ОЦІНЮВАННЯ СКЛАДУ, СТРУКТУРИ Й РУХУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТА ЗОБОВ’ЯЗАНЬ, ВКЛАДЕНИХ У МАЙНО ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «СВА»

 

Показник			На початок періоду	На кінець звітного періоду	Відхилен- ня (+, –)	Темп росту, %
1. Всього майна, тис. грн			2 218 709,2	3 400 245	1 181 536	153,25
2. Власний капітал, тис. грн			1 535 518,3	1 910 123	374 604,7	124,40
— % до майна			0,692	0,562	–0,130	×
з них:
—власний оборотний капітал:
—тис. грн			537 009,4	703 112	166 102,6	130,93
—% до власного капіталу			0,350	0,368	0,018	×
3. Забезпечення наступних витрат і платежів, тис. грн			4 682,9	6 055	137,1	129.30
—% до майна			0,002	0,002	0,00	×
4. Зобов’язання:
— тис. грн			678 508	1 484 067	805 559	218,73
% до майна			0,306	0,436	0,131	×
4.1) довгострокові зо- бов’язання
—тис. грн			212 980,4	150 953	–62027,4	70,88
—% до зобов’язань			0,314	0,102	–0,212	×
4.2) поточні зо- бов’язання:
— тис. грн			465 527,600	1 333 114,00	867586,4	286,37
— % до зобов’язань			0,686	0,898	0,212	×
4.2.1) короткострокові кредити банку
—тис. грн			181 434,4	738 230	556795,6	406,88535
—%  до бов’язань	поточних	зо-	0,390	0,554	0.164	×

 

 

Продовження табл. 10.6

 

Показник			На початок періоду	На кінець звітного періоду	Відхилен- ня (+, –)	Темп росту, %
4.2.2) кредиторська за- боргованість за товари, роботи та послуги
—тис. грн			27 919,3	232 684	204764,7	833,42
—%  до бов’язань	поточних	зо-	0,060	0,175	0,115	×
5. Доходи майбутніх пе- ріодів
—тис. грн			270,9	279	8,1	0,030
—% до майна			0,00012	0,00008	–0,00004	×

 

Аналіз складу, структури й динаміки позичкового капіталу сві- дчить про те, що його збільшення відбулося за рахунок зростання поточних зобов’язань (на 867 586.4 тис. грн, або на 186,37 %, які в структурі позичкового капіталу становлять 89,8 %. Спостерігаєть- ся збільшення їх питомої ваги на 21,2 % порівняно з попереднім періодом. Найбільше зростання характерне для кредиторської за- боргованості та короткострокових кредитів банку.

Довгострокові  зобов’язання  суттєво  скоротилися  —  на 62 027,4 тис. грн, або на 29,12 %, а їх частка в структурі позичко- вого капіталу зменшилася на 21,2%.

Доволі поширеною та широко застосованою методикою фінансо- вої діагностики є методика розрахунку та оцінювання фінансових показників (коефіцієнтів), згрупованих за відповідними напрямами дослідження: майновий стан; ліквідність, платоспроможність і кре- дитоспроможність; фінансова стійкість і стабільність; прибутковість (рентабельність) і самофінансування; ділова активність тощо.

Структуризація фінансових показників може здійснюватись як у площині класифікаційних ознак відповідно до предметного на- пряму (спрямування) аналізу, так і в контексті моделювання го- ловних бізнес-процесів підприємства за моделлю Du Рont.

До першої групи показників оцінки майнового стану підпри- ємства належать такі показники: сума господарських коштів, якими володіє підприємство; питома вага активної частини основ- них засобів; коефіцієнт зношення основних засобів; коефіцієнти

 

оновлення та вибуття основних засобів. Оцінювання перелічено- го комплексу показників дає змогу визначити, наскільки ефектив- но використовується майно підприємства. Зокрема, проаналізу- вати, наскільки відповідає оновлення основних засобів сучасною технікою, чи своєчасно позбавляється підприємство фізично та морально застарілого устаткування та обладнання. Такий аналіз дає змогу продемонструвати конкретні резерви підвищення ефек- тивності використання його майна.

Аналіз ліквідності (другої групи показників) ґрунтується на зіставленні відображених у балансі поточних зобов’язань і поточ- них активів підприємства й дає можливість проаналізувати здат- ність швидко продавати активи й отримувати гроші для сплати своїх зобов’язань. Тобто ліквідність підприємства характеризу- ється співвідношенням розміру його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебітор- ська заборгованість) і короткострокової заборгованості. Аналі- зуючи ліквідність, доцільно проаналізувати можливі комбінації співвідношення найбільш ліквідних і найменш ліквідних активів, тому на практиці застосовують різноманітні показники ліквідно- сті різних ступенів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (показник ліквідності пер- шого ступеня) характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу й відображатиме, яку частину коротко- строкових зобов’язань воно має можливість погасити негайно за рахунок найбільш ліквідних активів (грошових коштів та їх екві- валентів). Надто високе значення цього показника негативно по- значається на рентабельності підприємства, оскільки залучений капітал вкладається в неробочі активи, якими є грошові кошти та їх еквіваленти. Оптимальною вважають таку ситуацію, коли зна- чення показника абсолютної ліквідності знаходяться на рівні 0,2. З метою забезпечення стабільної поточної платоспроможності під- приємства можуть формувати резерви ліквідності (наприклад, по- точні фінансові інвестиції) чи вдаватися до залучення овердрафту.

Проміжний коефіцієнт покриття (ліквідність другого  ступе- ня) — характеризує очікувану платоспроможність підприємства в короткостроковому періоді. В іноземній економічній літературі орієнтовне (найнижче) значення цього показника передбачене на рівні 1. Однак ця оцінка є доволі умовною.

Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності чи коефі- цієнт ліквідності третього ступеня розраховують відношенням ко- роткострокових активів до короткострокових зобов’язань підприєм- ства, він показує, скільки гривень поточних активів підприємства

 

припадає на одну гривню поточних зобов’язань. За умови, якщо по- точні активи підприємства перевищують поточні зобов’язання, мож- на вважати, що підприємство успішно функціонує.

Ще однією групою аналітичних показників є показники, які ха- рактеризують фінансову стійкість. Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюється шляхом розраху- нку таких основних показників (коефіцієнтів): коефіцієнта фінан- сової незалежності (автономії); коефіцієнта фінансування; коефіці- єнта фінансового лівериджу; коефіцієнта покриття відсотків; коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами; кое- фіцієнта маневреності власного капіталу.

Аналіз фінансової стійкості має показати наявність чи відсут- ність у підприємства можливостей із залучення додаткових позич- кових засобів, здатність погасити поточні зобов’язання за рахунок активів різного ступеня ліквідності.

Аналіз ділової активності дає змогу проаналізувати ефектив- ність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз здійснюється за допомогою показників (коефіцієнтів):

— коефіцієнта оборотності активів, що обчислюється відно- шенням чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства й характери- зує ефективність використання підприємством усіх наявних ре- сурсів, незалежно від джерел їх залучення;

— коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, який розраховують відношенням чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічного розміру дебіторської заборго- ваності. Він показує швидкість обертання дебіторської заборгова- ності підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством;

— коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості, роз- рахунок якого здійснюють відношенням чистої виручки від реа- лізації продукції (робіт, послуг) до середньорічного розміру кре- диторської заборгованості. Він показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналі- зується, розширення або зниження комерційного кредиту, що на- дається підприємству;

— терміну сплати дебіторської та кредиторської заборговано- стей, що розраховується відношенням тривалості звітного пері- оду до коефіцієнта оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості. Він показує середній період сплати дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства;

 

— коефіцієнта оборотності матеріальних запасів, який розра- ховують відношенням собівартості реалізованої продукції до се- редньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швид- кість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства;

— тривалістю операційного циклу, яку визначають як сума періоду обороту дебіторської заборгованості (у днях) і періоду обороту виробничих запасів (у днях);

— тривалістю фінансового циклу, яку визначається як трива- лість операційного циклу мінус період обороту кредиторської за- боргованості;

— коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддача), який розраховують як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних за- собів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства;

— періоду обороту чистого робочого капіталу, який розрахо- вують як відношення кількості днів у році до коефіцієнта оборот- ності чистого робочого капіталу;

— коефіцієнта оборотності власного капіталу, що розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічного розміру власного капіталу підприємства. Він по- казує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Ефективність управління підприємством визначають темпами прискорення обертання ресурсів, що має відображатися в зрос- танні відповідних показників. Нормативного значення показників немає, але що швидше обертаються ресурси підприємства, то краще. Підвищення обертання ресурсів є, поряд з високою при- бутковістю, другим важелем підвищення фінансового благопо- луччя підприємства. Низький рівень коефіцієнтів обертання ак- тивів може свідчити про недостатню завантаженість і низьку ефективність експлуатації виробничих потужностей, зростання дебіторської заборгованості та запасів.

Показник оборотності активів показує, скільки разів за пері- од обертається капітал, вкладений в активи підприємства. Зрос- тання цього показника свідчить про підвищення ефективності використання активів.

Ще одним параметром, що оцінює інтенсивність використан- ня активів, є показник періоду обороту в днях, який розрахову- ють як відношення тривалості обраного періоду до оборотності активів за цей період.

Оборотність чистих активів є узагальнюючим показником, що характеризує інтенсивність використання активів. Крім того, цей

 

коефіцієнт використовується в оцінці фінансової діяльності під- приємства.

Період обороту чистого робочого капіталу — характеризує час, упродовж якого здійснюють оборот оборотні кошти підприємства (цикл від оплати сировини й матеріалів, перебування їх у вигляді ви- робничих запасів, до отримання платежу за реалізовану продукцію).

Від’ємне значення показника свідчать про відсутність оборотних коштів, а його розмір характеризує мінімальну суму наповнення оборотних коштів. Високе значення показує, що ресурси замороже- ні в оборотних коштах (розміри запасів надмірні або підприємство відпускає значну частину продукції в кредит). За раціонального управління період обороту позитивний, але близький до нуля, тобто структура дебіторської й кредиторської заборгованостей збалансо- вана. Близька до нуля від’ємна величина періоду обороту свідчить про роботу підприємства на кредитах постачальників і відсутністю власних оборотних коштів. Зростання тривалості обороту — ознака збитковості або відтягнення коштів. І в тому, і в іншому разі креди- тування не вирішить проблем підприємства.

Важливим для оцінювання господарської діяльності підпри- ємства є визначення тривалості операційного та фінансового циклу. Загалом немає нормативних значень для тривалості цих циклів, але що вони коротші, то краще працює підприємство. Для різних галузей тривалість операційного циклу різна. Базою для порівняння є різні періоди діяльності одного підприємства й се- редньогалузеві показники.

Підвищення ефективності діяльності підприємства здійсню- ється за рахунок прискорення обертання ресурсів й скорочення періоду їх обороту. Збільшення кількості обертів можливе шля- хом скорочення періоду виробництва або скорочення періоду обігу, а скорочення періоду виробництва потребує вдосконалення технології, модернізації та автоматизації виробництва.

Скорочення періоду обігу вимагає більш ефективного й раціо- нального використання ресурсів, прискорення документообороту та розрахунків. А що швидше обертаються ресурси підприємства, то менший їх обсяг потрібен для здійснення операційної діяльно- сті й тим ефективніше діяльність підприємства.

Важливою складовою фінансової діагностики підприємства будь-якої сфери діяльності й форми власності є оцінювання йо- го прибутковості. У теорії та практиці існує безліч абсолютних і відносних показників прибутковості та самофінансування. До абсолютних належать: операційний, валовий прибуток, прибу- ток до оподаткування, чистий прибуток, розподілений і нероз-

 

поділений прибуток. Більшість відносних показників ґрунтується на концепції рентабельності: рентабельність власного капіталу; рента- бельність інвестицій; рентабельність активів; рентабельність основ- них засобів; рентабельність виробництва певного виду продукції тощо. У процесі проведення фінансової діагностики показник при- бутковості аналізується в динаміці, а також у зіставленні із середньо- галузевими значеннями та за окремими видами економічної діяльно- сті. На основі цього робиться висновок про їх достатність.

Спеціалісти з фінансового аналізу добре розуміють, що для кожного окремого підприємства різних галузей економіки харак- терні свої особливості. Наприклад, підприємства автомобілебу- дування чи кондитерські підприємства — це різні підприємства. Виробництво триває від кількох місяців до року, і отже, оборот- ність активів може бути нульовою в цей період, а у відповідний місяць його продажу — доволі значною. Характерними є особли- вості й для підприємств, що здійснюють виробництво суден, лі- таків тощо. Інша ситуація характерна для підприємств харчової промисловості. Наприклад, підприємства, які виробляють молоч- ні чи ковбасні вироби, сировина яких має обмежений термін збе- рігання, змушені здійснювати виробництво у відносно невеликий період часу. З огляду на те, що межі нормативних показників мають бути адекватними середовищу функціонування підприєм- ства, фінансова діагностика значно ускладнюється, оскільки, на- віть обґрунтування нормативних значень фінансових показників є непростим завданням. Традиційно в світовій практиці для ви- значення нормативних значень показників використовують серед- ньогалузеві значення фінансових показників. Ці значення оці- нюються щороку на основі фактичних результатів діяльності ре- альних підприємства з урахуванням галузевих особливостей та масштабів діяльності. Для правильного настроювання факторів кількість підприємства лідерів та аутсайдерів має бути зіставною, також слід враховувати вибірку показників як у найбільш стабіль- ні періоди, так і в кризові періоди. Оскільки в Україні відповідні дослідження проводяться нерегулярно, то більшість вітчизняних підприємств використовують як орієнтир закордонні досліджен- ня. Іншою альтернативою є визначення нормативних значень по- казників за допомогою методики О. О. Недосєкіна, що ґрунтуєть- ся на інструментарії статистичного розподілу за Гаусом і використанні експертного аналізу1.

 

1 Недосекин А. О., Бессонов Д. Н., Лукашев А. В. Сводній финансовій анализ российских предприятий за 2000—2003 гг. — За матеріалами сайта: http:// sedok.narod.ru/fa/fa_1.pdf

 

⇐ Предыдущая37383940414243444546Следующая ⇒

Поделиться: