Щодо вирішення адміністративних справ 1.

Компетенція адміністративних судів поширюється на:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних по­
вноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових
актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу,
її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу ре­
алізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі де­
легованих повноважень, а також спори, які виникають з при­
воду укладання та виконання адміністративних договорів;

4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у ви­
падках, встановлених законом;

73

5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим проце­сом чи процесом референдуму.

2. Компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судо­
чинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (поло­
ження) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої ді­
яльності або виключної компетенції.

1. Коментованою статтею встановлено підвідомчість або предметну компетенцію адміністративного суду, під якою розу­міється коло справ, віднесених законом до розгляду і розв'язан­ня системою адміністративних судів.

Створення у системі судів загальної юрисдикції системи ад­міністративних судів потягло за собою необхідність розмежу­вання компетенції між адміністративними судами та судами загальної юрисдикції, господарськими судами, Конституцій­ним Судом України, громадськими організаціями. При визна­ченні підвідомчості справ адміністративним судам слід спира­тися на критерії підвідомчості, що вироблені і використовують­ся процесуальною доктриною та практикою. До таких критеріїв належать суб'єктний склад учасників спору та характер спір­них правовідносин.

Щодо першого критерію, то обов'язковим учасником пу­блічно-правового спору є суб'єкт владних повноважень, за дру­гим — предметом судового розгляду у адміністративному суді є публічно-правовий спір.

Підвідомчість може бути альтернативною, виключною, ім­перативною та договірною в залежності від того, чи відносить закон вирішення спорів до компетенції виключно одних кон­кретних органів, чи до компетенції декількох за вибором заяв­ника чи згодою сторін.

Виключна підвідомчість означає, що розгляд певної катего­рії справ віднесено лише на розгляд адміністративного суду.

Альтернативна підвідомчість передбачає віднесення розгля­ду спору до компетенції кількох органів за вибором особи, яка звертається за захистом своїх прав і законних інтересів.

74

Імперативна підвідомчість означає, що адміністративна справа розглядається кількома юрисдикційними органами у визначеній законом послідовності.

Практичне значення підвідомчості знаходить прояв у проце-суально-правовихнаслідках недотримання правил про підвідом­чість справ адміністративному суду. Якщо справа не є підвідом­чою адміністративному суду, суддя на стадії подання позову та порушення адміністративної справи може відмовити у при­йнятті позовної заяви (ч.І ст. 109 КАС України). У випадку, коли непідвідомчість справи адміністративному суду виявля­ється на стадії судового розгляду, адміністративний суд припи­няє провадження у справі (ч. 1 ст. 157 КАС України).

Коментованою статтею встановлюється, що адміністратив­ним судам підвідомчі: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття грома­дян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з при­воду реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випад­ках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'я­заних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Отже, підвідомчість судам публічно-правових спорів є ви­ключною.

2. До спорів, що не підвідомчі адміністративним судам, на­лежать спори: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішувати в порядку кримі­нального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутріш­ньої діяльності або виключної компетенції.

Розмежовуючи підвідомчість публічно-правових спорів ад­міністративним судам, КАС України встановлює коло спорів, які, хоча і мають публічно-правовий характер, вирішуються в порядку іншого судочинства.

Так, юрисдикція адміністративних судів з вирішення пу­блічно-правових спорів обмежується, насамперед, юрисдикці­єю Конституційного Суду України.

75

При визначенні меж підвідомчості публічно-правових спо­рів адміністративним судам і Конституційному Суду України, слід зазначити, що Пленум Верховного Суду України у поста­нові № 9 від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» відзначив, що суди загаль­ної юрисдикції не вправі, застосовуючи Конституцію як акт прямої дії, визнати неконституційними закони чи правові акти, перераховані у ст. 150 Конституції, оскільки це віднесене до ви­ключної компетенції Конституційного Суду. Однак, будь-який суд загальної юрисдикції має право на підставі ст. 144 Консти­туції визнати неконституційними чи такими, що суперечать за­конам України рішення органів місцевого самоврядування, а також — на підставі ст. 124 Конституції — акти органів дер­жавної виконавчої влади — міністерств, інших центральних органів, місцевих державних адміністрацій тощо.

Також публічно-правовими спорами є кримінально-правові відносини щодо переслідування особи за вчинення злочину, які вирішуються в порядку кримінального судочинства. Однак природа цих відносин, їх суб'єктний склад унеможливлює їх віднесення до юрисдикції адміністративних судів і вони, згідно з законом, розглядаються і вирішуються у межах кримінально­го судочинства.

Розгляд справ про адміністративні проступки, накладення адміністративних стягнень також не належать до компетенції адміністративного суду і здійснюються в порядку, передбаче­ному КпАП України.

 

Стаття 18. Предметна підсудність адміністративних справ

1. Місцевим загальним судам як адміністративним судам
підсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи
посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи служ­
бова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які під­
судні окружним адміністративним судам;

2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи безді­
яльності суб'єктів владних повноважень у справах про притяг­
нення до адміністративної відповідальності.

2. Окружним адміністративним судам підсудні адміністратив­
ні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший

76

державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.

3. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових
чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розгля­
даються і вирішуються місцевим загальним судом як адміні­
стративним судом або окружним адміністративним судом за
вибором позивача.

4. Вищому адміністративному суду України як суду першої і
останньої інстанції підсудні справи:

 

1) щодо встановлення Центральною виборчою комісією ре­
зультатів виборів або всеукраїнського референдуму;

2) щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президен­
та України.

5. У разі невизначеності цим Кодексом предметної підсуд­
ності адміністративної справи така справа розглядається міс­
цевим адміністративним судом за вибором позивача.

1. Якщо норми про підвідомчість встановлюють коло справ, віднесених до розгляду адміністративних судів як окремої систе­ми юрисдикційних органів, то інститут підсудності дозволяє роз­межувати справи, підвідомчі адміністративним судам, у межах системи адміністративних судів між окремими її елементами.

Підсудністю є коло адміністративних справ, вирішення яких віднесене до компетенції певного адміністративного суду. Під­судність визначається також як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм адміністра­тивних справ. Отже, правила підсудності у своїй сукупності складають критерій обрання компетентного адміністративного суду для розгляду і вирішення конкретної адміністративної справи.

Розрізняють предметну, територіальну, інстанційну підсуд­ність.

Правила предметної підсудності дозволяють визначити, ад­міністративний суд якої ланки розглядатиме справу за першою інстанцією. Предметна підсудність залежить від предмета спо­ру або суб'єктного складу сторін спірних правовідносин. Біль­шість справ вирішується саме за першою інстанцією судами найнижчої ланки — місцевими судами, що зумовлено намаган-

77

нями створення для осіб, що потребують судового захисту своїх прав та інтересів, найкращих умов для участі у судочинстві, за­лучення всіх зацікавлених у справі осіб.

1. Виходячи з вимог доступності правосуддя у адміністратив­
них справах, незалежності суддів, місцевим загальним судам як
адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи, у
яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого само­
врядування, посадова чи службова особа органу місцевого само­
врядування, крім тих, які підсудні окружним адміністратив­
ним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій
чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про
притягнення до адміністративної відповідальності.

2. Окружним адміністративним судам, відповідно до части­
ни 2 коментованої статті, підсудні адміністративні справи, у
яких однією зі сторін є орган державної влади, інший держав­
ний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх поса­
дова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій
чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.

3. Частиною 3 коментованої статті встановлюється, що спра­
ви щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи служ­
бових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і
вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним
судом або окружним адміністративним судом за вибором пози­
вача. Дане положення надає особі можливість самостійно ви­
значати, до якої з ланок системи місцевих адміністративних
судів їй звернутися. В першому випадку критерієм обрання
суду є більша доступність суду, в другому — додаткові гарантії
щодо незалежності розгляду адміністративної справи.

4. Враховуючи те, що деякі категорії адміністративних
справ, пов'язані зреалізацією виборчих прав, потребують негай­
ного та остаточного вирішення, вони за підсудністю віднесені
до компетенції Вищого адміністративного суду України як суду
першої і останньої інстанції. До таких ч. 4 коментованої статті
віднесені справи: 1) щодо встановлення Центральною виборчою
комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму;
2) щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента
України.

5. У разі невизначеності КАС України предметної підсуднос­
ті адміністративної справи така справа розглядається місцевим

адміністративним судом за вибором позивача.

78

Стаття 19. Територіальна підсудність адміністративних справ

1. Адміністративні справи вирішуються адміністративним
судом за місцезнаходженням відповідача.

2. Адміністративні справи з приводу оскарження правових
актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів
владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної
особи, вирішуються адміністративними судами за місцем про­
живання (перебування, знаходження) позивача.

3. Адміністративні справи з приводу оскарження норматив­
но-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів
України, міністерства чи іншого центрального органу вико­
навчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта
владних повноважень, повноваження якого поширюються на
всю територію України; адміністративні справи, відповідачем
у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представни­
цтво України, їхня посадова чи службова особа; а також адмі­
ністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва
політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквіда­
цію) політичної партії вирішуються окружним адміністратив­
ним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на
місто Київ.

4. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної під­
судності адміністративної справи така справа розглядається
місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

1. Територіальна підсудність, врегульована положеннями коментованої статті, дозволяє розмежувати предметну компе­тенцію адміністративних судів одного рівня в залежності від місця розгляду справи. Територіальна підсудність визначає, який конкретно адміністративний суд може розглянути кон­кретну адміністративну справу за першою інстанцією.

Територіальна підсудність поділяється на декілька видів: за­гальну, альтернативну, виключну, договірну, із зв'язку справ.

Загальна територіальна підсудність формує основне правило розмежування компетенції однорівневих адміністративних су­дів. Відповідно до цього правила адміністративний позов пода­ється до суду за місцем перебування (місцезнаходженням) від­повідача. Саме таке правило закріплене ч.І статті, що коменту­ється.

79

2. Виняток із цього правила складають категорії справ, за­
значені у ч. 2 коментованої статті. Так, при визначенні терито­
ріальної підсудності з приводу оскарження правових актів ін­
дивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних
повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, зако­
нодавець виходив з принципу наближеності суду до особи, пра­
ва і інтереси якої порушено. Частиною 2 коментованої статті
закріплене правило, відповідно до якого ці категорії справ ви­
рішуються адміністративними судами за місцем проживання
(перебування, знаходження) позивача. Усі інші адміністратив­
ні справи вирішуються адміністративними судами за місцем
знаходження позивача, якщо ним є суб'єкт владних повнова­
жень, або за місцем знаходження (перебування, проживання)
відповідача — юридичної чи фізичної особи, яка не є суб'єктом
владних повноважень.

Щодо визначення територіальної підсудності спорів, що ви­никають із адміністративного договору, слід зазначити, що такі спори мають бути підсудні адміністративному суду за місцем виконання договору, якщо у договорі не визначена інша підсуд­ність.

3. На відміну від ч. 1 коментованої статті, якою встановлено
загальну територіальну підсудність для зазначених у ній кате­
горій адміністративних справ, ч. З коментованої статті запрова­
джує виключну територіальну підсудність. Виключна територі­
альна підсудність унеможливлює можливість вибору позивачем
підсудності іншої ніж та, що встановлена адміністративним
процесуальним законом для розгляду даної категорії спорів.

Так, адміністративні справи з приводу оскарження норма­тивно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу вико­навчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єк­та владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України; адміністративні справи, відповіда­чем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське пред­ставництво України, їхня посадова чи службова особа; а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідо­цтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміні­стративним судом, територіальна юрисдикція якого поширю­ється на місто Київ.

80

4. У разі невизначеності КАС України територіальної під­судності адміністративної справи, відповідно до ч. 4 коментова­ної статті, така справа розглядається місцевим адміністратив­ним судом за вибором позивача.

 

Стаття 20. Інстанційна підсудність адміністративних справ

1. Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як ад­
міністративні суди та окружні адміністративні суди), а також
Вищий адміністративний суд України у випадках, встановле­
них цим Кодексом, вирішують адміністративні справи як суди
першої інстанції.

2. Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рі­
шення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних
судів як адміністративних судів та окружних адміністратив­
них судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної
юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної ін­
станції.

3. Вищий адміністративний суд України переглядає судові
рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у ка­
саційному порядку як суд касаційної інстанції. У випадку, ви­
значеному частиною шостою статті 177 цього Кодексу, Вищий
адміністративний суд України переглядає в апеляційному по­
рядку як суд апеляційної інстанції судові рішення окружного
адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого по­
ширюється на місто Київ.

4. Верховний Суд України переглядає судові рішення адмі­
ністративних судів за винятковими обставинами.

1. Інстанційна підсудність дозволяє розмежувати компетен­цію адміністративних судів різного рівня. Інстанційна підсуд­ність визначає, який адміністративний суд може розглянути адміністративну справу за першою інстанцією, в порядку апе­ляції та в порядку касації.

При виробленні правил інстанційної підсудності має бути дотримано принцип, за яким одній ланці судової системи має відповідати одна судова інстанція.

Це правило збережене для двох нижчих ланок системи адмі­ністративних судів: для місцевих та апеляційних судів. Місце-

                                                        ⁸¹

ві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністра­тивні суди та окружні адміністративні суди) вирішують підві­домчі та підсудні їм справи як суди першої інстанції

2. Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рі­
шення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних
судів як адміністративних судів та окружних адміністративних
судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдик­
ції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

3. Щодо Вищого адміністративного суду України, він є су­
дом трьох інстанцій. Так, відповідно до ч. 4 ст. 18 КАС Украї­
ни, Вищому адміністративному суду України як суду першої і
останньої інстанції підсудні справи: 1) щодо встановлення Цен­
тральною виборчою комісією результатів виборів або всеукра­
їнського референдуму; 2) щодо скасування реєстрації кандида­
та на пост Президента України.

У випадку, визначеному ч. 6 статті 177 КАС України, Ви­щий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення окружно­го адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Відповідно до ч. З статті, що коментується, він також, як суд касаційної інстанції, переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку.

4. Частиною 4 статті, що коментується, встановлено повтор­
ну касацію, яку здійснює Верховний Суд України. Він перегля­
дає судові рішення адміністративних судів за винятковими об­
ставинами.

Відповідно до ст. 237 КАС України, мотивами для перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах можуть бути: 1) неоднакове застосування судом (суда­ми) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права; 2) ви­знання судових рішень міжнародною судовою установою, юрис­дикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжна­родні зобов'язання України,

'

Стаття 21. Підсудність кількох пов'язаних між собою вимог

1. Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній за­яві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміні­стративному суду.

82

 

2. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправ­
ними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних пов­
новажень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів
суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміні­
стративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з
вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про
відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивіль­
ного або господарського судочинства.

3. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох
вимог, які належить розглядати в порядку різного судочин­
ства, якщо інше не встановлено законом.

1. Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній зая­
ві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністра­
тивному суду.

Підсудність справ, які пов'язані між собою, має місце у ви­падку їх тісного взаємозв'язку, наявність якого дозволяє роз­глянути усі вимоги в одному процесі. Вона застосовується та­кож тоді, коли встановлюється, що позовна заява підлягає роз­гляду адміністративним судом, який розглядає іншу, пов'язану з ним адміністративну справу. Таким чином, створюються ліп­ші умови для дослідження усіх фактичних матеріалів справи, виявляються дійсні обставини, права і обов'язки сторін. Крім цього, досягається економія часу і процесуальних засобів. Зу­стрічна заява подається до адміністративного суду за місцем розгляду первісного позову. Адміністративний позов третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору, пода­ється за місцем розгляду спору між первісними сторонами.

2. Частиною 2 коментованої статті встановлюється правило,
згідно з яким вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної
протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта
владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та
інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються
адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному прова­
дженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше ви­
моги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку
цивільного або господарського судочинства. Наприклад, ЦК
України передбачає обов'язок відшкодування заподіяної мо­
ральної шкоди (ст. 23, ст. 1167), шкоди, завданої фізичній або
юридичній особі незаконними рішеннями, діями або бездіяль-

83

ністю органу державної влади, органу влади Автономної Респуб­ліки Крим, органу місцевого самоврядування (ст. 1173) тощо.

У справах про відшкодування шкоди підсудність є альтерна­тивною, тобто закон надає позивачу право вибирати один з за­значених судів, що уповноважені розглядати справи про від­шкодування шкоди. Так, якщо вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи безді­яльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушен­ням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових від­носин, не заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, відповідні справи вирішуються у по­рядку цивільного або господарського судочинства.

3. Не допускається, відповідно до ч. З коментованої статті, об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не вста­новлено законом.

Стаття 22. Передача адміністративної справи

з одного адміністративного суду до іншого 1. Суд передає адміністративну справу на розгляд іншого ад­міністративного суду, якщо:

1) задоволене клопотання відповідача, місце проживання
(перебування) якого раніше не було відоме, про передачу спра­
ви за місцем його проживання (перебування);

2) після відкриття провадження у справі виявилося, що про­
вадження у справі відкрито без дотримання правил предметної
підсудності;

3) після відкриття провадження у справі та до початку судо­
вого розгляду виявилося, що провадження у справі відкрито
без дотримання правил територіальної підсудності;

4) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших ви­
падках неможливо утворити новий склад суду для розгляду
справи;

5) ліквідовано адміністративний суд, який розглядав справу.

2. Питання про передачу адміністративної справи розгляда­ється судом у судовому засіданні з повідомленням осіб, які бе­руть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

84

 

3. Питання про передачу адміністративної справи суд вирі­
шує ухвалою, яку може бути оскаржено.

4. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого
здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали
суду, а в разі подання апеляційної скарги — після залишення її
без задоволення.

5. Адміністративна справа, передана з одного адміністратив­
ного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, роз­
глядається адміністративним судом, до якого вона надіслана.

6. Спори між адміністративними судами щодо підсудності
не допускаються.

1. Адміністративне процесуальне законодавство регулює пи­тання, пов'язані з передачею справ із одного адміністративного суду до іншого.

Справа, прийнята адміністративним судом до свого прова­дження з дотриманням правил про підсудність, має бути роз­глянута ним по суті, навіть якщо у подальшому вона стала під­судною іншому суду. Однак адміністративний суд передає спра­ву на розгляд іншого суду, якщо при розгляді справи у цьому суді виявилося, що задоволене клопотання відповідача, місце проживання (перебування, знаходження) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (пере­бування, знаходження); після відкриття провадження у справі виявилося, що провадження у справі відкрито без дотримання правил предметної підсудності; після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду виявилося, що прова­дження у справі відкрито без дотримання правил територіаль­ної підсудності; після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; ліквідовано адміністративний суд, який роз­глядав справу. У випадку, коли під час підготовки справи до розгляду виявилось, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, справа передається до адміністративного суду того ж рівня.

2. Частина 2 коментованої статті визначає порядок вирішен­ня питання про передачу адміністративної справи з одного суду до іншого. Відповідно до неї це питання має розглядатися су­дом у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Повідомлення осіб про розгляд питання про пе-

85

редачу адміністративної справи з одного суду до іншого, здій­снюється згідно з правилами ст.ст. 33-40 КАС України.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чи­ном повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

3. Відповідно до ч. З коментованої статті, передача адміні­
стративної справи з одного суду до іншого має бути оформлена
за допомогою прийняття ухвали. Ухвалою є рішення суду будь-
якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються пи­
тання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної спра­
ви, та інші процесуальні питання. Ухвали, як і постанови, ви­
ступають процесуальною формою вираження діяльності по за­
стосуванню права. Окремим документом викладаються ухвали,
зокрема, з питань передачі адміністративної справи до іншого
адміністративного суду. Цю ухвалу може бути оскаржено.

4. Передбачене ч. З коментованої статті право на оскаржен­
ня ухвали про передачу адміністративної справи з одного суду
до іншого, спричиняє встановлення правила про строк здій­
снення такої передачі. Відповідно до ч. 4 коментованої статті
передача адміністративної справи з одного суду до іншого здій­
снюється після закінчення строку на оскарження ухвали суду.

У випадку подання апеляційної скарги на ухвалу суду, пере­дача адміністративної справи з одного суду до іншого здійсню­ється після залишення її без задоволення.

5. У випадку дотримання порядку передачі адміністративної
справи з одного суду до іншого, встановленого коментованою
статтею, передана адміністративна справа розглядається адмі­
ністративним судом, до якого вона надіслана.

6. Спори між адміністративними судами щодо підсудності не
допускаються.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: