Перший етап у розвитку науки про масову комунікацію.

Інтерес до масової аудиторії(мас, гетерогенної і часто великої кількості індивідуумів, людей тощо) виник із самого початку науки про масову комунікацію ще на першому етапі її існування(від початку ХХ ст. до кінця 30-х років)-інтерес до мас. аудиторії та пропаганди.

Другий етап у розвитку науки про масову комунікацію(40-ві— початок 60-х років) посилює зацікавлення учених масами  як об’єктом впливу і разом із тим змінює уявлення про маси як пасивну аудиторію на маси— активну аудиторію, від якої залежить ефект впливу ЗМК на людей

 США. Г. Д. Ласвелла, який у своїх працях“Комунікаційні дослідження в політиці”(1942) та “Структура і функції комунікації” (1948) так висловив формулу дослідження феномену:

 ХТО говорить— ЩО сповіщає— яким КАНАЛОМ— КОМУ—з яким ЕФЕКТОМ.

вплив мас-медіа на зарубіжну аудиторію під час “холодної війни”, а пізніше— впливу американських ЗМК на країни третього світу. 

Якщо на першому етапі формування теорії масової комунікації учених цікавило, як ЗМК маніпулюють аудиторією, то на другому етапі “виявився інтерес до того, як сама аудиторія оцінює комунікацію”, яких впливів вона зазнає попри свою активну позицію щодо ЗМК та як ефективно зорганізувати масову комунікацію для отримання медіа ефектів

Третій етап у розвитку теорії масової комунікації(друга половина 60-х— кінець70-х років, період могутнього розвитку телебачення) позначився активною організацією досліджень, присвячених впливам телебачення на масову аудиторію, “його ролі у визначенні соціальної реальності та формуванні соціальних норм. Дж. Д. Голлорана присвячені впливу телебачення на зростання жорстокості та злочинності(зокрема підліткової); а також видані в співавторстві і за його редакцією дослідження, присвячені ефектам на аудиторію, що справляв на неї показ демонстрацій. 

У цей період зростають громадські рухи, виникають неурядові організації За “екологію ефіру” та “екологію культури”, метою яких є очищення ефіру від програм низького культурного змісту та антигуманної спрямованості, підняття морального рівня.  У Великобританії такою організацією є “Національна асоціація глядачів і слухачів”

Четвертий етап розвитку теорії масової комунікації(з80-х років до кінця ХХ століття) позначений зростанням кількості робіт, присвячених вивченню аудиторії ЗМК, її соціальної структури. “У80-ті роки всепоглинаючу увагу у світі теоретиків мас-медіа отримали такі визначення, як “масова культура”, “мас-медіа та суспільство”, “розвиток і суспільство”, “комунікація і культурне домінування”, “культурна залежність” і “культурний плюралізм” Іноземні дослідження масової комунікації можна поділити на західні і східні.

США журналіст, політичний оглядач Волтер Ліппман. в1922 р. «Громадська думка».

Теорія «двоступеневого потоку інформації»- П.Лазарсфельд Б. Берельсон Е. Годе

Відповідно до цієї моделі, вплив масової комунікації на індивіда більшою частиною є не прямим, а опосередкований мікрогрупами, де посередниками при передачі інформаційного впливу виступають так звані «лідери громадської думки» - особи, що користуються авторитетом у своїй мікрогрупі, які цікавляться якою-небудь проблемою, активно читають газети і слухають радіо, а потім обговорюють прочитане або почуте в своєму оточенні, даючи при цьому фактами або подіям власне тлумачення. Іншими словами, міжособистісна і внутрішньогрупова комунікація опосередковує масову комунікацію за наступною схемою: ідеї часто передаються від радіо і газет до лідерів громадської думки, а від них - до менш активним верствам населення

Чиказька школа. Ця школа заснована Дж. Дьюї під час викладання в Чиказькому університеті. Для представників школи(Дж. Тафтс, Е. Еймс, Е. Мур та ін.) був властивий прагматизм. Істинним і вартим уваги вважалося тільки те, що давало практичний результат і було корисним для людей. Інша риса людськості гуманізм вважалася основоположною для діяльності людини і спільнот.

Віденський гурток. Розпочав свою роботу 1922 року під керівництвом М. Шліка. До групи цього вченого входили Ґ. Берґман, Ф. Франк, Ф. Вайсман, В. Крафт та інші. Вчені зосереджувалися на логічному аналізі наукового знання. Вони вважали єдино можливим лише наукове знання, що виникало емпірично й логічно. Віденський гурток розпався після окупації Австрії нацистами у 1938 році. Логічний позитивізм як філософський напрям першої половини ХХ століття визначав і тогочасні медіадослідження.

Франкфуртська школа. Була заснована неомарксистом Ф. Вейлом в Інституті соціальних досліджень Франкфуртського університету в 1923 році. Представники школи запровадили поняття соціальної філософії, розвинули метод аналізу, названий критичною теорією, в рамках якої розкриваються приховані владні стосунки всередині культурного феномена. З приходом Гітлера представники школи працювали в Женеві, Лондоні, Парижі, США і повернулися до Німеччини в1950 році.

Бірмінгемська школа(Британські культурні студії). Представниками школи, заснованої на базі Центру сучасних культурних студій при Бірмінгемському університеті у1963—1964 роках, були Р. Гоґґарт та С. Голл(засновники), Р. Вільямс, А. Макробін. Вчені особливо цікавилися масмедійною тематикою, розробляли концепт медіаімперіалізму. Вони ставилися до аудиторії як до форми опозиції панівній ідеології. Теоретичною основою досліджень для представників цієї школи були марксизм і політекономія, постструктуралізм, критична теорія і фемінізм.

Виділяється 4 концепції масової комунікації:

1. Авторитарна концепція. Сформувалася у XVI—XVII ст. і визначала основне покликання преси — підтримку й сприяння політиці уряду та служіння державі.

2. "Правдива концепція". Зародилась наприкінці XVII ст. (Д. Мільтон, Дж Локк, Д. Мілль) і ґрунтувалася на свободі волі та декларувала такі цілі преси: інформування, продаж, сприяння дозвіллю та контроль за діями уряду.

3. Тоталітарна концепція. Виникла наприкінці XIX ст. (В. Ленін), зміцнилася у першій половині XX ст. (Й. Сталін, А Гітлер, Й. Геббельс, Мао Цзедун) і передбачала необхідність ведення ідеологічної боротьби з класовим ворогом.

4. Концепція соціальної відповідальності преси. Утвердилася в середині XX ст. (Т. Петерсон, А. Катля, А. Каде та ін.), виходила з таких цілей мас-медіа: інформування, продаж, сприяння дозвіллю та переведення конфліктів у план дискусії.

У 1960-ті рр. бурхливо розвиваються екранні засоби масової комунікації – телебачення, відео, комп’ютерні системи.

1970-ті рр. теоретики розробили прийоми, методи та напрямки практичної журналістики: «слідча», «прецизійна» та «нова» журналістика.             

Англійська школа теорії масової комунікації, засновником якої є Д. Максвейл - праця «Соціологія преси».

В Італії проблеми масової комунікації досліджують державний університет і приватний католицький університет «Сакро Куоре» (Мілан), у Римі – університет соціальних наук «Про Део».              

У Флорентійському університеті створено Міждисциплінарний центр комунікації як секцію Міжнародного комітету з дослідження масової комунікації.

У Трентонському університеті існує центр соціології масової комунікації як відділення секції масової комунікації Міжнародної соціологічної асоціації.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: