Організаційна складова НАТО

НАТО було створено як союз незалежних держав об’єднаних загальною зацікавленістю у збереженні миру та захисті своєї свободи на засадах політичної солідарності із метою протидії будь-якій формі агресії. Створений у відповідністю з статтею 51 Статуту ООН, яка підтверджувала невід’ємне право держав на індивідуальну або колективну оборону, Північноатлантичний Союз є співтовариством вільних держав, єдиних у своїй рішучості зберегти власну безпеку, на засаді надання один одному взаємних гарантій, та забезпечення стабільних відносин з іншими країнами.

Організація Північноатлантичного договору є міжурядовою організацією, в рамках якої країни-члени зберігають повний суверенітет і незалежність. Вона являє собою форум, на якому вони проводять спільні консультації із будь-яких проблем та приймають рішення з політичних та воєнних питань що стосуються їх безпеки. Першочерговим завданням НАТО є захист свободи та безпеки її членів політичними та воєнними засобами у відповідності зі Статутом ООН. Спираючись на загальнодемократичні цінності, права людини та дотримання законності, з моменту створення Північноатлантичний Союз проводить діяльність, спрямовану на встановлення справедливого та міцного миру в Європі. Ця центральна мета залишається незмінною. НАТО також являє собою трансатлантичне товариство, що пов’язує безпеку США з безпекою Європи. У цій організації знаходять своє практичне втілення дійсні колективні зусилля її членів на підтримку їх загальних інтересів.

Головним принципом діяльності Північноатлантичного Союзу є вірність загальним зобов’язанням та співробітництво суверенних держав, яке базується на неподільності безпеки її членів. Приймаючи до уваги характер та результати щоденної діяльності НАТО в політичній, військовій та інших галузях, солідарність у рамках Північноатлантичного Союзу забезпечує такий стан, за яким ні одній із держав-членів не доводиться розраховувати лише на власні сили у вирішенні основних проблем безпеки.

У результаті, незважаючи на різний статус та військовий потенціал членів Північноатлантичного Союзу, у них існує почуття рівної безпеки. Саме це і складає основу розвитку нових структур співробітництва у сфері безпеки, які відповідають інтересам такої Європи, яка могла б вільно розвивати свою економічну, соціальну, культурну і політичну сфери.

До засобів, за допомогою яких Північноатлантичний Союз проводить свою політику в галузі безпеки відноситься:

а) підтримка військового потенціалу, достатнього для попередження війни та забезпечення ефективної оборони;

б) попередження криз, які зачіпають безпеку країн учасників НАТО;

в) активна співпраця з іншими країнами по вирішенню проблем європейської безпеки на основі співробітництва;

г) контроль над озброєнням та роззброєнням інших держав.

Для досягнення своєї головної мети Північноатлантичний Союз виконує наступні основні завдання у сфері безпеки:

- Забезпечення необхідної основи для затвердження в Європі умов стабільної безпеки, спираючись при цьому на розвиток демократичних інститутів та прагнення до мирного вирішення спірних питань.

- Створення умов, в яких жодна країна не могла б залякувати будь-яку із європейських країн та встановлювати свою гегемонію за допомогою сили чи загрози її використання [8, 17].

Основи механізму співробітництва країн-членів були закладені в період формування Північноатлантичного Союзу. Цей механізм складається із наступних основних елементів:

1) Північноатлантична Рада, яка володіє реальною політичною владою та правом прийняття рішень.

– входять постійні представники всіх країн-членів, які проводять спільні засідання не менше одного разу на тиждень;

– збирається і на більш високому рівні;

– надає великого значення інформуванню суспільства та випускає заяви і комюніке, яке пояснює їй, а також урядам країн, що не є членами Альянсу, політику і рішення Північноатлантичної Ради;

– являється єдиним органом Союзу, повноваження якого визначає Північноатлантичний Союз. У відповідності з ним саме Раді доручено сформувати допоміжні органи;

– за весь період діяльності нею були створені комітети і групи планування з метою покращання роботи у таких конкретних сферах, як планування оборони, ядерне планування та воєнне.

Кожен з урядів країн-членів Північноатлантичного Союзу представляє у Раді постійний представник у ранзі посла. Кожна країна, що представлена на засіданнях Ради або в будь-яких з підлеглих йому комітетів, повністю зберігає незалежність та несе відповідальність за свої рішення.

2) Комітет військового планування (КВП) займається вирішенням більшості воєнних питань і проблем, які стосуються планування колективної оборони. У ньому представлені всі країни-члени Північноатлантичного Союзу, крім Франції. Він дає вказівки військовому керівництву НАТО і у межах своєї відповідальності виконує ті ж функції, має ті ж повноваження, що і Рада в питаннях, які входять в його компетенцію.

3) Група ядерного планування (ГЯП) є основним форумом для проведення консультацій з усіх питань, що стосуються ролі ядерних сил, у здійсненні політики НАТО у сфері оборони і безпеки. У її роботі беруть участь всі країни-члени, крім Франції. Ісландія присутня на засіданнях ГЯП в якості спостерігача.

4) На посаду генерального секретаря НАТО країни-члени висувають високопоставлених державних діячів міжн. масштабу. Одночасно він висувається на посаду голови Північноатлантичної Ради, КВП, ГЯП та інших основних комітетів. Генсек НАТО також виступає в якості головного представника цієї організації, як у відносинах із зовнішнім світом, так і в сфері розвитку зв’язків і налагодженні контактів з урядами країн-членів.

5) Міжн. секретаріат комплектується із персоналу країн-членів, обслуговує Раду, а також підлеглі йому комітети та робочі групи і на постійній основі займається широким колом питань, які стосуються діяльності НАТО.

6) Військовий комітет відповідає за розробку рекомендацій політичному керівництву НАТО, що стосуються заходів по забезпеченню спільної оборони зони дій НАТО і підготовку спільних директив з воєнних питань, які призначені головнокомандуючим стратегічним командуванням НАТО. Він є вищим керівним військовим органом Північноатлантичного Союзу, який проводить свою роботу під політичним керівництвом Північноатлантичної Ради та КВП або, якщо справа стосується ядерної зброї – під керівництвом ГЯП.

7) Політичний контроль та управління Об‘єднаної військової структури здійснюється на вищому рівні. Роль об‘єднаної воєнної структури складається у створенні організаційної основи для захисту території країн-членів від будь-якої загрози їх безпеці або стабільності. До цієї структури входить система головних військових командувань та командувань у складі ОВС НАТО, зона дій яких охоплює весь Північноатлантичний регіон. Вона складає основу організації спільних установ збройних сил та співробітництва в таких галузях як системи зв‘язку та інформації, протиповітряної оборони, матеріально-технічного забезпечення збройних сил та стандартизація або оперативна сумісність методик та технічних заходів.

Роль об’єднаних збройних сил Північноатлантичного Союзу зводиться до:

а) гарантії безпеки та територіальної єдності країни-члена;  б) внесення свого вкладу у збереження стабільності та рівноваги сил у Європі; в) попередження криз; г) забезпечення захисту стратегічно важливого регіону, який охоплює договір НАТО.

8) Міжн. військовий штаб забезпечує роботу Військового комітету НАТО. Крім того існує ряд інших військових управлінь, які здійснюють нагляд за конкретними аспектами діяльності Військового комітету.

9) Військово-політичний координаційний комітет програми «Партнерство заради миру» є головним робочим органом програми та проводить свої засідання у різному складі, включаючи засідання за участю окремих партнерів та всіх країн-учасниць.

Штаб-квартира НАТО знаходиться в Брюсселі, і є політичним штабом НАТО. В ній розміщуються постійні представництва та національні делегації, Генеральний секретар, співробітники Міжн. секретаріату, національні воєнні представники, Голова Військового комітету та Міжн. військовий штаб, а також низка створених Альянсом установ.

Рішення в НАТО приймаються на основі консенсусу, після переговорів і консультацій між країнами-членами. НАТО, як багатонаціональна міжурядова асоціація вільних і незалежних держав, не має функцію наднаціональних повноважень або формування політики поза залежністю від її членів.

⇐ Предыдущая55565758596061626364

Поделиться: