ОПТИМІЗАЦІЯ ЗАПАСІВ ТА ІНТЕРВАЛІВ ПОСТАВКИ МАТЕРІАЛІВ

 

На будь-якому підприємстві існують запаси, які можуть бути класифіковані таким чином:

1. Сировина, матеріали і напівфабрикати;

2. Незавершене виробництво;

3. Готова продукція.

У управлінні запасами основна увага приділяється вирішенню наступних основних питань:

1. Скільки одиниць повинне бути замовлене або проведене в даний момент;

2. Коли партія повинна бути замовлена або проведена;

3. Які групи запасів вимагають особливої уваги;

4. Чи можна оптимізувати витрати по підтримці запасів?

Мета управління запасами – підтримувати їх на такому рівні, щоб можна було завжди вчасно виконувати замовлення споживачів, не допускаючи переривання виробничого процесу, мінімізувати витрати. Витрати, пов'язані із зберіганням запасів, включають витрати по зберіганню, які пропорційні середньорічній вартості запасів. Витрати по підтримці запасу включають витрати по розміщенню замовлень, включаючи пускові і виробничі, а також витрати по транспортуванню і обробці вантажів. Витрати, пов'язані з браком запасів, включають втрати в об'ємі реалізації, втрату довіри замовників, збої в процесі виробництва.

З виробничими запасами пов'язані наступні групи витрат: витрати на зберігання – зміст складських приміщень, заробітна плата складського персоналу, втрати від псування при зберіганні, поява неліквідів. Оскільки виробничі запаси – це комплексна група, що включає сировину, основні матеріали, купувальні напівфабрикати, паливо, тару, запасні частини, малоцінні та предмети, які швидко зношуються. У зв'язку з різним характером функціонування їх в процесі виробництва методи нормування окремих елементів виробничих запасів неоднакові.

Поточний запас – основний вид запасу, тому норма оборотних коштів в поточному запасі є такою, що головною визначає величиною всієї норми запасу в днях. На розмір поточного запасу впливає періодичність постачань матеріалів за договором з постачальниками (цикл постачання), а також об'єм їх споживання у виробництві.

Страховий запас – другий за величиною вид запасу, що визначає загальну норму. Страховий, або гарантійний, запас необхідний на кожному підприємстві для гарантії безперервності процесу виробництва у випадках порушень умов і термінів постачань матеріалів постачальниками, транспортом або відвантаження некомплектних партій. Страховий запас приймається, як правило, у розмірі 50% норми оборотних коштів в поточному запасі. Норма оборотних коштів на страховий запас може бути і більше 50%, якщо фірма знаходиться далеко від постачальників і від транспортних шляхів, якщо періодично споживаються унікальні, підвищеної якості матеріали або якщо при безперервному споживанні певних матеріалів у великих кількостях інтервали постачань складають 1-5 днів.

Транспортний запас створюється на період розриву між терміном вантажообігу і документообігу. При постачаннях матеріалів на дальні відстані термін оплати розрахункових документів випереджає термін прибуття матеріальних цінностей. На час знаходження матеріалів в дорозі після оплати розрахункових документів у покупця виникає необхідність в засобах.

Технологічний запас створюється на період часу для підготовки матеріалів до виробництва, включаючи час на аналіз і лабораторні випробування. Враховується технологічний запас в загальній нормі в тому випадку, якщо він не є складовою частиною процесу виробництва.

Підготовчий запас, необхідний на період вивантаження, доставки, приймання і складування матеріалів, враховується також норми запасу по сировині, основним матеріалам і купувальним напівфабрикатам. Норми цього часу встановлюються по кожній операції на середній розмір постачання, виходячи з технологічних розрахунків або шляхом проведення хронометражу.

Запаси на підприємстві різняться з точки зору їх вартості, потенційного прибутку, обсягу можливих втрат від браку (недостатньої кількості) запасів. Метод АВС дає змогу класифікувати матеріальні запаси. Сутність методу полягає в тому, що матеріальні ресурси, які зберігаються на складі підприємства розподіляються в порядку зменшення обсягів їх річної потреби. Результати систематизації є основою для визначення періодів контролю за запасами (наприклад група А – контролюється щодоби, група В – щомісяця, група С – щоквартально), (найважливіші, важливі, не дуже важливі). Сутність у тому, щоб не переоцінити другорядних аспектів обслуговування за рахунок справді важливих.

Найбільший ефект метод АВС дає в комбінації з методом XYZ-аналізом, згідно з яким запаси класифікуються залежно від характеру їх споживання. Категорія Х – група, що характеризується стабільною величиною та високою достовірністю споживання, категорія Y – ресурси, потреба в яких характеризується певними тенденціями (сезонність) та середніми можливостями прогнозування, ресурси категорії Z використовуються нерегулярно і їх важко прогнозувати.

Порівняння результатів АВС та XYZ-аналізу дає змогу поділити запаси на 9 блоків, кожний з яких має дві характеристики: вартість запасів та достовірність прогнозування потреби в них.

У теорії управління запасами розроблені 2 основні системи управління: система з фіксованою величиною запасу та система управління з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.

Оптимальна величина запасу за критерієм мінімізації сукупних витрат на зберігання розраховується за формулою Вільсона:

де  - річна потреба у матеріалах;

 - транспортно-заготівельні витрати на одну партію поставки;

- ціна одиниці матеріалу без урахування транспортно-заготівельних витрат;

- коефіцієнт, що враховує втрати, пов`язані з відволіканням коштів у запаси й витрати на зберігання матеріалів.

Система з фіксованим інтервалом часу між поставками. Замовлення здійснюються в жорстко визначені моменти часу з рівними інтервалами (раз на місяць і тд).

Т – кількість робочих днів на рік;

 - річна потреба у матеріалах;

 - оптимальна партія поставки, од.

Розрахунок величини запасу в системі з фіксованим інтервалом часу між поставками здійснюється за формулою:

Де - максимальний запас;

- поточний запас;

- середньодобові витрати запасу, од.

 

 

⇐ Предыдущая78910111213141516Следующая ⇒

Поделиться: