Звернення до адміністративного суду

1. Пропущення строку звернення до адміністративного суду
є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позо­
ву за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

2. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення
до суду поважною, адміністративна справа розглядається і ви­
рішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

3. Позовні заяви приймаються до розгляду адміністратив­
ним судом незалежно від закінчення строку звернення до адмі­
ністративного суду.

1. Стаття 99 КАС України встановлює строк на звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи. Це може бути річний строк, або інший строк встановле­ний КАС України та іншими законами, який, якщо не встанов­лено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повин­на була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (див. коментар до вказаної статті).

Коментована стаття встановлює, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, проте умовою такого рі­шення суду є відповідна заява іншої сторони, яка повинна бути зроблена на ім'я суду і з якої суд може дійти висновку, що сторо­на наполягає на такій підставі відмови у задоволенні позову.

КАС України надає право стороні, яка пропустила строк на звернення до суду відновити пропущений строк у разі, якщо причини, які його спричинили були поважними. У цьому ви­падку суд розглядає відповідне клопотання, за результатами якого суд постановляє ухвалу.

237

2. Ухвала суду про відмову в поновленні чи продовженні про­пущеного процесуального строку може бути оскаржена особа­ми, які беруть участь у справі (ст. 102 КАС України). Після по­новлення строку суд розглядає адміністративний позов по суті в порядку, встановленому КАС.

Під час прийняття постанови, відповідно до п.2,ч.1 ст.161 КАС України суд вирішує чи є фактичні дані, що стосуються пропущення строку звернення до суду, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Якщо зазна­чені фактичні дані знаходять своє підтвердження, то це є під­ставою для визнання причини пропущення строку звернення до суду поважною, та розгляду адміністративної справи в по­рядку, встановленому КАС України.

Однак, незалежно від закінчення строку, звернення до адмі­ністративного суду приймається до розгляду адміністративним судом.

За результатами розгляду може бути прийнята постанова про відмову в задоволенні адміністративного позову з підстав про­пущення строку звернення до адміністративного суду за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, у цій постанові суд ви­рішує питання про поважність пропущення зазначеного строку. Можливе також винесення постанови за результатами розгляду справи по суті, якщо суд дійде висновку про поважність пропу­щення строку на звернення до адміністративного суду.

Стаття 101. Процесуальні строки

1. Процесуальні строки — це встановлені законом або судом
строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

2. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і ро­
ками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка по­
винна неминуче настати.

1. Розгляд будь-якої адміністративної справи повинен відбу­ватися з додержанням всіх принципів адміністративного судо-- чинетва, встановлених законодавством, з всебічним та повним вивченням усіх обставин справи, але при цьому він має бути своєчасним. Тобто гармонійне поєднання розв'язання справи з додержанням норм КАС України, забезпеченням гарантій прав і свобод учасників адміністративного процесу з найкоротшим

238

строком розгляду і вирішення адміністративної справи повин­но бути найважливішою ознакою адміністративного процесу.

Важливою рисою адміністративної процесуальної форми вважають її строковість. Це означає, що процесуальні дії в ад­міністративному процесі мають свої часові межі, визначені різ­ними засобами. Процесуальний строк — це проміжок часу, встановлений законом або судом для здійснення процесуаль­них дій учасниками адміністративного процесу, судом або ін-шпми особами.

Коментована стаття дає змогу визначити два види строків. До першого виду належать строки, встановлені законом, тобто визначені процесуальними нормами. Прикладами таких стро­ків є: строки передачі адміністративної справи з одного суду до іншого (ст. 22 КАС України), строки на апеляційне оскарження (ст. 186 КАС України), на касаційне оскарження (ст. 212 КАС України), строк звернення про перегляд судового рішення за но-вовиявленими обставинами (ст. 247 КАС України) та ін. В при­ведених прикладах зафіксовані конкретні процесуальні стро­ки, проте законодавець може використовувати іншу конструк­цію для визначення строків. Так, у відповідності зі ст. 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і виріше­на протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. Тобто КАС України введено нове поняття — «розумний строк», що означає найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судово­го захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-пра­вових відносинах.

Другий вид містить строки, тривалість та межі яких визна­чає суд. При цьому суд враховує обставини справи та зміст кон­кретної процесуальної дії. Наприклад, згідно зі ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без до­держання вимог, встановлених законодавством, приймає ухва­лу у якій, між іншим, встановлюється строк, достатній для усу­нення недоліків. Ще одним яскравим прикладом є положення, закріплене у ст. 137 КАС України, згідно з яким суд за клопо­танням відповідача надає йому строк, достатній для підготовки до справи у зв'язку зі зміною позивачем позовних вимог.

Процесуальні строки можуть бути класифіковані не тільки за способом визначення, а й за іншими підставами.

239

Важливим визнається поділ процесуальних строків за суб'єктами вчинення процесуальних дій на: строки, що вста­новлені для суду; ті, що встановлені для учасників адміністра­тивного процесу; ті, що встановлені для інших осіб. Недодер­жання процесуальних строків тягне різні наслідки для вказа­них суб'єктів.

2. Процесуальні строки, незважаючи на спосіб їх встанов­лення, визначаються днями, місяцями і роками. Наприклад, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої ін­станції подається протягом десяти днів з дня її проголошення (ст. 186 КАС України), адміністративна справа має бути роз­глянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців (ст. 122 КАС України). Тут, відповідно, строки ви­значаються днями та місяцями. Строк може також визначати­ся вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Така по­дія може обумовлювати початок перебігу процесуального стро­ку. Наприклад, в деяких випадках речові докази повертаються після набрання рішенням суду законної сили за клопотанням осіб, яким належать ці докази (ст. 80 КАС України). Також по­дія може обумовлювати кінець перебігу процесуального стро­ку. Так, суд до судового розгляду адміністративної справи вжи­ває заходи для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи (ст. 110 КАС України), суд до закінчення судового роз­гляду справи може прийняти постанову щодо частини позовних вимог за клопотанням особи, яка бере участь у справі (ст. 164 КАС України).

Стаття 102. Поновлення та продовження процесуальних строків

1. Пропущений з поважних причин процесуальний строк,
встановлений законом, може бути поновлений, а процесуаль­
ний строк, встановлений судом, — продовжений судом за кло­
потанням особи, яка бере участь у справі.

2. Питання про поновлення чи продовження пропущеного
строку суд вирішує з повідомленням осіб, які беруть участь у
справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним
чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання.

3. Ухвала суду про відмову в поновленні чи продовженні
пропущеного процесуального строку може бути оскаржена осо­
бами, які беруть участь у справі.

240

1. Положення коментованої статті визначають порядок по­
новлення та продовження процесуальних строків. Про понов­
лення процесуального строку можна говорити тільки тоді, коли
мова йде про строки, встановлені законом і тільки за умови їх
пропуску з поважних причин. Поновлення процесуального
строку озйачає, що суд надає дозвіл особі, яка з поважних при­
чин пропустила процесуальні строки вчинення окремих дій або
подачі документів, здійснити ці дії чи подати документи. Якщо
ж з поважних причин пропущено строк, встановлений судом,
він може бути продовжений.  Продовження процесуального
строку полягає в тому, що суд*надає нового строку на вчинення
тієї процесуальної дії, що не була здійснена в раніше встановле­
ні судом строки з обставин, які перешкодили її реалізації.

Питання про поновлення або продовження процесуального строку вирішується судом. Законодавець встановив, що підста­вою винесення ухвали суду відносно поновлення або продовжен­ня процесуальних строків є клопотання особи, яка бере участь у справі. Аналіз статті дає змогу вважати, що законодавець пе­редбачив можливість поновлення або продовження процесу­альних строків тільки за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, тобто: сторін, третіх осіб, представників сторін та третіх осіб.

Треба зазначити, що при поданні клопотання про поновлен­ня процесуального строку, особа, яка бере участь у справі повин­на вчинити ту дію або подати той документ, відносно яких по­дається клопотання.

2. Клопотання про поновлення або продовження процесуаль­
ного строку розглядається в судовому засіданні, на яке викли­
каються особи, які беруть участь у справі (сторони, треті особи,
представники сторін та третіх осіб). У відповідності зі статтею,
неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином
повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання.

3. Виходячи зі змісту ч. З коментованої статті, можна дійти
висновку, що рішення суду відносно поновлення або продов­
ження процесуального строку оформлюється ухвалою. Своєю
ухвалою суд може поновити чи продовжити процесуальний
строк або відмовити в поновленні чи продовженні процесуаль­
ного строку. У випадку, коли суд задовольняє клопотання та
поновлює або продовжує процесуальний строк, ухвала про це
оскарженню не підлягає. Що ж стосується ухвали суду про від-

241

мову в поновленні чи продовженні пропущеного процесуально­го строку, то вона може бути оскаржена особами, які беруть участь у справі.

V будь-якому випадку ухвала суду повинна бути законною і обґрунтованою (див. ст. 159 КАС України та коментар до неї).

Стаття 103, Обчислення процесуального строку

1. Перебіг процесуального строку починається з наступного
дня після відповідної календарної дати або настання події, з
якою пов'язано його початок,

2. Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні
місяць і число останнього року цього строку.

3. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відпо­
відне число останнього місяця цього строку.

4. Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, при­
падає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк
закінчується в останній день цього місяця.

5. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на
певний день, вважається цей день.

6. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святко­
вий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший
після нього робочий день.

7. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка
повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після
настання події.

8. Останній день строку триває до двадцять четвертої годи­
ни, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в
суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в
момент закінчення цього часу.

9. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчен­
ня позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або гро­
шові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними
засобами зв'язку.

10. Зупинення провадження в адміністративній справі зу­
пиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністратив­
ній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з
дня поновлення провадження.

1. Дотримання правил обчислення процесуальних строків є дуже важливим для адміністративного процесу взагалі та для

242

забезпечення прав і свобод учасників адміністративного проце­су особливо. Своєчасне вчинення процесуальних дій судом, учасниками адміністративного процесу та іншими особами є однією з передумов захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-право­вих відносин.

Вище вже було зазначено, що процесуальні строки визнача­ються днями, місяцями і роками (див. коментар до ст. 101 КАС України).

Стаття, що коментується встановлює загальне правило, згід­но з яким перебіг будь-якого процесуального строку починаєть­ся з наступного дня після відповідної календарної дати або на­стання події, з якою пов'язано його початок.

2. Аналіз положень статті, що коментується, дозволяє ствер­джувати, що законодавець досить детально визначає правила обчислення процесуальних строків, що визначаються днями, місяцями і роками.

Закінчення строку, що визначається роками, здійснюється у відповідні місяць і число останнього року встановленого стро­ку. У випадку, коли строк визначається місяцями, він закінчу­ється у відповідне число останнього місяця цього строку, але якщо відповідний місяць не має такого числа, то закінчення строку припадає на останній день цього місяця. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважа­ється цей день.

Законодавець передбачив, що в усіх випадках, коли строк за­кінчується у вихідний, святковий чи ішшш неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Та­кож загальним правилом треба вважати те, що останній день процесуального строку закінчується о двадцять четвертій годи­ни, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Тобто, якщо суд працює до 18.00, то й закінчення процесуального строку припадає на 18 годину.

Строк не буде вважатися пропущеним, якщо до його закін­чення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти будуть здані на пошту чи передані іншими від­повідними засобами зв'язку та це буде підтверджено поштовою :«^витанцією, штемпелем або іншими передбаченими для цього собами. 243

3. Частина 10 ст. 103 КАС України передбачає правило, у відповідності з яким зупинення провадження в адміністратив­ній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій ад­міністративній справі. Про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу, проте зупинення процесуального стро­ку починається не з дня винесення цієї ухвали, а з моменту ви­никнення тієї ж обставини, що стала підставою для зупинення провадження в адміністративній справі. У відповідності з ко­ментованою статтею, а також зі ст. 156 КАС України з дня по­новлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Про поновлення провадження у справі суд та­кож постановляє ухвалу. Таким чином, час, на який було зупи­нено провадження в адміністративній справі, не включається до процесуального строку.

;tyt1 - і

 

Розділ III

 

і

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДІ

ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Глава 1

⇐ Предыдущая6789101112131415Следующая ⇒

Поделиться: