Розвиток образотворчого мистецтва в Київській Русі

Християнство дало поштовх розвиткові давньоруського іконопису. Спочатку ікони завозилися з Ві­зантії та Болгарії, але досить швидко формуються місцеві традиції іконописання. Першими вітчизня­ними живописцями були ченці Києво-Печерського монастиря Григорій і Аліпій (Алімпій), останній, за свідченням «Києво-Печерського патерика», «ікони писати хитр був зєло».

Поступово відриваючись від візантійського коріння, формуються самобутні іконописні школи: ки­ївська, галицько-волинська, володимиро-суздальська та ін.

Зароджується книжкова мініатюра, якою прикрашаються рукописні книги. Найдавнішою такою книгою, що дійшла до нас, є Остромирове Євангеліє, виготовлене в 1056—1057 рр. у Києві дияконом Григорієм на замовлення новгородського посадника Остромира. Його мініатюри — одні з кращих сві­тових зразків оздоблення рукописних книг.

ПЕРСОНАЛИ

Історичний портрет Іконописець Алімпій (? —1114 р.)

Аліпій (Алімпій. Олімпій) Печерський — давньоруський живописець, ювелір та лікар, чернець Києво-Печерського монастиря. Як сказано в «Києво-Печерському патерику», «добре навчався він майстерності іконопису і був вель­ми вмілим у писанні ікон. Та цією майстерністю хотів оволодіти не задля багат­ства, а Бога ради творив, працюючи так. що вистачало всім: і для ігумена, і для всієї братії писав він ікони, нічого за це не беручи... І чинив так упродовж усіх літ. Жодного дня не давав собі спочинку...»

З 1083 р. Алімпій навчався іконопису у грецьких маіістрів. які оздоблювали Велику Успенську церкву Печсрського монастиря. За ігуменства преподобного

 

Никона Алімпій прославився як іконописець, що створював окремі образи, особливо для іконостасів. Найвизначнішими його малярськими роботами були сім ікон деісусного ряду, написаних для домової церкви невідомої особи. Вони вважалися чудодійними, оскільки не згоріли під час пожежі.

Існує припущення, що Алімпій виконував мозаїчні роботи для Михайлівського Золотоверхого со­бору в Києві, зруйнованого у 1934 р.

Алімпій похований у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Саме з його ім"ям деякі фахівці пов'язують ікони «Печерської Богородиці» і «Великої Панагії».

ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА Виникнення та розквіт Київської Русі

 

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Додаткова інформація Усна народна творчість

Із запровадженням християнства духовний світ народу зазнав істотних змін. Однак нова віра не знищила підвалини попереднього, світогляду. Старі релігійні поняття вона наповнювала новим зміс­том: невипадково християнські свята часто збігалися в часі з язичницькими, надаючи їм нового забарв­лення й звучання; переосмислювалися обряди.

Серед пісень важливу роль відігравали обрядові, пов'язані з відзначенням свят на честь Сонця, весни, нового року, обрядами народження дитини, весілля, похорону. З порами року поєднані колядки, щедрівки, веснянки. У казках утверджується віра в чарівну силу води, вогню, замовлянь, магічну дію слова. У них наші пращури висловлювали погляди на добро і зло, правду й кривду. Прислів'я та при­повідки передавали життєвий досвід і мудрість.

Поза увагою русичів не залишалася жорстока боротьба з кочовиками. Розуміння її важливості зна­йшло відображення у билинах. У них оспівуються подвиги трійці богатирів — Іллі Муромця, Альоші Поповича й Добріші Микитича, котрі вірно служили великому князю Володимиру Красне Сонечко й відважно захищали Русь. Складається також дружинний епос, у якому оспівуються звитяги вождя-князя, взірцем якого слугувала постать мужнього Святослава.

Розвиток музики

Значного поширення набули пісні, танці, гуслярські розспіви. На міських майданах, у княжих дво­рах часто виступали скоморохи, котрі були музикантами й акторами. На одній із фресок Софії зобра­жено цілий ансамбль із 7 виконавців.

Такі музичні інструменти, як гуслі, сопілки, гудки, віднаходяться під час археологічних розкопок. Після запровадження християнства поширюється хоровий спів.

1 А

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: