Козацько-гетьманська держава

Ідеї конституціоналізму в Україні мають давнє історичне підґрунтя. Вони сягають ще часів Київської Русі, коли на віче укладалися договори між князем і народом, князем і дружиною, про які йдеться, зокрема, у «Руській правді». За часів Київської Русі, Галицько-Волинської та Литовсько-Руської держави організація державної влади в Україні базувалася переважно на засадах звичаєвого права. Витоки українського конституціоналізму як державно-правової практики пов'язуються зі становленням і юридичним оформленням незалежної української державності. Козацько-гетьманська держава (середина ХVII - кінець ХVIIІ ст.) вже характеризується появою актів, що мали конституційне значення. До них належать передусім Зборівський договір (1649), Білоцерківський договір (1651), Переяславські та інші гетьманські статті-конституції.

Особливо важливе значення для становлення незалежної української держави мав Зборівський договір, укладений Б. Хмельницьким з польським королем Яном Казиміром після поразки польського війська у Зборівській битві (1649). Договір утвердив автономію (владу гетьмана) України у складі Речі Посполитої. У результаті укладення договору інші європейські держави узнали про Україну як про окреме державне утворення з власною територією, органами державної влади, військом, вірою, мовою. Після поразки українського війська на чолі з Б. Хмельницьким у Берестецькій битві (1651) було укладено ще один акт конституційного значення, відомий під назвою Білоцерківського договору, що значно погіршував становище України, підпорядковував її гетьмана польській короні, але зберіг Україну як автономну державу, яка продовжила боротьбу за свою повну незалежність.

Існування козацько-гетьманської держави як самостійної і незалежної було нетривалим. Ще в ході визвольної війни українського народу проти польського панування 1648-1654 років у Б. Хмельницького та частини його оточення утвердилася думка, що власними силами, без сторонньої допомоги Україна не зможе захиститися від ворожих нападів і зберегти свою незалежність. Тривала війна з Польщею, численні напади Османської імперії спонукали українську гетьманську верхівку звернутися по допомогу до Росії. Великі надії при цьому покладалися на спільне походження, єдину віру, близькість мов, культури та історичної долі українського і російського народів. 1654 року між Україною і Росією була укладена угода, яка отримала назву Статтей Б. Хмельницького і відома в літературі ще й як Березневі статті або Переяславські конституції. Цей документ мав юридичну силу протягом майже ста років, його дієвість підтверджувалась практично всіма наступними гетьманами України.

Другі Переяславські конституції (1659) додали до Статтей Б. Хмельницького нові статті, в яких, з одного боку, проголошувались «всі права і вольності в добрах і судах», а з іншого — вводилися перші значні обмеження раніше наданих козакам прав і вольностей. Усі наступні політико-правові договори українських гетьманів з Росією — Батуринські (1663) і Московські (1665) конституції І. Брюховецького, Глухівські конституції Д. Многогрішного (1669), Конотопські (1672) і Переяславські (1674) конституції І. Самойловича, Коломацькі конституції І. Мазепи (1687) та інші, за наявності певних досягнень в окремих із них, в основному погіршували становище України.

Особливу роль у розвитку українського конституціоналізму в цей період відіграла Конституція Пилипа Орлика 1710 року. П. Орлик (1672-1742) був генеральним писарем гетьмана І. Мазепи — другою за посадою особою в державі. Поразка Карла XII та І. Мазепи під Полтавою, переслідування соратників останнього змусили П. Орлика емігрувати, він жив у різних європейських країнах. По смерті І. Мазепи (1709) П. Орлик 5 квітня 1710 року у м. Бендерах був обраний козацькою радою гетьманом України. Фактичним гетьманом України тоді був ставленик Петра 1.1. Скоропадський.

Найвідомішим політико-правовим документом часів гетьманства П. Орлика є договір між ним та старшиною й запорозькими козаками «Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького», укладений 16 квітня 1710 року на козацькій раді в Бендерах. Розроблений групою козацьких старшин на чолі з П. Орликом, цей договір відомий як «Конституція Пилипа Орлика» або «Бендерські конституції».

Конституція складається з двох частин. У вступній частині стисло подана історія козацтва від попередників київського князя Володимира Великого до часів Б. Хмельницького та І. Мазепи, а також обґрунтовується необхідність прийняття конституції для запобігання деспотизму правителів.

Основна частина Конституції містить статті, в яких ідеться про державний устрій України як козацької держави. Зміст цих статей полягає у наступному: в Україні відновлюються права православної церкви, яка повертається під юрисдикцію константинопольського патріарха; відновлюються і проголошуються недоторканними давні кордони козацької держави; відновлюються давні права Запорозької Січі, їй повертаються землі та маєтності, відібрані царськими указами; всі поточні державні справи вирішує гетьман спільно з радою генеральної старшини; основоположні питання державного життя вирішує Генеральна рада, яка складається з гетьмана, генеральної старшини, цивільних полковників та козаків (по одному від коленого полку) і збирається тричі на рік — на Різдво, Великдень і Покрову; державні службовці повинні обов'язково складати присягу на вірність Батьківщині та гетьману; старшина й рада мають право виступати проти гетьмана, якщо він порушує закони; справи про кривду та провини генеральної старшини розглядаються генеральним судом, який не підпорядковується гетьману; генеральна старшина звітує перед гетьманом про свою роботу; державний скарб відокремлюється від гетьманського й передається в управління генерального підскарбія; полковники, сотники та інші посадові особи обираються вільними голосами і затверджуються гетьманом; гетьман має контролювати розумність податків і повинностей, від них звільняються козацькі вдови, сироти та їхні господарства.

Конституція П. Орлика не набула чинності, вона залишилася лише проектом політико-правового документа — одним із багатьох у тогочасній Європі. Тому некоректно вважати її «першою спробою створення конституції в Європі», «першою конституцією в Європі», «першою українською конституцією», «першою у світі демократичною конституцією» тощо, подавати її як попередника прийнятої 1787 року Конституції США — першого в історії чинного основного закону держави. Конституція П. Орлика має велике значення як свідчення того, що українська політико-правова думка розвивалася в руслі передових західноєвропейських політичних традицій. Конституція містить низку демократичних і прогресивних ідей: обмеження влади гетьмана, представницьке правління, поділ державної влади, закріплення прав і свобод особи, справедливість у розподілі суспільних благ, підтримка соціально незахищених верств населення тощо. Та найбільше значення Конституції полягає в тому, що в ній здійснено всебічне (історичне, політичне і правове) обгрунтування ідеї незалежності України як суверенної держави.

1764 року Катериною II було остаточно скасоване гетьманство, а упродовж наступних двох десятиліть — і залишки автономії України. Разом зі скасуванням гетьманства припинив існування український конституціоналізм як державно-політична практика. Називаючи чинні політико-правові акти козацько-гетьманської держави «Біблією українського конституціоналізму», український конституціоналіст О. М. Мироненко зазначає: «Хоч «Біблія українського конституціоналізму» мала відверто октроїруваний характер, тобто була дарована зверху, все ж вона вміщувала чимало атрибутів, притаманних саме Основному законові держави: визначала форму державного (козацького) правління, державного (козацького) устрою, військовий лад, податкову систему, митні тарифи, відносини церкви і держави, адміністративний поділ, статус міст, компетенцію органів місцевого самоврядування, права, обов'язки, вольності і привілеї станів, встановлювала правила торгівлі, судочинства, дипломатичних стосунків з іншими державами, обмежувала можливість свавільства з боку московських воєвод, зобов'язувала їх поважати «місцеві права» тощо».

 

⇐ Предыдущая10111213141516171819Следующая ⇒

Поделиться: