Полімеризація етиленіміну

Серед гетероциклів, що містять імінну групу, найбільше значення має етиленімін - високотоксична рідина (Т кип. 57 °С) з запахом аміаку. Етиленімін -сильна основа (вторинний амін), а тому не здатний до аніонної полімеризації. Полімеризується у присутності протонних та апротонних кислот, вуглекислоти, алкілгалогенідів та диметилсульфату.

Високомолекулярний поліетиленімін можна одержати у присутності епіхлоргідрину, органічних дигалогенідів або поліакрилової кислоти. Виробництво поліетиленіміну розпочалося у 1938 році, і він широко застосовується у техніці, насамперед у вигляді невеликих допоміжних добавок у різних технологічних процесах, наприклад, для руйнування емульсій та суспензій, для підвищення адгезії між неполярними та полярними компонен­тами різних композицій, для розчинення оксидів, карбонатів та інших нероз­чинних сполук металів. Це одна з найсильніших полімерних основ. Без полі­мерів та олігомерів етиленіміну неможливий сучасний технологічний процес виготовлення паперу, де вони є багатоцільовими агентами, що прискорюють зневоднення паперової маси, зменшують витрати різних видів сировини та є ефективними агентами водоочищення. На основі поліетиленіміну створені найефективніші аніоніти.

Полімеризація лактонів

Циклічні етери - лактони - здатні розкриватися як кислими, так і основ­ними реагентами, тому полімеризуються як за катіонним, так і за аніонним механізмами. 4-членний пропіолактон легко полімеризується за кімнатної температури у присутності кислот. Усі полілактони є аліфатичними поліестерами. З них можна формувати волокна та плівки.

Полімеризація лактамів

Лактами, як і лактони, здатні до катіонної та аніонної полімеризації.

Катіонна полімеризація лактамів проходить у присутності протонних кислот та кислот Льюїса. Як не дивно, але катіонну полімеризацію лактамів здатні викликати аміни.

 Широко відомий полімер капролактаму - капрон (найлон 6) вперше почали випускати у Німеччині у 1941 році під назвою перлон, звідки після Вітчизняної війни устаткування з його виробництва та технологія були переведені у СРСР як репарації. Один з заводів перенесли до Києва, він і став основою Дарницького шовкового комбінату (ДШК).

Головний спосіб одержання капрону - гідролітичний (під впливом води). З цього полімеру формують волокно. У машинобудуванні (шестерні, втулки, вкладиші для підшипників) використовують міцніший капролон (капроліт) -полімер капролактаму, одержаний аніонною полімеризацією. Полікапролактам -представник великого класу полімерів - поліамідів, більшу частину яких отримують поліконденсацією.

Полімеризація циклічних силоксанів

Кремнійорганічні полімери - полісилоксани (силікони) - вперше одержав у 1937 році науковий працівник Всесоюзного електротехнічного інституту (м. Москва), майбутній академік Кузьма Андріанович Андріанов (1904-1978), який віддав цим важливим матеріалам усе своє життя. Він розробив способи синтезу вихідних мономерів та створив технологію промислового виробництва полісилоксанів.

Одним з головних методів одержання силоксанових олігомерів та полі­мерів, (асортимент їхній величезний: американська фірма Dow Korning, наприк­лад, випускає понад 2000 назв цієї продукції) є полімеризація циклосилоксанів. Катіонна полімеризація циклосилоксанів відбувається у присутності силь­них протонних кислот та кислот Льюїса, причому активні центри утворюються під час електрофільної атаки атома кисню.

Головна властивість олігомерних силоксанів - рідкий стан у широкому інтервалі температур - від -120 до +350 °С. Це визначило коло їхнього застосування як рідких робочих середовищ для різних приладів та механізмів, гідравлічних рідин та теплоносіїв. За допомогою цих олігомерів можна надати різним матеріалам гідрофобних властивостей. Олігоорганосилоксани унікальні піногасники, які дають змогу знищувати піну у багатьох видах виробництва, наприклад, у виробництві ліків, цукроварінні, виноробстві. Цю властивість олігомерних силіконів використовують при складних хірургічних операціях, коли з організму тимчасово виводиться значна частина крові.

Найпоширенішим силоксановим каучуком є полідиметилсилоксан, що міс­тить від 0,1 до 1 % метилвінілсилоксанових ланок для полегшення вулканізації Головною особливістю силоксанових каучуків є поєднання високої тепло­стійкості (до 300 °С) з високою морозостійкістю (від -60 до -130 °С) залежно від замісника - органічного радикала.

 

⇐ Предыдущая234567891011

Поделиться: