Соціальний паспорт сім'ї групи ризику

Загальні відомості (прізвища членів сім'ї, кількість членів сім'ї). П.І.Б. батька. Адреса. Рік народження. Освіта. Місце роботи, спеціальність. Стан здоров'я, інші відомості. П.І.Б. матері. Адреса. Рік народження. Освіта. Місце роботи, спеціальність. Стан здоров'я, інші відомості. Діти (відомості заповнюються на кожну дитину – П.І.Б. Дата народження. Місце навчання. Стан здоров'я). Характеристика умов у сім'ї (побутові, матеріальні, житлові, санітарні). Де стоїть на обліку. За чиєю ініціативою. До якого фактору групи ризику відноситься. Соціально-демо­графічний фактор (багатодітна сім'я, неповна сім'я, з усиновленими дітьми, дітьми, що знаходяться під опікою, з недієздатними батьками, малозабезпечені). Соціально-педагогічний фактор (батьки не здатні керувати соціальною ситуацією, конфліктні сім'ї, сім'ї, в яких виникають передумови для втечі дитини з дому). Соціально-криміногенний фактор (сім'ї, в яких існує загроза для життя дитини, деградація батьків). Реальний прибуток. Прибуток на 1-ну людину. Рекомендації (необхідно встати на облік в ...; потребують термінової економічної допомоги; інше). Потреба в реабілітації (рішення соціального консиліуму від _____ р. з со­ціальної допомоги.

 

Ігрова корекція поведінки дітей у групі

Ігрова корекція поведінки є груповою формою корекційної роботи з дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку. Вона заснована на діяльнісному підході і використовує дитячу гру в діагностичних, корекційних і розвивальних цілях. Ігрова корекція використовується для роботи з дітьми, які мають різноманітні форми порушень поведінки, неврози, страхи, шкільну тривожність, проблеми в спілкуванні з однолітками.

Етапи психокорекції

Розвиток будь-якої групової діяльності проходить низку стадій або фаз. Для дитячої групи також характерна внутрішня динаміка. Груповий процес, що виникає в ході занять ігрової психокорекції, проходить три етапи: орієнтовний, реконструктивний і закріпляючий. На першому етапі дітям надається можливість спонтанної гри. Тактика педагога найменш директивна. На цьому етапі вирішуються наступні завдання:

1. Виявлення особливостей емо­ційно-поведінкової сфери, що потребують корекції.

2. Створення у дитини позитивного емоційного настрою і атмосфери безпеки в групі.

На цьому етапі широко використовуються невербальні засоби комунікації, ігри, які полегшують вступ у контакт.

Тактика ведучого на другому етапі приймає цілеспрямований характер, використовуються спеціальні прийоми. Завдання ведучого — продемон­струвати дитині неадекватність, недоцільність деяких способів реагування і сформувати у неї потребу у зміні своєї поведінки. Тут відбувається емоційне відреагування внутрішньої напруги, неприємних переживань, широко використовуються сюжетно-ро­льові ігри, програвання різних проблемних ситуацій. Саме на цій стадії корекційного процесу відбуваються головні зміни в психіці дитини, вирішуються внутрішні конфлікти. Майже завжди зустрічаються прояви агресії, негативізм — протест, спрямований проти педагога. До кінця цієї стадії суперечливі емоції замінюються почуттям глибокої симпатії як до дорослого, так і до партнерів по грі.

На третьому етапі діти закріплюють здатність самостійно знаходити необхідні способи поведінки. Завдання ведучого — навчити їх формам емоційного реагування, поведінки, розвинути навики спілкування, збагатити ігрову діяльність. Метою цього періоду є закріплення позитивного і нового, що виникло в особистісному світі дитини. Необхідно домогтися того, щоб дитина остаточно повірила в свої сили і змогла винести цю віру за межі ігрової кімнати в реальне життя. Тактика педагога підкорена внутрішній динаміці ігрового процесу, її зміни відповідають етапам психокорекційного процесу.

І етап. Тактика педагога найменш директивна. Він спостерігає за грою дітей, намагається створити теплу емоційну атмосферу в групі, ненав'язливо допомагає дитині адаптуватися в новій обстановці; може запропонувати дітям пограти в ті чи інші ігри, але не наполягає на цьому. Охоче підтримує ініціативу дітей, ніяк не спрямовує гру, не висловлює ніяких думок з приводу гри, не оцінює дітей. Використовуються наступні прийоми: невербальні засоби спілкування; заохочення спонтанної активності дитини.

II етап. На реконструктивному етапі тактика змінюється, позиція педагога стає більш активною. Прийоми: інтерпретація; відображення; демонстрація більш адекватних способів поведінки; навіювання; створення ситуації вибору, що вимагає від дитини певного способу дії; використання спе­ціальних ігор.

III етап. Це етап опробування нового досвіду. Дитина вже навчилася вирішувати проблеми, які виникають у її житті. Педагог підтримує дитину, демонструє їй свою повагу.

 

⇐ Предыдущая78910111213141516Следующая ⇒

Поделиться: