Глава 2 СКЛАД СУДУ. ВІДВОДИ

Стаття 23. Здійснення адміністративного судочинства суддею одноособове

 

1. Усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирі­шуються суддею одноособове.

86

1. Як загальне правило встановлено, що розгляд і вирішення всіх адміністративних справ у суді першої інстанції здійсню­ється одноособове суддею, який діє від імені суду і головує у су­довому засіданні.

Виняток із цього правила встановлений ч.ч. 1,2,5 статті 24 КАС України (детальніше про це див. коментар до ст. 24 КАС України). Розгляд справ у апеляційній та касаційній інстанці­ях відбувається лише у колегіальному порядку. Щодо порядку розгляду адміністративних справ у порядку повторної касації, яку за законом здійснює лише Верховний Суд України, то вони розглядаються складом відповідних судових палат.

При колегіальному розгляді адміністративних справ деякі питання суддя-доповідач може вирішувати одноособово лише на стадіях порушення справи та підготовки її до судового роз­гляду (наприклад, див. ст.ст. 189, 190, 214, 215 КАС України та коментар до них).

Слід зазначити, що суддя, який відповідно до адміністратив­ного процесуального законодавства розглядає справу одноосо­бово, діє від імені суду. Це означає, що він одноособово вирішує всі питання, пов'язані з судовим розглядом адміністративної справи. Він також одноособово постановляє іменем України су­дове рішення, яке після набрання ним законної сили є обов'яз­ковим, як і судові рішення, постановлені колегією суддів.

Стаття 24. Здійснення адміністративного судочинства колегією суддів

1. Адміністративні справи, предметом оскарження в яких є
рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету
Міністрів України, міністерства чи іншого центрального ор­
гану виконавчої влади, Національного банку України, їхньої
посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з рефе­
рендуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в
окружному адміністративному суді колегією у складі трьох

суддів.

2. Адміністративні справи розглядаються і вирішуються в
окружному адміністративному суді колегією у складі трьох
суддів також за клопотанням однієї зі сторін про колегіальний
розгляд справи або з ініціативи судді в разі їх особливої склад­
ності.

87

3. Перегляд судових рішень в адміністративних справах в
апеляційному порядку здійснюється колегією у складі трьох
суддів.

4. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у
касаційному порядку здійснюється колегією у складі не менше
п'яти суддів.

5. Адміністративні справи, підсудні Вищому адміністратив­
ному суду України як суду першої інстанції, розглядаються і
вирішуються колегією у складі не менше п'яти суддів.

6. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у
Верховному Суді України за винятковими обставинами здій­
снюється колегією у складі суддів Судової палати в адміністра­
тивних справах Верховного Суду України за участі не менше
двох третин її чисельності (але не менше п'яти суддів) або коле­
гією у складі суддів відповідних судових палат Верховного
Суду України за правилами, передбаченими частиною другою
статті 241 цього Кодексу (із змінами, внесеними Законом Укра-
їни від 06.10.2005 р).

1. Частиною 1 коментованої статті встановлюється перелік
адміністративних справ, які вирішуються в окружному адміні­
стративному суді колегією суддів. До зазначених адміністра­
тивних справ віднесені такі, предметом оскарження в яких є
рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету
Міністрів України, міністерства чи іншого центрального орга­
ну виконавчої влади, Національного банку України, їхньої по­
садової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референ­
думу), члена цієї комісії. У складі колегії в даному випадку має
бути три судді. Передбачене цією нормою правило про колегі­
альний розгляд адміністративних справ, зазначених у ч. 1 ко­
ментованої статті, підвищує гарантії незалежності суду при
ухваленні судового рішення.

2. Частиною 2 коментованої статті встановлене також право
однієї із сторін судового адміністративного процесу звернутися
із клопотанням про колегіальний розгляд адміністративної
справи. У цьому випадку адміністративні справи розглядають­
ся і вирішуються в окружному адміністративному суді колегі­
єю у складі трьох суддів. Колегіальний розгляд адміністратив­
ної справи в окружному адміністративному суді може здійсню­
ватися також з ініціативи судді в разі особливої складності
справи.

88

 

3. Якщо в окружних адміністративних судах розгляд справи
може відбуватися в одноособовому або колегіальному порядку,
перегляд судових рішень в адміністративних справах в апеля­
ційному порядку здійснюється лише колегією у складі трьох
суддів.

4. Таке саме правило про виключно колегіальний порядок
перегляду судових рішень в адміністративних справах встанов­
лене і для касаційної інстанції. Різниця полягає лише у кіль­
кісному складі колегії — у касаційному порядку перегляд спра­
ви здійснюється колегією у складі не менше п'яти суддів.

5. Частиною 5 коментованої статті встановлене правило, від­
повідно до якого адміністративні справи, підсудні Вищому ад­
міністративному суду України як суду першої інстанції, роз­
глядаються і вирішуються колегією у складі не менше п'яти
суддів.

6. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у
Верховному Суді України за винятковими обставинами також
здійснюється колегією у складі суддів Судової палати в адміні­
стративних справах Верховного Суду України. Перегляд адмі­
ністративної справи відбувається за участі не менше двох тре­
тин чисельності Судової палати (але не менше п'яти суддів) або
колегією у складі суддів відповідних судових палат Верховного
Суду України за правилами, передбаченими ч. 2 ст. 241 цього
Кодексу (див. коментар до ст. 241).

'

Стаття 25. Порядок вирішення питань колегією суддів

1. Усі питання, що виникають при судовому розгляді адміні­
стративної справи колегією суддів, вирішуються більшістю го­
лосів суддів.

2. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суд­
дів не має права утримуватися від голосування та підписання
судового рішення. Головуючий в судовому засіданні голосує
останнім.

3. Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками
розгляду адміністративної справи, може письмово викласти
свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому
засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайом­
лення.

89

 

1. Порядок вирішення адміністративних справ колегією суд­
дів є однією з гарантій незалежності суддів, рівноправності усіх
суддів одне щодо одного. Тому ч. 1 коментованої статті закріп­
лене положення, відповідно до якого усі питання, що виника­
ють при судовому розгляді адміністративної справи колегією
суддів, вирішуються більшістю голосів суддів.

2. Голосування при прийнятті судового рішення є не тільки
правом, але й обов'язком кожного судді, а тому жоден із суддів
при вирішенні кожного питання не може утриматися від голо­
сування. Це пояснюється тим, що судді виконують важливу
функцію державної влади із здійснення правосуддя. Так само
жоден з суддів не має права утримуватися від підписання судо­
вого рішення. Враховуючи авторитет головуючого, який міг би
вплинути на позицію інших членів суду, ч. 2 статті, що комен­
тується, закріплене правило, згідно з яким головуючий в судо­
вому засіданні голосує останнім.

3. Частина 3 коментованої статті врегульовує випадки, коли
з приводу судового рішення у судді, не згодного з ним, є окрема
думка. Так, суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідка­
ми розгляду адміністративної справи, може письмово викласти
свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому
засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайом­
лення. Право викладення окремої думки поширюється на всі
випадки колегіального рішення судом будь-якого питання, а не
лише винесення судового рішення.

Наявність окремої думки може враховуватися у разі опро-тестування або оскарження судового рішення у вищестоящий

адміністративний суд.

Стаття 26. Незмінність складу суду

1. Склад суду під час розгляду і вирішення адміністративної
справи в суді однієї інстанції незмінний.

2. У разі неможливості продовження розгляду адміністра­
тивної справи одним із суддів до розгляду залучається інший
суддя. Якщо нового суддю залучено під час судового розгляду,
судовий розгляд адміністративної справи починається спо­
чатку.

1. Частиною 1 коментованої статті встановлюється загальне правило про незмінність складу суду під час розгляду адміні-

90

стративної справи. Йдеться у даному випадку про склад суду, який здійснює розгляд справи у суді однієї інстанції.

2. У деяких випадках неможливо, з об'єктивних причин, зберегти незмінний склад суду. Частина 2 коментованої статті передбачає, що у разі неможливості продовження розгляду ад­міністративної справи одним із суддів, до розгляду залучається інший суддя. При цьому обов'язковим є правило, відповідно до якого у разі залучення нового судді під час судового розгляду, судовий розгляд адміністративної справи має починатися спо­чатку.

Стаття 27. Підстави для відводу (самовідводу) судді

1. Суддя не може брати участі'в розгляді адміністративної справи і відводиться:

1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаноз нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;

2) якщо він прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький
родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) при наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

 

2. Суддя відводиться також за наявності обставин, встановлених статтею 28 цього Кодексу.

3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

 

1. За наявності такої зацікавленості суддя, прокурор та інші учасники процесу не можуть брати участі у розгляді справи. За­кон при цьому не перераховує всіх можливих підстав для від­воду, тому у коментованій статті міститься лише загальне пра­вило про неприпустимість участі судді у справі, у якій він є прямо чи побічно зацікавленим. Однак особа, яка заявляє від­від судді, має навести конкретні факти такої зацікавленості.

91

Неможливою також визнана участь судді у розгляді адміні­стративної справи, якщо на його рішення у цій справі можуть вплинути міркування особистого характеру. Тому відводу (са­мовідводу) підлягає суддя, який має сімейні або будь-які інші особливі відносини з особами, які беруть участь у справі. Оскіль­ки представник сторони також є особою, яка бере участь у спра­ві (ст. 56 КАС України), слід вважати, що дане правило стосу­ється також і родинних зв'язків та інших особистих стосунків судді з представником.

Слід зазначити, що п.З ч. 1 коментованої статті встановлено ступінь сімейних відносин, за яких суддя не може приймати участь у розгляді справи. Так, суддя має бути відведеним (або заявити про самовідвід), якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

Перелік обставин, які можуть викликати сумнів у неуперед­женості судді і є підставою для його відводу (самовідводу), не є вичерпним, про що свідчить аналіз п.4 ч. 1 коментованої статті. У ньому зазначається, що судді підлягають відводу (самовідво­ду) також при наявності інших обставин, які викликають сум­нів у неупередженості судді.

2. Суддя відводиться також за наявності обставин, встанов­
лених статтею 28 КАС України (див. ст. 28 КАС України та ко­
ментар до неї).

3. Відповідно до ч. З коментованої статті, до складу суду не
можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між со­
бою чи родичами подружжя. На відміну від п. З ч. 1 коментова­
ної статті, у даному випадку ступінь родинних зв'язків законом
не визначена. Тому при їх визначенні слід керуватися відповід­
ними нормами СК України і вважати підставою для відводу (са­
мовідводу) будь-який ступінь родинних відносин.

'

Стаття 28. Недопустимість повторної участі судді

в розгляді адміністративної справи

1. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішен-

92

ні цієї ж справи в судах апеляційної І касаційної Інстанцій, у перегляді справи за винятковими обставинами, а також у но­вому її розгляді у першій інстанції після скасування поперед­ньої постанови або ухвали про закриття провадження в адміні­стративній справі.

2. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної
справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у ви­
рішенні цієї ж справи в судах першої і касаційної інстанцій, у
перегляді справи за винятковими обставинами, а також у но­
вому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду
апеляційної інстанції.

3. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної
справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у ви­
рішенні цієї ж справи в судах першої і апеляційної інстанцій, у
перегляді справи за винятковими обставинами, а також у но­
вому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду
касаційної інстанції.

4. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної
справи за винятковими обставинами, не може брати участі у
вирішенні цієї самої справи в судах першої, апеляційної і каса­
ційної інстанцій.

 

1. Коментована стаття містить перелік обставин, за яких

суддя не має права брати участі у повторному розгляді адміні­стративної справи після скасування попередньої постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної спра­ви в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї ж справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій. Він не може також брати участі у перегляді справи за винятковими об­ставинами, а також у новому її розгляді у першій інстанції піс­ля скасування попередньої постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі. Негативні наслідки повторної участі судді у розгляді однієї й тієї самої адміністра­тивної справи, можуть полягати у формуванні у судді вже ви­значеної попереднім розглядом справи чіткої позиції щодо суті Цієї справи, упередженості у її вирішенні.

2. Це стосується і випадків участі судді, який брав участь у
вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстан-

93

 

ції, у вирішенні цієї ж справи в судах касаційної і першої ін­станцій, у перегляді справи за винятковими обставинами, а та­кож у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.

3. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної
справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирі­
шенні цієї ж справи в судах першої і апеляційної інстанцій, у
перегляді справи за винятковими обставинами, а також у ново­
му її розгляді після скасування постанови або ухвали суду каса­
ційної інстанції.

4. Частина 4 коментованої статті встановлює правило, відпо­
відно до якого участь у розгляді адміністративної справи у
складі Судової палати в адміністративних справах Верховного
Суду України позбавляє суддю Верховного Суду права участі у
вирішенні цієї самої справи в судах першої, апеляційної і каса­
ційної інстанцій.

'

Стаття 29. Підстави для відводу (самовідводу)

секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача

1. Секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, пере­
кладач не можуть брати участі в адміністративному процесі та відводяться за підставами, встановленими у частині першій
статті 27 цього Кодексу.

2. Експерт або спеціаліст, крім того, не може брати участі в
адміністративному процесі, якщо:

1) він перебував або перебуває в службовій або в іншій за­
лежності від осіб, які беруть участь у справі;

2) проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких вико­
ристовуються при розгляді даної справи;

3) з'ясування обставин, які мають значення для справи, ви­
ходить за межі сфери його спеціальних знань.

3. Участь секретаря судового засідання, експерта, спеціаліс­
та, перекладача в судовому засіданні при попередньому роз­
гляді даної справи відповідно як секретаря судового засідання,
експерта, спеціаліста, перекладача не є підставою для їхнього
відводу (самовідводу).

1. Норми, що регулюють питання відводу (самовідводу) для суддів, є практично тотожними і для інших учасників ад-

94

міністративного судового процесу, перелічених у коментова­ній статті: секретаря судового засідання, експерта, спеціаліс­та та перекладача. Таким чином, закон забороняє участь за­значених суб'єктів у адміністративному процесі, і вони під­лягають відводу за підставами, встановленими у ч. 1 ст. 27 КАС України.

Функціями та завданнями секретаря судового засідання у адміністративному процесі є чітке, послідовне і вірне фіксу­вання процесуальних дій у протоколі судового засідання, або у журналі судового засідання (в разі фіксування судового засі­дання технічними засобами), покладене на нього правилами ст. 42 КАС України. Крім цього, відповідно до ч. 2 ст.41 КАС України, за розпорядженням головуючого, на секретаря судо­вого засідання може бути також покладено обов'язок фіксу­вання судового засідання технічним засобом.

Зазначене свідчить про необхіднії гь забезпечення неуперед­женості секретаря судового засідання, а також про можливість у випадку його зацікавленості у результатах вирішення спра­ви, вирішити питання про його відвід (самовідвід).

Щодо процесуального становища перекладача, він належить до осіб, які обслуговують судовий процес. Основними обов'яз­ками цієї групи учасників адміністративного процесу є: надан­ня кваліфікованої допомоги всім учасникам адміністративного процесу, забезпечення нормального ходу судового засідання із вживанням усіх передбачених законодавством засобів, тощо. Процесуальні обов'язки перекладача мають специфічний ха­рактер, пов'язані з тим, що він повинен здійснювати повний і правильний переклад, своїм підписом посвідчувати правиль­ність перекладу в процесуальних документах, що вручаються особам, які беруть участь у справі, в перекладі мовою, якою вони володіють. Тому перекладач не може брати участі в адмі­ністративному процесі та відводиться у разі, якщо він прямо чи побічно зацікавлений в результаті розгляду справи; якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, се­стра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; при на­явності інших обставин, які викликають сумнів у неупередже ності перекладача.

 

2. Частиною 2 коментованої статті встановлено перелік до­
даткових умов, за яких експерт або спеціаліст не можуть брати
участі в адміністративному процесі.

І експерт, і спеціаліст належать до тих учасників процесу, які сприяють здійсненню правосуддя. Крім тих підстав для від­воду (самовідводу), які є загальними для всіх зазначених учас­ників процесу, введення додаткових підстав зумовлене специ­фікою їх процесуального становища як носіїв спеціальних знань у певній галузі. Тому висновок експерта або спеціаліста може мати суттєве значення для процесу і вплинути у підсумку на його результат. Зацікавленість експерта або спеціаліста у ре­зультатах адміністративної справи, перебування у родинних відносинах, інших близьких стосунках зазначених суб'єктів є підставою для відводу (самовідводу). Також підставою для від­воду (самовідводу) є факт, який підтверджує, що експерт або спеціаліст перебував або перебуває в службовій або в іншій за­лежності від осіб, які беруть участь у справі.

В якості додаткової підстави відводу (самовідводу) експерта або спеціаліста закон називає також факт проведення ревізії, перевірки тощо, матеріали яких використовуються при розгля­ді даної справи. Зацікавленість зазначених суб'єктів може про­явитися в тому, що матеріали перевірок, ревізій тощо стали підставою для подання позову у даній справі, використовують­ся як докази тощо.

Підставою для відводу (самовідводу) експерта або спеціаліста може бути їх некомпетентність у даному конкретному питанні, зумовлена тим, що з'ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери їх спеціальних знань. При цьо­му мають бути враховані професійні знання особи, її здатність дати висновок у даній конкретній адміністративній справі

3. Відповідно до ч. З коментованої статті, усі зазначені у ній
особи (секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, пере­
кладач) мають право вдруге брати участь у розгляді справи в
судовому засіданні, якщо вони брали участь у попередньому
розгляді даної справи в тій самій процесуальній якості (відпо­
відно як секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, пере­
кладач). В цьому випадку їх участь у попередньому розгляді
даної адміністративної справи не є підставою для їхнього від­
воду (самовідводу).

96

Стаття 30. Заява про відвід (самовідвід)

1. За наявності підстав, зазначених у статтях 27—29 цього
Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціа­
ліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.

2. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід осо­
бами, які беруть участь у справі.

3. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявле­
ний до початку судового розгляду. Заявляти відвід (самовідвід)
після цього можна лише в разі, якщо про підставу відводу (са­
мовідводу) стало відомо після початку судового розгляду.

 

1. Відвід і самовідвід є процесуальними засобами забезпечен­
ня безстороннього і об'єктивного розгляду і вирішення адміні­
стративних справ у суді. Цим пояснюється досить детальна ре­
гламентація пов'язаних з відводами (самовідводами) питань.
Наприклад, у ст. 127 КАС України міститься положення про те,
що головуючий зобов'язаний роз'яснити учасникам процесу їх
право заявляти відводи. Він повинен це зробити після оголо­
шення складу суду і прізвищ осіб, які беруть участь у справі.

Частина 1 коментованої статті передбачає обов'язок судді, секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекла­дача повідомити про наявність обставин, які згідно зі ст. 27—29 КАС України можуть бути підставою для їх відводу (самовідво­ду). Самовідвід є обов'язком зазначених осіб, оскільки вони мо­жуть знати про наявність підстав, які невідомі для інших учас­ників судового процесу і сторін.

2. Якщо суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціа­
ліст, перекладач не заявили про самовідвід, ч. 2 коментованої
статті передбачене право їх відводу за тими ж обставинами, яке
належить особам, що беруть участь у справі.

3. Відвід може бути як усним, так і письмовим. Але в будь-
якому випадку він повинен бути вмотивований і заявлений до
початку судового розгляду. Нічим не підтверджена вимога від­
воду зазначених учасників судового адміністративного процесу
не може бути задоволена. Особа, яка порушує клопотання про
відвід, має надати докази неможливості участі відповідного
учасника адміністративного судового процесу.

Зміст усного відводу має бути занесений до протоколу судово­го засідання (журналу судового засідання при фіксуванні судо­вого процесу технічними засобами (паралельно зафіксований у

 

т- * Кодекс адміністративного судочинства України»

запису судового засідання, здійсненого за допомогою технічного засобу), письмовий відвід залучається до матеріалів справи.

У випадку, якщо підстави для відводу (самовідводу) судді, секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекла­дача стали відомі суду після початку судового розгляду, суд зо­бов'язаний повідомити про них у судовому засіданні для вирі­шення питання про відвід (самовідвід) зазначених осіб. Заява про відвід (самовідвід) задовольняється у випадку, якщо заяв­ник не знав і не міг знати про підстави для відводу (самовідво­ду). У разі, коли суд з'ясує, що відвід (самовідвід) невчасно за­явлений навмисно, він може кваліфікувати це як свідоме на­вмисне затягування адміністративного судового процесу і зло­вживання особою своїми процесуальними правами. Але навіть встановивши несумлінність особи, яка навмисно порушила пе­редбачений порядок завалення відводу, суд повинен задоволь­нити таку заяву, якщо вона свідчить про обставини, що викли­кають сумніви щодо об'єктивності розгляду адміністративної справи даним складом суду або за участю зазначених у КАС України інших учасників процесу.

'

Стаття 31. Порядок вирішення питання про відвід (самовідвід)

1. У разі заявлення відводу (самовідводу) суд повинен ви­
слухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати по­
яснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі.

2. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухва­
лою суду, що розглядає справу. Заява про відвід кільком суд­
дям або всьому складу суду вирішується простою більшістю
голосів.

3. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід (само­
відвід) окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може
бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на поста­
нову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

• s "• •'.:. г. '••'' -^:                                                             

1. Питання про відвід (самовідвід) учасників судового про­цесу, зазначених у ст. 27 КАС України, розглядається з дотри­манням процесуальної форми, встановленої законом. Особа, якій заявлено відвід, може, якщо висловить таке бажання, але не зобов'язана давати пояснення по суті заявленого їй відводу.

98

Висловити свою думку з цього приводу мають право особи, які беруть участь у справі. Суд повинен вислухати особу, якій за­явлено відвід і яка бажає висловитися з цього приводу, а також думку осіб, які беруть участь у справі.

Серед передбачених у ст.ст. 27, 28, 29 КАС України є такі підстави, що вимагають відвести члена суду або учасника су­дового процесу, названого ст.27 КАС України, без обговорен­ня. Цими підставами є участь судді у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи у якості представника, секретаря су­дового засідання, свідка, експерта, спеціаліста, перекладача; родинні відносини суддів між собою або із стороною чи інши­ми особами, які беруть участь у справі; підстави, передбачені ст. 28 КАС України. Якщо заява про відвід ґрунтується не на зазначених фактах, суд повинен з'ясувати достатність підстав для відводу (самовідводу) відповідних осіб. Необґрунтовані заяви суд відхиляє.

2. Відповідно до ч. 2 коментованої статті питання про відвід
суд повинен вирішувати в нарадчій кімнаті. За результатами
вирішення питання про відвід (самовідвід) суд, що розглядає
справу, приймає ухвалу. Заява про відвід кільком суддям ви­
рішується у колегіальному порядку. Підрахунок голосів при
заявленні відводу кільком суддям або всьому складу суду вирі­
шується простою більшістю голосів.

У випадку відводу судді, який розглядає адміністративну справу одноособове, питання про його відвід вирішується ним в нарадчій кімнаті та оформлюється ухвалою.

3. Ухвала, яка приймається за наслідками розгляду питання
про відвід (самовідвід) окремо не оскаржується. Заперечення
проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної
скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками
розгляду справи.

 

Стаття 32. Наслідки відводу (самовідводу) судді

1. У разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який роз­
глядає справу одноособове, адміністративна справа розгляда­
ється в тому самому адміністративному суді іншим суддею.

2. У разі задоволення^відводу (самовідводу) комусь із суддів
або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією
суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому

99

 

адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів.

3. Якщо після задоволення відводів (самовідводів), немож­ливо утворити новий склад суду, суд вирішує питання про пе­редачу справи до іншого адміністративного суду в порядку, встановленому статтею 22 цього Кодексу.

1. Внаслідок позитивного вирішення питання про відвід (са­
мовідвід) суду виникає питання про необхідність призначення
іншого судді або іншого складу суду. Норми коментованої стат­
ті регламентують порядок вирішення цього питання.

Після відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу од­ноособове, адміністративна справа розглядається в тому само­му адміністративному суді, але іншим суддею.

У зв'язку з відводом судді адміністративна справа має бути відкладена на строк, протягом якого новий суддя матиме мож­ливість ознайомитися з матеріалами справи.

2. Після задоволення заяви про відвід (самовідвід) когось із
суддів, у випадку розгляду адміністративної справи колегією
суддів адміністративна справа розглядається в тому самому ад­
міністративному суді тим самим кількісним складом колегії
суддів без участі відведеного судді. Якщо задоволена заява про
відвід всього складу суду, адміністративна справа також роз­
глядається в тому самому адміністративному суді, але іншим
складом суддів.

3. Можливі випадки, коли задоволення відводів (самовідво­
дів) унеможливлює розгляд адміністративної справи у суді,
який мав розглядати справу відповідно до територіальної та
предметної підсудності. В таких випадках, коли після задово­
лення відводів (самовідводів), неможливо утворити новий склад
суду, суд вирішує питання про передачу справи до іншого адмі­
ністративного суду в порядку, встановленому статтею 22 КАС
України (детальніше див. коментар до неї).

100

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: