Об’єми поставок через північний маршрут

Північні порти за своєю пропускною спроможністю були не найкращими, із старими кранами та пірсами, хоч їх і модернізували спільними американо-радянськими силами. Порти Мурманська і Архангельська є на третьому місці за отриманими вантажами, в порівнянні із перським та тихоокеанським маршрутами. Великою перевагою була швидкість прибуття конвою, проте втрати та зусилля, які були змушені витрачати військові та торгові моряки були дуже великими.

Загалом з портів Англії, Шотландії, та Ісландії в Мурманськ та інші північні порти СРСР було направлено 42 конвої (798 транспортів), назад – 36. Дійшло 682 транспорти, 85 було потоплено німцями, а 31 повернувся в порт відправки не дійшовши до пункту призначення. Таким чином, 94, 5% від усіх надісланих в СРСР транспортів з вантажами по ленд-лізу досягли мети[53].

Після того, як були дані перші обіцянки про допомогу в червні 1941 р., із Сполучених Штатів до СРСР всього було відправлено 57 суден з 342 680 т вантажів. З них 28 суден, які везли 137 760 т вантажу, вирушили в північні і далекосхідні радянські порти в жовтні і листопаді. Одне судно відплило в листопаді в Перську затоку, де і було розвантажено, і ще два були втрачені в морі. У цей момент, коли військове виробництво тільки починалося, коли плутанину в розподілі тільки починали долати, а допомогу Росії тільки ставили на потік, розпочиналося притирання механізмів машини, втрутилася Японія[54].

В цілому до кінця 1941 р. в Архангельськ пройшли сім конвоїв (PQ-0 - PQ-6) загальним складом 51 транспорт, які доставили в цілому 160 413 т різних вантажів, і два танкери. У складі чотирьох зворотних конвоїв (QP-1 - QP-4) пішли 47 суден, що мали на борту 145 758 тон вантажу.

Всі вони благополучно подолали складний маршрут, не зустрічаючи серйозною протидії з боку німців, і зокрема Люфтваффе. Це було пов'язано з тим, що німецьке командування і особисто фюрер вважали, що не пізніше грудня 1941р. Москва буде захоплена, сталінський режим впаде і більшість вантажів, доставлених в північні порти Росії, просто не встигнуть доїхати до фронту[55].

До половини літнього сонцестояння 1942 р. з 110 суден, які йшли в складі конвоїв по північному шляху, було потоплено всього одне торгове судно. Впродовж трьох місяців (квітень-червень) 1942 р. з портів США до СРСР вийшли 143 судна, що мали на борту 826 000 т вантажу, з яких 84 судна (на борту 523 000 т) слідували повз мис Нордкап в Мурманськ. Однак лише 44 (з 84) судна прибули до місця свого призначення, доставивши туди 300 000 т вантажу. 23 судна були потоплені в результаті дій противника і виведені з ладу в результаті різних пошкоджень, а 17 – здійснили розвантаження в Шотландії в очікуванні більш сприятливих умов для переходу. До середини літа 1942 р. на цьому шляху більше половини суден, які входили до складу конвоїв, були американськими. Їм довелося здійснювати переходи в найважчий період всієї війни[56].

Відзначаючи, що союзними морськими північними конвоями було доставлено в найближчі до радянсько-німецького фронту райони 3964 тис. т з 17 500 тис., тобто 22, 7% всіх вантажів, що надійшли в СРСР в роки війни з-за кордону, слід також сказати, що ці конвої були далеко не єдиним засобом доставки союзної допомоги по ленд-лізу.

Якщо в перші півроку німецько-радянської війни з липня по грудень 1941 року понад 40% поставок в СРСР з-за кордону (154 000 з 360 778 т) йшло саме через північні порти, то в подальшому їх частка в загальному обсязі поставок скоротилася. З лютого аж до листопада 1943 р. конвої через північні моря з деяких причин взагалі не проводилися, і союзники вважали за краще з весни 1943 р. доставляти зброю і майно в СРСР через Іран[57].

     Насправді, по північному маршруту в Радянський Союз за роки війни було доставлено 4 млн. т вантажів, що склало 22, 7% від загальної кількості поставок. Доставка вантажів по цьому маршруту займала всього 10-14 діб. З травня 1942 р. вантажі стали перевозити через Південну Атлантику, Індійський океан, Перську затоку, Іран і по Каспію в порти Радянського Союзу. По цій трасі було доставлено 4.2 млн. т (23, 8%), а за тихоокеанським маршрутом – 8 млн. т (47, 1%). Доставка вантажів по тихоокеанській трасі без урахування провозу залізничним транспортом займала 18-20 діб, а через Атлантичний і Індійський океани – близько 75 діб. Через Чорне море доставлено всього 681 тис. тон вантажів, а через Радянську Арктику – 452 тис. т[58].

То ж, як можна помітити, об’єми доставлених вантажів через північні порти були не на першому місці, проте швидкість та оперативність доставки була швидкою, що робило цей маршрут стратегічним, особливо у складній бойовій ситуації, що складалась на фронтах у 1941-1942 роках.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: