Сутність та зміст понять «комунікація», «масова комунікація», «інформація».

Сутність та зміст понять «комунікація», «масова комунікація», «інформація».

Комунікація– єдність, передача, з’єднання, повідомлення, пов’язаного з дієсловом лат. communico – роблю спільним, повідомляю, з’єдную, похідним від лат. communis – спільний.

Поняття комунікація може вживатись у значенні: соціальна комунікація, спілкування між людьми та іншими соціальними суб’єктами;зв’язок технічними засобами

певна система, за допомогою якої забезпечується сполучення між віддаленими об'єктами, наприклад: підземні комунікації, транспортні комунікації, каналізаційні комунікації тощо.

Комунікація може бути в залежності від мови повідомлення: вербальною(звукова мова), невербальною(тексти, рухи, предмети, малюнки)

Комунікація-це явище, яке представляє собою процес передачі та сприйняття інформації в умовах між особистісного та масового спілкування по різним каналам за допомогою різних комунікативних засобів.

Є ще термін «спілкування», близький до терміна «комунікація».

Інакше кажучи, спілкування відбувається тільки між людьми (суб'єктами), а комунікація а) між людьми (суб'єктами); б) апаратами (об'єктами).

Спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб.

Поняття «масова комунікація» виникло на початку ХХ ст. у США, автором якого був психолог Ч.Кулі.

Термін «масова комунікація» вживається як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі неоднозначно, яким позначають три явища:

1)процес передачі та поширення інформації на масову аудиторію; 2) власне інформацію 3) засоби масової комунікації.

Масова комунікація – це технічна форма комунікації, яка дозволяє швидко передавати інформацію публічно великій, різнорідній і об’єктивно безособистісній аудиторії.

МК- це процес передачі інформації, розповсюдження повідомлень серед чисельно великих та зосереджених у часі аудиторій за допомогою технічних заслбів.

Масова комунікація перш за все характеризується:

· Наявністю технічних засобів, що забезпечують регулярність, і тиражування;

· Соціальної значімастью інформації, що сприяє підвищенню мотивованості масової комунікації;

· Масовістю аудиторії, яка вследст її рассредоточенности і анонімності вимагає ретельно продуманої ціннісної орієнтації;

· Багатоканального і можливістю вибору комунікативних засобів, що забезпечують варіативність і разом з тим нормативність масової комунікації.

Головною умовою, що визначає масову комунікацію, є специфіка аудиторії і комунікатора.

СХЕМА МК

Замовник - Комунікатор - ЗМІ або тех. засоби - Реципієнти

Особливості масової комунікації за Деннісом МакКвейлом:

1) спрямована на великі аудиторії;

2) має відкритий, публічний характер;

3) вимагає зазвичай складної формальної організаційної структури;

4) соціально-культурна неоднорідність аудиторії, що бере участь у процесі комунікації;

5) комунікант, як правило, володіє знанням про соціальний статус комунікатора;

6) комунікація виконує функцію згуртування аудиторії навколо спільної мети в ім'я вирішення спільних завдань;

7) одночасний контакт з великим числом людей, віддалених один від одного і від комунікатора.

Масова комунікація реалізує ряд соціальних завдань:

· створення та підтримка загальної картини світу

· надання конкретних знань спільнот та людей

· соціалізація(залучення людини до дійсності)

· надання аудиторії розважальної інфо(відпочити)

ЗМІ- це розгалужена система установ, що займаються збором, обробкою, поширенням інфо.

ЗМК- це спеціалізовані установи для відкритого, публічного передавання будь-якої інформації, будь-якими засобами за допомогою спеціального технічного інструментарію.

Інформація- в широкому розумінні абстрактне поняття, яке має багато значень, в залежності від контексту.

Інформація є глобальною проблемою сучасності, бо саме від неї залежить успішний розвиток суспільства. У нездоровому суспільстві, як правило, є почуття інформаційного голоду.

Інформація-це нові знання, які отримує споживач(суб’єкт) у результаті сприйняття і переробки певних відомостей.

Пануючі у закордонних учених точки зору на інформацію добре систематизував Ф. Махлуп:

1) інформація — процес передачі знань, сигналу чи повідомлення;

2) інформацією є поточні дані про перемінні величини в деякій галузі діяльності, систематизовані відомості щодо основних причиних зв'язків, котрі містяться у знанні як понятті більш загального класу, по відношенню до якого інформація є підлеглою;

3) інформація є знання, які передані кимось іншим чи набуті шляхом власного дослідження чи вивчення;

4) інформація є знання про якусь особу подію, випадок чи щось схоже

Коган В.З. виділив з усіх визначень спільні моменти. Це чотири компоненти:

1) процес пізнання чогось, про що передається інформація;

2) того, хто передає інформацію;

3) того, хто сприймає інформацію;

4) самої інформації

Властивості інформації

Характерною рисою інформації від інших об'єктів природи й суспільства, є дуалізм: на властивості інформації впливають як властивості вихідних даних, з яких складається змістовну частина, і властивості методів, фіксують цю інформацію.Найважливішими видаються такі загальні якісні властивості: об'єктивність, достовірність, повнота, точність, актуальність, корисність, цінність, своєчасність, зрозумілість, доступність, стислість тощо.

Об'єктивність інформації. Об'єктивний – існуючий поза навіть від людської свідомості. Приклад. Повідомлення «На вулиці тепло» несе суб'єктивну інформацію, а повідомлення «На вулиці 22 °З» – об'єктивну, але з точністю, яка від похибки кошти виміру. Обективну інформацію можна з допомогою справних датчиків, вимірювальних приладів. Отражаясь у свідомості конкретної людини, інформація перестає бути об'єктивної, оскільки, перетворюється (більшою або меншою мірою) залежно від думки, судження, досвіду, знань конкретного суб'єкта.

Достовірність інформації. Інформація достовірна, якщо вона відбиває справжній стан речей. Об'єктивна інформація завжди достовірна, але достовірна інформація може бути як об'єктивної, і суб'єктивної. Недостовірною інформація то, можливо з таких причин:

– навмисне спотворення (дезінформація) чи ненавмисне спотворення суб'єктивного властивості;

– спотворення внаслідок впливу перешкод й не дуже точних засоби її фіксації.

Повнота інформації. Інформацію може бути повної, коли його достатньо розуміння та прийняття рішень.

Неполная інформація можуть призвести до хибному висновку чи рішенню.

Точність інформації визначається ступенем її близькості реального стану об'єкта, процесу, явища тощо.

Актуальність інформації – важливість для нашого часу, злободенність, нагальність. Тільки вчасно отримана інформація може бути корисною.

Корисність (цінність) інформації. Корисність можна оцінити стосовно потреб конкретних її споживачів і оцінюється за тими завданням, які можна вирішити з її допомогою.

Найбільш цінна інформація – об'єктивна, достовірна, повна, і актуальна. У цьому треба враховувати, як і необ'єктивна, недостовірна інформація (наприклад, художньої літератури), має велике значення в людини.

Старіння інформації залежить від зменшенні її цінності з часом. Старить інформацію саме час, а поява нову інформацію, яка уточнює, доповнює чи відкидає в цілому або частково більш ранній час. Науково-технічна інформація старіє найшвидше а, естетична (витвори мистецтва) – повільніше.

Згідно Закону України «Про інформацію» існують такі види інформації:

Статистична інформація - це офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя.

Адміністративна інформація (дані) - це офіційні документовані дані, що дають кількісну характеристику явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших сферах життя і збираються, використовуються, поширюються та зберігаються органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування, юридичними особами відповідно до законодавства з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, що належать до їх компетенції.

Масова інформація - це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) - газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем. Аудіовізуальними засобами масової інформації є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування.

Правова інформація - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

Інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу .Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Інформація довідково-енциклопедичного характеру - це систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище. Основними джерелами цієї інформації є: енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали тощо, а також довідки, що даються уповноваженими на те державними органами та органами місцевого і регіонального самоврядування, об'єднаннями громадян, організаціями, їх працівниками та автоматизованими інформаційними системами.

Соціологічна інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів.Основними джерелами соціологічної інформації є документовані або публічно оголошені відомості, в яких відображено результати соціологічних опитувань, спостережень та інших соціологічнихдосліджень.

Форми масової комунікації.

Під формою спілкування слід розуміти таку його організацію, яка передбачає використання тих самих, закріплених у досвіді комунікаторів засобів, методів, принципів, правил спілкування. Кількість форм масової комунікації теоретично безкінечна. Так, усна й писемна форми є очевидними, часто використовуваними, але не специфічними для масового спілкування, а типовими для будь-якого виду спілкування.

Види масової комунікації.

Види масової комунікації розрізняють на основі використання форм масового спілкування у певних сферах для виконання визначених суспільством або професійним комунікантом завдань. Для прикладу розглянемо кілька видів масової комунікації.

Масмедійні комунікації.

Масове спілкування, у середовищі якого функціонує масовоінформаційна індустрія, що пов'язана з використанням засобів комунікації і передбачає виконання суспільно важливих завдань, спрямованих на забезпечення суспільства інформацією,— модифікується у масмедійні комунікації, до яких належать телевізійні, радіо-, пресові та електронні комунікації. Особливістю масмедійних комунікацій є низький рівень комунікаційної інтенції (відсутність спеціальної уваги професійних комунікантів до цілей масового спілкування). Перевага віддається інформаційній інтенції, тобто виробничо-інформаційному цілепокладанню. Масмедійні комунікації відрізняються від інших видів масової комунікації тим, що для представників мас-медіа виготовлення інформаційних продуктів розглядається як основна мета й завдання.

Рекламна комунікація.

Масова комунікація є середовищем для рекламної діяльності. Особливістю працівників сфери реклами, на відміну від працівників мас-медіа, є чітка визначеність щодо цілей рекламних кампаній — забезпечити коло потенційних покупців рекламованого товару чи користувачів рекламованої послуги.Масова комунікація у рекламній діяльності є обов'язковим її компонентом, адже тільки завдяки їй рекламісти можуть забезпечити виконання основного свого завдання — залучити максимальну кількість покупців до рекламованого продукту чи максимальну кількість користувачів рекламованої послуги. На відміну від масмедійних комунікацій рекламна комунікація тримається на серйозному вивченні психології людей, їхніх потреб із метою забезпечити ефективний вплив реклами на людей.

PR-комунікації.

Паблік рилейшинз є видом суспільної діяльності, пов'язаної з формуванням потрібної громадської думки стосовно певної організації чи особи. Масова комунікація є основним середовищем, в якому функціонують інститути PR, адже вони покликані впливати на громадськість насамперед через канали комунікації та за допомогою ЗМК. Особливістю PR-комунікацій,— а до них належать комунікації для створення іміджу організацій, осіб, створення брендів, формування або підтримання громадської думки про організації чи особи.

Агітаційна комунікація.

Масова комунікація, яка обслуговує потреби агітаторів, їхню діяльність, спрямовану на заклик, заохочення, називається агітаційною. На відміну від пропагандистської комунікації, яка передбачає отримання позитивного результату у вигляді переконаного комуніката, агітаційна обмежується проявом готовності збоку комуніката певним чином діяти, виявом зацікавлення до чогось чи когось.

Функції масової комунікації. У 1948 р. Р.Лассуелл виділив три основні функції масової комунікації:

1. огляд навколишнього світу, які можна інтерпретувати як інформаційну функцію;

2. кореляція з соціальними структурами суспільства, які можна тлумачити вплив на суспільство та його пізнання через зворотний зв'язок;

3. передача культурної спадщини, які можна розуміти, як познавательно-культурологичну функцію,функцию наступності культур.

I960 р. До. Райт— розважальну. Мак-Квейл назвав ще одне функцію масової коммуникации — мобілізуючу, маю на увазі специфічні завдання, що виконує масова комунікація під час багатьох кампаний, частіше — політичних, рідше — релігійних.

У виконанні вітчизняної психолінгвістику виділяються чотири функции, типові для радіо- і телевізійного спілкування:информаційна; регулююча; соціального контролю; соціалізації особистості — прищеплювання особистості тих чорт, які бажані для прощества.

Інформаційна функція залежить від наданні масовому читачеві, слухачу і викликає глядачеві актуальною информации про найрізноманітніших сферах діяльності — ділової, науково-технічної, політичної, юридичної, медичної тощо. Одержуючи великий обсяг інформації, люди й не лише розширюють свої пізнавальні можливості, а й збільшують свій творчий потенціал. Знання інформації дає можливість прогнозировать свої дії, заощаджує час. У цьому помітно посилюється мотивація до спільних дій. У цьому сенсі дана функція сприяє оптимізації корисною діяльності нашого суспільства та індивіда.

Регулююча функція має широкий діапазонвоздействия на масову аудиторію, починаючи із встановлення контактів, і закінчуючи контролю за суспільством. Масова комунікація впливає формування свідомості групи й особистості, формування суспільної думки й створення соціальних стереотипів. Але тут криються можливості маніпулювати й управляти ними громадським свідомістю, фактично здійснювати функцію соціального контролю. При певних умов цю функцію служить цілям «промивання мізків».

Люди, зазвичай, приймають ті соціальні норми, етичні вимоги, естетичні принципи, які переконливо пропагуються ЗМІ як стереотип життя, стилю одягу та т.п. Так відбувається соціалізація індивіда відповідно до нормами, бажаними суспільству у цей історичний період.

Культурологічна функція включає у собі ознайомлення досягнення культури й мистецтв і сприяє усвідомлення суспільством необхідності наступності культури, збереження культурних традицій. З допомогою ЗМІ люди знайомляться особливостям різних культур і субкультур. Це розвиває естетичний смак, сприяє порозумінню, зняттю соціальної напруженості та зрештою сприяє інтеграції суспільства.З даної функцією пов'язано поняття масової культури, ставлення до якої плані її на соціальну цінності неоднозначно. З одного боку, прагнення познайомити широкий загал досягнення світового мистецтва, новими напрямами є безсумнівною заслугою ЗМІ. З іншого боку, низький художній рівень розважальних програм, необмежені можливості їх тиражування виховують поганий смак в споживачів масової культури.

Соціальна сутність масової комунікації: це — могутній засіб на суспільство з єдиною метою оптимізації своєї діяльності, соціалізації індивіда і інтеграції суспільства.

Функції масової інформації

1) віддзеркалення (відображення) значущих подій, які відбуваються в навколишньому світі й суспільстві;

2) віддзеркалення (відображення) значущих рішень, які прийняті керівними інститутами суспільства;

3) віддзеркалення (відображення) реакції (в тому числі й критики) членів суспільства на дії та рішення інститутів суспільства;

4) забезпечення діалогу між членами суспільства і його інститутами суспільства;

5) вплив на коригування дій та рішень, прийнятих інститутами суспільства, відповідно до вимог його членів;

6) сприяння демократичності механізму функціонування інститутів суспільства;

7) розширення банків інформації членів суспільства;

8) задоволення пізнавальних, естетичних та емоційних потреб членів суспільства;

9) формування систем цінностей членів суспільства, зокрема в ділянках культури, політики й науки;

10) вплив на членів суспільства в усіх сферах їх суспільного життя;

11) формування суспільної свідомості членів суспільства.

Утилітарний

Отримання задоволення від інформації, яка допомагає розв’язати різні життєві, соціальні і побутові проблеми. Слухач із задоволенням сприймає інформацію, котра містить прогноз погоди, програми радіо і телебачення, рубрики типу “Зроби сам” та ін

Престижний

Задоволення від інформації, яка безпосередньо чи опосередковано підтримує цінності і цілі тієї соціальної групи, до якої належить чи зараховує себе реципієнт. Очікування задоволення такого роду служить спонукальним мотивом для людей залишатися членом цієї спільності

Посилення позиції

Задоволення від інформації, яка підтримує реципієнта у думці про якесь спірне питання. Полеміка на сторінках, наприклад, газет викликає поляризацію оцінок і думок щодо певної проблеми і люди шукають інформацію у підтримку своєї точки зору. Знайшовши таку інформацію, індивід дістає задоволення

Емоційний

Задоволення від отриманої емоційної розрядки. У ході отримання інформації людина компенсує емоційну нестачу, яка постійно виникає у сучасних умовах і психіці індивіда. Незадоволення потреби у знятті особистісного напруження служить однією з причин таких соціальних захворювань, як наркоманія, пияцтво тощо

Естетичного збагачення

Людина дістає естетичне задоволення від сприймання прекрасного (милується художнім витвором, збагачується духовно)

Комфорту

Виникнення психічного комфорту, який досягається сприйманням і розумінням гумору, добре побудованих сюжетних ліній художнього твору або музичної програми та Задоволення пізнавального інтересу

Цей ефект виникає як необхідний результат пізнавальної діяльності людини, як наслідок її бажання бути поінформованою про події у світі. Він має місце лише у тому випадку, коли повідомлення містять елемент новизни: відоме не підлягає пізнанню.

I.НЕСОЦІАЛЬНА

1. у механічних, електричних, електронних системах

2.у комп’ютерних системах і мережах

3. у тварин

II. СОЦІАЛЬНА

Незнакова

а)емоційна(позитивна; нейтральна; негативна)

б)естетична(прекрасна; «середня»; потворна)

в)вольова (за; проти)

Знакова

а)невербальна( міміка; жести)

б) вербальна - ненаукова( НЕ ЗМІ; ЗМІ)

- наукова(первинна та вторинна)

- управлінська(держ. апарту; виробнича; особистісна)

Сприйняття — це процес, який складається з елементів, потоків і сил, які сприяють або перешкоджають повідомленням, що адресуються покупцеві.

Інформаційний бізнес.

Оскільки інформація є товаром, продуктом споживання й засобом виробництва, то в кожній державі формується ринок інформаційних послуг.

Потоки масової інформації

Виділяють висхідні, низхідні й горизонтальні потоки інформації.

Висхідні потоки інформації — це потоки, які формують бази даних ЗМІ. Наприклад, автори (журналісти) готують свої повідомлення й передають їх у свої ЗМІ чи інформаційні агентства.

Догматична теорія А. Моля

Принцип дії даної моделі заснований на компромісі між пропагандою й статистичним придушенням одних інформаційних елементів іншими. Не прибігаючи до твердої цензури, така інформаційна структура фільтрує повідомлення й передає їх у заздалегідь установленому порядку. Принцип зворотного зв’язку при цьому, як правило, відсутній і використовується лише для визначення порога сприйняття в реципієнта інформації.

Чотири теорії преси (1956)

У нормативній теорії Ф. Сіберт, В. Шрамм і Т. Пітерсон описують чотири головні типи преси, які стали класичними. Авторитарна концепція. Сформувалася у XVI—XVII ст. і визначала основне покликання преси — підтримку й сприяння політиці уряду та служіння державі."Правдива концепція". Зародилась наприкінці XVII ст. (Д. Мільтон, Дж Локк, Д. Мілль) і ґрунтувалася на свободі волі та декларувала такі цілі преси: інформування, продаж, сприяння дозвіллю та контроль за діями уряду.Тоталітарна концепція. Виникла наприкінці XIX ст. (В. Ленін), зміцнилася у першій половині XX ст. (Й. Сталін, А Гітлер, Й. Геббельс, Мао Цзедун) і передбачала необхідність ведення ідеологічної боротьби з класовим ворогом.Концепція соціальної відповідальності преси.

Моделі масової комунікації.

Модель Г. Лассуелла (1948 р.).

В процесі комунікативного процесу виділяють 5 складових елементів:

Хто - комунікатор (той, хто передає та формує повідомлення);

Що – повідомлення; Як - спосіб передачі повідомлення, канал;

Кому - аудиторія, якій адресується повідомлення; Навіщо - з яким эфектом, эфективність.

підхід Ласуела та його послідовників полягав у тому, що слова, які вживаються під час спілкування, і способи, за допомогою яких вони оперують цими словами, відображають їхні соціальні інтенції.

Лінійна модель С. Квіта

“на першому місці розташовані ті, хто створює інформаційне повідомлення” , тобто так звані професійні комунікатори. Далі, за цією інтерпретацією, іде безпосередньо інформація, потім – ЗМК, за ними – аудиторія.

Модель М. де Флера

На проблему зворотного зв’язку звернув увагу і вона отримала подальший розвиток у його дослідженнях. Зокрема, М. де Флер відмічає,

що у комунікативному процесі попередня ідея («значення») трансформується у «повідомлення», яке відправник потім переводить у «інформацію», яку каналом посилають отримувачу. Отримувач декодує «інформацію» у «повідомлення», яке у свою чергу трансформується у місці призначення в ідею («значення»). Якщо між першим і другим «значеннями» є відповідність, тобто ідея, що виникла у свідомості відправника, відповідає ідеї, що виникла у свідомості отримувача, то комунікація здійснена. Однак, відповідно де Флеру, повна відповідність є досить рідкісною.В моделі де Флера враховано основний недолік лінійної моделі Шеннона-Уівера – відсутність зворотного зв’язку. Він замикає ланцюжок

руху інформації від джерела до отримувача петлею зворотного зв’язку, яка повторює весь шлях у зворотному напрямі, включаючи трансформацію значення під впливом «шуму». Зворотній зв'язок дає комунікатору можливість краще пристосувати своє повідомлення до комунікаційнного каналу для підвищення ефективності передачі інформації і зростання ймовірності відповідності між відправником і прийнятим значенням.

Циркулярна модель

У циркулярній (циклічній) моделі комунікації У. Шрамма і Ч. Осгуда. відображена реакція комуніканта (реципієнта) на повідомлення джерела у вигляді зворотного зв’язку. Саме зворотній зв'язок робить комунікацію двобічним процесом (діалогом), дозволяючи кожній зі сторін корегувати свої дії і цілі. Шрамм передбачав, що було б надто великою

помилкою розглядати комунікацію як лінійний процес, у якого є початок і є кінець. В дійсності - це процес безкінечний; щоб виправити неточність лінійних моделей, необхідно підкреслити циклічний характер комунікації, коли її учасники (джерело та отримувач) періодично змінюють ролі. Таким чином, комунікація трактується як двобічний процес зв’язку, коли і відправник, і отримувач інформації у рівній мірі взаємодіють один з одним, обмінюючись повідомленнями (сигналами).

Мозаїчна модель Л. Бейкера

Певне розповсюдження отримала мозаїчна модель Л.Бейкера, яка складається з маленьких кубиків, грані яких відповідають джерелу, отримувачу, посланню і каналу комунікації. Іншу модель об’ємної комунікації являє спіральна модель Ф.Деніса. В ній комунікація просувається вперед, повторюючи пройдені етапи розвитку на новому рівні.

Установка

це важлива ланка, що виникає в системі психічної взаємодії індивіда з зовнішнім світом. Вона виражає внутрішній стан готовності людини певним чином сприймати інформацію, готовність до визначеної активності, вибору варіанта поведінки. Установка як би виконує функцію наведення людини на конкретну інформацію, підвищує або послабляє рівень емоційно-чуттєвого відношення до її змісту і форми, впливає на інтенсивність розумового процесу. Необхідно особливо підкреслити таку важливу властивість установки, як вираження готовності особистості до певної форми реагування на інформацію. Це спонукує оратора постійно спостерігати за аудиторією, за її реакцією на принципові положення свого виступу, форму його подачі, манеру своєї поведінки.

Зрозуміло, що для того, щоб продумати свою поведінку, треба заздалегідь ознайомитися з майбутньою аудиторією. Подібна інформація допоможе з’ясувати установку людей, краще продумати технологічні моменти виступу, заздалегідь підібрати методи психологічного та педагогічного впливу на слухачів.

Очікування

При вивченні аудиторії важливо також з’ясувати очікування. Це суб’єктивна настроєність на щось або на будь-кого, спрямована зацікавленість у чомусь. якщо виступ торкається цієї настроєності людей, вони слухають уважно, легше піддаються співпереживанню. Очікування поширюється не тільки на інформацію, з якою виступає оратор, але часто і на особистість виступаючих. Зрозуміло, що очікування буде в аудиторії в цьому випадку підвищене. Чим ближче до життєвого досвіду сфера, якої торкається оратор, тим більш уважна аудиторія. Підвищену увагу викликає і вторгнення оратора в професійну сферу слухачів.

Темперамент

Наступна психологічна характеристика аудиторії — темперамент. Темперамент — це природна основа прояву психологічних якостей людини. Знання типів темпераменту, їх врахування — одна з умов успішного виступу.

Таким чином, перед виступаючим стоїть непросте завдання установити надійний зворотний зв’язок зі слухачами, уміти керувати ним. Непросте завдання ще і тому, що на практиці ми далеко не завжди маємо можливість ознайомитися з характеристикою аудиторії, і доводиться під час виступу фіксувати її реакцію, вносити корективи у власний виступ. Для встановлення контакту зі слухачами необхідно знати соціально-психологічні способи організації аудиторії.

Які завдання в цьому вирішує оратор? Перше — це організація аудиторії. Губляться перед аудиторією не тільки оратори-новачки, але і висококваліфіковані фахівці. І тоді — ні слухачі, ні виступаючий не одержують задоволення.

Чи кожна аудиторія впливає на оратора? Так. Адже слухачі — це не просто кількість людей, що сидять разом. Це якісно нове соціальне утворення і соціально-психологічні фактори виявляються в ній обов’язково. Спілкування людей один з одним викликає до життя такий феномен, як стан психічного контакту.

Класифікація аудиторій

За розміром: велика та невелика (не більше 25 осіб)

Вважається, що у Великій аудиторії виступати легше, так як вона більш охоче вірить комунікату, оскільки людина краще підтримає пропозицію всієї аудиторії, ніж виступить проти. Там сильніше діє механізм зараження, тому якщо ви переконали кількох, то вони переконають інших. У Невеликий аудиторії виступати складніше, так як вона зазвичай налаштована по відношенню до комуніката критично.

Друк

Основний робочий матеріал преси - це слово і зображення, залишені на папері або іншому «твердому» носії інформації. Газета, журнал, альманах, книга зберігаються роками без видимого руйнування. Вони в будь-який момент можуть бути затребувані споживачем. Їх легко аналізувати комплектно, порівнювати, багаторазово перечитувати, повертатися до однієї і тієї ж важливої думки. У періодичних виданнях висока вимогливість до стилю і точності слововживання. Як показує практика, «сукупний читач» звертає увагу на будь-яку помилку, навіть якщо вона допущена у вихідних даних.

Звичайно, у кожного з друкованих видань є свої особливості.

Тому й аудиторія друкованих видань вибирає ту чи іншу газету за своїм смаком, потребам, інтересам. Якщо для однієї категорії людей важлива оперативна, швидка інформація-вони читають щоденні або щотижневі видання. Якщо ж немає необхідності в поспіху-перевагу подає на щомісячники.

Інформація в пресі фіксується на паперовому аркуші та сприймається читачем «без посередників», сприяє прояву ряду важливих властивостей взаємин преси та аудиторії.

По-перше, є можливість швидкого, оглядового ознайомлення з усім репертуаром повідомлень, включених в номер або книгу, що в свою чергу дає можливість отримати первинну, цілісну орієнтацію в усьому обсязі та розмаїтті інформації.

По-друге, можна користуватися можливостями «відкладеного читання».

Друковані видання вкрай легко мати при собі, звертатися до них у зручний час, не заважаючи оточуючим. Хоч преса кілька і програє радіо і телебаченню в безперервності передачі інформації, вона як і раніше є актуальною і необхідною в повсякденному житті.

Радіомовлення.

З моменту винаходу радіо цей вид зв'язку і засіб масової інформації безперервно розвивається і вдосконалюється.

Супутникові ретранслятори дозволяють вести ефірні передачі з будь-якого місця планети незалежно від наявності або відсутності великих передавальних центрів. Нові технічні засоби дають можливість пересилати величезні обсяги інформації за лічені секунди. Необхідність використовувати крім усного слова шуми, музику та інші звукові ефекти сполучена з неможливістю показати який-небудь об'єкт. Якщо в газеті є ілюстрації, то на радіо тільки звук може дати уявлення про ту чи іншу подію, предмет або людину.

І ще одне: газета або журнал навіть давніх випусків легко доступні читачам, в той час як радіопередача після виходу в ефір перестає існувати.

Отже, специфіка радіо полягає насамперед у гігантської і різноманітною за складом аудиторії слухачів і ще в тому, що передача сприймається тільки на слух

Аудиторія радіо, так само як і скрізь, ділиться на вікові категорії, розходиться по інтересах. Серед розмаїття радіо-передач, кожен вибирає свою сітку мовлення.

Тут важлива сувора, чітко розрахована на аудиторію програмна політика, при гарній реалізації якої «накладення» необхідних для однієї і іншої аудиторії передач буде мінімальним

Телебачення

У робочий матеріал тележурналіста входять усне і письмове слово, зображення, шуми, музика. Все це зумовлює і особливості телевізійних жанрів. Телебачення дозволяє аудиторії власні очі спостерігати подія, доповнити зображення звуками (музикою, шумами, дикторським текстом тощо), прочитати текст (спеціально виведений на екран або демонстрований у вигляді документа), почути живий голос героя і реальне звуковий супровід події.

Телебачення володіє значно більшою ефективністю впливу, ніж друк і радіо. І, потрібно зазначити, серед населення телебачення користується більшою популярністю. Проте з недавніх часів Інтернет став потихеньку підніматися над телевізійної індустрією. У зв'язку зі своїм широким і різноманітним спектром телеканалів, кожна людина вибирає собі свій «до смаку». Жанрове і тематичне поділ каналів-дозволяє утримати рейтинг і залучити аудиторію. Крім того, сітки мовлення телеканалів намагаються підлаштувати під особистісні якості більшості мас, невипадково новинний блок, наприклад, пускають до вечора, розраховуючи на більшу кількість людей біля телеекранів.

Так, друк, радіо і телебачення є своєрідний «тріумвірат» засобів масової інформації, кожне з яких має ряд особливостей, що виявляються в характері і способах донесення інформації до аудиторії. Тепер, до цих «тріумвірам» останнім часом приєднується і активно розвивається четвертий тип каналів інформації-всесвітня комп'ютерна мережа «Інтернет».

Це електронні версії і дайджести газет, мережеві газети, журнали, радіо-і теле-«сетевещаніе», сайти різних журналістів.

Поява всесвітньої мережі Інтернет внесла якісно новий елемент у всю світову екранну цивілізацію. Перш за все, ділові новини з газет, радіо і телебачення перекочували в комп'ютерні мережі. Потім Інтернет став використовуватися і як пошта, і як універсальна рекламна система. З'явилися сервери, де можна подивитися будь-який новий фільм або ознайомитися з вмістом свіжих випусків газет і журналів. І, нарешті, ця мережа стала основою для створення так званої мережевої економіки.

Різко зростає можливість отримання в мережі недостовірної інформації або взагалі відвертої дезінформації. Ось чому повторна перевірка фактів, цифр, імен та інших даних тут обов'язкове. Не дивлячись на все це, завдяки масовій комп'ютеризації та загального доступу в мережу, більшість людей щодня прочитують сотні веб-сторінок. Інтернет користується величезною популярністю через величезної бази інформації, яку він містить, так, будь-яка людина в зручний йому час може знайти і отримати доступ до будь-якого цікавого для його питання. Крім іншого Інтернет породив такий феномен, як «блогосфера» - можливість приватної особи вести свій власний блог, самореалізовуватися, творити.

Загальнодоступність Інтернет-ЗМІ розширює його аудиторію до найбільших розмірів, мабуть, найбільш величезних на сьогоднішній день.

Але тут є свої труднощі. Для того, щоб друк, радіо, телебачення як велика сукупність різноманітних засобів масової інформації могли нормально функціонувати, виникла велика інфраструктура - система життєзабезпечення діяльності журналістики.

Найважливішими частинами інфраструктури є інформаційні агентства та служби обміну інформацією.

Інформаційні агенції та служби-це система телеграфних агентств, агентств друку та аудіовізуальної інформації, прес-бюро, прес-центрів, служб у зв'язку з громадськість, рекламних служб. Ці організації ведуть різноманітну діяльність по збору і обробки інформації, її поширенню і постачання нею органів ЗМІ, налагодженню контактів з журналістами і тд.

Тому, можна зробити висновок, що будь-який ЗМІ, посилаючись у своїх працях на достовірні і вселяють довіру джерела-набагато виграють і заслуговують повагу серед аудиторії.

Вимоги до комунікатора

відсутність страху виступу, професійна приналежність, зовнішній вигляд, вміння доносити інформацію

Індивідуально-особистісні характеристики комунікатора:

§ фізичні дані та зовнішність

§ комунікативні характеристики (тембр голосу, дикція, манера говорити і т.п.);

§ внутрішні, особистісні характеристики (знання, інтелект, емоційність, моральні цінності і т.п.)

Якщо створити соціально-психологічну модель образу комунікатора, потрібно виділити два основні фактори:

фактор «компетентності-переконання» - пов'язаний з відношенням комунікатора до свого повідомлення, наскільки ця людина є компетентною в тому, що вона говорить, наскільки є відкрита, чесна і правдива, знання, досвід, вміння доступно, чітко, вірно подавати інформацію.

фактор «повага-привабливість», «комунікатор-аудиторія»- пов'язаний зі здатністю комунікатора проявляти повагу до аудиторії, як до партнера по спілкуванню, здатність виглядати позитивно в очах аудиторії.

Наявність в образі комунікаторів високого рівня позитивних характеристик з обох факторів слугує доказом того, що їх образ, який склався в аудиторії, буде сприяти ефективності переданих ними повідомлень.

Завдання комунікаторів полягає у встановленні контакту з аудиторією та створенні позитивного образу.

Отже, функція комуніканта – встановлення та підтримання контакту з комунікатом.

Встановити контакт із співбесідником означає забезпечити реакцію згоди співбесідника на встановлення контакту. Забезпечення такої реакції з боку комуніканта означає використання ним певної системи комунікативних технік, методів, способів, певної інформації, вираження почуттів, емоцій та організації комунікативного процесу.

Згода між комунікаторами може виникати в результаті повного або часткового порозуміння. Саме ступенем порозуміння і визначаеться ефективність комунікативного процесу.

Групи авторів за видом ЗМІ

•Автори газетно-журнальних повідомлень •Автори радійних повідомлень •Автори телевізійних повідомлень

•Автори книжкових повідомлень

3. Групи авторів за ступенем самостійності кодування повідомлень:

•Некваліфіковані автори •Вміють, але з певних причин не можуть діяти •Вміють і готують (професіонали)

Групи авторів за метою

•Ідеалісти (лише надання певного задоволення повідомленням) •Прагматики (навязання певних дій)

За довільністю сприйняття

•добровільні •вимушені •випадкові

За мотивацією

•що бажають задовольнити свої потреби •що бажають задовольнити естетичні потреби

•що прагнуть навчитись чогось

5.За професійним рівнем:

•не є спеціалістами у цій галузі •є спеціалістами •є експертами

6.За рівнем знань структури повідомлень:

•найпростіша композиція •середній ступінь повідомлення •будь яка складність

Групи ЗМІ:

1)За видами:

•газетні •журнальні •радійні •ТВ •Книжкові •Інтернетні

2)Групи ЗМІ за рівнем розміру тематики:

•Вузькопрофільні •Середньопрофільні •Загальні

Групи ЗМІ за принадлежністю

Комунікатор як професія.

Комунікатор – це особа, що робить комунікацію. Щодня в різних ситуаціях кожний з нас є комунікатором, коли ми з ким-небудь про що-небудь спілкуємося, передаємо й одержуємо інформацію

мунікатор відіграє велику роль у процесі масової комунікації. Саме він вирішує, що і в якому контексті дізнається аудиторія. Виходячи з ролі та значення цього персонажу йому можна дати таке визначення: комунікатор — це особа або група осіб, які мають вплив на зміст масової комунікації. Таким чином, з цього поняття виводяться технічні співробітники, які, наприклад, забезпечують друк газети або передачу сигналу. Вони не мають впливу ані на створення змісту масової комунікації, ані на його зміни і, таким чином, не відносяться до поняття “комунікатор”. Можна виділити чотири основних типів комунікатора: власник, керівництво, журналіст, журналістський колектив.

Керівництво мас-медіа

У попередньому пункті мова йшла про роль власника у процесі функціонування журналістики, його функції і фактори, які впливають на керівництво мас-медіа. Але не менш важливо розглянути і сам процес діяльності органів, котрі керують пресою, радіомовленням, телебаченням.

Зміст діяльності по керівництву журналістським колективом складають вимоги до журналістів відносно тих чи інших сторін їх діяльності, які визначаються стратегічною метою і конкретними завданнями по підвищенню ефективності даного органу мас-медіа.

Професійним комунікатором є той комунікатор, який усвідомлює власні процеси передачі або споживання інформації, керує ними, удосконалює свої уміння й навички, професіонально (тобто майстерно) організовує процес передачі або переробки інформації.

Таким чином, оволодіння спеціальністю можливе завдяки вивченню свого "виробництва", тобто завдяки оволодінню тим процесом, який є суттю "виробництва". Відповідно, спеціаліст повинен мати систему таких професійних умінь, які формуються на основі знання про своє "виробництво" і являють собою складну систему інтелектуальних та фізичних дій, спрямованих на оволодіння виробничим процесом з метою отримання необхідного результату. До речі, професійні уміння й покладені в їх основу професійні навички називаються професіограмою.

Отже, питання про професійного комунікатора пов'язане з аналізом тієї психологічної основи, на якій і формується його професіоналізм.

Три причини масифікації.

Перша. Індивід у масі отримує почуття незбагненної потужності, якому він може віддатися, чого не зробить сам на сам, стримуючи себе. В анонімній і безвідповідальній масі почуття відповідальності щезає.

Друга. Людина в масі вільно піддається зараженню, запалюванню, під упливом чого легко відмовляється від власних інтересів на користь масовим.

Третя. Здатність людини у масі легко піддаватися навіюванню. При цьому повністю губиться свідома особистість, воля і здатність відрізнятися відсутні, всі почуття і думки орієнтовані в напрямку, заданому кимось.

Види, форми і методи масового впливу:

Впливи бувають психологічні та фізичні. Різновидом фізичного впливу є психотропний вплив, тобто фізичний вплив на психіку через застосування спеціальних речовин, що діють на людину.

Зараження, навіювання і маніпуляція є формами психологічного впливу.

Масовий вплив відбувається або у вигляді неконтрольованого свідомістю комуніканта і непланованого, але природного акту взаємодії комунікаторів, або у вигляді відкритого, технологічно визначеного, добре усвідомлюваного, планованого процесу тиску на комуніката, не усвідомлюваного ним.

Види масового впливу:

1. емоційне зараження

2. навіювання (сугéстія)

3. маніпуляція, тобто процес керування комунікатом

Зараження належить до особливого способу психологічного впливу на особистість у процесі спілкування і взаємодії, який здійснюється не через свідомість та інтелект, а через емоційну сферу людини. Воно є одним з найдавніших способів інтеграції групової діяльності й характеризується стихійністю, оскільки виникає передусім у ситуаціях значного скупчення людей — на стадіонах, у концертних залах, на карнавалах, мітингах тощо.

Масовокомунікаційне зараження (масовокомунікаційне запалення) під час масової комунікації — передача емоційно-збудливих станів від комуніканта до членів маси, яка відбувається на психофізіологічному рівні контактів поза поняттєвим впливом або паралельно з ним. Члени маси теж можуть запалювати одне одного. Зараження має характер неусвідомлюваної, автоматичної імітації, а також може наростати в результаті взаємної емоційної індукції (розпалювання одне одного). Зараження розглядається і як процес впливу, і як його результат. Через те воно може бути подібним і до навіювання, маніпуляції, і до наслідування, але ототожнювати їх ні в якому разі не можна. Зараження належить до основних механізмів психології мас. Наймасовіший спосіб інтеграції групової діяльності виникає за значного скупчення людей — на стадіонах, у концертних залах, на карнавалах, мітингах тощо. Однією з його ознак є стихійність.

Масовокомунікаційне навіювання (масова сугестія, вербальна, зображальна, жестово-рухова) — психічний вплив комуніканта на членів маси у вигляді прохання, наказу, переконування, демонстрування тощо, метою якого є поширення масових настроїв, формування громадської думки, її корекція серед членів маси. Масове навіювання також пов’язане з актуалізацією, передачею чи зміною установок, ціннісних орієнтацій, соціальних норм у членів маси. Ефективність навіювання визначається ступенем або несвідомого наслідування, або рефлексії й саморегуляції членів маси на основі свідомого наслідування керівника маси чи одне одного в масі.

Масовокомунікаційна маніпуляція — прихований вербальний, зображальний, жестово-руховий вплив на членів маси, метою якого є поширення масових настроїв, формування громадської думки, її корекція серед членів маси. Масова маніпуляція також пов’язана з прихованою для членів маси актуалізацією чи зміною їхніх установок, ціннісних орієнтацій або вчинків.

Маніпуляційний вплив є неконтрольований, неусвідомлюваний, прихований для адресата процес впливу на нього, який відбувається поза його волею та бажанням. Маніпуляція відрізняється від звичайного процесу сугестії, навіювання тим, що маніпуляція має технологічно-професійну основу, планується і контролюється комунікантом.

Масовокомунікаційна регуляція — комунікаційний вплив на людей з метою їх масифікації та регулювання їхньої поведінки. Регуляція здійснюється шляхом навіювання, маніпуляції, зараження. Окільки масова комунікація є формою насамперед соціального регулювання, пов’язаного з дією на особливий соціальний суб’єкт суспільної поведінки — маси, через те масовокомунікаційне регулювання слід розглядати як форму особливої дії, спрямованої професійним комунікантом “на народ”.

Масова саморегуляція в умовах масового спілкування — неадекватна задуму комуніканта поведінка маси, яка є результатом самокерування, що здійснили індивіди всупереч масифікації і масовій свідомості на основі сприймання й усвідомлення актів своєї поведінки та власних психічних процесів. Саморегуляція сприяє розпаду маси і виходу індивідів з маси. Але саморегуляція в масі може бути і результатом самозараження (зараження одне одного в масі) та самонавіювання (навіювання, яке здійснюють члени маси по відношенню одне до одного в стихійних, неорганізованих масах) та наслідування одне одного. Така саморегуляція властива для неорганізованих, стихійних мас. Завданням масифікаторів є гальмування саморегуляції у людини.

Масова рефлексія в умовах масового спілкування — неадекватна задуму комуніканта поведінка маси, яка є результатом самоаналізу, що здійснили індивіди всупереч масифікації і масовій свідомості. Рефлексія сприяє розпаду маси і виходу індивідів з маси. Завданням масифікаторів є гальмування рефлексії у людини.

Масове наслідування під час масової комунікації — особлива форма поведінки членів маси, пов’язана зі свідомим або несвідомим відтворенням тих дій, стилю, рис характеру, ідеалів, соціальних норм, ритуалів, звичаїв, правил поведінки і т. п., носіями яких є або члени маси, або її творці чи лідери. Наслідування належить до основних механізмів психології мас.

Призначення масифікатора–

Кожна маса існує на двох рівнях свого перебування: рівень формування і рівень поведінки.

Відповідно професійні комуніканти поділяються на дві групи: масифікаторів та лідерів.

Так, агітатори, політики найчастіше є лідерами, журналісти — масифікаторами. Призначення лідерів, вожаків, керівників — керувати сформованими публіками чи натовпами, вести їх за собою.

Призначення масифікаторів полягає в формуванні маси, а не в тому, щоб щось нав’язати чи підкорити собі людей. Істинним призначенням вправного масифікатора є перетворення свідомих та розумних індивідів на некритичну, ірраціональну й емоційну масу шляхом пониження рівня раціоналізму в поведінці людини.

Лідери працюють за законом сформованої маси: чим згуртованішою є маса, тим більше в ній переважає надособистісних ознак (більша втрата раціонального, логічного, сильніший вияв емоцій) і тим більш вона керована, оскільки особистості меншою мірою здатні аналізувати команди чи заклики лідера і готові їх бездумно виконувати. Масифікатори і лідери — це не посади, а лише функції професійних комунікантів, які вони виявляють під час виконання професійних завдань.

Механізм керування масою.

Середовище масової комунікації вимагає керування масовою поведінкою. Для цього комунікантам необхідно «технологію керування» вибудовувати на механізмі природної, стихійної масової поведінки.

Початковий етап. Важливим компонентом механізму виникнення стихійної масової поведінки є так звана циркулярна реакція, пов’язана з формуванням емоційної спільноти, в якій стираються індивідуальні розбіжності.

Викликати циркулярну реакцію можна анекдотом, смішною або страшною історією і т. п. Сміх або страх має заражати всіх. До того ж емоція повинна циркулювати, набираючи більшої експресії (запальний сміх, проникаючий страх). Апогеєм є гіперемоційний стан: усі сміються, бо смішно, тому що сміються; усі бояться, бо страшно, тому що бояться.

Наступний крок. Коли циркулярна реакція досягла найвищої точки, а люди стали відкритими до сприймання будь-якої інформації, яка може підтримувати емоційний стан, коли вони втратили здатність критично оцінювати себе, дивитися на себе збоку, коли люди втяглися в активне

запальне обговорення того, що викликало сміх чи страх, коли вони готові негайно діяти,— можна “вкидати” потрібний об’єкт реагування. Ним є новий віртуальний образ когось або чогось, який спільно витворюється членами маси в процесі обговорення. Так, після розповіді про природну

катастрофу в деталях, як у фільмі жахів, коли слухачі розпалили цей жах в собі, можна переключити увагу на можливу катастрофу там, де перебуває маса. “Новий об’єкт” повинен теж піддатися активному обговоренню в масовому середовищі. Він стає еквівалентом емоційного стану маси:

тільки від згадки про “новий об’єкт” у людей виникає жах.

Завершальний етап. Доведену до емоційного вибуху масу і зосереджену на певному об’єкті спонукають до активності. Так виникає масова паніка, агресія або інші форми масової поведінки. Маса стає активною через акти навіювання, яке здійснює лідер. За відсутності зовнішнього лідера маса сама стихійно знайде об’єкт своєї активності під упливом власних тимчасових “лідерів думок”.

Медіа як засіб “соціальної телепатії”.

Уся історія вивчення масової комунікації ілюструє в тій чи іншій формі постановку дослідниками питання про медіа як інструмент впливу на маси, що виступають обов’язковим адресатом медіа-впливів. Цей інструмент є засобом так званої соціальної телепатії, коли люди починають однаково думати та почувати.

Бути адресатом “соціальної телепатії” випливає з самої природи мас як несвідомого та ірраціонального гурту. В кінці кінців маса існує не для того, щоб раціонально, виважено, спокійно, толерантно шукати істину, вона є динамічним соціально-психологічним утворенням, яке, за своїм призначенням, має йти на штурм, у бій, робити революції, перевороти, включатися у боротьбу, міняти лад, а по суті бути інструментом великих маніпуляцій великих маніпуляторів. Інше питання смисли і цілі активності мас, які визначаються кимось, хто спрямовує їх на “боротьбу”, “адже маса не має цілей, не має зиску або втрат. Маса має насамперед емоційно-афективний стан, який заміняє їй все”

Прийоми та засоби маніпуляції є методами насамперед прихованого впливу на людей. Важко собі уявити, що є особи, які добровільно хочуть масифікуватися, тобто перетворюватися на несвідому та ірраціональну масу.

Таким чином, технології масового впливу базуються на прихованому впливові на особу з метою її масифікації або на масу з метою керівництва нею.

Технології масового впливу можуть розроблятися й на основі використання прямих, відкритих методів впливу на людину чи масу з побічним ефектом неусвідомлюваного комунікатом впливу на нього.

Технології масового впливу через те мають маніпулятивний характер і називаються маніпулятивними технологіями.

Основний принцип сучасної науки про масову комунікацію полягає в тому, що комунікатів розглядають як активних суб’єктів процесу спілкування (суб’єктно-суб’єктний підхід). Вони відносно здатні протистояти впливові на них, не піддаватися масифікації.

Сила кожної людини в її знаннях, загальній і політичній культурі, високоінтелектуальному розвиткові, що дає підстави людині критично мислити, швидко аналізувати прочитане, почуте або побачене. Проте суб’єктно-суб’єктний підхід до аудиторії не є на сто відсотків панацеєю від маніпуляцій. Сфера масового спілкування розумнішає разом із суспільством.

«Четверта влада» як основний концепт технології масового впливу.

Медійне середовище, яке розуміє проблему маніпулятивності як суспільну загрозу, необережно витворює образ медіа у вигляді “четвертої влади”.

«Четверта влада»- це образ, що виникає закономірно, на підставі незалежності ЗМІ від офіційної влади, але зізбереженням за журналістикою великої впливої (владної) сили, яку чинить вона, подібно до офіційної влади, на людей — і до того ж на противагу офіційній на паритетних засадах, а може, й сильніше.

Повідомлення в засобах масової комунікації не повинні супроводжуватися коментарями, які безпосередньо будуть спрямовувати думку реципієнта. Треба запобігати будь-яких слів або висловів, які будуть виражати задоволення або співчуття… вислови не повинні виражатися безпосередньо: вини повинні подаватися (навіюватися) таким чином, щоб у реципієнта склалося враження, нібито вони є продуктом його власних думок.

Риси масово-комунікаційних технологій:

безапеляційність переконання преференційність симуляція

Отже, ЗМК, окрім упливу, здійснюють ще й тотальний контроль над суспільством та іншими інститутами соціальної й політичної влади. Контроль виявляється у здатності медіа відстежувати наміри, плани, знання, погляди та думки людей, інститутів, суспільства, використовувати їх для планування змісту медіатворів і через систему, зокрема, новин цілеспрямовано впливати на людей.

Для впливу на масову свідомість використовують наукові стратегії:

1. посилання на авторитет джерела;

2. посилання на авторитетні джерела

3. посилання на статистичні дані

4. посилання на результати опитувань громадської думки

5. графіки і таблиці,

6. твер дження експертів

7. свідчення очевидців

8. фотографії і зйомки з місця подій

9. «живі» репортажі

Отже, масово-комунікаційний вплив розглядається як природне середовище масифікації людей, тобто втягування їх у масову культуру через прищеплення певних стереотипів масової поведінки, формування масових настроїв.

Масове зараження.

Під час масової комунікації передача емоційно-збудливих станів від комуніканта до членів маси. Члени маси теж можуть запалювати одне одного. Зараження має характер неусвідомлюваної, автоматичної імітації, а також може наростати в результаті взаємної емоційної індукції (розпалювання одне одного). Зараження розглядається і як процес впливу, і як його результат.

Масова сугестія.

Сугéстія, або навіювання - це природний процес упливу однієї людини на іншу за допомогою прохання, переконування, доведення, аргументування, наказу і т. п., що має за мету змінити установки, ціннісні орієнтації, поведінку людини. Отже, масове навіювання (масова сугестія, вербальна, зображальна, жестово-рухова) — психічний вплив комуніканта на членів маси у вигляді прохання, наказу, переконування, демонстрування тощо, метою якого є поширення масових настроїв, формування громадської думки, її корекція серед членів маси. Масове навіювання також пов’язане з актуалізацією, передачею чи зміною установок, ціннісних орієнтацій, соціальних норм у членів маси. Ефективність навіювання визначається ступенем або несвідомого наслідування, або рефлексії й саморегуляції членів маси на основі свідомого наслідування керівника маси чи одне одного в масі. Різновидом навіювання є переконання. Власне, будь-яке навіювання пов’язане з бажанням поставити людину на свій бік, але переконання є словесно-логічним варіантом навіювання, пов’язане з раціональною аргументацією. Навіювання визначають ще як словесне зараження.

Масова маніпуляція — прихований вербальний, зображальний, жестово-руховий вплив на членів маси, метою якого є поширення масових настроїв, формування громадської думки, її корекція серед членів маси. Не будь-яке втручання в психіку та людську свідомість треба називати маніпуляцією, або маніпуляційним впливом. Маніпуляційний вплив є неконтрольований, неусвідомлюваний, прихований для адресата процес упливу на нього, який відбувається поза його волею та бажанням.

У нашій мові слово “маніпуляція” вживається в значенні “вправного і прихованого керування”. Отже, це приховане керування, факт якого не повинен бути помічений комунікатом. Успіх маніпуляції залежить від довіри комуніката і віри його в те, що все, що говорить комунікант, є правдою.

Крім того, успішна маніпуляція передбачає такі закономірності:

• Чим менше знає людина, тим більш вона маніпульована.

• Чим більш аполітична людина, тим більш вона маніпульована.

• Чим більш довірлива людина, тим більш вона маніпульована

Рівні конвергенції

Дослідники виділяють кілька рівнів конвергенції у медіа, насамперед, технологічний .

Цифровий формат завдяки багатофункціональності носія дає можливість отримання всіх ЗМІ на "одному екрані". Отже, з одного боку, всі "старі медіа" сьогодні намагаються оцифрувати хоча би найважливішу частину свого контенту і викласти його в Інтернеті, а з іншого, розвиваються технології відтворення оцифрованого контенту. Окрім звичного монітора комп’ютера, у вжиток входять мобільні телефони і цифрові телевізори як нові платформи для відтворення сучасного медіаконтенту.

Фактично кінцевою метою діяльності конвергентної редакції стає виробництво змісту у цифровому форматі. А це означає, що за сучасних умов різні види ЗМІ – і газета, і радіо, ітелебачення, і інформаційне агентство – організують свою діяльність за однією схемою.

ІНСТРУМЕНТАРІЙ ПРОТИДІЇ

У рамках західних паблік рілейшнз виділяється окрема професія "лікування ситуації" - spin doctor.

1) Міфологізація-переробка інформації людиною спирається на певного роду конструкти, які дозволяють вносити розуміння в походить дійсність. Міфологія акцентує тільки виграшне, коли приєднує нову інформацію до випробуваного позитиву. Міфологія несе як позитив, так і негатив.

2) Приєднання до іншого

Цей варіант працює як у випадку впливу, так і у випадку протидії. Йдеться про максимальне згоді з співрозмовником, з розумінням його точки зору. Найбільш активно цей варіант "обеззброєння" супротивника розроблений в теорії переговорів. Приклад. Між арабським світом та Ізраїлем була війна, після якої президент Єгипту Анвар Садат здійснив поїздку до Ізраїлю, тим самим подолав психологічний бар'єр і вирішивши конфлікт.

3) Більш детальне спростування

Характерним для протидії є спроба побудови більш детальної відповіді, ніж це зроблено в початковому тексті. При цьому кращим варіантом спростування є така побудова повідомлення, яке не повторює висунуті звинувачення, оскільки в цьому випадку вони отримують додаткову циркуляцію, і невідомо, яке з двох повідомлень виявиться більш кращим для аудиторії.

4) "Клапан"

У ряді випадків вдається відводити обшественно думку, надаючи йому клапан, по якому відбувається викид негативних емоцій. У пресі прозвучало повідомлення, що розповідь у російських мас-медіа про полювання прем'єра В. Черномирдіна на ведмежат був продуманий як клапан для виходу критики.

Приклад. Клапан для спуску суспільної напруги-анекдоти, фільми про тупість «копів», щоб люди замість цього не говорили про корупцію і свавілля.

5) Нарощування довіри - негативну думку важко приєднується до сформованого позитивному іміджу. «Він такий хороший, що не міг це зробити».

Концентрація

Створення потужних комунікаційних медіа-систем, або глобальних систем масової комунікації, відбувається завдяки концентрації й конгломерації систем масової комунікації.

Під концентрацією систем масової комунікації в інформаційній індустрії слід розуміти тенденцію, пов"язану з посиленням присутності однієї або кількох компаній на кожному з ринків унаслідок її/їх злиття (інтеграції) з іншими компаніями цієї ж сфери індустрії при збереженні провідної ролі однієї з компаній, що часом призводить і до зникнення конкурентів взагалі.

Прикладами концентрації в індустрії масової комунікації наприкінці 80-х - на початку 90-х років можуть стати такі відомі альянси в секторі медіа, як кооперація між Р. Максвеллом і С. Берлусконі у виробництві програм телевізійних новин; договір між Р. Мердоком і Р. Максвеллом щодо співпраці мердоківського супутника Sky Television і компанії кабельного телебачення Максвелла The Maxwell Cable Television Company.

Виділяють дві форми концентрації систем масової комунікації - вертикальну й горизонтальну. "Вертикальна - це така концентрація, внаслідок якої одна фірма поглинає інші, які стоять, так би мовити, в одному ланцюгу виробничого процесу певного медіуму"

Горизонтальна концентрація - "процес, внаслідок якого фірма з однієї сфери медіа-індустрії (скажімо, газетно-журнальне видавництво) купує компанію з іншої сфери мас-медіа (наприклад, телестанцію

Конгломерація

Конгломерація - це процес, внаслідок якого компанії комунікаційного сектору утворюють єдину компанію-конгломерат і стають її частинами, зберігаючи при цьому свої риси й властивості. Медіа-конгломерати виникають в результаті інтеграції й концентрації фірм, компаній. Конгломерати зменшують фінансові ризики й отримують великі прибутки та мають успіх шляхом диверсифікації - форми такої концентрації капіталу в умовах науково-технічної революції, коли компанія проникає у нові для себе сфери й галузі, розширює асортимент товарів і поступово перетворюється на багатогалузеві комплекси. Якщо процес конгломерації перетинає кордони країни, то виникають транснаціональні мультимедіа-конгломератів. У результаті процесу транснаціоналізації виникають транснаціональні медіа-імперії. До таких імперій можна віднести Time Warner, Sony, Matsushita, Walt Disney і т. д.

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що системи масової комунікації у своєму розвитку проходять шлях від звичайної системи масової комунікації, коли є людина-комунікант, через дисперсію функції мовлення й дивергенцію комуніканта та виникнення розгалуженої системи виконавців ролі комуніканта аж до глобальної системи масової комунікації.

Звільняються від: обов'язкового продажу валютної виручки, одержаної від експорту інформаційної продукції, у разі використання цієї виручки на придбання обладнання та матеріалів, необхідних для подальшого виробництва нової інформаційної продукції; сплати мита за експорт інформаційної продукції.

Не підлягають обкладанню ввізним митом обладнання та матеріали, призначені для власної інформаційної діяльності засобів масової інформації, виробництва і розповсюдження їхньої інформаційної продукції, якщо таке обладнання і матеріали не виробляються в Україні. У разі неможливості встановити призначення товару при його переміщенні через митний кордон України стягнене за нього мито відшкодовується засобам масової інформації, телерадіоцентрам та підприємствам поліграфії після документального підтвердження у спеціально визначеному порядку використання його для власної інформаційної діяльності, розповсюдження телевізійних і радіопрограм. Дотація щорічно поширюється на місцеві газети в кожному районі і місті та на комунальні районні, міські і міськрайонні телерадіоорганізації. Монополізація ринків у сфері інформаційної діяльності не допускається. Недержавна власність у сфері інформаційної діяльності утворюється і розвивається шляхом заснування нових організацій, будівництва нової матеріально-технічної бази та придбання необхідного устаткування і обладнання за рахунок недержавного фінансування, а також шляхом приватизації окремих об'єктів. Не підлягають приватизації засоби масової інформації та підприємства, які забезпечують інформаційну діяльність, якщо вони

Інформаційної діяльності. Не можуть бути приватизовані майно редакцій друкованих періодичних видань органів державної влади, теле- і радіоорганізацій, інформаційних агентств, об'єкти матеріально-технічного забезпечення зв'язку, передачі електронної інформації та поліграфічні підприємства загальнодержавного значення.

Підставами застосування окремих і особливих норм соціального захисту журналістів є такі специфічні риси та умови журналістської діяльності: творчий характер, інтенсивність інтелектуальної праці, її нерегульована тривалість за умов жорсткої регламентації редакційного і технологічного циклу підготовки та випуску видань і програм; суспільно впливове за наслідками значення роботи, висока

соціальна відповідальність за свою працю та її результати; постійно значне морально-психологічне навантаження і напруженість, виконання службових обов'язків і реалізація творчих планів у стресових ситуаціях; систематичне перебування у відрядженнях та роз'їздах, включаючи відрядження до місць надзвичайних подій, професійна творча діяльність в екстремальних умовах, виконання спеціальних

Потрібної інформації та її джерел, наявність об'єктивних і суб'єктивних труднощів та перешкод у добуванні інформації; прояви морально-психологічного тиску, погрози та безпосередні загрозливі дії проти журналіста у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків. Журналістам гарантуються права на охорону праці, пільги та

компенсації за роботу із важкими та шкідливими умовами праці, на медичні огляди, соціальне страхування, на всебічне розслідування нещасних випадків, смерті і шкоди, завданої здоров'ю при виконанні службових обов'язків Журналісти мають право на щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів та санаторно-курортне лікування за рахунок власників (засновників, співзасновників) засобів масової інформації. Відшкодування, заохочення і пільги журналістам, які виконують (виконували) службові обов'язки в небезпечних для життя та здоров'я умовах, забезпечуються власниками (засновниками, співзасновниками) засобу масової інформації. До заробітної плати журналіста включаються посадовий оклад, встановлені нормативними актами надбавки, доплати, авторський гонорар, премії. Розмір заробітної плати журналіста визначається галузевими та регіональними угодами з профспілками, колективними договорами з урахуванням джерел фінансування на підставі законів, інших нормативно-правових актів України. Журналісти державних та комунальних засобів масової

Інформації отримують надбавки, користуються пільгами, передбаченими для державних службовців відповідних категорій посад. Заробітна плата керівника редакції друкованого засобу масової інформації, керівника телерадіоорганізації не може бути нижчою від Редакції (юридичні особи) засобів масової інформації можуть відряджати журналістів для виконання професійних завдань у місця надзвичайних подій за умов гарантування відшкодувань, обов'язкових виплат і пільг, передбачених статтею 13 цього Закону, інших відшкодувань і виплат відповідно до законодавства про охорону праці та соціальний захист громадян. У разі неможливості забезпечення визначених на такі випадки гарантій засоби масової інформації не мають права відряджати працівників у місця надзвичайних подій без їхньої згоди. Засоби масової інформації зобов'язані забезпечувати

Особи представника преси.

Працюючи в місцях збройних конфліктів, вчинення терористичних

Користується у своїй роботі. Журналіст та/або засіб масової інформації звільняються від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, якщо суд встановить, що журналіст діяв добросовісно та здійснював її перевірку.

З метою створення сприятливих умов для плідної творчої діяльності членам всеукраїнських професійних творчих об'єднань журналістів надається право на додаткову жилу площу у вигляді окремої кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів понад норму жилої площі в державному та комунальному житловому фонді.

Засновники (співзасновники) державних та комунальних засобів масової інформації для виконання журналістами службових обов'язків забезпечують за свій рахунок їх безплатний проїзд міським та

Сутність та зміст понять «комунікація», «масова комунікація», «інформація».

Є ще термін «спілкування», близький до терміна «комунікація».

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2019-05-08; Просмотров: 348; Нарушение авторского права страницы