Етичні проблеми сучасної психіатрії.

Взагалі усі біотехнології, що пов'язані з успіхами в нейрофізіології та мікрохірургії мозку, а також у галузі психіатрії в цілому, при своєму застосуванні приховують в собі певну небезпеку, бо їх кінцевий результат дуже часто не просто корекція і модифікація поведінки, а радикальні зміни сутності людської особистості. Такими є, наприклад, результати методу вживляння електродів, що був розроблений в Інституті мозку академіком Н. Бехтеревою. Надання через електроди впливу, що стимулює, придушує, вимикає емоційно-психічну діяльність людини може повністю змінювати структуру особистості, продукуючи в ній агресію, сум, страх, безтурботність тощо. Так само впливає на особистість операція з лоботомії, автором якої є лауреат Нобелівської премії док. Е. Моше.

Про морально-етичні проблеми, що породжують сучасні технології в галузі психіатрії, попереджує автор книги "Похитители разума. Психохирургия и контроль над деятельностью мозга" Самюель Чавкін (США). В книзі розглядаються нейрохірургічні операції з "модифікації поведінки особливо небезпечних особистостей" (як злочинців, так і борців за громадянські права), в результаті яких дійсно відбуваються радикальні зміни в свідомості і поведінці людини, що перетворюється на маріонетку, якою легко керувати. До того ж обговорюється можливість проведення таких операцій не тільки в цілях виправлення поведінки, але й в превентивних цілях (напр. "електронна система попередження злочинів" Мейєра). Антигуманність і етична небезпека таких операцій полягає у можливості суб'єктивного, довільного підходу до вибору об'єкту "лікування". Це розширює галузь застосування психохірургічних маніпуляцій: показанням до них стають не тільки злочинна поведінка, а й , напр., "синдром гіперреагування" у дітей (неслухняність, нестійка поведінка), а також бунти і спалахи насильства, що діагностуються як "захворювання мозку" і потребують хірургічного масового втручання. Наслідки таких підходів неважко уявити, тому багато лікарів-спеціалістів в галузі психіатрії самі пропонують накласти мораторій на певні напрями досліджень, як це зроби у свій час відомий англ. Нейрохірург П. Хапер, який відмовився від продовження досліджень в галузі лоботомії і закликав до цього своїх колег.

Однією з найкращих і, в той самий час, непередбачуваною з погляду морально-етичних наслідків є сьогодні нейролінгвістичне програмування (НЛП), метою якого є формування моделі успішної психотерапії на основі використання методів лінгвістичної зміни тексту і його вплив на людину. Ефективні прийоми спілкування на основі методик НЛП дозволяють швидше досягати взаєморозуміння з оточуючими, активізувати розумові здібності, цілком особливим образом використовувати мову для досягнення своїх цілей і, нарешті, навчитись керувати станом свого розуму, своєї психіки, зводити свої переконання і цінності у відповідності до бажаних результатів. Тобто основну проблематику НЛП складають міжособистісні відносини, сприйняття і шлях до вдосконалення. НЛП показує як за допомогою п'яти органів відчуття сигнали зовнішнього світу набувають змісту, призводять до розуміння і викликають переживання.

Філософсько-етичною основою концептуальної моделі НЛП є адекватне співвідношення думки та дії, що можна виразити фразою: "Змінюючи свої думки, ви починаєте вести себе по-іншому і досягаєте інших результатів". НЛП пропонує декілька простих прийомів, що допомагають змінити наш спосіб мислення, що неминуче призводить до зміни і в поведінці. Думки стають одночасно результатом, наслідком, досягненням, успіхом чи невдачею; вони перетворюються на дії, що тягнуть за собою відповідні зміни. Отже стає можливим моделювати успіх, тобто успіх стає тим, що можна моделювати, послідовно виявляючи ідеї та дії, що дають можливість іншій людині виконувати ту чи іншу задачу. Сама ж модель НЛП відображує переживання як процес чи як систему, компонентами якої є, передусім, п'ять органів почуттів. Передбачається, що, оволодівши мистецтвом синтезу думки і дії, людина в змозі маніпулювати сприйнятим і викликати в себе нові переживання, змінювати досить стійкі настрої, переконання та цінності, творити свої емоції, подумки викликати чіткі картини бажаного результату, збільшуючи імовірність його досягнення. Не просто реагувати на зовнішні обставини і спогади про минуле, а й вміння творити свої переживання означає, що кожна людина має широкий спектр вибору, можливість керувати своїм життям і передбачати майбутнє.

Успіхи і можливості біотехнологій у сфері контролю і керування діяльністю мозку сьогодні насправді фантастичні. Однак ці досягнення не мають закривати і певну небезпеку етичного характеру. До такої небезпеки належать:

використання психіатрії в політичних та соціальних цілях для корекції поведінки "соціально небезпечних осіб";

можливість повного переродження особистості в результаті часткового втручання (так, вплив на центр насолоди в цілях вилікування наркоманії чревато придушенням творчої активності і ініціативності);

експериментальні дослідження психоемоційного стану особистості проти її волі як порушення прав людини - втручання в її інтимний світ;

застосування психотропних методик не в медичних, а соціальних цілях: "щастя через електроди", маніпулювання свідомістю людей в політичних і інших цілях, застосування НЛП для досягнення успіху і т. д.

Таким чином, очевидно, що сучасні біотехнології мають велику кількість етичних проблем, які не стільки отримують конкретне вирішення, скільки породжують нові питання, що залишаються, як і раніше, відкритими.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: