Принципи управління робочим капіталом компанії

Серед актуальних проблем, які мають вирішувати керівники підприємств, найбільш значущим є забезпечення безперебійного та результативного функціонування, ефективного використання активів і залучених коштів. Розуміючи, що фінансові показники

 

тільки віддзеркалюють операційну діяльність компанії, а їх кіль- кісні параметри ⎯ рівень ефективності управлінських рішень, які приймають функціональні менеджери, у цій главі розкриємо ло- гіку впливу особливостей напрямів та умов діяльності підприєм- ства на розмір і структуру робочого капіталу, а також механізм взаємодії (впливу) маркетингових, виробничих, логістичних рі- шень на окремі складові оборотного капіталу підприємства.

Тривалий час управління робочим капіталом на підприємствах належало до функціональної сфери бухгалтерії та фінансового менеджменту, а за прогнозування, аналіз і контроль його парамет- рів відповідали фінансові менеджери. Активне впровадження в компаніях принципів фінансового та бюджетного управління обумовило зміни повноважень функціональних менеджерів та їх відповідальності за фінансові індикатори діяльності компанії, зо- середженість на показниках ефективності використання активів, зокрема таких складових оборотних активів, як дебіторська забор- гованість і товарно-матеріальні запаси.

У численних підручниках з економіки та фінансового мене- джменту, яких розглядаються підходи до управління капіталом (зокрема й робочим), наводиться неоднозначне трактування та- ких понять, як «оборотний капітал», «оборотні активи», «оборот- ні фонди», «оборотні кошти», «власні оборотні активи» «чистий оборотний капітал», «робочий капітал». Таке розмаїття терміно- логічної палітри в літературі пояснюється одночасним уживан- ням економічних термінів адміністративного управління, поши- рених за часів епохи планового господарства, та впровадженням у практику понятійно-категоріального апарату, що поширений у міжнародній практиці.

За часів адміністративної економіки активи підприємства на- зивали фондами, які поділялися на основні та оборотні; останні включали грошові кошти на розрахунковому рахунку, гроші, які ще не отримало підприємство («гроші в дорозі»), що називались оборотними коштами.

У сучасній світовій практиці застосовується термінологія міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО), якими передбачено розрізняти оборотні (поточні) активи (англ. — сurrent аssets), оборотний (англ. — сurrent capital) і робочий (англ. — working capital) капітал. Відповідно до МСБО до активів відносять ресурси компанії, які контролюються компанією та від яких вона очікує отримати економічні вигоди в майбутньому. Оборотними активами називають грошові кошти та їх еквівален- ти, які не обмежені у використанні та призначені для реалізації

 

або споживання впродовж операційного циклу або дванадцяти місяців. Основними елементами оборотних активів є:

— запаси (сировина, матеріали, напівфабрикати, незавершене виробництво, готова продукція, товари);

— дебіторська заборгованість за товари, послуги, роботи;

— грошові кошти;

— авансові платежі;

— короткострокові фінансові вкладення.

Під оборотним капіталом розуміють кошти, що вкладені в поточні (оборотні) активи компанії. З метою управління оборот- ний капітал поділяють на постійний (потреба в якому не зміню- ється впродовж виробничого циклу) та змінний (потреба в якому залежить від сезонного або циклічного коливання виробництва й продажів).

У міжнародній практиці широко застосовують поняття робо- чого капіталу, який відображає ту частину оборотних активів, що забезпечена довгостроковими (власними або залученими) фі- нансовими ресурсами. Розмір робочого капіталу визначається як різниця між оборотними активами та поточними зобов’язаннями (формула (11.1)), тому його іноді називають чистим оборотним капіталом (не плутати з власним оборотним капіталом):

WC= CA - СL,                                   (11.1)

де WC (working capital) — робочий капітал;

СА (Current assets) — оборотні активи;

СL ( Current liabilities) — поточні зобов’язання.

Робочий капітал є своєрідною «подушкою безпеки» бізнесу. Наявність робочого капіталу відображає фінансову надійність підприємства, його здатність розраховуватись у короткостроко- вому періоді, обслуговувати поточні зобов’язання. У разі погір- шення умов короткострокового фінансування (скорочення корот- кострокової заборгованості, банківських кредитів) підприємство має можливість зберегти певний рівень оборотних активів, забез- печити безупинність виробництва.

Вагома роль робочого капіталу в забезпеченні довгостроково- го розвитку характерна не тільки для торговельних, дистрибуцій- них компаній (де частка оборотних активів сягає до 80 % загаль- ного розміру активів), а й для промислових підприємств. Сучасна практика господарювання українських компаній в умовах кризи яскраво демонструє приклади стримування розвитку бізнесу вна- слідок недостатнього робочого капіталу та відсутності ефектив- ної політики інвестування в його зростання. Нині майже всі віт-

 

чизняні компанії оптово-роздрібної торгівлі зіткнулися з пробле- мами відсутності можливості підтримки належного продуктового асортименту та забезпечення своєчасних розрахунків з постачаль- никами продукції. Така ситуація виникає внаслідок монопольної влади покупця, який може диктувати умови щодо поставок, принци- пів оплати. Саме наявність значної монопольної влади роздрібних мереж в Україні та можливість активного залучення короткостроко- вих фінансових ресурсів дають змогу торговельним компаніям пра- цювати з від’ємним робочим капіталом.

 

Таблиця 11.1.

⇐ Предыдущая40414243444546474849Следующая ⇒

Поделиться: