав користування ОПІВ може відбуватися за такими договорами:

· за ліцензійним договором;

· за договором комерційної концесії (франшизи);

· за договором лізингу.

Продаж ліцензій на використання ОПІВ – один з най­по­пулярніших способів їх комерціалізації, передача прав за договором комерційної концесії (франшизи) сприяє поши­ренню бізнесу, а вибір такої схеми комерціалізації як лізинг дозволяє підприємцям-початківцям відкривати свою власну справу навіть за умов обмеженого старто­во­го капіталу. Це дає змогу оперативно використовувати у вироб­ництві про­дукти інтелектуально-інноваційної діяльності.

У випадку укладання ліцензійних угод, договорів лізин­гу і комерційної концесії майнове право у частині його володіння залишається за власником, передаються лише права кори­стування. Загалом, такий підхід до комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності становить собою неаби­який інтерес для обох сторін угоди. Правовласник одержує прибуток у вигляді платежів за користування переданим ним правом іншою особою, тим самим компенсує понесені свого часу витрати на створення такого об’єкта.

Друга сторона цього процесу, в свою чергу, отримує вже готові розробки, технологію, торгову марку, імідж, ім’я тощо, маючи економію на початкових витратах розгортання бізнесу. Тому ефективна організація такого формату ведення бізнесу приваблива для обох сторін угоди.

Зокрема, у разі укладання ліцензійної угоди, ліцензіар надає право користуватися ліцензією ліцензіатові на умовах сплати роялті-платежу, паушального платежу або комбіно­ва­ного. Про високу дохідність об’єктів інтелектуальної влас­ності свідчить той факт, що нині світові темпи зростання торгівлі ліцензіями сягають у середньому 12%.

Стосовно передання прав на об’єкти інтелектуальної (зокрема промислової) власності, офіційні дані Держслужби інтелектуальної власності України свідчать про те, що відбу­валась активна робота з реалізації завдань, спрямованих на проведення державної політики у сфері використання прав на об’єкти промислової власності, які мають правову охорону в Україні (див. табл.8.1–8.3)[72].

 

Таблиця 8.1

 

⇐ Предыдущая23242526272829303132Следующая ⇒

Поделиться: