ЗАЛЕЖНІСТЬ ПРИБУТКУ ВІД ОПЕРАЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ ТА СТРУКТУРИ ВИТРАТ

 

Прибуток підприємства залежить від його операційної активності, яка виражається обсягом виготовлення і продажів продукції. Операційну залежність визначають за допомогою показників, які ми розглянемо в цьому питанні.

Маржинальний запас міцності — це величина, що показує перевищення фактичної виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) над пороговою, такою, що забезпечує беззбиткову реалізації. Цей показник визначається наступною формулою:

ЗП_м = (В – В_п) / (В * 100 %),

де ЗП_м – маржинальний запас міцності;

В_п – порогова виручка.

Виробничий леверідж (leverage в дослівному перекладі – важіль) – це механізм управління прибутком підприємства, заснований на оптимізації співвідношення постійних і змінних витрат. З його допомогою можна прогнозувати зміну прибутку підприємства залежно від зміни об'єму продажів, а також визначити точку беззбиткової діяльності. Необхідною умовою застосування механізму виробничого леверіджа є використання маржинального методу, заснованого на підрозділі витрат підприємства на постійних і змінних. Чим нижче питома вага постійних витрат в загальній сумі витрат підприємства, тим більшою мірою змінюється величина прибутку по відношенню до темпів зміни виручки підприємства. Виробничий леверідж визначається за допомогою наступної формули:

ЭПЛ = МД / П,

чи

(З_пост + П) / П = 1 + (З_пост / П),

де ЭПЛ – ефект виробничого леверіджа;

МД – маржинальний дохід.

Знайдене за допомогою формули значення ефекту виробничого леверіджа надалі використовується для прогнозування зміни прибутку залежно від зміни виручки підприємства. Для цього використовують наступну формулу:

ЭПЛ = ∆П / ∆В,

де ∆П – зміна прибутку від реалізації, %;

∆В – зміна виручки від реалізації, %.

Виробничий леверідж є показником, який допомагає менеджерам вибрати оптимальну стратегію підприємства в управлінні витратами і прибутком. Величина виробничого леверіджу може змінюватися під впливом:

- ціни і об'єму продажів;

- змінних і постійних витрат;

- комбінації будь-яких перерахованих чинників.

У основі зміни ефекту виробничого леверіджу лежить зміна питомої ваги постійних витрат в загальній сумі витрат підприємства. При цьому необхідно мати на увазі, що чутливість прибутку до зміни об'єму продажів може бути неоднозначною на підприємствах, що мають різне співвідношення постійних і змінних витрат. Чим нижче питома вага постійних витрат в загальній сумі витрат підприємства, тим більшою мірою змінюється величина прибутку по відношенню до темпів зміни виручки підприємства.

Слід зазначити, що в конкретних ситуаціях прояв механізму виробничого леверіджу має ряд особливостей, які необхідно враховувати в процесі його використання. Ці особливості полягають в наступному:

1. Позитивна дія виробничого леверіджу починає виявлятися лише після того, як підприємство подолало точку беззбиткової своїй діяльності. Для того, щоб позитивний ефект виробничого леверіджу почав виявлятися, підприємство на початку належного отримати достатньою розмір маржинального доходу, щоб покрити свої постійні витрати. Це пов'язано з тим, що підприємство зобов'язане відшкодовувати свої постійні витрати незалежно від конкретного об'єму продажів, тому чим вище сума постійних витрат, тим пізніше за інших рівних умов воно досягне точки беззбиткової своєї діяльності. У зв'язку з цим, поки підприємство не забезпечило беззбиткову, високий рівень постійних витрат буде додатковим «вантажем» на шляху до досягнення точки беззбитковості.

2. У міру подальшого збільшення об'єму продажів і видалення від крапки беззбиткової ефект виробничого леверіджу починає знижуватися. Кожен подальший відсоток приросту об'єму продажів приводитиме до наростаючого темпу приросту суми прибутку.

3. Механізм виробничого леверіджу має і зворотну спрямованість – при будь-якому зниженні об'єму продажів в ще більшому ступені зменшуватиметься розмір прибутку підприємства.

4. Між виробничим леверіджем і прибутком підприємства існує зворотна залежність. Чим вище прибуток підприємства, тим нижче ефект виробничого леверіджу і навпаки. Це дозволяє зробити висновок про те, що виробничий леверідж є інструментом, що зрівнює співвідношення рівня прибутковості і рівня ризикованості в процесі здійснення виробничої діяльності.

5. Ефект виробничого леверіджа виявляється тільки в короткому періоді. Це визначається тим, що постійні витрати підприємства залишаються незмінними лише впродовж короткого відрізка часу. Як тільки в процесі збільшення об'єму продажів відбувається черговий стрибок суми постійних витрат, підприємству необхідно долати нову точку беззбиткової або пристосовувати до неї свою виробничу діяльність. Іншими словами, після такого стрибка ефект виробничого леверіджу виявляється в нових умовах господарювання по іншому.

Розуміння механізму прояву виробничого леверіджу дозволяє цілеспрямовано управляти співвідношенням постійних і змінних витрат в цілях підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності при різних тенденціях кон'юнктури товарного ринку і стадії життєвого циклу підприємства. При несприятливій кон'юнктурі товарного ринку, що визначає можливе зниження об'єму продажів, а також на ранніх стадіях життєвого циклу підприємства, коли їм ще не подолана точка беззбиткової, необхідно приймати заходи до зниження постійних витрат підприємства. І навпаки, при сприятливій кон'юнктурі товарного ринку і наявності певного запасу міцності, вимоги до здійснення режиму економії постійних витрат можуть бути істотно ослаблені. У такі періоди підприємство може значно розширювати об'єм реальних інвестицій, проводячи реконструкцію і модернізацію основних виробничих фондів.

При управлінні постійними витратами слід мати на увазі, що високий їх рівень значною мірою визначається галузевими особливостями діяльності, що визначають різний рівень фондомісткості вироблюваної продукції, диференціацію рівня механізації і автоматизації праці. Крім того слід зазначити, що постійні витрати у меншій мірі піддаються швидкій зміні, тому підприємства, що мають високе значення виробничого леверіджу, втрачають гнучкість в управлінні своїми витратами. Проте, не дивлячись на ці об'єктивні обмежувачі, на кожному підприємстві є достатньо можливостей зниження при необхідності суми і питомої ваги постійних витрат. До таких резервів можна віднести: істотне скорочення накладних витрат (витрат по управлінню) при несприятливій кон'юнктурі товарного ринку; продаж частині невживаного устаткування і нематеріальних активів з метою зниження потоку амортизаційних відрахувань; широке використання короткострокових форм лізингу.

При управлінні змінними витратами основним орієнтиром повинне бути забезпечення постійної їх економії, оскільки між сумою цих витрат і об'ємом виробництва і продажів існує пряма залежність. Забезпечення цієї економії до подолання підприємством точки беззбиткової веде до зростання маржинального доходу, що дозволяє швидше подолати цю крапку. Після подолання точки беззбиткової сума економії змінних витрат забезпечуватиме прямий приріст прибутку підприємства. До основних резервів економії змінних витрат можна віднести: зниження чисельності працівників основного і допоміжних виробництв за рахунок забезпечення зростання продуктивності їх праці; скорочення розмірів запасів сировини, матеріалів і готової продукції в періоди несприятливої кон'юнктури товарного ринку; забезпечення вигідних для підприємства умов постачання сировини і матеріалів та інші.

Використання механізму виробничого леверіджу, цілеспрямоване управління постійними і змінними витратами, оперативна зміна їх співвідношення за змінних умов господарювання дозволить збільшити потенціал формування прибутку підприємства.

 

 

⇐ Предыдущая78910111213141516Следующая ⇒

Поделиться: