КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК КИЇВСЬКОЇ РУСІ ТА ГАЛИЦЬКО - ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Дата	Подія
Початок 60-х рр. IX ст.	створення слов'янської абетки просвітителем Константином (у чернецтві Кирило)
988 р.	запровадження християнства як державної релігії Київської Русі
989 р.	закладення Володимиром Великим церкви Пресвятої Богородиці (Десятинної церкви)
1016р.	перша літописна згадка про «Руську правду» — писемний звід законів Київської Русі
1017—1037 рр.	спорудження Софійського собору, будівництво укріплень навколо «міста Ярослава», Золотих Воріт у Києві
1037 р.	створення першої бібліотеки Ярославом Мудрим
1037—1050 рр.	написання митрополитом Іларіоном твору «Слово про закон і благодать»
1051р.	заснування Києво-Печерського монастиря
1056—1057 рр.	створення Остромирового Євангелія
1072 р.	укладення «Правди Ярославичів»
1073, 1076 рр.	створення «Ізборників» Святослава
1073—1078рр.	будівництво Успенського собору Києво-Печерського монастиря
1108—1113 рр.	будівництво Михайлівського Золотоверхого собору Михайлівського монастиря в Києві
1113 р.	укладення ченцем Нестором першої редакції «Повісті минулих літ»
1115р.	укладення Мстиславового Євангелія
1125 р.	спорудження церкви Спаса на Берестові в Києві
1136 р.	спорудження церкви Богородиці Пирогощої в Києві
1157 р.	будівництво Успенського собору в Галичі
1187 р.	створення «Слова о полку Ігоревім»; перша літописна згадка назви «Україна» щодо земель Південної Київщини та Переяславщини
Друга половина XIII ст.	створення Галицько-Волинського літопису
1303 р.	заснування Галицької православної митрополії галицько-волинським князем Юрієм І Львовичем
Кінець XIII — початок XIV ст.	створення ікони «Волинська Богоматір»

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ Й ТЕРМІНИ **

Вотчинне землеволодіння — спадкове земельне володіння князів, бояр та інших членів панівної верхівки в Київській Русі.

Бояри — представники правлячого стану в Київській Русі, які займали друге, після князів, панівне становище в управлінні державою.

Смерди — особисто вільні селяни, які мали земельні наділи, власне господарство і сплачували данину та виконувати повинності на користь держави.

Ікони — живописні зображення Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці, святих, пророків, подій Свя­того Письма, які є предметом релігійного поклоніння.

Билини — пам'ятки давньоруської усної творчості, у яких розповідалося про боротьбу Русі з воро­гами.

Літопис — історико-літературний твір певного регіонального походження, у яком) оповідь ведеть­ся за роками.

Мозаїка — зображення, зроблене з окремих непрозорих різнокольорових шматочків скла (смаль­ти), щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі.

Фреска — картина, написана водяними фарбами на свіжій вогкій штукатурці.

Книжкова мініатюра — невеличкий кольоровий малюнок у рукописній книзі.

ФАКТИ

Стислий довідник

РОЗВИТОК СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ ТА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

У період розквіту Київська Русь була централізованою монархією (система управління державою одноосібним володарем — монархом, у руках якого зосереджена вся влада). Головою держави вважався Великий князь київський, якому належала законодавча, виконавча, судова й військова влада. Князі, що правили окремими землями Київської Русі, вважалися його васалами. Сформувалася система залеж­ності одних земельних власників (васалів) від інших (сюзеренів) — васалітет. В управлінні держа­вою князь спирався на боярську раду — дорадчий орган, до якого входили великі бояри, шо складали найближче оточення князя, представники міської знаті та вищого духовенства. Зберігалися народні збори — віча, які розв'язували найважливіші питання громадського та державного життя.

Політична роздробленість призвела до перетворення Київської Русі на федеративну монархію (су­купність самостійних або напівсамостійних удільних князівств, що проводили незалежну політику). Склався новий тип управління — колективний сюзеренітет. Окремими частинами дерк. ;• прав-ляли удільні князі, які створювали свої органи влади, військо і здійснювали самостійну внутрішню й зовнішню політику. Органом управління федерації був з'їзд князів, на якому спі ті ио вирі—увалися найважливіші питання, зокрема прийняття основ законодавства, організація воєнних походів для за­хисту держави від ворогів.

Населення Київської Русі та Галицько-Волинської держави поділялося на дві катетери: панівні при­вілейовані та залежні непривілейовані стани. До панівних привілейованих станів шивежмлн князі, бояри, дружинники, вище духовенство. Князь призначав бояр і дружинників постітшкшми та ти­сяцькими (представниками князя у великих містах), тіунами (управителями княжим госоодарством), вірниками (збирачами мита).

Соціальний устрій Київської Русі та Галицько-Волинської держави

До залежних непривілейованих станів належали міщани (купці, ремісники) й селяни (вільні та залежні).

Активно йшов процес розмежування серед феодально-залежного населення. Основними його вер­ствами були:

• смерди — більша частина селян, що мали приватне господарство, житло, земельні наділи, сплачували данину князю і були відносно вільними;

• закуті — селяни, що через різні причини потрапили в залежність від феодала, узявши в нього грошову позичку (купу):

• рядовині — селяни, шо уклали з феодалом ряд (договір), на підставі якого визнавали свою за­лежність від нього і змушені були працювати за частку виробленої продукції;

•  челядь — особи, що втратили своє господарство і працювали на феодала. їх продавали, дару­вали, передавали у спадщину;

• холопи — населення, що перебувало у повній власності феодала;

• ізгої— люди, які з різних причин утрачали зв'язок зі своїм звичним середовищем.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: