СТРУКТУРА ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

Контрагент	Загальна сума дебіторської заборгованос- ті, тис. грн	Сума нормаль- ної (непрост- роченої) дебі- торської забо- ргованості, тис. грн	Прострочена дебіторська заборго- ваність, тис. грн за різними періодами
			0-14 днів	15-30 днів	31-60 днів
А	247	200	⎯	47	⎯
В	170	150	20	⎯	⎯
С	76	52	⎯	⎯	24
Д	952	840	90	50	12
Усього	1445	1242	110	97	36

 

Для прогнозування обсягу грошових коштів, які мають бути інвестовані в дебіторську заборгованість, можна скористатися формулою:

ІДЗ = Вк·Кц · (ДДЗ+ДПП),                           (11.7)

де: І ДЗ ⎯ обсяг інвестицій в дебіторську заборгованість, грн;

Вк ⎯ розмір виручки, яку планується отримати від реалізації продукції, з відстрочкою платежу, грн;

Кц — коефіцієнт співвідношення собівартості продукції та ціни

(коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції);

ДДЗ — середній період відстрочки платежу, дні;

ДПП — середній період затримки платежів за наданими креди- тами, дні.

 

Приклад: Торговельна компанія планує розширити асортиме- нтну лінійку та розглядає можливість закупівлі нового товару. Відпускна ціна постачальника на товар 35 грн витрати на транспортування та зберігання плануються на рівні 5 грн за одиницю. Маркетологи пропонують продавати товар по 50 грн. Компанія планує щоденно продавати 100 одиниць товару з від- строчкою платежу 30 днів (час затримки платежів враховано)

Скориставшись формулою (11.7) розрахуємо розмір дебіторської заборгованості та потребу в додатковому фінансуванні:

Ідз = 50 · 100 · (40/50) · 30 = 120 000 (грн)

Як бачимо, для забезпечення розширення асортименту необ- хідно поповнити оборотний капітал компанії на 120 000 грн. Для фінансового обґрунтування доцільності продажу нового товару при вищеозначених умовах необхідно порівняти додатковий при- буток, який компанія отримує від збільшення обсягу продажів із сумою сплати за фінансові ресурси, що необхідно залучити для фінансування приросту дебіторської заборгованості. Компанія внаслідок продажу цього товару отримає за рік прибуток у роз- мірі 120 000 грн ((50-40)·100·12). За альтернативної ставки ка- піталу, яку визначимо на рівні вартості банківського кредиту у 22 % річних, сума витрат на фінансове обслуговування дебітор- ської заборгованості становитиме 26 400 грн (0,22·120 000).

 

У наведеному прикладі не враховано додаткові витрати, які виникають у процесі розширення обсягів продажів, товарних за- пасів, роботи з дебіторами, отримання та супроводження банків- ського кредиту та ін.

 

Розуміючи, що дебіторська заборгованість, як елемент кредит- ної політики, перебуває у сфері повноважень комерційного дире- ктора, підкреслимо, що фінансова служба підприємства має ви- конувати аналітичні та контрольні функції, а також відповідати за своєчасне фінансування планового приросту дебіторської за- боргованості.

З метою оцінювання доцільності інвестування капіталу в зрос- тання дебіторської заборгованості фахівці пропонують скористати- ся традиційним інструментарієм проектного аналізу й для обґрун- тування фінансової ефективності таких вкладень розраховувати показники чистої приведеної вартості (NPV), внутрішньої норми дохідності (IRR) та рентабельності інвестицій (PI). Проте для засто- сування методу порівняння додаткових дисконтованих грошових доходів від зростання обсягу продажів з додатковими дисконтова- ними витратами, які враховують альтернативну вартість залучено- го капіталу на поповнення оборотного капіталу, майже не можливо виокремити ті доходи підприємства, які були зумовлені зміною кредитною політики, а не є наслідком інших маркетингових заходів і впливу ринкових чинників.

Ще одним напрямом управління дебіторською заборгованістю є мінімізація ризику втрат, що пов’язаних з можливими збитка- ми, яких підприємство може зазнати внаслідок простроченої та безнадійної заборгованості.

Розробляючи кредитну політику підприємства, фінансовий підрозділ спільно з юридичним та збутовим відділом мають сфор- мувати положення про кредитну політику та відповідні регламе- нти, у яких визначити:

— категорії клієнтів відповідно до стратегії підприємства та принципи сервісного й фінансового обслуговування;

— методику оцінювання фінансового стану та принципів оцін- ки кредитоспроможності контрагентів, яким надається відстрочка платежів;

— відповідальність контрагентів за порушення умов відстрочки платежів, юридичні аспекти та фінансові механізми регулювання відносин за умов зриву своєчасної сплати;

— відповідальність і повноваження менеджменту за розмір дебіторської заборгованості, зокрема й простроченої, а також принципи мотивації персоналу підприємства за дотримання кре- дитної політики.

В умовах непрозорості фінансової інформації в Україні оці- нювати рівень платоспроможності контрагентів на основі їх фі- нансових звітів (баланс, звіт про фінансові результати) доволі ри-

 

зиковано. Експерти пропонують скористатися галузевими базами даних компаній з сумнівною кредитною історією, своєрідними рейтингами неплательщиків.

Проте найнадійнішою має стати внутрішня інформаційна база про контрагентів, яка структурована за такими ознаками: час роботи з клієнтами, частка обсягу продажів певному клієнту в сукупній ви- ручці, середній період дебіторської заборгованості по контрагенту; розмір простроченої дебіторської заборгованості в обсязі продажів. За результатами аналізу роботи з контрагентами за такими парамет- рами, клієнтів поділяють за категоріями надійні, ризиковані, такі, які потребують пильної уваги, що дає змогу в процесі фінансової спів- праці розробляти та застосовувати адекватні пільги й штрафи.

В умовах становлення в Україні більшості ринків, відсутності стійких партнерських відносин, значних коливань у структурі клієнтської бази підприємства здійснюють кредитування за умов надання застави, банківських гарантій та інших видів забезпе- чення, які можуть посилити кредитоспроможність контрагента.

Успішний досвід дистрибуційних компаній, які широко вико- ристовують відстрочку платежів для стимулювання обсягів про- дажів, демонструє ефективність створення та функціонування кредитних комітетів, до складу яких входять фахівці з маркетин- гового, фінансового, юридичного департаментів, представники служби безпеки підприємства. Серед питань, які вповноважений приймати кредитний комітет, — розробка кредитної політики компанії, принципи фінансової співпраці з контрагентами, а та- кож доцільність надання комерційного кредиту та умови відстроч- ки платежів для конкретних клієнтів. Колегіальність прийняття рішення щодо надання відстрочки оплати за придбання товарів дає можливість урахувати наявність та правомірність викорис- тання застави, можливість надання кредиту, фінансову спромож- ність і стійкість партнера, а також сформувати таку систему штрафних санкцій за порушення терміну оплату, яку встановлено графіком погашення платежів.

Кредитна політика не обмежується тільки питаннями відстроч- ки платежів. Крім системи штрафів, вона визначає систему зни- жок, які надаються клієнту залежно від терміну оплати. Тому ці- нова політика підприємства тісно пов’язана з його кредитною по- літикою. Відомо, що за умови передоплати підприємства знижують ціну на товар, а за умови відстрочки платежів ⎯ збіль- шують її. Тому прайс-листи компаній мають кілька варіантів ціни: за умови передоплати, за фактом відвантаження, за умови відстро- чки оплати на різні терміни (наприклад, 7, 14, 21, 30, 60 днів).

 

У практиці управління дебіторською заборгованістю відомі дієві методи роботи з простроченими платежами. За появу про- строченої дебіторської заборгованості несе відповідальність, пе- редусім, менеджер відділу продажів, який відстежує платіжну дис- ципліну своїх клієнтів (за умови наявності чітко сформованих принципів кредитної політики та його повноважень приймати рішення про надання контрагенту певних умов кредитування). У разі серйозних порушень умов оплати рішення щодо фінансових санкцій та отримання оплати в судовому порядку має приймати кредитний комітет. Проте такі методи повернення оплати на практиці зустрічаються рідко. Для повернення заборгованості су- часні підприємства активно використовують інститут факторин- гу, який став поширеним і в Україні. Нині більшість банківських установ пропонує послуги з факторингу (від англ. Factor ⎯ агент, посередник), які полягають у допомозі компаніям стягува- ти борги з ненадійних контрагентів. Факторинг є різновидом по- середницької діяльності, за якої фірма-посередник (факторингова компанія) за певну плату отримує право стягувати та зараховува- ти на рахунок підприємства-клієнта відповідну суму грошей (право інкасувати дебіторську заборгованість). Водночас посеред- ник може кредитувати поповнення оборотного капіталу клієнта, а також  брати  на  себе  кредитні  та  валютні  ризики  компа- нії. Пропозиція факторингових послуг передбачає беззаставне фінансування поставок товарів, захист ризику фінансових втрат від безнадійних боргів, облік дебіторської заборгованості, конт- роль за своєчасною оплатою дебіторів та інкасацію рахунків.

 

 

⇐ Предыдущая44454647484950515253Следующая ⇒

Поделиться: