Аналіз та інтерпретація теоретичних даних для наукового дослідження

 

1 питання. Емпіричний збір інформації. Якісні та кількісні методи Всі ми щодня щось досліджуємо - тобто формулюємо якусь ідею, а потім її випробовуємо. Наприклад, діти досліджують, холодний чи гарячий певний предмет, або як їздити на велосипеді чи ковзанах. Дорослі «випробовують» свої ідеї щодо родини, особистих фінансів та роботи. Студенти ж роблять дослідження, навіть не здогадуючись про це! Наприклад, коли ви питали старшокурсників, наскільки суворий той чи інший викладач, ви робили дослідження.

Отже, повсякденні дослідження:

• інтуїтивні;

• покладаються на здоровий глузд;

• проводяться час від часу;

• одномоментні;

• вибіркові;

• спираються на магічне мислення (тобто раптове інтуїтивне «осяяння»);

• роблять наголос на особистих рішеннях.

Натомість наукові дослідження:

• ґрунтуються на теорії;

• структуровані;

• систематичні;

• плановані;

• об’єктивні;

• спираються на наукове мислення;

• логічні;

• роблять наголос на знанні про реальність.

Дослідження діахронні та синхронні. В основі будь-якого дослідження лежить порівняння - зміни або впродовж певного часу (в історичному дослідженні, діахронні ), або певної умовної відстані (у порівняльному дослідженні, синхронні). В експериментальному ж дослідженні порівнюються контрольна група (на яку не чиниться жодного впливу) та експериментальна група (над якою проводиться експеримент).

Якісні та кількісні методи. Методи також поділяються на якісні та кількісні. Якісні: оцінюють, використовуються для пояснення концепції, роблять наголос на естетиці текстів; теоретичні, інтерпретують, їх використання веде до оцінки. До якісних (абстрактно-логічних) прийомів дослідження відносять: аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння, евристичні прийоми. Як правило, застосовуються для обробки, опису теоретичних даних.

Для збору, обробки емпіричних даних застосовують, як правило. Кількісні методи. Кількісні: вимірюють/обчислюють, обробляють зібрану інформацію, роблять наголос на обрахунку частотності використання певних слів у тексті, статистичні, описують, пояснюють, передбачають. Їх використання веде до гіпотези або теорії. Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристику явищ, які досліджуються, і поділяються на описові та аналітичні.

Описові прийоми дослідження дають можливість визначити розміри, масштаби, тенденції, динаміку розвитку процесів, які досліджуються, визначають стан та структуру даних явищ, певну числову характеристику окремих напрямків діяльності, наприклад. підприємства. До них належать середні та відносні величини, ряди динаміки, графічний прийом, структурні та типологічні групування.

Аналітичні прийоми уможливлюють не тільки визначення певних значень показників, що характеризують процеси, а й дослідження причинно-наслідкових залежностей між явищами, силу впливу окремих факторів на предмет дослідження. У свою чергу, аналітичні прийоми поділяються на прийоми, за допомогою яких вивчаються функціональні (детерміновані) залежності, і прийоми, що використовуються для дослідження стохастичних взаємозв'язків. До перших відносять ланцюгові підстановки, спосіб абсолютних та відносних різниць, індексний спосіб, інтегральний, пропорційного ділення, часткової участі, балансовий прийом. Щодо засобів стохастичного факторного аналізу, то найбільшого поширення набули аналітичні групування, кореляційно-регресійний метод, дисперсійний аналіз, компонентний аналіз. В окрему групу можна виділити прийоми, що дають змогу оптимізувати певні явища: лінійне програмування, теорія масового обслуговування, теорія ігор та ін.

Кількісні ознаки виражають окремі значення якісних ознак у числовому виразі.

Дискретні - ознаки, виражені окремими цілими числами.

Неперервні - ознаки, що можуть набувати будь-яких значень у певних чисел.

Окремі значення кількісних ознак називаються варіантами.

Первинні варіанти характеризують одиницю сукупності в цілому: абсолютні значення, виміряні, розраховані.

Вторинні варіанти (похідні, розрахункові) - дані, що не можливо перевірити, оскільки вони взяті з певних джерел.

Прямі - характеризують об'єкт дослідження безпосередньо (наприклад. вік осіб, кількість присутніх в аудиторії).

Непрямі - ознаки, що не належать безпосередньо досліджуваному об'єкту, а які належать іншій сукупності, що входить в дану.

Багатоваріантні - перш за все характеризуються рангами від більшого до меншого.

Альтернативні – взаємовиключаючі значення.

Інтервальні - це ознаки, які характеризують результат процесів.

Моментні - характеризують об'єкт в певний момент часу.

Адитивність - означає підсумовувати, складати.

Статистичні показники - це число в сукупності з набором ознак, що характеризують обставини, до яких вони відносяться, що, де, коли, і яким чином підлягають вимірюванню; статистичний показник - це кількісна характеристика соціально-економічних явищ і процесів в умовах якісної визначеності.

Статистичні дані - це сукупність показників, отриманих внаслідок статистичного спостереження або обробки даних.

Статистична закономірність - це закономірність, в якій необхідність пов'язана в кожному окремому явищі з випадковістю, і лише в сукупності явищ виявляє себе як закон.

Система статистичних показників - це сукупність статистичних показників, які відображають взаємозв'язки, які об'єктивно існують між явищами.

Каузальні методи прогнозування використовуються тоді, коли прогнозована величина залежить від великої кількості складних фак­торів, які можна використовувати тільки за наявності обчислювальної техніки та відповідного програмного забезпечення (наприклад, паке­тів: Statistica, SPSS, Excel, Mathcad, Mathlab, Maple тощо).

Каузальні методи прогнозування поділяються на такі:

1) багатовимірні регресійні моделі, які є узагальненням вищенаведеного методу проекціювання тренда, коли враховується не один, а кі­лька факторів і залежності можуть бути як лінійні, так і нелінійні;

2) економетричні моделі - це складні моделі, які враховують велику кількість параметрів і розв'язуються як екстремальні задачі або зводяться до розв'язання великих систем лінійних або нелінійних рівнянь;

3) комп'ютерна імітація.

Проводячи емпіричний збір інформації, необхідно визначити заздалегідь, яким методом користуватися. Методи збору соціальної інформації (вибірка, аналіз документів, спостереження, анкетування, інтерв'ювання експеримент)

Характер в дослідженні проблеми, яка вирішується, цілі і завдання дослідження визначають, яким повинен бути об'єкт дослідження. Іноді, коли об'єкт дослідження порівняно невеликий і дослідник має в своєму розпорядженні достовірні сили і можливості його вивчити, він може досліджувати його в цілому. Тоді, говорять, що об'єкт дослідження тотожний генеральній сукупності. Але, часто складне дослідження неможливе або в ньому немає необхідності. Тому, для вирішення завдань дослідження здійснюється вибірка.

У програмі дослідження повинно бути чітко вказано: 1) який об'єкт емпіричного дослідження; 2) дослідження є суцільним або вибірковим; 3) якщо воно є вибірковим, то чи претендує воно на репрезентативність. Репрезентативність - це властивість вибіркової сукупності відтворювати параметри і значні елементи генеральної сукупності. Генеральна сукупність - це сукупність всіх можливих об'єктів, яка підлягає вивченню в межах програми дослідження. Вторинна сукупність (вибірка) - це частина об'єктів генеральної сукупності, відібрана за допомогою спеціальних прийомів для отримання інформації про всю сукупність в цілому. Число одиниць спостереження, складові вибіркової сукупності, називається її об'ємом (об'ємом вибірки) . Існує ряд процедур здійснення вибірки: дослідник зобов'язаний вказати, скільки ступенів відбору застосовується у вибірці, яка одиниця відбору на кожному ступені і який темп відбору застосовується на кожному ступені; що є основою вибірки (список, картотека, карта і т.п.)? яка одиниця спостереження на останньому ступені вибірки.

2 питання. Представлення даних в таблицях, графіках, діаграмах. Одержані у процесі дослідження кількісні дані подають переважно трьома способами:

• перераховують у тексті роботи;

• подають у вигляді таблиць;

• подають у вигляді графічних зображень.

Таблиця - форма систематизованого раціонального наочного викладу цифрового матеріалу, який характеризує досліджуване явище, процес.

Елементи таблиці:

• номер (складається з номера розділу документа та порядкового номера);

• заголовок (розкриває головний зміст явища, процесу тощо);

• текстова частина, елементами якої є: підмет (об’єкт який характеризується, вказується по вертикалі - боковик таблиці); присудок (показники, які розкривають об’єкт, вказуються по горизонталі - головка таблиці);

• цифровий матеріал;

• підсумки (часткові або загальні);

• пояснення, примітки (використовуються досить рідко).

Види таблиць:

Проста таблиця - містить перелік даних, зібраних про окремі явища чи характеристики сукупності, яка досліджується, тобто підмет та присудок не мають групування.

Групова таблиця - окремі дані згруповано за певною ознакою (групування підмета або присудка за однією ознакою).

Комбінована таблиця - містить дані про сукупність, згруповані більше ніж за однією ознакою.

Складена таблиця об’єднує декілька простих або групових таблиць.

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: