Обмеження роботи в нічний час, у вихідні та святкові дні.

 Напередодні святкових і неро­бочих днів (стаття 73) тривалість

роботи працівників, крім праці­вників, зазначених у статті 51 цьогоКодексу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиден­ному робочому тижні не може перевищувати 5 годин. При ро­боті в нічний час вважається час з 10 годин вечора до 6 годин ранку. Встановлена тривалість роботи зменшується на одину годину. Це не поширюється на працівників для яких уже передбачено скоро­чення робочого часу.

Тривалість нічної роботи зрів­нюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами вир-ва, зокрема у безперервних вир-вах, а також на змінних робо­тах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем. При роботі в нічний час (за 22 го­дини до 06 годин) встановлена тривалість зміни скорочується на одну годину. Робота у нічний час оплачується у підвищеному роз­мірі, встановлюваному тарифною угодою та колективним догово­ром, але не нижче 20 відсотків та­рифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час (ст.108).

Залучення жінок до робіт у ні­чний час не допускається, за ви­нятком тих галузей народного го­сподарства, де це викликається особливою необхідністю і дозво­ляється як тимчасовий захід (ст.175). Забороняється залучати працівників молодше вісімнад­цяти років до нічних робіт і робіт у вихідні дні (ст.192).

105. Законодавче регулю­вання тривалості відпусток.

Закон також регулює трива­лість щорічних і додаткових від­пусток.

Щорічна відпустка надається працівникам тривалістю не ме­нше 15 робочих днів, а для осіб молодше 18 років – один кален­дарний місяць (ст.75).

Щорічні додаткові відпустки надаються:

1) працівникам, зайнятим на ро­ботах з шкідливими умовами праці;

2) працівникам, які зайняті в окремих галузях народного гос­подарства і мають тривалий стаж роботи на одному підприємстві;

3) працівникам з ненормованим робочим днем тощо.

Відпустка за перший рік роботи надається працівникам після закі­нчення одинадцяти місяців безпе­рервної роботи на даному підпри­ємстві. За другий і наступні роки роботи відпустка може бути на­дана в будь-який час відповідного робочого року.

Відпустки надаються протягом усього року. Черговість надання відпусток встановлюється влас­ником або уповноваженим ним органом за погодженням з профс­пілковим комітетом підприємс­тва, організації.

Поділ відпустки на частини до­пускається на прохання праців­ника за умови, щоб основна її ча­стина була не менше шести днів для дорослих і дванадцяти днів для осіб молодше вісімнадцяти років.

106. Поняття, фактори і значення умов праці на виробниц­тві.

Умови праці – це сукупність взаємопов’язаних вир-чих, сані­тарно-гігієнічних, психофізіоло­гічних, естетичних і соц-х факто­рів конкретної праці, обумовле­них рівнем розвитку прод-тивних сил суспільства, які визначають стан вир-чого серед-ща та впли­вають на здоров’я і працездат­ність людини.

Під умовами праці розуміють сукупність факторів виробничого середовища, які впливають на працездатність та стан здоров’я людини під час праці.

Фактори, які впливають на фо­рмування умов праці поділяються на три групи.

1.Соціально-економічні, дія яких обумовлює характер умов праці. Серед них виділяють підг­рупи: нормативно-правові (за­кони, норми, станда­рти); соціально-психологічні (ві­дношення працівників до праці, психологічний клі­мат); економічні (пільги, компен­сації залежно від умов праці); суспільно-політичні (ор­ганізація громадського контролю за охороною праці).

2.Техніко-організаційні, що впливають на формування умов праці на робочих місцях, дільни­цях, цехах. Серед них виділяють такі підгрупи: предмети праці та їх продукти (сировина, матеріали, готові вироби); технологічні процеси; засоби праці; організаційні форми виро­бництва, праці та управління.

3.Природні, дія яких не лише обумовлюється особливостями природного середовища, а й пе­редбачає додаткові вимоги до ус­таткування, технології, організації виробництва та праці. Серед них виділяють такі підг­рупи: географічні (кліматичні зони); біологічні (особливості рослинного та тваринного світу у сільському господарс­тві); геологічні (характер добу­вання корисних копалин).

Свій вплив на людину система факторів спричиняє опосередко­вано через сукупність системи елементів, які безпосередньо виз­начають умови праці на робочих місцях. Санітарно-гігієнічні еле­менти Психофізіологічні елеме­нти Естетичні елементи Соціально-психологічні

 

107. Державне регулю­вання умов праці.

Загальними законами України, що визначають основні поло­ження з охорони праці, є Консти­туція України, Кодекс законів про працю України та Закон України “Про охорону праці”.

Держ-е упр-ня охороною праці в Україні здійснюють:

Кабінет Міністрів України;, Держ-ий комітет України по наг­ляду за охороною праці;, міністе­рства та інші центральні органи держ-ої виконавчої влади; місцева держ-а адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.Держ-ий нагляд за додержанням законода­вчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють: Держ-ий комітет України по наг­ляду за охороною праці; Держ-ий комітет України з ядерної та раді­аційної безпеки; органи держ-ого пожежного нагляду упр-ня поже­жної охорони МВС України; ор­гани та заклади санітарно-епіде­міологічної служби; МОЗ Укра­їни.Вищий нагляд за додержан­ням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійс­нюється Генеральним прокуро­ром України і підпорядкованими йому прокурорами.

Закон України “Про охорону праці” від 14.10.92 визначає осно­вні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової д-ності, регулює за участю відповідних держ-их органів відносини між власником п-ства, установи і орг-ї або упов­новаженим ним органом і праців­ником з питань безпеки, гігієни праці та вир-чого серед-ща і вста­новлює єдиний порядок орг-ї охорони праці в Україні. Закон України “Про охорону праці” включає розділи: Загальні поло­ження; Гарантії прав громадян на охорону праці; Орг-я охорони праці на вир-ві; Стимулювання охорони праці; Держ-і міжгалу­зеві та галузеві нормативні акти про охорону праці; Держ-е упр-ня охороною праці; Держ-ий нагляд і громадський контроль за охоро­ною праці; Відповідальність пра­цівників за порушення законодав­ства про охорону праці.

108. Організаційно-техно­логічні умови праці.

Людина здійснює свою трудову діяльність у виробничому середо­вищі. Воно характеризує­ться: організаційно-технічними умовами праці; санітарно-гігієні­чними умовами праці; соціально-психологічними умовами праці.

Орг-йно-технологічні умови праці характеризують стр-ру ви­конуваних трудових обов`язків і технологічних операцій, форму і масу деталей, відстань і швид­кість переміщення виробів, ро­бочу позу (стоячи, сидячи і т.д.), темп праці, коеф-ти зайнятості працівників протягом зміни та інші показники, викор-вані для оцінки витрат праці на робочому місці.

Тому дуже важливе значення має кількісна та якісна оцінка умов праці на виробництві.

Комплексна оцінка виробни­чого середовища, трудового про­цесу, соціально-економічних фак­торі, які впливають на здоров’я та працездатність працівників в процесі трудової діяльності здій­снюється за допомогою атестації робочих місць.

Значна роль у створенні норма­льних умов праці на робочому мі­сці належить також естетичним факторам.

⇐ Предыдущая10111213141516171819Следующая ⇒

Поделиться: