Легістичні концепції у праві інших держав східної традиції.

Незважаючи на те, що ідеї фа-цзя із Китаю могли експортуватися максимум у Японію, Корею та інші державні утворення південно-східної Азії, загальна концепція існування правових норм двох описаних видів, ролі держави у правотворчості та інших тез, описаних у філософсько-правовій школі легізму, в тому чи іншому вигляді зустрічається практично в усіх державах східної традиції права.

Ідеї, аналогічні китайському легізму, вже в IV ст. до н.е. були описані у Артхашастрі – збірці правових норм Індії. Її автором вважається Каутілья, міністр царя Чандрагупти. Артхашастра (дослівний переклад назви «Книга про користь») присвячена управлінню державою та розрахована на правителя та вищу адміністрацію та врегульовує відносини податкової, адміністративної, частково цивільної сфери.

По більшості тез Артхашастра містить ті ж самі ідеї, що й розробки китайських легістів. Як фа-цзя в Китаї протистоїть лі та конфуціанству, так ідеї Артхашатри Індії за змістом протиставляються моралі індуїзму. Правитель та чиновник тут має звільнитися від власних уподобань та суб’єктивізму та прагнути суворої дисциплінованої об’єктивності, особистим прикладом направляти усіх правильним шляхом законних приписів. Держава тут сприймається як вертикальна структура із чіткими законами, які поширюються на усе населення, релігійний чинник, а, відповідно, й моральні норми, нівелюються.

Стародавня Японія І-ІІІ ст. розрізняє закони правителя та правові й моральні звичаї з ознакою писемності - усності[44]. Ідеї легізму в Японії безперечно розвивалися із китайським впливом: більшість текстів японських збірок написана із застосуванням китайської мови, їхні назви співвідносяться із подібними китайськими текстами, посилання на них зустрічаються у китайських джерелах. Зразками логістичних текстів Японії можна назвати Омі-ре (661 - 672), Киеминахара-ре (681-683), Тайхо-рицуре (702). Проявом легістичної доктрини можна назвати й реформи Мейцзи: ідеї рівності громадян перед законом, право імператора на свій розсуд визначати політичний напрямок, суспільний поділ, економічні процеси та державний устрій країни, при цьому ігноруючи багатовікові звичаї та традиції – є типовою реалізацією легізму.

Сучасною вдалою реалізацією ідей легізму при розбудові держави безперечно є приклад Сінгапуру. Більшість реформ Лі Куан Ю побудовані на ідея жорсткого законодавчого регулювання, втручання держави в особистісну сферу, суворі покарання та піднесення раціональності над традиційністю.

Елементи легізму в мусульманських країнах тісно пов’язані із релігійним впливом. В чистому вигляді класичного китайського легізму, який побудований виключно на раціональності, тут не існує, адже раціональність шаріату та фікху все одне засновується на релігійній доктрині. Хоча й тут можна знайти декілька тез, співзвучних класичним легістичним формулам: рівність населення перед законом, жорстка вертикально-пірамідальна розбудова державного апарату, потужна абсолютна влада правителя, система суворих покарань за правопорушення. Нюансом логістичних ідей в ісламі є можливість заміни абсолютної влади світського правителя відповідним релігійним лідером. Така модель передбачена Конституцією Ірану 1979 р., де лідер держави – факіх є безперечним релігійним авторитетом; халіф в сунітських державах історично має статус релігійного лідера, так, конституція Марокко проголошує короля «еміром правовірних», який наглядає за дотриманням ісламу (ст.19), верховну релігійну владу мають королі Саудівської Аравії та Брунею (ст. 3), Конституція Федерації Малайзії визнає верховну релігійну владу султанів штатів над мусульманами.

Легізм може виступати й навпаки, елементом секуляризації. Так, Мустафа Кемаль при розбудові секуляризованої держави Туреччини застосовував легістично-етатиські доктрини: відповідні за змістом норми були включені до Конституції 1937 р[45].

Отже, підсумовуючи вищенаведене, можна стверджувати, що легістична доктрина, сформульована у Стародавньому Китаї, із власними особливостями присутня практично в усіх державах східної традиції права. Ідеї легізму могли бути як експортованими із Китаю (у країнах далекосхідного регіону), так і сформулюватися незалежно, в результаті природного еволюційного суспільно-правового розвитку. Але, в обох випадках, загальні принципи доктрини легізму та їх протиставлення нормам моралі та звичаям створює певну сукупність правових моделей аналогічну для цих держав, та дає можливість додати ще одну спільну рису для визначення простору східної традиції права.

 

 

Завершення

 

Феномен східної традиції права є одним із найцікавіших та найактуальніших у історичній та сучасній світовій юридичній науці. Дослідники різних держав та навіть різних цивілізацій, які займаються цим неоднозначним та спірним по багатьох параметрах явищем, із кожним роком відкривають нові нюанси, аспекти та інститути у праві східної традиції. Цей процес ще тільки розпочатий, але вже викликає численні наукові дискусії у юридичному, соціологічному та політичному світі.

Сам факт існування такого феномену як «східна традиція права», на нашу думку, не викликає сумніву, але його форма, зміст, характерні риси, особливості, історія розвитку та перспективи заслуговують на дослідницьку увагу. Сподіваємось, що викладені у даному навчальному посібнику тези щодо кордонів східної традиції права, її ознак, як спільних із правом західної традиції, так і характерних лише для неї, особливості існування, розуміння та практичної реалізації універсальних інститутів, таких як релігійність та моральність будуть цікавими для студентів, що вивчають правознавство, так і для усіх інших осіб, увагу яких привертає означена тематика.

 

РЕКОМЕНДОВАНА  ЛІТЕРАТУРА

Основна: (Базова)

1. Бехруз Х. Введение в сравнительное правоведение – О., 2002

2. Бостан Л.М., Бостан С.К. Історія держави і права зарубіжних країн – К., 2004

3. Давид Рене, Камилла Жоффре-Спинози. Основные правовые системы современности – М., 1998

4. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: общая и особенная части. М., 2002.

5. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности). М., 2005.

6.  Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн – К., 2000

Додаткова:

 

1. Bagehot The English Constitution – L. 1963

2.  Birthright of Man. A selected texts prepared under the direction of J. Hersch – Paris, 1969

3. Crotius H. The Right of War and Peace – Washington, 1991  

4. Азаревич Д. История византийского права – Ярославль, 1877

5. Аннерс Э. История европейского права – М., 1996

6. Базедов Ю. Возрождение процесса унификации права: европейское договорное право и его элементы. М., 1996.

7. Барак А. Судейское усмотрение. М., 1999.

8. Берман Г. Право і революція – К., 2002

9. Бехруз Х.Н. Особенности восточных правовых традиций // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку – К.: 2009 – С. 79-83

10. Богатых Е.А. Гражданское и торговое право. М., 2004.

11. Вагацума С., Ариидзуми Т. Гражданское право Японии. Книга первая. М., 1983. - 352 с.

12. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма – М., 2002

13. Гойхбарг А.Г. Сравнительное семейное право. М., 1927.

14. Дарест Р. Изследования по истории права – СПб., 1894

15.   Дементьев Ю.П. Кампучия: Крах маоистского эксперимента. – М.: Междунар. отношения, 1979. – 56с.

16.  Денисов В.Н. Системы права развивающихся стран: становление и развитие систем права Африки, освободившихся от британского империализма. Киев. 1978.

17.  Денисов С.А. Изучение государственного права незападных цивилизаций// Проблеми порівняльного правознавства – Львів – Київ: ЛДУВС, 2011

18. Дудченко В.В. Традиція правового плюралізму: західна та східна інтерпретація: Автореф. дис... д-ра юрид. наук / В.В. Дудченко ; Одес. нац. юрид. акад. — О., 2007.

19. Еремин В. Н. Политическая система современного японского общества. М., 1992. - 217 с.

20. Еремин В.Н. К вопросу о типологической характеристике современного японского права \\ Советское государство и право. 1977. № 3.

21. Еремин В.Н. Классификация права японскими юристами \\ Правоведение. 1977. № 1.

22. Жидков О.А. История буржуазного права. М., 1971

23.  Жоль К.К. Методы научного познания и логика (для юристов). – К.: “Атика”, 2001.

24. Зивс С.Л. О методе сравнительного исследования в науке о государстве и праве \\ Советское государство и право. 1964. № 3.

25. Инако Ц. Современное право Японии. М, 1981.

26. Казимирчук В.П. Право и методы его изучения. М., 1965.

27. Карташев А.В. Вселенские соборы – М., 1994

28. Ковалевский М.М. Историко-сравнительный метод в юриспруденции и приемы изучения истории права. М., 1880.

29. Ковальський В.С. Проблема єдності історичного і логічного в пізнанні сучасних правових реалій. // Конституція і державотворення: національні традиції та світовий досвід. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАНУ, 2014 – С. 159

30. Козлов В.А. Проблемы сравнительного правоведения \\ Правоведение. 1976. № 5.

31. Косарев А.И. Об использовании сравнительного метода в историко-правовом исследовании \\ Советское государство и право. 1965. № 3.

32.  Кох Х., Магнус У., Винклер фон Моренфельс П. Международное частное право и сравнительное правоведение. М., 2003.

33.  Краснянский В.Э. Классификация правовых систем \\ Правоведение. 1969. № 5.

34. Краснянский В.Э. Элементы сравнительно-правового метода \\ Правоведение. 1970. № 3.

35.  Крюгер Р. Китай – М.: «Эксмо», 2007 – 443с.

36.  Курбанов С.О. Идеи Чучхе: конфуцианская традиція // «Восточная коллекция», Осень 2001 - № 4 (7). СС. 58 -65.

37. Кучма В. Государство и право древнего мира: Курс лекций – Волгоград, 1998

38. Липшиц Е.Э. Право и суд в Византии в IV – VIII вв. – Л., 1976

39.  Лисенко О.М. Порівняльне правознавство як наука та його місце в системі юридичних наук: Автореф. дис. к.ю.н. К., 2001.

40. Ліберо Дж. Церковне право – Львів, 2001

41. Лукич Р. Методология права. М., 1981.

42.  Малишев Б.В. Правова система (телеологічний вимір) – К.: «ВД Дакор», 2012 – С. 22-26

43. Марксистско-ленинское учение о государстве и праве: история развития и современность. М., 1977.

44. Марченко М.Н. Иудейское право и его особенности \\ Вестник МГУ. Серия 11. Право. 2000. № 6.

45. Марченко М.Н. Объект и предмет сравнительного права \\ Вестник МГУ. Серия 11. Право. 1999. № 2.

46. Марченко М.Н. Основные источники иудейского права \\ Вестник МГУ. Серия 11. Право. 2001. № 2.

47. Марченко М.Н. Основные принципы иудейского права \\ Вестник МГУ. Серия 11. Право. 2001. № 1.

48. Марченко М.Н. Понятие сравнительного права (сравнительного правоведения) \\ Вестник МГУ. Серия 11. Право. 1999. № 1.

49. Марченко М.Н. Сравнительное правоведение – М., 2001

50. Матузов Н.И. Правовая система и личность. Саратов, 1987.

51.  Мейер Г. Избирательное право – М. 1906

52. Мінченко О.В. Особливості здійснення юридичної діяльності у правових сім’ях сучасності// Правові системи сучасності – К.: «Юридична думка», 2012 – 490 с.

53.  Мосяков Д.В. История Камбоджи. XX век - М.: Институт востоковедения РАН, 2010. — 743 с.: ил. — (История стран Востока. XX век)

54.  Мэйн Генри Самнер. Древний закон и обычай: Исследования по истории древнего права. Пер. с англ. М.М. Ковалевского. Изд. 2-е. – М.: КРАСАНД, 2011. – 320 с.

55.   Оборотов Ю.М. Традиції та новації в правовому розвитку: загальнотеоретичні аспекти: Автореф. дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Одес. нац. юрид. акад. — Одеса, 2003.

56.  Оксамытный В.В. Сравнительное правоведение: современное состояние и тенденции развития \\ Российское законодательство: проблемы и перспективы. М., 1995.

57. Очерки сравнительного права. Отв. ред. В.А.Туманов. М., 1981.

58.  Панарин А.С. Политология. Западная и Восточная традиции: Учебник для вузов. - М.: Книжный дом «Университет», 2000. - 320 с.

59. Правовая система социализма: понятие, структура, социальные связи. М., 1986.

60. Правовая система социализма: функционирование и развитие М., 1987.

61. Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник. Отв. ред. А.Я.Сухарев. М., 2000.

62. Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира – М., 1998

63. Российская правовая система и международное право: современные проблемы взаимодействия \\ Государство и право. 1996. №№ 2,3,4.

64. Сабо И. Социалистическое право. М., 1964.

65. Сагадар М.И. Основы мусульманского права. М., 1968

66.  Саидов А.Х. Введение в сравнительное правоведение. М., 1988.

67. Саидов А.Х. Основы мусульманского права. Ташкент. 1995.

68. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение и юридическая география мира. М., 1993.

69. Саидов А.Х. Типология и классификация правовых систем современности \\ Правоведение. 1985. № 2.

70. Синицина И.Е. Обычай и обычное право в современной Африке. М, 1978

71. Синицына И.Е. Человек и семья в Африке. По материалам обычного права. М., 1989.

72.  Скакун О.Ф. Общее сравнительное правоведение. – К.: «Ін Юре», 2008

73. Сравнительное правоведение: Сборник статей. Отв.ред. В.А.Туманов. М., 1978.

74. Супатаев М.А. Опыт классификации правовых систем освободившихся стран \\ Советское государство и право. 1988. № 12.

75. Супатаев М.А. Право в современной Африке. М., 1989.

76. Сюкияйнен Л.Р. Мусульманское право: вопросы теории и практики. М., 1986.

77. Тилле А.А. Право абсурда: социалистическое феодальное право. М., 1992.

78. Тилле А.А. Социалистическое сравнительное правоведение. М., 1975.

79. Тилле А.А., Швеков Г.В. Сравнительный метод в юридических дисциплинах. М., 1978.

80. Тиунова Л.В. О понятии правовой системы \\ Правоведение. 1985. № 1.  

81. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. М., 1996.

82. Тихомиров Ю.А. Национальное законодательство и международное право: параллели и сближения \\ Московский журнал международного права. 1993. № 3.

83. Тойнбі А.Дж. Дослідження історії – К., 1995

84.  Токвіль А.де Давній порядок і революція – К., 2000

85. Трунк-Федорова М.П. Разрешение споров в рамках Всемирной торговой организации. СПб, 2005.

86. Туманов В.А. О развитии сравнительного правоведения \\ Советское государство и право. 1982. № 11.

87. Цвайгерт К., Кётц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. В 2-х тт. Т.1. М., 2000.

88.  Цвєткова Ю.В. До питання про деякі характерні риси правових сімей східної традиції права // Порівняльне правознавство – 2012 - № 3-4 С. 163-169

89. Цвєткова Ю.В. До проблеми розгляду права на свободу віросповідання у Європейському суді з прав людини // Бюлетень Міністерства Юстиції. Вип 6 (80) 2008

90.  Цвєткова Ю.В. Погляди на зміст поняття «східна традиція права» у порівняльному правознавстві. // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку К-Львів, 2012 – С. 178 – 181

91.  Цвєткова Ю.В. Тенденції розвитку державно-правового режиму в залежності від приналежності держав до різних правових сімей// Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку К., 2011 – С. 350 – 355

92.  Цельєв О.В. Принцип верховенства права у Західній та Східній Європі ХІ-ХШ ст.: теологічний аспект. // Наукові записки. Том 53. Юридичні науки.

93. Цельєв О.В. Формування права в Західній і Східній Європі: загальне і відмінне. // Наукові записки.Том 26. Юридичні науки.

94.  Цунэо Инако. Современное право Японии. М., 1981. - 269 с.

95. Чиркин В.Е. Основы сравнительного государствоведения. М., 1997.

96. Шарль Р. Мусульманское право. М., 1959.

97. Юридическая жизнь в Китае. М, 1990.

 

 

В тому числі й інтернет ресурси

 

1. Anant S. Altekar. The Position of Women in Hindu Civilization: From Prehistoric Times to the Present Day. Електронний ресурс – [Режим доступу]: http://books.google.com.ua/books?id=VYG4K0yYHQgC&pg=PA36&lpg=PA36&dq=Paisacha&source=bl&ots=HtwmqG4ix&sig=Msz6NrocpLYpD48q4iCmaXZIud8&hl=uk&sa=X&ei=1LE3UduMN4fMsgac5YCgBA&ved=0CHAQ6AEwCQ#v=onepage&q=niyoga&f=false

2. http://archive.org/stream/yajnavalkyasmrit00yj/yajnavalkyasmrit00yj_djvu.txt

3. http://dawn.com/2012/07/30/in-india-non-hindu-parents-face-adoption-prejudice/

4. http://en.wikisource.org/wiki/Arthashastra/Book_III

5. http://www.csa.org.in/News_Media/hindus-can-adopt-child-same-sex-existing-one

6. http://www.hinduwebsite.com/sacredscripts/hinduism/dharma/apaintro.asp

7. Seshagiri Rao K.L. Practitioners of Hindu Law: Acient and Modern. Електронний ресурс – [Режим доступу]: http://ir.lawnet.fordham.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=3431&context=flr

8. Shahnaz Huda. Combating Gender Injustice Hindu Law in Bangladesh. Електронний ресурс – [Режим доступу]: http://www.academia.edu/1586976/Combating_Gender_Injustice_-_Hindu_Law_in_Bangladesh_Dhaka_SAILS_2011

9. The Guardians and Wards Act, 1890 http://wcd.nic.in/gawaact.htm

10. The Hindu Adoptions and Maintenance Act , 1956 [Act No.78 of 1956][21st December, 1956] http://www.childlineindia.org.in/CP-CR-Downloads/HAMA%201956.pdf 

11.  The Juvenile Justice (Care and Protection of Children) Act, 2000 http://wcd.nic.in/childprot/jjact2000.pdf

12.  The Personal Laws (Amendment) Act, 2010  http://www.prsindia.org/uploads/media/Acts/The%20Personal%20Laws%20(Amendment)%20Act,%202010.pdf

13.  Макс Мюллер. Шесть систем индийской философии. Електронний ресурс – [Режим доступу]: http://psylib.ukrweb.net/books/mullm01/index.htm

[1] Бехруз Х.Н. Особенности восточных правовых традиций // Порівняльне правознавство. Сучасний стан та перспективи розвитку. – К.: Логос, 2009 – С. 79 - 83

[2] Ковальський В.С. Проблема єдності історичного і логічного в пізнанні сучасних правових реалій. // Конституція і державотворення: національні традиції та світовий досвід. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАНУ, 2014 – С. 159

[3] Малишев Б.В. Правова система (телеологічний вимір) – К.: «ВД Дакор», 2012 – С. 22-26

[4] История государства и права зарубежных стран. Под ред. О.А. Жидков, Н.А. Крашенинникова – М.: «Норма», 1996 – Т.1 – С. ХІІ

[5] Скакун О.Ф. Общее сравнительное правоведение. – К.: «Ін Юре», 2008 – С.12

[6] Жоль К.К. Методы научного познания и логика (для юристов). – К.: “Атика”, 2001. – 285 с. – С.11-12

[7] Берман Г.Дж. Западная традиція права: эпоха формирования – М.: Инфра – Норма, 1998 – 623 с.

[8] Берман Г.Дж. Там само, С. 9

[9] Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн – К.2000, - С. 25

[10] Рабинович П.М. Юснатуралізм у філософсько-правовій думці України: взаємодія західної та східної традицій європейського права - www.info-pressa.com/article-333.html - Дата доступу: 25.03.2011

[11] Скакун О.Ф. Общее сравнительное правоведение – К.: «Ин Юре», 2008 – 460 с. – С.304

[12] Погребняк С.П. Принцип рівності в західному та ісламському праві //Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку – К.: 2009 С. 241-243

[13] Догадайло Е.Ю. Правовая система методологические проблемы категории теории права. Правовая реформа в России: теория и практика осуществления. - Ростов-на-Дону: Изд. СКАГС, 2004. – С.5

[14] Олейников О.В. Инвестиционная политика Японии и Украины: перспективы заключения двустороннего соглашения по инвестициям ////Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку – К.: 2009 С. 464-467

[15] Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права – М.: «Международные отношения», 1998 – Т.1 – С. 112 – 114

[16] Бехруз Х.Н. Особенности восточных правовых традиций // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку – К.: 2009 – С. 79-83

[17] Денисов С.А. Изучение государственного права незападных цивилизаций// Проблеми порівняльного правознавства – Львів – Київ: ЛДУВС, 2011 – С. 142-144

[18] Коран. – М.: «Умма», 2006 – С.41

[19] Сюкияйнен Л.Р. Права человека в исламе: теоретические основы / [електронне джерело] – режим доступу: www.hrinstitute.ru/suk.html

[20] Абдуллах ібн Абд аль-Мухсинат-Турки Ислам и права человека / перевод Владимир (Абдалла) Нирша – Эр-рияд, 2008. – 54 с. – С. 9

[21] Кириченко В.Є. Jus resistendi – право сили чи право права?// Сила права і право сили: історичний вимір та сучасне бачення проблеми – К.-Полтава: ПУЕТ, 2015 – С. 15

[22] Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн – К.2000, - С. 25

[23] Нидам Дж. Общество и наука на Востоке и на Западе //Наука о науке - М.: Наука, 1996 – 370 с. – С.169

[24] Конфуций Луньюй. Изречения – М.: «Эксмо - Пресс», 2000 – 464 с. – С.83

[25] Конфуций Луньюй. Изречения – М.: «Эксмо - Пресс», 2000 – 464 с. – С.117

[26] Конфуций Луньюй. Изречения – М.: «Эксмо - Пресс», 2000 – 464 с. – С.121

[27] Конфуций Луньюй. Изречения – М.: «Эксмо - Пресс», 2000 – 464 с. – С.165

[28] Конфуций Луньюй. Изречения – М.: «Эксмо - Пресс», 2000 – 464 с. – С. 149

[29] Лафитский В.И. Сравнительное правоведение в образах права – М.: «Статут», 2011 – т.2 – 415 с. – С.142

[30] Халамиш А. Иерусалим в веках. Иерусалим в период британського мандата – Рамат-Авив: «ОУИ», 1998 – 200 с. – С.135

[31] Коран – М.: «Умма», 2006 – 807 с. – С. 32, 66

[32] Кириченко В.Є. Jus resistendi – право сили чи право права?// Сила права і право сили: історичний вимір та сучасне бачення проблеми – К.-Полтава: ПУЕТ, 2015 – С. 15

[33] Конфуций Луньюй. Изречения – М.: «Эксмо - Пресс», 2000 – 464 с. – С.123

[34] Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права – М.: Международные отношения, 2000 – т.1 – 478 с. – С.429; Мінченко О.В. Особливості здійснення юридичної діяльності у правових сім’ях сучасності// Правові системи сучасності – К.: «Юридична думка», 2012 – 490 с. – С. 373

[35] Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права – М.: Международные отношения, 2000 – т.1 – 478 с. – С. 440

[36] Крюгер Р. Китай – М.: «Эксмо», 2007 – 443с. – С. 80-81

[37] Библия. І Книга Царств 1:8 – 8:9

[38] Коран – М.: «Умма», 2006 – 807 с. – 4.13

[39] Коран – М.: «Умма», 2006 – 807 с. – 4.35

[40] Мінченко О.В. Особливості здійснення юридичної діяльності у правових сім’ях сучасності// Правові системи сучасності – К.: «Юридична думка», 2012 – 490 с. – С.373

[41] Панарин А.С. Политология. Западная и Восточная традиции: Учебник для вузов. - М.: Книжный дом «Университет», 2000. - 320 с. – С.257

[42] Гірі (яп. 義理 гірі, «почуття обов’язку») — елемент культури Японії; поведінка честі, що визначена традицією, моральна необхідність, дії особи всупереч її бажанням та вигодам. 

[43] Бехруз Х. Соотношение принципов наднационального и национального права в правовых системах современных исламских государств // Проблеми порівняльного правознавства – К.-Львів: ЛьвДУВС, 2011 – С. 55-57

[44] Суровень Д.А. Возникновение права и источники права древней Японии// Проблемы курса истории государства и права.-  Екатеринбург: Изд-во УрГЮА, 2004. - С.198-226. -  С.219

[45] Рузумихина Н.Н. Преобразования кемалистов в экономике и аграрных отношенияхТурции в 20-30 годы ХХ века// Земля і земельні відносини в історії права, держави і юридичної думки – Сімферополь: ДІАЙПІ, 2009 – С. 434-435

⇐ Предыдущая234567891011

Поделиться: