Відтворення соціальної нерівності в українській освіті (за результатами соціологічних досліджень)

 [Зміни в економічній сфері розвинутих суспільств, які відбувалися впродовж ХХ століття, (коли значно збільшилась кількість кваліфікованих найманих працівників), сприяли поширенню загальної і спеціальної освіти і перетворенню освіти в одну із основних умов досягнення певних соціальних позицій і переміщення між ними. Освіта сьогодні – соціальний ресурс, який є засобом досягнення різних соціальних статусів і пов’язаних з ними привілеїв. Як і інші соціальні ресурси, освіта не може рівномірно розподілятися між усіма членами суспільства, однаковий доступ гарантований лише формально до деяких рівнів освіти, які визнаються обов’язковими, інші ж рівні є доступними на змагальній основі. В таких умовах постає проблема подолання несправедливої соціальної нерівності в освіті. В соціологічній теорії, справедливість доступу до освіти виражається в мінімізації залежності освітніх можливостей від соціального походження і в максимізації цієї залежності від здібностей і зусиль індивідів. Є два погляди стосовно практичної реалізації цієї справедливості: прихильники меритократичного підходу вимагають застосування до всіх однакових критеріїв і відмови від будь-яких пільг, які б сприяли збільшенню шансів на отримання освіти серед певної категорії населення, натомість, представники компенсаторного підходу переконані в необхідності застосування пільг для вирівнювання можливостей тих, кому суспільство не може забезпечити однакові стартові умови здобуття освіти. ]

Огляд досліджень соціальної нерівності в українській освіті представлений в роботі С. Оксамитної, в якій описано головні тенденції у вітчизняній освіті:

· Результати Всеукраїнського перепису населення (2001р) фіксують тенденцію підвищення рівня освіти населення, порівняно з даними попереднього перепису (1989р), при цьому не відомо що є причиною цієї динаміки – вимирання старшого (менш освіченого) покоління чи збільшення рівня здобуття освіти серед молоді, а також завдяки яким верствам зростає кількість освічених. 

· Ще однією тенденцією є збільшення кількості вузів ( і кількості студентів) на фоні загального скорочення населення України, але знову ж, дана тенденція необов’язково свідчить про скорочення нерівності доступу до вищої освіти

· Оксамитна відзначає, що поряд із зростанням загальної кількості індивідів із вищою освітою за роки незалежності, спостерігається також зростання кількості індивідів з найбільш низьким рівнем освіти, таким чином інститут освіти в Україна із фактора, який має сприяти вирівнюванню можливостей перетворюється в один із механізмів соціальної закритості на полюсах освітньої ієрархії. Збільшення кількості індивідів на полюсах освітньої ієрархії за роки незалежності підтверджується аналізом результатів дослідження стосовно зайнятості населення проведеного КМІСом 2003 року. Нерівність доступу до середніх спеціальних і особливо вищих учбових закладів для індивідів різного соц. походження збільшується. Таким чином освіта відтворює певні види нерівності, які існують в суспільстві.

· В умовах збільшення освітньої нерівності, держава вживає заходів щодо її послаблення (відповідно до компенсаторного підходу) вводячи пільги для різних категорій населення, задля полегшення їх доступу до освітніх ресурсів.

· До таких категорій населення, що мають менший доступ до освітніх ресурсів є, зокрема, жителі сільської місцевості, що пов’язане зокрема з низьким рівнем інформатизації, комп’ютеризації та забезпечення кваліфікованими кадрами навчальних закладів в сільській місцевості. Таким чином в освіті відтворюється територіальна нерівність.

 

· В той же час Оксамитна відзначає відкритість інституту освіти як для чоловіків так і для жінок. При чому кількість жінок із вищою та середньою спеціальною освітою більша за кількість чоловіків у всіх вікових когортах, окрім найстаршої.

· Статистичні дані підтверджують високу між поколінну освітню відтворюваність на рівні вищої освіти, тобто вищу освіту здобувають перш за все ті індивіди, чиї батьки мають вищу освіту і ця тенденція значно посилилась за роки незалежності.

· Ще одним видом соціальної нерівності, яку відтворює система освіти в Україні є фізична нерівність.(певні її аспекти) Так, деякі дослідники відзначають, що забезпечення рівності доступу до освіти для інвалідів лише декларується, а реальні умови для здобуття освіти представниками таких категорій не створюються.

· Використовуючи дані вищезгаданого дослідження занятості населення 2003 року, Оксамитна, розробивши класову схему із трьох елементів (службовий, робочий і сільський класи), на основі критеріїв кваліфікації, виду праці та сфери зайнятості, дослідила залежність між соціально-класовим походженням індивіда і рівнем досягнутої освіти, виявивши, що в системі української освіти відтворюється нерівність в класовому походженні, адже кількість вихідців із службового класу з найвищим рівнем освіти в 4 р перевищує кількість вихідців із робочого класу і в 6 р – із сільського.

Отже, результати досліджень свідчать про поглиблення поляризації рівнів освіти в укр. суспільстві, уповільнення циркулюючої освітньої мобільності між представниками різних соц. верств. Інститут освіти в Україні виступає як фактор поглиблення соціальних нерівностей і закритості високоосвічених і низькоосвічених категорій населення. 

⇐ Предыдущая891011121314151617

Поделиться: