РОЗШИРЕНА СИСТЕМА ЧАСТКОВИХ УМОВ І ГРАДАЦІЙ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ДЛЯ ПРОПОНОВАНОГО ДЕВ’ЯТИКОМПОНЕНТНОГО ПОКАЗНИКА

 

№	1	2	3
1	F + Z + r £ U + K t   + K t     — нормальний рівень фінан- сової стійкості	F + Z + r £ U + K T  — передабсолютний рі- вень фінансової стій- кості	F + Z + r £ U  — абсолютний рі- вень фінансової стійкості
2	F + Z £ U + K T   + K t  — передкризовий  рівень  фі- нансової стійкості	F + Z £ U + K T  — нормальний рівень фі- нансової стійкості	F + Z £ U  — передабсолютний рівень фінансової стійкості
3	F £ U + K T   + K t  — кризовий  рівень  фінансо- вої стійкості	F £ U + K T  — передкризовий  рівень фінансової стійкості	F £ U  — нормальний рі- вень фінансової стійкості

 

Українським дослідником у галузі нечітко-множинного аналізу О. С Коцюбою розроблена методика розрахунку дев’ятикомпонент- ного показника фінансової стійкості (D):

 

1 Шеремет А, Д., Сайфулин Р. С. Методика финансового анализа. — М.: Инфра —

М, 1996. — С. 64.

 

⎛ d (x

) d (x

) d (x  ) ⎞

⎜   11         12

13 ⎟

D = ⎜ d (x21) d (x22 ) d (x23 )⎟ ,                        (10.2)

⎜                                 ⎟

⎝ d (x31) d (x32 ) d (x33 ) ⎠

 

при цьому

 

d (x

⎧1,

⎨

) = ⎪

якщо

x ij

³ 0

 

                        

, i = 1, 3 , j = 1, 3 , (10.3)

ij ⎩⎪ ,

якщо

xij < 0

0

 

c

x11 = (U

c

+ K T

+ K t  ) - (F + Z + r a  ) ,

a                                c

x12 = (U

c

T         t

+ K T

) - (F + Z + r a  ) ,

c

x13  = U

- (F + Z + r  ) ,

x21 = (U  + K

+ K ) - (F + Z ) ,

c

x22  = (U

+ K T

) - (F + Z ) ,

x23 = U

- (F + Z ) ,     (10.4—10.12)

x31

= (U c + K T   + K t  ) - F ,

 

x32

= (U c + K T  ) - F ,

x33

= U c - F .

Виникає питання про розпізнавання загального рівня або зони фінансової стійкості підприємства, виходячи з розподілу значень елементів матриці D.

Усі можливі ситуації фінансової стійкості можна розбити на дві групи.

У першому випадку, для кожної градації фінансової стійкості або не виконується жодна, або виконуються всі часткові умови. За такої ситуації зону фінансової стійкості, у якій перебуває під- приємство, розумно визначати за найвищою градацією з вико- нанням усіх часткових умов. Тоді між значеннями матриці D з релевантної цій ситуації підмножини й зонами фінансової стійко- сті має місце така відповідність:

⎛111⎞

⎜ ⎟

1) D = ⎜111⎟ — зона абсолютної фінансової стійкості;

⎜ ⎟

⎝111⎠

⎛110⎞

⎜  ⎟

2) D = ⎜111 ⎟

— зона передабсолютної фінансової стійкості;

⎜  ⎟

⎝111 ⎠

 

⎛1 0 0⎞

⎜   ⎟

3) D = ⎜11 0 ⎟ — зона нормальної фінансової стійкості;

⎜   ⎟

⎝111 ⎠

 

 

⎛ 0 0 0⎞

⎜   ⎟

4) D = ⎜10 0 ⎟ — зона передкризової фінансової стійкості;

⎜   ⎟

⎝110 ⎠

 

⎛ 0 0 0⎞

⎛0 0 0⎞

⎜   ⎟           ⎜   ⎟

5) D = ⎜ 0 0 0⎟

або

D = ⎜0 0 0⎟ — зона кризової фінансової стій-

⎜   ⎟           ⎜   ⎟

 

кості.

⎝10 0 ⎠

⎝0 0 0⎠

Складнішим щодо аналізу є випадок, коли спостерігається ви- конання не всіх часткових умов фінансової стійкості в межах окремої градації. За такої ситуації зону фінансової стійкості слід визначати на основі оцінювання за кожною градацією ступеня виконання відповідного до неї набору часткових умов. Якщо прийняти гіпотезу про нерівноцінність окремих часткових умов фінансової стійкості в межах окремої градації, то вказане оціню- вання можна здійснювати в такий спосіб:

l1  = c13  d (x13 ) ,

l2  = c12 d (x12 ) + c23 d (x23 ) ,  (10.13—10.17)

l3  = c11 d (x11 ) + c22 d (x22 ) + c33 d (x33 ) ,

l4  = c21 d (x21 ) + c32 d (x32 ) ,

 

⎧c31 d (x31 ),

l5 = ⎨

якщо

d (x31 ) = 1,

 

при цьому

⎩1,

якщо

d (x31 ) = 0

c13  = 1 , c12 + c23  = 1 , c11 + c22 + c33  = 1 ,

c21 + c32  = 1 , c31 = 1 ,                 (10.18—10.22)

 

                        

c ij   ³ 0, i = 1, 3,

j = 1, 3 ,                           (10.23)

 

де l s ,

s = 1, 5

— ступінь виконання набору часткових умов фінан-

сової стійкості, який відповідає s -й градації; c ij  ,

 

i = 1, 3,

 

j = 1, 3 —

ваговий коефіцієнт, який відповідає  ij -й умові (індикатору) фі- нансової стійкості згідно з матрицею D .

 

                          

Вагові  коефіцієнти

c ij  ,

i = 1, 3,

j = 1, 3

доцільно  визначати  за

допомогою правила Фішберна. Його сутність полягає у встанов- ленні вагових коефіцієнтів для альтернатив або детермінант за предметом аналізу, виходячи із системи переваг між ними. У по- чатковому варіанті правило Фішберна дає змогу «зважувати» су- воро спадну систему переваг. О. О. Недосєкін запропонував мо- дифікацію правила Фішберна для змішаної системи переваг, коли разом з альтернативами (детермінантами), які мають різну зна- чущість, присутні рівнозначні альтернативи. У цьому разі вагові коефіцієнти слід розраховувати за формулою:

 

при цьому

 

r i   = k i

 

N                        

å k i   , i = 1, N ,                    (10.24)

i=1

 

k N  = 1 ,                               (10.25)

 

k  ⎧k i  , X i  -1 » X i

 

, i = N , 2 .                (10.26)

i -1 = ⎨

⎩k i +1, X

 

 

i -1

f X i

Очевидно, що в запропонованій моделі фінансової стійкості, з урахуванням низки чинників (галузева специфіка, фінансова стратегія підприємства та ін.), система переваг може настрою- ватися по-різному. Якщо орієнтуватися на пріоритетність част- кових умов фінансової стійкості, пов’язаних з основними засо- бами, запасами й витратами, то можна прийти до такої струк- тури відношення переваги між відповідними компонентами ма- триці D :

d (x23 ) f d (x12 ) ,

d (x22 ) f d (x11 ) ~

d (x33 ) ,

d (x32 ) f d (x21 ) .

Перетворення згідно з правилом Фішберна побудованої сис- теми переваг на кількісні оцінки приводить до такого:

c11 = 1/ 4 , c12  = 1/ 3 , c13 = 1 ,

c21 = 1/ 3 , c22  = 2 / 4 , c23 = 2 / 3 ,

c31 = 1 , c32 = 2 / 3 , c33 = 1/ 4 .

Прийняті вагові коефіцієнти дають змогу закінчити розпоча- тий вище класифікатор можливих ситуацій фінансової стійкості (табл. 10.3).

 

 

Таблиця 10.3

⇐ Предыдущая35363738394041424344Следующая ⇒

Поделиться: